Рішення № 125094092, 12.02.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5374/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корп. 1 поверх 9, ЄДРПОУ 31316718, електронна пошта: communication@novaposhta.ua)

До відповідача: Лук`яненко Андрія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Нова пошта» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Лук`яненко Андрія Олексійовича про стягнення заборгованості у розмірі 12 650 грн 59 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5374/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Позивач будь-яких клопотань та заяв щодо відмови від позову, залишення позовної заяви без розгляду до суду не надав, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялась на поштову адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованим листом, однак була повернута з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами п. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не звертався до суду з повідомленням про зміну адреси місцезнаходження.

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Водночас, ухвала про відкриття провадження по справі №916/5374/24 була направлена на офіційну електронну адресу відповідача: andrey.trendgroup@gmail.com, яка вказана Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена відповідачем в заяві про приєднання до Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень.

Зокрема, у рішенні від 09.07.2024р. у справі Hyett Perger Cvitanoviж v. Croatia (справа № 57743/19) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Оскільки під час слухань 23 травня і 17 вересня 2014 року позивач надав суду два документи, в яких чітко була зазначена електронна адреса заявниці, яку вона використовувала для зв`язку з Хорватською асоціацією адвокатів (Croatian Bar Association), враховуючи важливість принципу змагальності судового розгляду, належна старанність вимагала від суду першої інстанції використати цю електронну адресу для повідомлення заявниці про провадження щодо неї (навіть якщо за хорватським законодавством такий метод повідомлення не був офіційним способом вручення судових повісток), або отримати поштову адресу заявниці через електронну пошту для вручення їй позовної заяви чи принаймні запропонувати представнику ad litem це зробити».

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у справі - ТОВ «Нова пошта», зазначає, що ним надані послуги з організації перевезення відправлень фізичній особі - підприємцю (далі - ФОП) Лук`яненко А.О.

Надання послуг з організації перевезень відправлень та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення, здійснювалось відповідно до укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезень відправлень, шляхом приєднання ФОП Лук`яненко А.О. до Договору в цілому у відповідності до ст. 634 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що Договір про надання послуг з організації перевезень відправлень є публічним договором в розумінні ст. 633 Цивільного кодексу України. Замовник, який діє на законних підставах, підписавши заяву про приєднання (далі - заява), уклав з експедитором договір, розміщений на веб-сайті експедитора https://novaposhta.ua/, шляхом приєднання до всіх його умов в цілому. З моменту прийняття експедитором заяви, замовник та експедитор набули прав та обов`язків, визначених договором та несуть відповідальність за їх невиконання та/або неналежне виконання

На твердження позивача, підписавши заяву замовник засвідчив: ознайомлення з усіма положеннями Договору та Умовами надання послуг; повне розуміння змісту Договору, Умов надання послуг, значень термінів і понять; вільне волевиявлення укласти Договір, відповідно до всіх його умов, шляхом приєднання до нього в повному обсязі.

Позивач звертає увагу суду, що заяву про приєднання ФОП Лук`яненко А.О. до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень прийнято експедитором 13.11.2020р., та їй присвоєно індивідуальний номер №689708.

Згідно пунктів 2.2 та 2.4 Договору про надання послуг з організації перевезень відправлень, Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення, а Замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором. За надані Експедитором послуги Замовник сплачує Експедитору винагороду згідно з чинними тарифами Експедитора, розміщеними на офіційному сайті Експедитора novaposhta.ua.

Як зазначає позивач, шляхом надання заяви про приєднання Замовник підтвердив, що він ознайомлений та погоджується з умовами, чинними на момент укладення договору та розміщеними на офіційному сайті Експедитора, і зобов`язується їх виконувати (пункт 2.7 договору).

У відповідності до п.5.3 Договору Експедитор щомісячно складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає Замовнику одним із способів на власний вибір:. шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання Замовником (п. 5.3.1 Договору); шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладенням електронних цифрових підписів. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами п. 5.4. Договору. Адреса електронної пошти Замовника для обміну електронними документами вказується Замовником в заяві про приєднання (п. 5.3.2. Договору).

Пунктом 5.4 Договору визначено, що Замовником упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання наданих послуг від Експедитора підписує надані Експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг та повертає Експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає Експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання Замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від Експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання Замовником повного виконання Експедитором своїх зобов`язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги Експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії Замовника відсутні й Замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.

У відповідності до умов п. 5.1 Договору Оплата вартості наданих Експедитором послуг відбувається за чинними тарифами Експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування Замовником на поточний рахунок Експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг Експедитора

Позивач зазначає, що на виконання умов пп. 3.1.3 п. 3.1, п. 5.3 Договору Експедитор надав Замовнику послуги, які були відображені в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг): НП-006140111 від 30.09.2021р. на суму 1 288 грн 58 коп.; НП-006195871 від 10.10.2021р. на суму 4 682 грн 17 коп.; 3. НП-006249793 від 20.10.2021р. на суму 183 грн 88 коп.; НП-006309005 від 31.10.2021р. на суму 6 495 грн 96 коп.

Позивач звертає увагу суду, що вищезазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) разом з рахунками-фактурами були підписані обома сторонами у сервісі «Вчасно» за допомогою електронного цифрового підпису.

Однак, Лук`яненком А.О. станом на дату звернення до суду не сплачено 12 650 грн 59 коп.

Також, позивач зазначає, що згідно інформації, яка розміщена на сайті https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result вбачається, що ФОП Лук`яненко Андрій Олексійович (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 05.10.2022р. припинив свою діяльність як фізична особа - підприємець (номер запису 2005560060001162116).

Щодо позовної давності позивач зазначив, що на правовідносини, які виникли між ним та відповідачем за Договором про надання послуг з організації перевезення відправлень від 13.11.2020 р. № 689708 поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Однак, відповідно до п.19 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У якості нормативного обгрунтування позову позивач посилається на приписи ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 903, 926 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався.

Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що 13.11.2020р. ФОП Лукяненко А.О. підписав заяву про приєднання №689702 до Договору про надання послуг з організації перевезення відправлення.

З преамбули заяви вбачається, що Договір укладається шляхом приєднання фізичної особи-підприємця, що має намір отримувати послуги з перевезення відправлень, до Договору в цілому.

Підписавши заяву замовник засвідчив: ознайомлення з усіма положеннями Договору та Умовами надання послуг; повне розуміння змісту Договору, Умов надання послуг, значень термінів і понять; вільне волевиявлення укласти Договір, відповідно до всіх його умов, шляхом приєднання до нього в повному обсязі. Такі ж умови містяться в пункті 2.7 Договору.

Згідно з п. 2.1. цей Договір є публічним договором-приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання Замовника до всіх його умов в цілому шляхом надання Експедитору Заяви про приєднання в порядку передбаченому цим Договором.

З огляду на вищезазначене, між ТОВ «Нова пошта» (Експедитор) та ФОП Лук`яненко А.О. (Замовник) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення відправлення №689702 від 13.11.2020р.

Суд зазначає, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань Лук`яненко Андрій Олексійович 05.10.2022р. припинив свою підприємницьку діяльність.

За приписами ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ст. 52 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, ст.ст. 202-208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ч.ч.1,2,4 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Відповідно до ч.1 ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Також, згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 8.1 Договору він набуває чинності з моменту прийняття Експедитором від Замовника заяви про приєднання та діє до дати відмови будь-якої сторони від договору, але не раніше виконання однією зі сторін взятих на себе обов`язків.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення, а Замовник зобов`язується їх прийняти і оплатити на умовах, визначених договором.

Прийняття Експедитором відправлень для надання послуг, визначених цим договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг Експедитора (п. 2.6 Договору).

Відповідно до п.3.1.1 Договору Експедитор зобов`язаний в залежності від типу замовленої послуги організувати приймання відправлення для надання послуг за адресою, вказаною Замовником, або через мережу відділень Експедитора.

Замовник зобов`язаний своєчасно підписати надані Експедитором акти наданих послуг для засвідчення факту належного надання послуг Експедитором за договором (п.3.3.7 Договору) та здійснити оплату послуг Експедитора за надані послуги (п.3.3.8 Договору).

У відповідності до п. 5.3 Договору Експедитор до 10-го, 20-го та останнього числа кожного місяця складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає Замовнику одним із способів на власний вибір: шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання Замовником (п.5.3.1 Договору) або шляхом направлення актів в електронному вигляді з накладенням електронних цифрових підписів. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється Сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами п. 5.4. Договору. Адреса електронної пошти Замовника для обміну електронними документами вказується Замовником в заяві про приєднання (п.5.3.2 Договору)

Пунктом 5.4 Договору визначено, що Замовником упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання наданих послуг від Експедитора підписує надані Експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг та повертає Експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає Експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання Замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від Експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання Замовником повного виконання Експедитором своїх зобов`язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги Експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії Замовника відсутні й Замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Нова пошта» на підставі Договору №689708 від 13.11.2020р. сформовано рахунки-фактури: НП-006140111 від 30.09.2021р. на суму 1 288 грн 58 коп.; НП-006195871 від 10.10.2021р. на суму 4 682 грн 17 коп.; НП-006249793 від 20.10.2021р. на суму 183 грн 88 коп.; НП-006309005 від 31.10.2021р. на суму 6 495 грн 96 коп.

З метою прийняття та оплати послуг Експедитором складено та направлено Замовнику акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): НП-006140111 від 30.09.2021р. на суму 1 288 грн 58 коп.; НП-006195871 від 10.10.2021р. на суму 4 682 грн 17 коп.; НП-006249793 від 20.10.2021р. на суму 183 грн 88 коп.; НП-006309005 від 31.10.2021р. на суму 6 495 грн 96 коп. Загальна вартість наданих послуг склала 12 650 грн 59 коп.

Суд зазначає, що вищезазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) разом з рахунками-фактурами були підписані обома сторонами без зауважень у сервісі «Вчасно» за допомогою електронного цифрового підпису та скріплені електронною печаткою ТОВ «Нова пошта».

Отже, позивачем виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі.

За приписами ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлений договором.

У відповідності до умов пункту 5.1 Договору оплата вартості наданих Експедитором послуг відбувається за чинними тарифами Експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування Замовником на поточний рахунок Експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг Експедитора.

Водночас, Лук`яненко А.О. свої зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг не виконав, у зв`язку із чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 12 650 грн 59 коп.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12 650 грн 59 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст. 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» до Лук`яненко Андрія Олексійовича про стягнення заборгованості у розмірі 12 650 грн 59 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Лук`яненко Андрія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корп. 1 поверх 9, ЄДРПОУ 31316718, електронна пошта: communication@novaposhta.ua) заборгованість у розмірі 12 650 грн 59 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12 лютого 2025 р.

Суддя Н.В. Рога