Рішення № 125087850, 12.02.2025, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/112/25

Провадження №: 2/343/216/25

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2025 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Тураша В. А.,

секретаря судового засідання Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Долинської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернувшись 23.01.2025 ,в Долинський районний суд з позовною заявою до Долинської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, просятьухвалити рішення, яким:

встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки в порядку спадкування за заповітом на будинковолодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку загальною площею 79,1 кв. м., житловою 46, 3 кв. м., допоміжною 32, 8 кв. м. (літ. А), літньої кухні (літ. Б), гаражу (літ.В), стодоли (літ. Г), стайні (літ. Д), вбиральні (літ. Е), криниці, воріт, огорожі, огорожі, огорожі, септику (№№ 1, 2, 3,4, 5, 6) після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку в порядку спадкування на будинковолодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку загальною площею 79, 1 кв.м., житловою 46, 3 кв. м., допоміжною 32, 8 кв. м. (літ. А), літньої кухні (літ. Б), гаражу (літ.В), стодоли (літ. Г), стайні (літ. Д), вбиральні (літ. Е), криниці, воріт, огорожі, огорожі, огорожі, септику (№№ 1, 2, 3, 4, 5, 6) після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Своївимоги мотивуютьтим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина за заповітом, який складений заповідачем на користь ОСОБА_1 , посвідчений нотаріусом Долинської ДНК Шевченко І.Г. 04 червня 1994 року, зареєстрований в реєстрі за №Д-215.

Відповідно до цього заповіту заповідач все своє майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося і взагалі все, що буде належати йому і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 .

Тобто єдиним спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1 , дочка померлого батька.

ОСОБА_2 , як непрацездатна дружина, має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті чоловіка, незалежно від змісту заповіту. На день смерті чоловіка ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) їй виповнилося 77 років, дата її народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, частка у спадщині спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 становить 3/4 , а обов`язкова частка у спадщині ОСОБА_2 1/4.

На день смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове нерухоме майно, а саме: будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого ФОП ОСОБА_4 12 жовтня 2024 року, зареєстрованого в Реєстрі будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації, реєстраційний номер документу: ТІ01:3582-2628-9151-3216, будинковолодіння АДРЕСА_1 складається з житлового будинку загальною площею 79,1 кв. м., житловою 46, 3 кв. м., допоміжною 32, 8 кв. м. (літ. А), літньої кухні (літ. Б), гаражу (літ. В), стодоли (літ. Г), стайні (літ. Д), вбиральні (літ. Е), криниці, воріт, огорожі, огорожі, огорожі, септику (№№ 1,2, 3, 4, 5, 6).

На день смерті батька ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , постійно проживала разом з ним.

Батько помер у віці 83 років. Зважаючи на вік та стан здоров`я, йому необхідний був догляд, підтримка, допомога, оскільки батько не міг самостійно забезпечити умови свого життя. Тому вона переїхала до батька без зміни місця реєстрації, доглядала за батьком, піклувалася, забезпечувала усім необхідним, в тому числі ліками та харчуванням, готувала їжу, прала, прибирала, оплачувала житлово-комунальні послуги, а також здійснила його поховання. Її мати, а дружина спадкодавця ОСОБА_2 є важко хворою, пережила інсульт, прикута до ліжка, хворіла і на день смерті батька. Вона доглядала за батьком та мамою, тому, що їм обом необхідний був нагляд та догляд.

12 жовтня 2024 року позивачка ОСОБА_1 , звернулася до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Барабаш Р.С. по питанню видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 .

Листом нотаріуса №265/01-16 від 12 жовтня 2024 року їй повідомлено про те, що нею не надано документів, що підтверджують її проживання до дня смерті зі спадкодавцем, а також пропущений шестимісячний термін від дня смерті батька для подання заяви для прийняття спадщини за заповітом, і відсутні документи власності на спадкове майно за спадкодавцем, а тому нотаріус не може видати їй свідоцтво про право на спадщину і рекомендовано звернутися до суду.

Як вбачається з повідомлення приватного нотаріуса Калуського РНО Барабаш Р.С. за №326/01-16 від 31 грудня 2024 року, ОСОБА_2 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів права власності спадкодавця на належне йому спадкове нерухоме майно.

Також нотаріус видала інформаційну довідку зі Спадкового реєстру ( спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за №78717591 від 12 жовтня 2024 року, в якій вказано, що відсутня інформація про відкриття спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_3 та видачі свідоцтва про право на спадщину, а це є доказом того, що ніхто до цього часу не звертався до нотаріуса по питанню прийняття та оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Відмова нотаріуса у вчиненні вказаної нотаріальної дії (у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом ) не припиняє право, як спадкоємців, на спадщину.

Законодавством не встановлено порядку видачі нових документів спадкоємцям на ім`я спадкодавця, який мав право власності на спадкове майно.

Довідка ФОП ОСОБА_4 №2876 від 12 жовтня 2024 року свідчить про те, що на момент обстеження 12.10.2024 реєстрація будинковолодіння за вказаною адресою не проводилась. Вартість будинковолодіння - 260636,00 грн, що становить ціну позову.

Про те, що спадкодавцю ОСОБА_3 належало будинковолодіння АДРЕСА_1 , свідчить довідка Геринського старостинського округу №82 від 08 листопада 2024 року, яка видана на підставі запису з погосподарської книги №2 за 2016-2023 роки, номер об`єкту по господарського обліку №0-0141-1, з якої вбачається, що за померлим ОСОБА_3 до дня його смерті числився

житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою.

Таким чином, будинковолодіння АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3 в сільській раді, за життя він був власником цього будинковолодіння і на день смерті не втратив права власності на даний об`єкт нерухомого майна (а.с.1-6).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2025 цивільна справа № 343/112/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Долинської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.36).

Ухвалою Долинського районногосуду Івано-Франківськоїобластівід23.01.2025 прийнятопозовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 343/112/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Долинської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Призначено підготовче судове засідання у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області, м.Долина вул. Обліски 115, Івано-Франківської області на 12 лютого 2025 року, у залі судового засідання № 3 (а.с.37).

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 впідготовче судове засідання не з`явилися, хоч про дату час та місце слухання справи були повідомлені у встановленому Законом порядку.

Представник позивачів адвокат Оленин О.Ф. ( ордери серії АТ №1089298 та АТ №1090808 а.с.34,43) впідготовче судове засідання не з`явилися, подала заяву в якій просить справу №343/112/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , чиї інтереси вона представляє, до Долинської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно розглядати без представника позивачів та позивачів. Позовні вимоги позивачів підтримує, просить позов задовольнити з підстав, викладених позивачами в позовній заяві, а також з урахуванням визнання позову відповідачем. У зв`язку з визнанням позову відповідачем, просить суд прийняти рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні (а.с.42).

Представник відповідача Долинської міської ради Івано-Франківської області, Креховецький І.М. (виписка з ЄДРЮО, ФОП та ГФ а.с.40), в підготовче судове засідання не з`явився, хоч про дату час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому Законом порядку. 11 лютого 2024 року на електронну адресу Долинського районного суду поступило клопотання представника відповідача , в якому останній зазначив, що розглянувши матеріали подані до позовної заяви, Долинська міська рада не заперечує проти:

встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , права власності, в порядку спадкування за заповітом, на 3/4 частки будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнання за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , права власності, в порядку спадкування за законом (обов`язкова частка), на 1/4 частки будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Розгляд справи просить проводити за відсутності представника Долинської міської ради (а.с.39).

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України судом перевірено, що заява представника відповідача про визнання позову не суперечать Закону, не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи

здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши здобуті та перевірені в підготовчому судовому засіданні докази в їх сукупності вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних для її вирішення. Позов підставний і підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Згідно зі ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихстаттею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Ч. 1 ст. 315 ЦПК України, визначено перелік справ по встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав

фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Тобто у даній частині ст. 315 ЦПК України, ідеться про умови, за яких можливе встановлення інших юридичних фактів, крім тих, які перераховані у ч. 1 ст. 315 ЦПК. До таких умов віднесено: 1) встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; 2) якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 (із змінами та доповненнями), суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Положеннями ч.ч.1, 6 ст.29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.23 Постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», будь-яка особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Згідно з ч.1ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідноз ст. 1268 ЦК України,спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05.12.2016 підтверджує, що ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

Після смерті ОСОБА_3 , відкрилася спадщина за заповітом.

Згідно заповіту, посвідченого 04.06.1994, державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори Шевченко І.Г., зареєстрованого в реєстрі за №Д-215, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна - ОСОБА_3 є ОСОБА_1 (а.с.17)

Позивачка ОСОБА_1 , з метою отримання права на належне їй спадкове майно, звернулась до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Барабаш Р.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Згідно повідомлення за №265/01-16 від 12.10.2024 приватного нотаріуса Калуського РНО Івано-Франківської області Барабаш Р.С., для видачі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , не надано документів, що підтверджують проживання до дня смерті разом із спадкодавцем, пропущений термін шість місяців для подання заяви для прийняття спадщини за заповітом, а також відсутні документи власності на спадкове майно за спадкодавцем (а.с.28).

Довідка №Гер 65 видана Геринським старостинським округом Долинської міської ради Івано-Франківської області 26.09.2024 свідчить про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 дружиною, 1939 р.н. та ОСОБА_5 зятем, 1961 р.н. (а.с.31).

Довідка №Гер 71 видана Геринським старостинським округом Долинської міської ради Івано-Франківської області 01.11.2024 підтверджує те, що на день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дочка ОСОБА_1 без місця реєстрації проживала разом з ним в господарстві по АДРЕСА_1 (а.с.32)

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013.).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Відповідно до п. 2Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

У п. 23 вищевказаної Постанови вказано, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а

також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що законодавець не пов`язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до ст. 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

При цьому, відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч.3 ст. 1268ЦКУкраїни підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 633/344/16-ц.

Як встановлено в судовому засіданні, спадкодавець ОСОБА_3 тривалий час і до самої смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав разом із дружиною ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Родинні відносини між померлим ОСОБА_3 , та позивачкою ОСОБА_1 , підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 , НОМЕР_2 від 09.09.1964 де в графі батько записаний ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 (а.с.18) та копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 07.12.2011 , з якого вбачається, що ОСОБА_6 , після укладення шлюбу з ОСОБА_5 було присвоєно прізвище « ОСОБА_7 » (а.с.19).

Таким чином, факт, що має юридичне значення, а саме: факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини, як того вимагає положення ч. 3 ст.1268 ЦК України, знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду..

З огляду на викладене, виходячи з інтересів позивачки ОСОБА_1 , щодо захисту її права на спадкування, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не має іншої можливості, крім в судовому порядку, встановити факт постійного проживання її разом із спадкодавицею ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, суд вважає, що позов в цій частині позовних вимог підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, суд виходить з такого.

Відповідно до положень ст.392 ЦК України - власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

У пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності ( ст.392 ЦК).

Ст.1217 ЦК Українивизначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідноз ст. 1233 ЦК- заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до положень ч. 1ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Довідка №Гер 82 видана Геринським старостинським округом Долинської міської ради Івано-Франківської області 08.11.2024 свідчить про те, що згідно із записом в погосподарських книгах с.Гериня №2 за 2016-2023 роки, номер об`єкта погосподарського обліку №0-0141-1 за померлим гр. ОСОБА_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , числився житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33).

Відповідно до копії заповіту, посвідченого 04.06.1994, державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори Шевченко І.Г., зареєстрованого в реєстрі за №Д-215, ОСОБА_3 , все своє майно де б воно не було, з чого б воно не складалося і взагалі все що йому буде належати і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_1 (а.с.17).

Як встановлено вище, позивачка ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, вона не заявила про відмову від неї, а тому вважається такою, що прийняла спадщину.

До складу спадкового майна ввійшло будинковолодіння, яке знаходиться у АДРЕСА_1 та належало покійному ОСОБА_3 . Право власності на вказане нерухоме майно не було зареєстроване за останнім у встановленому законом порядку, що позбавляє позивачку можливості отримати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Як визначено ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до п. 4.18 Глави 10 Розділу ІІ "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 22.02.2012 № 296/5, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Як роз`яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем за заповітом, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла, однак, у зв`язку з відсутністю документів про право власності за померлою на будинковолодіння не має змоги оформити свої спадкові права на нього, тому суд приходить до висновку, що є достатні підстави, щоб визнати за ОСОБА_1 право власності на частки будинковолодіння , яке знаходиться у АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 до Долинської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також визнання права власності на частки будинковолодіння в порядку спадкування слід задоволити.

Позов в частині визнання запозивачкою ОСОБА_2 , права власності в порядку спадкування на 1/4 частку будинковолодіння АДРЕСА_1 , після смерті чоловіка, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , також підлягає до задоволення виходячи з наступного:

Згідно з ст.1218 ЦК України,до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ст.1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Ст.1261 ЦК України, передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом

мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.1 ст. 1241 ЦК України,малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Визначення поняття непрацездатної особи міститься в ч.3 ст.75 СК України та в ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

З копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданого 05.12.2016, слідує, що ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після його смерті відкрилася спадщина, в склад якої входить будинковолодіння АДРЕСА_2 .

Як встановлено в судовому засіданні , ОСОБА_3 , все своє майно, заповів ОСОБА_1 .

На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , його дружина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 була пенсіонером, тобто, на момент смерті чоловіка вона мала статус «непрацездатної особи», що відноситься до переліку осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадкуванні.

Згідно пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.

Для визначення розміру обов`язкової частки у спадщині важливим є визначення кола осіб, які б могли спадкувати за законом у разі відсутності заповіту, та визначення складу майна, з якого складається спадщина.

При цьому при розрахунку обов`язкової частки у спадщині слід виходити з того, що розмір усієї спадщини береться за одиницю, а частка спадкоємця за законом визначається шляхом поділу усієї спадщини на кількість спадкоємців за законом, які закликаються до спадкування, тобто тих, на користь яких відкрилася спадщина. При вирахуванні розміру обов`язкової частки припускається, що заповіту взагалі немає, а відтак враховуються частки усіх без винятку спадкоємців, закликаних до спадкування за законом, тобто тих, які були в живих на час відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК).

Станом на час відкриття спадщини, в разі відсутності заповіту, спадкоємцями першої черги за Законом після смерті ОСОБА_3 , мали б бути: дружина спадкодавця ОСОБА_2 , (копія свідоцтва про одруження НОМЕР_4 від 8.09.1976 а.с.20) та дочка спадкодавця: ОСОБА_1 (копія свідоцтва про народження НОМЕР_5 а.с.18)

Тому розмір обов`язкової частки ОСОБА_2 , у спадщині , становить 1/4 її частки, а саме 1/2 частини від тієї частки (1/2 частки), яку мала б успадкувати ОСОБА_2 за законом за відсутності заповіту.

Суд визнав, що ОСОБА_2 , у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини і протягом строку , встановленого ст. 1270 цього Кодексу, вона не заявляла про відмову від неї.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 , звернулася до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Барабаш Р.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

Згідно повідомлення № 326/01-16 приватного нотаріуса Калуського РНО Барабаш Р.С., від 31.12.2024, ОСОБА_2 , відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, з тих підстав, що для видачі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , нею не надано документів власності на спадкове майно за спадкодавцем, в такому випадку їй необхідно звернутися в суд для оформлення спадщини на спадкове майно спадкодавця (а.с.29).

Судом встановлено, що право власності на спадкове майно спадкодавцем ОСОБА_3 , не оформлено, правовстановлюючі документи на нього відсутні.

Зміст правовідносин в даній справі полягає у тому, що 1/4 обов`язкова частка спірного будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 успадковане позивачкою ОСОБА_2 , однак, відсутність документів, що засвідчують право власності померлого ОСОБА_3 , на нерухоме майно та відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину позбавляють позивачку можливості оформити належне їй право на обов`язкову частку в спадщині в нотаріальному порядку.

Відмова нотаріуса не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини, а її право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивачки ОСОБА_2 підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні на підставі вищевказаних доказів встановлено, що позивачка має право на обов`язкову частку спірного майна тавідсутність правовстановлюючого документу не є підставою для відмови в позові,а тому на підставі вищенаведеного, суд вважає, що позивачка ОСОБА_2 , набула право власності на 1/4 обов`язкову частку житлового будинкуз господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Іншого способу захисту свого права , окрім як звернення до суду з даним позовом у даної позивачки немає.

Копія технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с.21-26) свідчить про те, що будинковолодіння складається з житлового будинку загальною площею 79,1 кв.м., житловою площею 46,3 кв.м., допоміжною площею 32,8 кв.м., (літ.А),літньої кухні (літ. Б), гаражу (літ.В), стодоли (літ. Г), стайні (літ. Д), вбиральні (літ. Е), криниці (№1), воріт (№2), огорожі (№3), огорожі (№4), огорожі (№5), септику (№6).

Довідка №2876 видана ФОП « ОСОБА_4 » від 12.10.2024 (а.с.273) свідчить про те, що реєстрація права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 не проводилась. Загальна інвентаризаційна вартість майна становить 260636 грн.

На підставі ст.ст. 392, 1216-1218, 1233, 1235, 1241,1261,1267, 1268,1270 ЦК України, керуючись статтями 200, 206, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 315 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Долинської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задоволити.

Встановити фактпостійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 разом зі спадкодавцем, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку загальною площею 79,1 кв.м., житловою площею 46,3 кв.м., допоміжною площею 32,8 кв.м., (літ.А),літньої кухні (літ. Б), гаражу (літ.В), стодоли (літ. Г), стайні (літ. Д), вбиральні (літ. Е), криниці №1, воріт №2, огорожі №3, огорожі №4, огорожі №5, септику №6 у порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , право власності на обов`язкову частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку загальною площею 79,1 кв.м., житловою площею 46,3 кв.м., допоміжною площею 32,8 кв.м.,

(літ.А),літньої кухні (літ. Б), гаражу (літ.В), стодоли (літ. Г), стайні (літ. Д), вбиральні (літ. Е), криниці №1, воріт №2, огорожі №3, огорожі №4, огорожі №5, септику №6 , у порядку спадкування за Законом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачі : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , жителька АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , жителька АДРЕСА_3 .

Відповідач : Долинська міська рада Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054317, місце знаходження: проспект Незалежності,5, м.Долина, Калуського району, Івано-Франківської області,77500.

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш