Рішення № 125076368, 11.02.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7360/24

11 лютого 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Сень Олесю Володимирівну звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області (далі ГУ ПФУ в Тернопільський області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 2), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 04.12.2024 №192350004049 щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ);

зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з 27.11.2024 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ та зарахувати до стажу державної служби період роботи позивача в органах державної податкової служби з 21.02.1995 по 27.11.2024;

зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області провести розрахунок та виплату пенсії державного службовця ОСОБА_1 з врахуванням довідок Головного управління ДПС у Тернопільській області від 27.11.2024 №709/5/19-00-10-31 та від 27.11.2024 №710/5/19-00-10-31.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 27.11.2024 звернувся з заявою про переведення його з пенсії за віком згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII). До заяви додав довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії. Однак відповідач 2 оскаржуваним рішенням від 04.12.2024 відмовив у переведенні позивача на пенсію державного службовця.

Позивач вважає відмову органу Пенсійного фонду України протиправною та вказує на дотримання усіх умов, передбачених Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII, частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ, а саме: наявність необхідного віку, страхового стажу, стажу служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, понад 20 років, що у сукупності дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Вказує, що відповідач 2 протиправно не зарахував до стажу державної служби роботу в органах державної податкової служби, бо проходження такої прирівнюється до проходження державної служби. Крім того, зазначає, що є підстави для здійснення нарахування (перерахунку) та виплати пенсії відповідно до Закону № 889-VIII з урахуванням довідок про складові заробітної плати, виданих 27.11.2024 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.

З наведених підстав позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 17.12.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), та з урахуванням положень статей 257-262 КАС України.

26.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 проти позову заперечує та зазначає, що основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

За записами трудової книжки позивача з 01.09.1995 по 27.11.2024 він працював в органах державної податкової служби та за цей час були присвоєні спеціальні звання, а не ранги державного службовця. За таких обставин стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить лише 06 місяців 11 днів. ГУ ПФУ у Вінницькій області вважає рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII правомірним, бо у позивача відсутній відповідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорії державних службовців. Відповідач 2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю (а.с.43-45).

Також на вимогу ухвали суду від 17.12.2024 про відкриття провадження у справі ГУ ПФУ у Вінницькій області надано копії матеріалів пенсійної справи позивача (а.с.46-81).

30.12.2024 надійшов відзив на позовну заяву ГУ ПФУ в Тернопільській області. Цей відповідач зазначає, що періоди роботи в органах державної податкової служби на посадах, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно записів трудової книжки позивач працював в органах державної податкової служби. Стаж роботи позивача на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби становить 06 місяців 11 днів (з 22.02.1995 по 01.09.1995). Протягом решти періоду роботи в органах податкової служби позивачу присвоювались спеціальні та персональні звання, тому відсутній необхідний стаж державної служби та правові підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю (а.с.82-86).

02.01.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зауважено, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом. Отже період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с.93-96).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує з 17.05.2021 пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV (а.с.49).

Позивач 27.11.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про перехід на інший вид пенсії (а.с.47). До заяви ОСОБА_1 , серед іншого, додав довідки, видані 27.11.2024 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, №709/5/19-00-10-31 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за листопад 2024 року та №710/5/19-00-10-31 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за жовтень 2024 року, що підтверджується розпискою-повідомленням (а.с.54, 58).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення визначено ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке рішенням від 04.12.2024 №192350004049 відмовило позивачу в перерахунку пенсії через відсутність необхідного стажу державної служби.

У рішенні зазначені умови для призначення пенсії, передбачені пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII. Вказано, що на призначення пенсії за Законом №889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, можуть розраховувати дві категорії осіб:

державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889-VIII, станом на 01.05.2016 обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України;

особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII, мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.

Період роботи заявника з 01.09.1995 по 27.11.2024 не може бути врахований до стажу державної служби зважаючи на те, що заявнику згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України (далі ПК України) присвоювалися спеціальні звання, а в разі присвоєння спеціального звання відповідно до статті 343.1 надбавка за ранг державного службовця не виплачується і відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ. Статтею 343.3 ПК України передбачено, що спеціальні звання податкової служби присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

На підставі цього, відповідач 2 дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 01.05.2016 не працював на посаді віднесеній до посад державної служби та має стаж державної служби 06 місяців 11 днів, то відсутні підстави для переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII (а.с.11).

Не погодившись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктами 10-12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мають передбачений законодавством страховий стаж;

в) станом на 01.05.2016 мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктами 10-12 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та висловлена Верховним Судом в постановах від 15.12.2020 у справі № 560/2398/19, від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23.

При цьому пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).

Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01.05.2016 стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII.

Предметом спору у цій справі є оцінка обставин щодо: наявності підстав для зарахування роботи в органах державної податкової служби до стажу на посадах державної служби; наявності у позивача достатнього стажу роботи на державній службі, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VIII; правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у переведенні на пенсію за віком на підставі Закону № 889-VIII.

На підтвердження трудової діяльності позивача на державній службі, в органах державної податкової служби, присвоєння персональних та спеціальних звань, рангів державного службовця у трудовій книжці ОСОБА_1 містяться наступні записи за спірні періоди:

Державна податкова інспекція по Збаразькому районі,

з 21.02.1995 по 01.10.1995 перебував на посаді старшого державного податкового інспектора-програміста відділу обліку та обробки даних;

22.02.1995 прийняв присягу державного службовця;

15.05.1995 присвоєне персональне звання державний службовець 15 рангу;

01.09.1995 присвоєно звання інспектора податкової служби III рангу;

з 02.10.1995 по 01.11.1995 перебував на посаді старшого державного податкового інспектора відділу обробки інформації та комп`ютеризації;

з 02.11.1995 по 25.11.1996 перебував на посаді начальника відділу комп`ютеризації;

Державна податкова адміністрація у Збаразькому районі,

з 26.11.1996 по 09.04.1998 перебував на посаді начальника відділу комп`ютеризації;

Державна податкова інспекція в Збаразькому районі, Збаразька міжрайонна державна податкова інспекція,

з 10.04.1998 по 08.06.2000 перебував на посаді начальника відділу комп`ютеризації;

15.07.1999 інспектор податкової служби II рангу;

з 09.06.2000 по 14.07.2002 перебував на посаді начальника відділу інформатизованого адміністрування податків Збаразької МРДПІ;

з 15.07.2002 по 26.08.2002 перебував на посаді виконуючого обов`язків начальника відділу інформатизації та обліку;

з 27.08.2002 19.08.2003 перебував на посаді начальника відділу інформатизації та обліку;

05.08.2003 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби I рангу;

з 20.08.2003 по 31.07.2004 перебував на посаді начальника відділу автоматизації процесів оподаткування, обліку та звітності;

01.08.2004 по 14.12.2004 перебував на посаді головного державного податкового інспектора відділу автоматизації процесів оподаткування сектору обліку платників податків і супроводження автоматизації процесів оподаткування Збаразької МРДПІ;

Кременецька міжрайонна державна податкова інспекція,

з 15.12.2004 по 31.08.2005 перебував на посаді старшого державного податкового інспектора сектору автоматизації процесів оподаткування, обліку та звітності Збаразького відділення Кременецької МДПІ;

01.09.2005 по 31.03.2006 перебував на посаді завідувача сектору автоматизації процесів оподаткування Збаразького відділення Кременецької МДПІ;

Збаразька міжрайонна державна податкова інспекція,

з 03.04.2006 по 22.07.2007 перебував на посаді завідувача сектору автоматизації процесів оподаткування Збаразької МДПІ;

05.05.2006 присвоєно спеціальне звання радник податкової служби 3 рангу;

з 23.07.2007 по 29.02.2012 перебував на посаді начальника відділу інформатизації процесів оподаткування з кадрового резерву;

19.10.2009 присвоєно спеціальне звання радник податкової служби 2 рангу;

Збаразька МДПІ Тернопільської області Державної податкової служби,

з 01.03.2012 по 30.06.2013 перебував на посаді начальника відділу інформатизації та обліку платників податків;

Збаразька об`єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Тернопільській області

з 01.07.2013 по 17.02.2016 перебував на посаді начальника відділу ІТ та обліку платників та присвоєно 12 ранг державного службовця;

01.01.2014 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи II рангу;

з 18.02.2016 по 16.05.2016 перебував на посаді начальника відділу обслуговування платників з кадрового резерву;

з 17.05.2016 по 31.05.2017 перебував на посаді завідувача сектора обслуговування платників Збаразького відділення Кременецької ОДПІ;

з 01.06.2017 по 18.10.2018 перебував на посаді головного державного інспектора Збаразького відділення Кременецької ОДПІ;

Головне управління ДФС у Тернопільській області,

з 19.10.2018 по 21.03.2019 перебував на посаді старшого державного інспектора сектора інформаційних технологій Кременецького управління;

з 22.03.2019 по 23.09.2019 перебував на посаді завідувача сектора інформаційних технологій Кременецького управління;

Головне управління ДПС у Тернопільській області,

з 24.09.2019 по 15.12.2019 перебував на посаді завідувача сектора обслуговування платників Кременецького управління;

24.09.2019 присвоєно 5 ранг державного службовця;

з 16.12.2019 по 02.09.2020 перебував на посаді завідувача сектору податкових сервісів Кременецького управління;

з 03.09.2020 по 21.12.2020 перебував на посаді головного державного інспектора Кременецької державної податкової інспекції;

з 22.12.2020 по 27.11.2024 перебував на посаді головного державного інспектора Кременецької державної податкової інспекції.

Таким чином, позивач у період з 21.02.1995 по 01.05.2016 (більше 20 років) працював на різних посадах в органах державної податкової служби, посаду в цій службі обіймав і станом на 01.05.2016.

Стаття 25 Закону №3723-XII визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу (частина перша).

Частиною другою цієї ж статті установлено сім категорій посад державних службовців. Поряд з тим частиною третьою статті 25 Закон №3723-XII обумовлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання чинності Законом №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби (далі - Порядок №283).

Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016 у зв`язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII Про державну податкову службу в Україні (був чинний до 19.11.2012).

Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Частиною п`ятою статті 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України Про державну службу.

Частина четверта статті 15 Закону №509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Частинами сьомою, восьмою статті 15 Закону №509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Законом України від 05.07.2012 №5083-VI Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні, який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344. Так згідно з пунктом 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу. При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону України Про державну службу, Закону України Про державну податкову службу в Україні дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Надалі такий правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.

Отже, посадові особи органів державної податкової служби, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету та яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись їм до стажу державної служби, який дає право на пенсію.

На спростування мотивації відповідача, викладеної в оскаржуваному рішенні, суд наводить висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17, у яких зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 ПК України та Порядку №283.

За наведеного правового регулювання та враховуючи висновки Верховного Суду, суд приходить до переконання, що період роботи позивача в податкових органах з 21.02.1995 по 30.04.2016 (включно) зараховується до стажу державної служби з урахуванням вже зарахованих періодів Пенсійним фондом. У відповідача 2 не було підстав для незарахування до стажу державної служби позивача періодів роботи з 21.02.1995 по 30.04.2016 (включно), що становить понад 20 років.

Разом з тим, у спірних правовідносинах ГУ ПФУ у Вінницькій області правильно зарахувало ОСОБА_1 стаж, набутий на посадах державної служби після 01.05.2016, до страхового стажу, а не стажу державної служби, а тому доводи позивача, які стосуються необхідності зарахування до спеціального стажу державної служби періодів роботи з 01.05.2016 по 27.11.2024 на відповідних посадах є необґрунтованими.

Після 01.05.2016 у зв`язку із набранням чинності Законом № 889-VІІІ кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

Вказаним Законом № 1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел

Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Крім того, статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Таким чином, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень Закону №1058-IV передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.

З огляду на це, суд доходить висновку, що положеннями вказаного закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема і державним службовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу як стаж державної служби.

Отож, стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується лише до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.

Повертаючись до стажу державної служби, набутого позивачем до 01.05.2016, який становить більше 20 років, суд, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, приходить до висновку, що рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 04.12.2024 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на інший вид пенсії є протиправним, оскільки, крім наявності спеціального стажу (понад 20 років державної служби станом на 01.05.2016), виконуються й інші умови для реалізації права на одержання пенсії відповідно до Закону України Про державну службу (щодо віку - позивач досягнув віку 62 роки та страхового стажу, який складає більше 44 років, а.с.52).

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

У спірному випадку у позивача право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу із відповідною заявою 27.11.2024.

Стосовно того, який з відповідачів має вирішувати питання про переведення з одного виду пенсії на інший, то суд вважає, що ГУ ПФУ у Вінницькій області є належним відповідачем за цією вимогою, а не ГУ ПФУ в Тернопільській області, як помилково вказує позивач.

Такого висновку суд дійшов зважаючи на те, що, відповідно до абзацу 14 пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі змінами) після реєстрації заяви (у тому числі заяви про перерахунок пенсії) та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідачем у справах, в яких оспорюються рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення та перерахунок пенсії, є суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

У цій справі структурним підрозділом, що відмовив в переведенні з одного виду пенсії на інший за заявою позивача від 27.11.2024, виступало ГУ ПФУ у Вінницькій області. Такий відповідач приймав оскаржуване рішення, а тому й повинен у подальшому вчинити дії пов`язані з перерахунком пенсії позивачу.

У задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Тернопільській області, яке не приймало рішення про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший слід відмовити. Такий суб`єкт владних повноважень згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 виступає лише територіальним органом, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (після її перерахунку).

Щодо позовної вимоги про врахування відповідачем довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії, то суд зазначає, що у цій справі спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, оскільки орган Пенсійного фонду України не визнав за позивачем цього права.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, у якій предметом спору були аналогічні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов`язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Тож з урахуванням наведеного вимоги позову про визначення розміру пенсії з урахуванням довідок, виданих 27.11.2024 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, про складові заробітної плати для призначення пенсії задоволенню не підлягають (є передчасними).

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області позивачу безпідставно відмовлено у переведенні на інший вид пенсії (за наявності умов для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ), то позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 04.12.2024 №192350004049 про відмову в перерахунку пенсії та зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 з 27.11.2024 (з часу звернення із заявою) на пенсію державного службовця за віком відповідно Закону №889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди його роботи з 21.02.1995 по 30.04.2016 (включно) з урахуванням вже зарахованих періодів роботи в органах державної податкової служби та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 11.12.2024 (а.с.10).

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.12.2024 №192350004049 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 27.11.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу, зарахувавши до стажу державної служби періоди його роботи з 21.02.1995 по 30.04.2016 (з урахуванням вже зарахованих) в органах державної податкової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769);

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вулиця Зодчих, 22, місто Вінниця, 21005, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення складено та підписано 11 лютого 2025 року.

СуддяЧепенюк О.В.