Рішення № 125100028, 10.02.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15129/24

Провадження № 2/357/1287/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

10 лютого 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Нізовій А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Маліцький Олег Олександрович звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 87954,00 грн, у якості відшкодування завданої майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19.09.2023 р. в АДРЕСА_1 за участі водія ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відповідач на автомобілі АЗЛК 2104 д.н.з. НОМЕР_1 під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоду іншим учасникам руху, здійснив наїзд на автоматичні ворота гаража пошкодивши їх. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було суттєво пошкоджено автоматичні ворота гаража позивача за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с.Озерна, вул. Перковського,15, що належить йому на праві приватної власності. Вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, який керував власним автомобілем АЗЛК 2104, д.н.з. НОМЕР_1 , про що свідчить постанова Білоцерківського міськрайонного суду у справі №357/12262/23 від 09.11.2023 року, якою відповідача визнано винним у вчиненні ДТП. Згідно з Висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчого дослідження №04/240618 від 24.06.2024 року, вартість розміру матеріального збитку внаслідок ДТП складає 82754 грн. 00 коп. За складання висновку експерта Позивачем було сплачено 5200 грн. 00 коп. Загальна сума майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, становить 87 954 грн.00 коп. 05.08.2024 року позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію про добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 року головуючим суддею визначено суддю Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, представника не направив, в матеріалах справи наявна заява, в якій представник позивача адвокат Маліцький О.О. просив суд проводити розгляд справи у відсутності позивача та представника, позовні вимоги вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався, в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, а тому згідно ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Так, судом встановлено, що постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/12262/23 від 09 листопада 2023 року визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КУпАП, та застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тобто 3400 грн.

З даної постанови вбачається, що 19.09.2023 року о 23 год. 35 хв. в с. Озерна по вул. Перковського 15, водій ОСОБА_2 , який керував автомобілем АЗЛУ 2104 н.з. НОМЕР_1 під час руху заднім ходом не переконавося що це буде безпечно і не створить перешкоду іншим учасникам руху, не звернувся за допогою до сторонніх осіб внаслідок чого здійснив наїзд на автоматичні ворота гаража пошкодивши їх, за алресою АДРЕСА_1 . Унаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матьеріальної шкоди, чим порушено п.п.2.3б,10.9 ПДР України, за що відповідальність передбачена за ст.124 КУпАП.

Крім того, 19.09.2023 о 23 год. 35 хв. в с.Озерна по вул.Перковського 15, водій ОСОБА_2 , скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно, не звернувся до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на автоматичні ворота гаража, пошкодивши їх, після чого місце пригоди залишив, чим порушив п.2.10 а ПДР України, за що відповідальність передбачена за ст.122-4 КУпАП.

Вказана постанова набрала законної сили 21 листопада 2023 року.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було суттєво пошкоджено автоматичні ворота гаража за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10.06.2020 року (для будівництва та обслуговування гаража) та права власності на 1/4 частину будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 24 грудня 2003 року.

Згідно з Висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчого дослідження №04/240618 від 24.06.2024 року, розмір матеріального збитку майну ворота відкатні (4,70х2,70м., рік введення в експлуатацію 01.06.2021 р.), що знаходилися за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок події, що сталася 19.09.2023 р., становить 82754,00 грн.

05.08.2024 року позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію про добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди, однак 01.10. 2024 року лист із претензією було повернуто позивачу з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання, про що свідчить копія претензії та роздруківка по треку номеру листа.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої цієї статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У справах про відшкодування шкоди потерпілі подають докази, що підтверджують факт завдання ним шкоди за участю відповідача, розмір такої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду, при цьому обов`язок доведення відсутності вини несе відповідач.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень».

Відповідач відзив на позов з належними та допустимими доказами в підтвердження заперечень та спростування доводів позивача до суду не подав.

Тому, даючи оцінку наданим доказам, суд прийшов до висновку, що на користь позивача належить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі в розмірі 82754,00 грн.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 2 частини 5 статті 265 ЦПК України визначено, що у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Приписами ч. ч. 6, 7 ст. 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат, зокрема, на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюються судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірними зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем у судового експерта «Литвин Роман Петрович» було замовлено проведення експертного товарознавчого дослідження, вартість якого складає 5200,00 грн та яке ним сплачено, підтвердженням чого є платіжна інструкція №0.0.3725417517.1 від 24.06.2024 р.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено, факт понесення витрат на оплату експертного товарознавчого дослідження у заявленому розмірі позивачем доведено, а не співмірність цих витрат відповідачем не спростовано, суд доходить висновку, що ці вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума понесених позивачем витрат на оплату експертних послуг у розмірі 5200,00 грн.

Крім цього, згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Судовий збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, що беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з розглядом справи і рішенням, а у випадках звільнення від сплати цих людей це витрати держави, яку воно несе у зв`язку з рішенням конкретної справи.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 279, 258-259, 265, 268, 280, 281, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 82754,00 грн, судові витрати понесенні за проведення експертного товарознавчого дослідження по справі в розмірі 5200,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн, загалом 89165,20 грн (вісімдесят дев`ять тисяч сто шістдесят п`ять гривень двадцять копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Б. І. Кошель