Ухвала суду № 125090973, 12.02.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/21883/24

1-кп/569/907/25

УХВАЛА

12 лютого 2025 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Рівненським міським судом Рівненської області та ДУ "Рівненський слідчий ізолятор" кримінальне провадження № 22024180000000107 від 15.07.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває кримінальну провадження № 22024180000000107 від 15.07.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

В судовому засіданні прокурор подав письмові клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, визначені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу, не відпали, а продовжують існувати. Строк тримання під вартою обвинувачених закінчується 15 лютого 2025 року, однак завершити розгляд даного кримінального провадження до цієї дати неможливо.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 при вирішенні клопотання поклався на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 заперечив проти задоволення клопотання прокурора.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тобто, запобіжний захід має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів. Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 раніше судимі.

При розгляді даного клопотання суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення ними кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях, вік, стан здоров`я.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтоване та підлягає до задоволення оскільки на даний час ризики та обставини, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених не змінилися та продовжують існувати.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинувачених винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.

Даних про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не можуть утримуватися в умовах СІЗО, суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Восьмим абзацом ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, а також у злочині проти власності (ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України), та з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими в кримінальному правопорушенні, у вчиненні яких вони обвинувачуються; відсутність у обвинувачених сталих соціальних зв`язків, постійного місця роботи та джерел доходу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 331 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, без визначення розміру застави, з 12 лютого 2025 року по 12 квітня 2025 року включно.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, без визначення розміру застави, з 12 лютого 2025 року по 12 квітня 2025 року включно.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали до 12 квітня 2025 року включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1