Ухвала суду № 125076352, 11.02.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

Справа №500/724/25

11 лютого 2025 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі судді Мартиць О.І. розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку,

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" відповідно до запису у військовому квитку серії НОМЕР_1 виданого 19.12.2014 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Одночасно з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд:

заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та його відділам викликати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з будь якою метою, надсилати на його ім`я повістки та розпорядження, а також звертатись до правоохоронних органів з метою доставки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки до набрання законної сили рішення суду у даній справі;

заборонити територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, правоохоронним органам, державним органам та органам місцевого самоврядування здійснювати, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 заходи оповіщення та прибуття під час мобілізації передбачені Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, до набрання законної сили рішення суду у даній справі.

Станом на час вирішення заяви про забезпечення позову провадження у справі не відкрито.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача вказує, що у військовому квитку позивача серії НОМЕР_1 , на сторінці 7, зроблено запис під номером 15 про те, що 02.03.2023 призовною (медичною) комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 він визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст. 47 "а" розкладу хвороб (наказ МО України 2008 р. №402) і на сторінці 23 військового квитка наявний відтиск штампу про зняття з військового обліку.

10 липня 2024 року, позивач оновивши відомості про себе в застосунку "Резерв+" отримав витяг з названого вище мобільного застосунку та виявив, що він перебуває на військовому обліку, а відомості про проходження ВЛК та виключення з військового обліку відсутні - відсутні.

Позивачу засобами поштового зв`язку 06 лютого 2025 року надійшла повістка, яка була направлена органом місцевого самоврядування на прибуття до 30.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення військово-облікових даних та проходження медичного огляду.

У відповіді на адвокатський запит відповідач заперечує проходження позивачем ВЛК у 2022, 2023, 2024, а також стверджує, що він є військовозобов`язаним. Надані з позовною заявою докази чітко доводять той факт, що позивач у встановленому законом порядку був визнаним непридатним до військової служби та виключений з військового обліку, що надає йому правовий статус не військовозобов`язаного. Такий статус не покладає на нього обов`язків, які мають військовозобов`язані, зокрема з`являтись за викликом та проходити військово-лікарську комісію.

Надсилання позивачу повістки про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_5 , свідчить про незаконні дії відповідача, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Очевидно, що явка позивача за такою повісткою в добровільному порядку тільки погіршить його становище, оскільки він буде в примусовому порядку направлений на ВЛК, а також його свобода буде незаконно обмежена. В подальшому порушення прав та законних інтересів позивача з сторони відповідача тільки посилиться, оскільки після не прибуття за незаконною повісткою відповідач буде вважати як порушення правил військового обліку та законодавства про оборону та мобілізацію.

Представник позивача вважає, що такий спосіб забезпечення позову буде ефективним та в повній мірі відповідати меті такого інституту встановленого КАС України.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову (частина друга статті 154 КАС України).

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк (частина третя статті 154 КАС України).

Суд, ознайомившись з заявою про забезпечення позову та доданими до неї документами, дійшов висновку, про можливість її розгляду без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову згідно з частиною другою статті 150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом:

зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;

зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (пункти 5, 10 частини третьої статті 151 КАС України).

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 КАС України).

Відтак, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою та надати докази на підтвердження існування обставин, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Надаючи таким обставинам та обґрунтуванням правову оцінку, суд враховує, що забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту заявнику до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Отже, заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.

Крім того, статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і до сьогодні.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.

Суд вважає за необхідне першочергово зазначити, що "ймовірне" настання певних негативних наслідків для особи, на чому наголошено у заяві про забезпечення позову, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, позаяк чинне законодавство передбачає захист саме "порушеного права", в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.

Суд роз`яснює заявнику, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Однак, сама "можливість" настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

При цьому суд окремо наголошує, що заборона вчиняти будь-які дії відповідно Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізовано у межах розгляду заяви про забезпечення позову. Така заборона повинна стосуватись конкретно визначених дій та заходів, а не "будь-яких".

Суд враховує, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

В свою чергу, пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У відповідності до вимог Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та згідно Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, набуттю статусу військовослужбовця передує низка юридично значимих дій/рішень, щонайменше (1) виклик до ТЦК та СП, (2) проходження ВЛК та визнання особи придатною до проходження військової служби, (3) прийняття керівником ТЦК та СП рішення про призов особи на військову службу з огляду на доцільність прийняття такого рішення (з урахуванням військово-облікової спеціальності особи, віку, стану здоров`я тощо) та скерування до військової частини, (4) прийняття командиром військової частини рішення про зарахування особи до списків особового складу. Слід додатково відмітити, що саме військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Що стосується доводів заяви про очевидну протиправність бездіяльності відповідача, то наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак їх протиправності, фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Правомірність та оцінка оскаржуваної бездіяльності підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті про їх оскарження та буде надана судом за результатами розгляду справи.

З огляду на наведене суд резюмує, що представником заявника не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та наведені позивачем доводи на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. Доводи заявника щодо наявності підстави для забезпечення позову з огляду на існування ймовірної загрози унеможливлення ефективного захисту для поновлення його порушених прав ґрунтуються на припущеннях та не приймаються судом до уваги.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність передумов для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено та підписано 11 лютого 2025 року.

СуддяМартиць О.І.