Рішення № 125101988, 12.02.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9523/24

Провадження №: 2/752/1249/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», Товариство) через підсистему «Електронний суд» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5929768 від 13.09.2022 у загальному розмірі 47820 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №5929768 про надання споживчого кредиту, за умовами вказаного договору сума наданого позичальнику кредиту (загальний розмір) складає 12000 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати кредиту та процентів - кожні 30 днів, а дата внесення останнього платежу по кредиту визначена 08.09.2023.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 12000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Однак, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав. 29.05.2023 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу №29-05/2023-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором, за яким заборгованість відповідача склала 33492 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту склала 12000 грн, а заборгованість по відсотками за користування кредитними коштами склала 21492 грн.

Як указував позивач у своїй позовній заяві, за умовами кредитного договору сторонами було встановлена процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 1,99% в день. Відтак, оскільки відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку та не повернув тіло кредиту, після переходу до нього права вимоги за спірним договором позивач за період з 29.05.2023 по 27.07.2023 в межах строку кредитування нарахував відсотки у розмірі 14328 грн (12000 грн х 1,99% = 238,80 грн х 60 днів).

Оскільки відповідач у добровільному порядку належним чином не виконав свого обов`язку з повернення кредитних коштів у визначені договором строки, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом відповідно до вимог якого просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 47820 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат. Окрім того, у поданій до суду позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 для розгляду цивільної справи №752/9523/24 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2024 року задоволено клопотання ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та витребувано від Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 та підтвердження факту зарахування коштів 13.09.2022 на дану платіжну картку банком - емітентом якої є АТ КБ «Приватбанк», у сумі 12000 грн від ТОВ «Авентус Україна».

29.05.2024 від Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» надійшла запитувана судом інформація.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи. Зокрема, копія позовної заяви з додатками до неї у відповідності до вимог частини сьомої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) були направлені позивачем на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача листом з описом вкладення (штрих-код 0503850241467).

Копія ухвали суду від 06 травня 2024 року направлялася на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Окрім того, з матеріалів справи убачається, що 18.11.2024 відповідач у приміщенні суду ознайомився з матеріалами даної судової справи.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, тому суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»підлягають задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи, 13.09.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», було укладено електронний договір №5929768 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (пункт 1.2 договору).

У пунктах 1.3-1.5.2 вказаного договору визначено, що сума кредиту (загальний розмір) складає: 120000 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору. Знижена процентна ставка становить 1,89 %.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29653,85% річних; за зниженою ставкою 27238,98% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 97968 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 97609,80 грн (пункти 1.6-1.8 договору).

За змістом пунктів п. 2.1 та 2.2 договору убачається, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

У пункті 9.6 договору сторони врегулювали процедуру його укладення в електронній формі та підписання одноразовим ідентифікатором.

Як убачається із графіку платежів, що міститься у Додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту, його сторони визначили 08.09.2023 днем повернення позичальником кредитних коштів.

Вказані вище договір №5929768 та додаток №1, підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_4.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 12000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна» від 06.06.2023 №20230606-9, а також листом АТ КБ «ПриватБанк» від 22.05.2024 №20.1.0.0.0/7-240516/44152, яким підтверджено, що картка № НОМЕР_2 була випущена на ім`я ОСОБА_1 , 13.09.2022 на вказану картку надійшли кошти на суму 12000 грн.

Із картки обліку договору (розрахунку заборгованості) убачається, що відповідач не здійснював оплату боргу та процентів за користування кредитом.

29.05.2023 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу №29.05/23-Ф, згідно з пунктом 1.1 якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором щодо до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

29.05.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за вказаним договором факторингу.

Згідно з надної суду копії витягу з реєстру боржників від 29.05.2023, ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право вимоги до відповідача - ОСОБА_1 за кредитним договором №5929768 у загальному розмірі 33492 грн, з яких сума основного боргу становить 12000 грн, сума заборгованості за відсотками - 21492 грн.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором позивач повідомив відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору.

У відповідності до наявних у матеріалах справи копій свідоцтв про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» є фінансовими установами відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини другої статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як визначено частиною першою та другою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої, другої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляд із накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року №675-VIII.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до положень частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону).

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зі змісту укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту убачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між його сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, він оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки цей договір укладений на сайті кредитодавця через інформаційно-телекомунікаційну систему, та відповідач підписав його одноразовими ідентифікаторами, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт позикодавця, такий договір не був би укладений.

Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, провадження №61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, провадження №61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, провадження №61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, провадження №61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20, провадження №61-2902св21.

У даній справі установлено, що ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту від 13.09.2022 за №5929768 в електронній формі, договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_4.

Договір містить паспортні дані ОСОБА_1 , його адреси, номеру телефону та інші відомості.

З положень Закону України «Про електронну комерцію» убачається, що такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Відтак, договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до статті 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми та обов`язковим до виконання сторонами.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 12000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна» та інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду.

Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Доказів визнання кредитного договору недійсним до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів повернення відповідачем коштів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з вимогами статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц (провадження №61-43067св18)).

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі частини першої та другої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, виходячи із положень статті 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.

Наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).

Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.

За змістом частин першої, третьої статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до наданої суду картки обліку договору (розрахунку заборгованості) позичальника ОСОБА_1 за договором №5929768 від 13.09.2022 наявна заборгованість за період з 13.09.2022 по 28.05.2023, яка становить 33492 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12000 грн та відсотків у сумі 21492 грн. При цьому значиться, що відсотки нараховані за період з 13.09.2022 по 12.12.2022.

Окрім того, зі змісту позовної заяви убачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача, окрім вказаної вище заборгованості, також відсотки за користування кредитними коштами, що нараховані у період з 29.05.2023 по 27.07.2023 у розмірі 14328 грн.

Свої вимоги у цій частині ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» обґрунтовувало тим, що первісний кредитор, на момент відступлення свого права вимоги до відповідача, відповідно 28.05.2023 закінчив здійснювати нарахування відсотків з наступного дня. Відтак, новий кредитор - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» вправі надалі нараховувати відсотки в межах строку кредитування. Тому, позивач за період з 29.05.2023 по 27.07.2023 та в межах строку кредитування нарахував відсотки у розмірі 14328 грн (12000 грн х 1,99% = 238,80 грн х 60 днів).

Отже, оскільки позивач довів факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору кредиту між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна», який на виконання умов договору надав позичальнику кредитні кошти, що у свою чергу підтверджено матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту права ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактора, та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12000 грн.

Що стосується позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, що нараховані за користування позичальником кредитними коштами, то вирішуючи спір у цій частині вимог, суд дійшов таких висновків.

Так, як було зазначено вище, частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Умовами договору №5929768 від 13.09.2022 про надання споживчого кредиту було визначено розмір та порядок сплати позичальником відсотків за користування кредитними коштами. Зокрема, пунктами 1.4, 1.5.1 та розділом 3 договору його сторони погодили, що розмір процентної ставки за користування кредитними коштами становить 1,99% від залишку фактичної заборгованості за кредитом за кожен день його користування та сплачується кожні 30 днів. Графік платежів затверджений у додатку №1 до даного договору.

Тобто, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 , підписуючи вказаний договір №5929768 від 13.09.2022 про надання споживчого кредиту, а також додаток №1 до нього, погодився із запропонованими умовами договору щодо сплати відсотків та взяв на себе зобов`язання з їх виконання.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Отже, з урахуванням тієї обставини, що за наслідками судового розгляду установлено, що строк кредиту за договором №5929768 від 13.09.2022 становить 360 днів, то нарахування відсотків первісним кредитором - ТОВ «Авентус Україна» за період з 13.09.2022 по 28.05.2022 у розмірі 21492 грн, а також ТОВ «Фінтраст Україна», як фактором, за період з 29.05.2023 по 27.07.2023 у розмірі 14328 грн, здійснено в межах строку кредитування.

Відтак, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у межах строку користування кредитними коштами у розмірі 35820 грн.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Умови договору погоджені сторонами, що підтверджено їх підписами. Сторони своїм вільним волевиявленням визначили умови договору.

Відповідно до вимог статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи той факт, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом стягнення з боржника заборгованості з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати процентів за їхнє користування.

Відповідачем наданий банком розрахунок заборгованості жодними доказами не спростований, суду не надано своїх розрахунків погашення заборгованості, які б у свою чергу мали противагу розрахункам позивача. Також, відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання вимог договору.

Отже, доказів, які б спростовували правильність наданого представником позивача розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту частин першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Враховуючи викладене вище, а також приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість по сплаті кредитних коштів, суд уважав наявними підстави для задоволення позову ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у повному обсязі.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Тому, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Водночас, позивачем у позовній заяві було заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Так, положеннями частини першої статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано: копію договору про надання правничої допомоги №28/03-2024 від 28.03.2024, укладений між позивачем та адвокатом Городніщевою Є.О.; копію звіту від 22.04.2024 про надання правової допомоги за вищезазначеним договором, підписаний адвокатом Городніщевою Є.О. та генеральним директором ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», в якому вартість, наданих адвокатом послуг складає 10000 грн; копію рахунку на оплату №770-22/04-2024 від 22.04.2024; копію платіжної інструкції в національній валюті №4651 від 26.04.2024; копію ордера на надання правничої допомоги серії АІ №1579006 від 22.04.2024; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/3145 від 18.05.2023.

Відповідно до статті 632 ЦК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна з умов договору при його укладенні.

Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає суду та іншій стороні спору можливості пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18 суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення зазначених витрат, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У пунктах 4.1-4.5 договору про надання правничої допомоги №28/03-2024 від 28 березня 2024 року, укладеного між позивачем та адвокатом Городніщевою Є.О., відсутні умови щодо порядку обчислення зазначених витрат, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом.

У рахунку на оплату послуг правничої допомоги №770-22/04-2024 від 22.04.2024 вказано такий перелік робіт, послуг: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 3000 грн; складення позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 5000 грн; подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта на суму 2000 грн.

Проте, суд звертає увагу учасників справи на те, що частина з наданих послуг, а саме подання позовної заяви в інтересах клієнта (2000 грн) не може бути віднесена до правничої допомоги з огляду на таке.

Так, згідно з вимогами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, така послуга як подання позовної заяви в інтересах клієнта (2000 грн) не може бути віднесена до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в статтях 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». А тому, витрати на здійснення вказаної послуги не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року по справі №9901/264/19.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, в порядку розподілу судових витрат з відповідача на користь позивача підлягають також стягненню документально підтверджені понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за договором №5929768 від 13.09.2022 про надання споживчого кредиту у загальному розмірі 47820 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», адреса: 03150, місто Київ, вулиця Загородня, будинок 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822;

2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 12.02.2025.

Суддя А.О. Митрофанова