Ухвала суду № 125087264, 04.02.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/126/25

Провадження № 1-кп/202/951/2025

УХВАЛА

Іменем України

04 лютого 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, кримінальне провадження №12024052420000410 від 30.11.2024 року, у відношенні,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Дробишеве Краснолиманського району Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, раніше судимого, а саме: 20 березня 2020 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, звільнився за відбуттям строку покарання 28.04.2023 року, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 , 30 листопада 2024 року приблизно о 15 годині 00 хвилин (більш точний час встановити під час досудового розслідування не надалося можливим) достовірно знаючи, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на всій території Україні введено воєнний стан, з метою таємного викрадення чужого майна, через незачинені ворота зайшов на територію посту ЕЦ Північної механізованої гірки № 2, структурного підрозділу «Лиманська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», розташованого за адресою Донецька область, м. Лиман, вул. Свободи, 3-д. Перебуваючи безпосередньо на території посту ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету наживи і незаконного збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через розбите вікно незаконно проник до приміщення будівлі посту де у щитовій кімнаті діючи, умисно, таємно, повторно з метою крадіжки чужого майна руками демонтував та дістав із шафи 3 (три) реле НМШ1-7000 та 1 (одне) реле АПШ-24 і поклав їх на підлогу. Таким чином останній намагався таємно заволодіти майном структурного підрозділу «Лиманська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» на суму 61 820, 81 грн.

В цей момент ОСОБА_4 був застигнутий працівниками поліції ВП № 3 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області на місці вчинення кримінального правопорушення, які присікли його злочинні дії. У зв`язку із чим зазначене кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, оскільки ОСОБА_4 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Умисні дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням в інше приміщення, в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, просив суворо не карати та розглянути кримінальне провадження в порядку ст. 349 КПК України, про що надав письмову заяву.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала проведення розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України, зазначила, що обвинувачений щиро розкаявся та визнав свою винуватість у вчиненому, вважала за можливе призначити покарання з урахування ст. 75 КК України.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_5 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням в інше приміщення, в умовах воєнного стану.

Так, згідно ч. 2 ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи роз`яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному, суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.

З огляду на встановлені під час судового розгляду дані про особу обвинуваченого та тяжкість і обставини скоєного злочину, які не оспорюються сторонами справи, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, необхідного для виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів з урахуванням індивідуалізації покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України з урахуванням положень ст. 68 КК України.

При визначенні ОСОБА_5 виду та розміру покарання судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно ст. 12 КК України є тяжким умисним, корисливим злочином; дані про особу обвинуваченого, який є неодруженим, утриманців не має, а отже не обтяжений, соціальними зв`язками, не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, який раніше судимий, обставину, що пом`якшує покарання, - щире каяття, та відсутність обтяжуючих обставин.

Згідно із ст. 34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 червня 2010 року Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки, якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Так, судом не може бути враховано зазначену прокурором у обвинувальному акті обставину, яку обтяжує покарання рецидив злочинів, з огляду на те, що ОСОБА_5 за попереднім вироком суду має судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, звільнився за відбуттям строку покарання 28.04.2023 року, судимість не погашено, що було враховано при кваліфікації його дій за ознакою повторності, а отже не може одночасно враховуватись як обставина, що обтяжує покарання.

При цьому не залишається поза увагою суду і те, що в рамках даного кримінального провадження майнову шкоду не заподіяно, цивільний позов не заявлено, та потерпілий не має претензій до обвинуваченого.

З урахуванням принципу індивідуалізації покарання та особи обвинуваченого, який винуватість у вчиненому злочині визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, факту відсутності у потерпілого претензій до обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, крім того судом визнається можливим застосування положень ст. 75, 76 КК України та звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком, оскільки таке покарання буде відповідати безпосередній його меті, та буде необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в рамках даного кримінального провадження відсутні, цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст. 370, 373-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

-не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме, реле електромагнітне нейтральне НМШ1 7000 № 00214, 1974 р.в., реле електромагнітне нейтральне НМШ1 7000 № 01346, 1977 р.в., реле електромагнітне нейтральне НМШ1 7000 № 02180, 1972 р.в., реле електромагнітне нейтральне АПШ-24 № 04200, 1979 р.в., які поміщено у пакет PSP 4252493, а також, дорожня сумка виробника «Книжний клуб», в якій знаходились: 1 плоскогубці, 1 бокоріз, 5 викрутки, 1 ріжковий ключ, які поміщено у пакет PSP4252494, які перебувають на зберіганні у ВП №3 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області повернути за належністю, потерпілій стороні.

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Головуючий суддя: ОСОБА_1