Рішення № 125087274, 29.01.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/11404/24

Провадження № 2/202/976/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Дребот І.Я.,

за участю секретаря судового засідання Владимирова О.О.,

представника позивача Климася ЮІ.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку. Позов обгрунтовано тим, що 25 лютого 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 776572/ФЛ, відповідно до якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 77 364,00 доларів США в порядку і на умовах, визначених вказаним договором за програмою «Житло дітям». Згідно до умов кредитного договору, 25.02.2008 року ОСОБА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І. було придбано квартиру. В забезпечення виконання умов кредитного договору, в той же день, тобто 25.02.2008 року, між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір Іпотеки №764882/ФЛ, за яким ОСОБА_1 (іпотекодавець) передав банку (іпотекодержателю) вказану квартиру. Як зазначив позивач, за період з квітня 2008 року по січень 2012 року ним було сплачено кредиту на суму майже 64 000 доларів США по курсу долара США до гривні, на той період, що майже дорівнювало сумі кредиту. 17 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено договір № GL 48N718070 -І -З Про відступлення прав вимоги, відповідно до якого банк відступив новому кредитору, а ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набула права вимоги банку за кредитним договором № 776572/ФЛ, укладеним між ПАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 . На думку позивача, саме 17.07.2020 року у день укладення договору про відступлення права вимоги, новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» стало відомо про порушення свого права зі сплати боргових зобов`язань за кредитним договором № 776572/ФЛ. На дату подання даної позовної заяви минув трьохрічний строк позовної давності. Таким чином позивач зазначив, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання. Враховуючи наведене позивач просив визнати договір іпотеки № 764882/ФЛ від 25.02.2008 року, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш Валентинівною Іванівною, зареєстрований в реєстрі за №244 припиненим; виключити з Державного реєстру речових прав номеру запису про іпотеку: 37596342 (спеціальний розділ), дата реєстрації 26.02.2008, здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Аллою Володимирівною; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 6659290, зареєстровано 25.02.2008 року Приватним нотаріусом Куліш В.І. на підставі договору іпотеки від 25.02.2008 року, реєстровий номер в реєстрі 244.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024, справу № 202/11404/24 розподілено судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Дребот І.Я.

Ухвалою суду від 23.09.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку - залишено без руху.Встановлено строк для виконання вимог ухвали десять днів з дня її отримання.

Ухвалою суду від 04.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку.Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначенона 21.11.2024 року.

21.11.2024 відкладено розгляд підготовчого судового засідання на 10.12.2024 року.

Ухвалою суду від 10.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку до судового розгляду по суті у судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 09.01.2025 року.

09.01.2025 зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному розгляд справи відкладено на 29.01.2025.

В судовому засіданні 29.01.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві. Просив позов задоволити.

Відповідач та третя особа в судове засідання 29.01.2025 не з`явились, причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відзиву на позовну заяву та пояснень не подали.

Беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про строк подання відзиву та не подав відзив, суд керуючись ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення по справі.

При постановленні рішення суд виходив з наступного.

24.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки.

Згідно розділу 1 даного договору, за цим договором іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язання, що витікає із кредитного договору № 776572/ФЛ від 25.02.2008 року передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки. Визначена сторонами вартість предмета іпотеки складає 429280,00 грн, що еквівалентні при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день укладення цього договору складає 85005,94 доларів США 94 центів.

Пунктом 6.6 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов`язання за кредитним договором.

Вказаний Договір Іпотеки було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І. та зареєстровано в реєстрі за номером 244.

Вказаним нотаріусом у зв?язку із посвідченням договору Іпотеки, 25.02.2008 року було накладено заборону на відчуження зазначеної в договорі квартири за АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_1 до припинення договору іпотеки. Вказана заборона зареєстрована в реєстрі за №245 та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна здійснено відповідний запис про заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 6659290, підстава обтяження договір іпотеки, 244, 25.02.2008, Приватний нотаріус ДМНО Куліш В.І.

В подальшому, за період з лютого 2008 року по 28.12.2018 року ОСОБА_1 сплачувався вказаний кредит, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.

Як ствердив позивач, 17 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінанструп» було укладено договір № GL 48N718070-_І -3 Про відступлення прав вимоги, відповідно до якого Банк відступив Новому кредитору, а ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набула права вимоги Банку за кредитним договором № 776572/ФЛ, укладеним між ПАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 .

Відповідно до Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2023 року у справі № 202/16006/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет позову: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа Олександр Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню позовні вимоги задоволено повністю.Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 948, вчинений 17.05.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованості у розмірі 319443,56 гривень.

З метою скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку на квартиру АДРЕСА_2 , позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.А., яка здійснювала нотаріальне посвідчення та реєстрацію договору іпотеки №764882/ФЛ від 25.02.2008 року.

Відповідно до інформації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 5124/08.4-27 від 23.01.2024 року - згідно з ст. 30 Закону України «Про нотаріат» приватна нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 припинена з 10.01.2013 року, у зв?язку із надходженням заяви, наказом Головного управлення юстиції у Дніпропетровській області від 29.12.2012 року №1751/7.

В подальшому, з цим ж питанням позивач звернувся до відділу реєстрації майнових прав Управління в сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської, однак листом № 5/5-24 від 31.01.2024 року отримав відмову у скасуванні заборони, накладеної на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , згідно договору іпотеки № 764882/ФЛ від 25.02.2008 року. Відмова мотивована тим, що до департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради було подано рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 202/16006/23 провадження 2/202/3045/2023 від 14.11.2023 року, зі змісту якого неможливо встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, як ствердив представник позивача, оскільки 17.07.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення права вимоги за яким право вимоги за кредитним договором перейшло від первісного кредитора ПАТ КБ «Надра» до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», тому на думку позивача саме у вказану дату, 17.07.2020 новому кредитору стало відомо про порушення його права зі сплати боргових зобов`язань за кредитним договором № 776572/ФЛ. На дату подання даної позовної заяви минув трьохрічний термін позовної давності, у зв`язку із чим представник позивача вважає, що договір іпотеки № 76882/ФЛ від 25.02.2008 року вважається припиненим.

Враховуючи наведене, представник позивача звернувся з позовом до суду за захистом порушених прав.

При постановленні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповідно до положень статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За частиною першою статті 575 ЦК України та частиною першою статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до частин першої та другої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов`язання" розділу І книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 "Припинення зобов`язання" ЦК України не передбачають.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з нормою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Боржник має виконати повністю те, що ним було обіцяне. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).

У разі пропуску позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання, і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Сплив позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Підстави припинення іпотеки визначено у статті 17 Закону України "Про іпотеку", яка містить виключний перелік підстав такого припинення, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про іпотеку", зараз і надалі у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, у ЦК України та в Законі України "Про іпотеку" немає такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності за вимогами кредитора за основним зобов`язанням. У цій справі Велика Палата Верховного Суду відхилила довід позивачки про відсутність у кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з пропуском позовної давності.

Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові у справі № 6-786цс17, а також у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 921/247/17-г/16, від 20 червня 2018 року у справі № 752/17492/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 569/1548/16-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 766/10193/16-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 335/9695/19, від 29 вересня 2021 року у справі № 548/223/19, від 11 лютого 2022 року у справі № 482/1561/20-ц, від 17 травня 2022 року у справі № 523/18773/19, від 07 вересня 2023 року у справі № 638/961/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 331/6035/21.

У постанові від 23 жовтня 2021 року у справі № 545/746/20 Верховний Суд зазначив, що спірні правовідносини сторін після відмови у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку зі спливом позовної давності не припиняються, а трансформуються в натуральне зобов`язання.

Натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але отримане в результаті добровільного виконання не є безпідставно набутим майном (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц).

Враховуючи наведене, зважаючи що основне зобов`язання за кредитним договором не виконано, суд приходить до висновку про те, що сплив позовної давності до основної вимоги про стягнення боргу за кредитним договором не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку". Окрім того, згідно п 6.6 договору іпотеки визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов`язання за кредитним договором.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України2 (№ 63566/00; пункт 23) та 2Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись 141, 211, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складено 10.02.2025 року.

Суддя І.Я. Дребот