Ухвала суду № 125090976, 12.02.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20890/24

1-кп/569/883/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року м. Рівне

Колегія судді Рівненського міського суду Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_6

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського міського суду Рівненської області в м. Рівне клопотання прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні №22024180000000062 від 01.04.2024 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_6 , -

ВСТАНОВИЛА:

Колегією суддів Рівненського міського суду Рівненської області здійснюється розгляд кримінального провадження №22024180000000062 від 01.04.2024 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України.

До суду надійшло клопотання прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , без визначення розміру застави.

Прокурор у клопотанні вказує, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України, зокрема в поширенні матеріалів, які містять виправдовування, визнання правомірною та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році та державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану. 03.05.2024 слідчим суддею Рівненського міського суду постановлено ухвалу про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строк застосування кого в подальшому продовжувався, і на даний час закінчується.

Необхідність у продовженні застосованого запобіжного заході щодо обвинуваченого, прокурор обґрунтовує наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор доводить, що ризик переховуватися від суду (п.1) існує, оскільки ОСОБА_6 , будучи проросійськи налаштованою особою, має близьких родичів та знайомих осіб, які проживають на тимчасово окупованій території АР Крим, у 2020-2021 роках він здійснював виїзди через КПВВ «Каланчак» до ТОТ АР Крим, і враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, санкція якого передбачає покарання на строк 15 років або довічне позбавлення волі із конфіскацією майна, та те що значна частина державного кордону України, у зв`язку із російською агресією, не перебуває під контролем Державної прикордонної служби України, обвинувачений може переховуватись від суду, у тому числі на території російської федерації, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім цього, за своєю професійною діяльністю ОСОБА_6 протягом 2019-2024 років здійснює систематичні виїзди за кордон до країн Європейського Союзу, отже останній може вжити заходи щодо втечі з країни. Ризик незаконного впливу на свідків (п.3) є реальним, враховуючи, що ОСОБА_6 знайомий з матеріалами кримінального провадження та йому відомо про уже наявних свідків, а тому останній може незаконно впливати на них. Існує ризик, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5), оскільки ОСОБА_6 , будучи особою, яка підтримує проросійські наративи, добровільно погодився на співпрацю із представником спецслужби держави-агресора та виконував його завдання, і у випадку не застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, останній маючи доступ до засобів електронного зв`язку продовжить здійснювати дії, спрямовані на шкоду державні безпеці України, що, в свою чергу, може призвести до продовження вчинення останнім даного та/або інших кримінальних правопорушень. За віком та станом здоров`я ОСОБА_6 може знаходитись під вартою у слідчому ізоляторі. Покликаючись на наведене, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, під час дії воєнного стану, а також положення ч.6 ст. 176 КПК України, просить продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 та відповідно до абз. 3 п. 5 ч. 4 ст. 183 КК України, без визначення розміру застави.

Прокурор просив задовольнити клопотання продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 клопотання прокурора заперечили та вказали, що клопотання не обґрунтоване таке, що не підлягає до задоволення.

Заслухавши думку прокурора та захисника, обвинуваченого ознайомившись з клопотанням прокурора, колегія суддів приходить до наступного висновку.

В ході досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження, стосовно ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до положення ст. 178 КПК України (ч.1), при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Прокурором доведено, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 не перестали існувати, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується останній, а також обставини їх вчинення.

Беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , які мають високий ступінь суспільної небезпеки, так як вчинені громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України у період воєнного стану, у час протистояння російській збройній агресії, їх тяжкість та суспільну небезпеку, що на думку колегії суддів спонукатиме обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні, а також, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Отже, існують ризики передбачені п.п. 1, 3, 5, ч.1 ст. 177 КПК України.

У зв`язку з відкритою військовою агресією рф проти України, розпочатою 24.02.2022 близько 05 години ранку, коли збройні сили рф здійснили інтенсивні ракетно-бомбові та артилерійські обстріли по військовим та цивільним об`єктам на всій території України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

В подальшому, строк дії воєнного стану в Україні продовжувався відповідно до Указів України, та триває до тепер.

ОСОБА_6 обвинувачується, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. ч.2 ст. 111 КК України Державна зрада, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, а також у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України, - Виготовлення, поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , колегія суддів враховує, що ч.6 ст. 176 КПК України передбачено єдиний запобіжний захід, який застосовується до осіб, що обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України, вчиненого в період воєнного стану тримання під вартою.

З огляду на викладене, за наявності ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5, ч.1 ст. 177 КПК України, слід продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

ЄСПЛ визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».

Враховуючи що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 111, ч.2 ст. 436-2 КК України, наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, обставини вчинення кримінальних правопорушень та його суспільну небезпеку, відсутність доказів про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, у своїй сукупності вказує що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та зможе запобігти вищевказаним ризикам, а тому є необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строк тримання її під вартою.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не встановлено.

Згідно абз. 3 п. 5 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Отже, приймаючи рішення про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, що в Україні діє воєнний стан, останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.11, ч.2 ст. 436-2 КК України, злочинів проти основ Національної безпеки України, колегія суддів, з огляду положення абз. 3 п. 5 ч. 4 ст. 183 КК України, розмір застави, як альтернативний захід, не визначає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні №22024180000000062 від 01.04.2024 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_6 , - задовольнити.

Продовжити, щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Керч Республіка Крим, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 09 квітня 2025 року

ОСОБА_6 утримувати в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом п`яти з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3