Рішення № 125059164, 28.01.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2025Справа № 910/8401/24Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А. розглянувши у закритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/8401/24

За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Індастрі»

про стягнення 7970560,00 грн

Представники учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: Кулакова С.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_1» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Індастрі» (далі - відповідач) про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №21/2-140-VDK-24 від 13.04.2024 не здійснив поставку погодженого товару, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 1302880,00 грн та штраф у розмірі 2682400,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

08.08.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Індастрі» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову та вказав, що неодноразово звертався до позивача в усному порядку про неможливість своєчасної поставки товару, з огляду на те, що замовлені квадрокоптери виробляються компанією, яка знаходиться у Китайській Народній Республіці і перебуває у санкційному списку Сполучених Штатів Америки, що ускладнює поставку обумовленого договором товару в Україну. Відповідач наголошує, що у повному обсязі виконає свої зобов`язання згідно контракту, водночас позивач не здійснював оплату товару на перед, а тому не несе жодних збитків, у зв`язку з невиконанням відповідачем контракту.

12.08.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Індастрі» надійшов відзив на позовну заяву аналогічний тому, що був поданий раніше до суду за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» - 08.08.2024.

12.08.2024 року через відділ діловодства суду від Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_1» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2797360,00 грн та штраф у розмірі 2682400,00 грн.

Також, 12.08.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_1» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та вказав, що неналежне виконання та/або порушення строків виконання умов державного контракту прямо впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та репутацію агенції. При цьому, відповідач наголосив на неможливості зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки повне виконання державного контракту не становить для позивача комерційного інтересу, а порушення виконання строків поставки за таким контрактом впливає на завдання позивача в умовах воєнного стану щодо забезпечення обороноздатності держави.

13.08.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Індастрі» надійшли заперечення, у яких відповідач зауважив, що своєчасно повідомляв позивача про складнощі у поставці обумовленого договором товару, державні кошти виділені для закупівлі товару за державним контрактом в силу приписів Бюджетного кодексу України можуть бути використані для інших цілей, що свідчить про можливість позивача спрямовувати кошти на інші нагальні потреби без понесення збитків за невиконання спірного контракту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 призначено підготовче засідання у справі на 17.10.2024.

24.09.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_1» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4291840,00 грн та штраф у розмірі 2682400,00 грн.

16.10.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_1» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд здійснювати розгляд справи за вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 5288160,00 грн та штрафу у розмірі 2682400,00 грн.

Судове засідання призначене на 17.10.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 21.10.2024 призначено підготовче засідання у справі на 05.11.2024.

У судовому засіданні 05.11.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду заяв позивача про збільшення позовних вимог, водночас, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

Так, за приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Приписами частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України визначено коло прав учасників справи, відповідно до якої учасники мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

З аналізу приписів пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.

Частиною 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому заяви про збільшення розміру позовних вимог приймаються судом до розгляду.

Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 28.01.2025.

У судовому засіданні 28.01.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 28.01.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства оборони України від 17.06.2022 №159 утворено Державне підприємство Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_1» (далі - позивач, агенція, підприємство, замовник), та затверджено статут підприємства (далі - статут, зі змінами внесеними наказом Міністерства оборони України, наказом від 24.01.2024 № 51).

Пунктом 1.1 статуту визначено, що підприємство уповноважене на здійснення закупівель та укладення державних контрактів (договорів) на закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення, засноване на державній власності як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 2.1 статуту, підприємство утворене з метою створення інтегрованої системи закупівель у Міністерстві оборони України, забезпечення життєвого циклу продукції оборонного призначення, укладення компенсаційних (офсетних) угод, укладення та визначення етапності виконання державних контрактів (договорів) на забезпечення продукцією оборонного призначення, здійснення закупівель товарів, робіт і послуг зокрема, оборонних закупівель та для гарантованого забезпечення потреб Міністерства оборони України та Збройних Сил України, у тому числі як служба державного замовника у сфері оборони, реалізації та забезпечення виконання державних цільових оборонних програм, а також одержання прибутку від статутної діяльності підприємства.

Підприємство уповноважене (наказ Міністерства оборони України від 04.08.2023 №449), на виконання завдань служби державного замовника у сфері оборони відповідно до Закону України «Про оборонні закупівлі», а також Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2023 №494 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель службою державного замовника», затверджено Порядок використання агенцією коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення.

Серед іншого, на агенцію покладено здійснення закупівель та укладення державних контрактів (договорів) на закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення/військового призначення та подвійного використання, а також товарів, робіт і послуг, які містять відомості, що становлять державну таємницю (далі -товари, роботи та послуги оборонного призначення) та інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб Міністерства оборони України; здійснення закупівель та укладення державних контрактів (договорів) на закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення для потреб утворених відповідно до законодавства військових формувань; забезпечення у разі потреби гарантії виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), укладених відповідно до норм міжнародного права (п. 2.2 статуту).

13.04.2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_1» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкос Індастрі» (далі - виконавець) було укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №21/2-140-VDK-24 (далі - контракт) за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони (далі - товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток 1 до контракту) (далі - специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Комплектність товару наведено в додатку 2 до контракту.

Відповідно до пункту 1.2 контракту підставою для укладання цього контракту є запит на постачання товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою КПКВКВ 2101150 «Розвиток, закупівля, модернізація та ремонт озброєння, військової техніки, засобів та обладнання» для закупівлі Державним підприємством Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_1» на 2024 р., доведений Департаментом військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України листом від 26.01.2024 р. №22011/56/дск, результати проведення закупівлі (тендеру) із застосуванням рамкової угоди (ідентифікатор закупівлі: UA-2024-03-26-003520-а), протокол від 06.04.2024 №4 та лист Головного управління безпілотних систем Генерального штабу Збройних Сил України від 21.02.2024 №386/1063.

Згідно пункту 1.3 контракту сторони визнають та підтверджують, що укладання ними цього контракту здійснюється в умовах воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (із змінами), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 «Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» (зі змінами).

За умовами пункту 2.1 контракту вартість (ціна) товару за цим контрактом на момент його підписання зафіксована сторонами в специфікації на підставі комерційної пропозиції виконавця. Виконавець підтверджує, що під час розрахунку вартості (ціни) товару за цим контрактом враховані всі податки та збори, інші витрати виконавця, пов`язані з виконанням цього контракту, а також виконавця. Виконавець несе відповідальність за формування комерційної пропозиції на постачання товару, повноту та достовірність зазначених даних, у тому числі в частині розрахунку вартості (ціни) товару. Замовник не несе відповідальності за формування комерційної пропозиції на постачання товару за цим контрактом, повноту та достовірність зазначених у ній даних.

Загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 38320000,00 (тридцять вісім мільйонів триста двадцять тисяч) гривень 00 коп. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання визначаються шляхом укладання додаткової угоди до цього контракту у встановленому законодавством порядку (пункт 2.2 контракту).

У пункті 2.5 контракту сторони дійшли спільної згоди, що оплата за поставлений виконавцем товар здійснюється замовником виключно з дати виникнення бюджетних зобов`язань у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань та фактичного надходження коштів Державного бюджету на рахунок замовника. Сторони визнають та підтверджують, що відповідальність за формування комерційної пропозиції на постачання товару, несе виконавець.

Згідно пункту 2.6 контракту оплата замовником поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки товару впродовж 15 (п`ятнадцяти) банківських днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування - протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати його надходження. Оплата здійснюється на підставі належним чином оформленого виконавцем рахунку на оплату, до якого додаються підписаний сторонами акт приймання-передачі товару за контрактом, видаткова накладна, сертифікат якості (відповідності) товару (партії товару) з обов`язковим зазначенням дати виготовлення товару та сертифікат (декларація) походження товару (за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку замовника).

Товар поставляється виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено замовником виконавцю не менше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати поставки. Сторони погодили, що товар може поставлятися партіями. Розмір кожної партії виконавець погоджує завчасно із замовником до початку відвантаження. Про час відвантаження товару виконавець повідомляє замовника за 10 (десять) календарних днів (пункт 3.2 та 3.3 контракту).

Пунктом 3.4 контракту встановлено, що датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом.

Відповідно до пункту 4.1 та 4.2 контракту виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації. В обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до цього контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до дати поставки товару, зазначеної в специфікації, з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 7 цього контракту.

Згідно пункту 6.2 контракту замовник зобов`язаний, зокрема прийняти поставлений товар в цілому або окремі партії у разі їх відповідності вимогам, установленим цим контрактом; здійснити оплату поставленого товару відповідно до умов контракту, тоді як виконавець зобов`язаний, зокрема організувати поставку товару та його передачу замовнику в порядку, у визначеному цим контрактом, зокрема через особисту присутність представника виконавця під час передачі товару замовнику (пункт 6.4 контракту).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим контрактом сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства та цього контракту (пункт 7.1 контракту).

Пунктом 7.2 контракту встановлено види порушень та санкції за них, зокрема: у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів.

За умовами пункту 7.6 контракту застосування штрафних санкцій, їх сплата та відшкодування збитків не звільняють сторони від виконання ними зобов`язань за цим контрактом в натурі, крім випадків, прямо передбачених законодавством та цим контрактом.

Відповідно до пункту 7.7 контракту сторона не несе відповідальності за порушення контракту, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). Сторона не несе відповідальності за порушення контракту, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього контракту.

Пунктом 7.8 контракту визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим контрактом, якщо це невиконання або неналежне виконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно пункту 13.2 контракту сторони зобов`язуються утримуватись від дій, які можуть спричинити збитки та зіпсувати ділову репутацію кожної із сторін.

Контракт набирає чинності з дати підписання додаткової угоди про взяття бюджетних зобов`язань та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині виконання гарантійних зобов`язань - до повного виконання (пункт 11.1 контракту).

У додатку №1 до контракту №21/2-140-VDK-24 від 13.04.2024 сторонами було погоджено специфікацію товарів (далі - специфікація, додаток №1), за умовами якої було погодженого найменування товару - безпілотний авіаційний комплекс DJІ Mavic 3 Thermal, у кількості 200 од., код УКТЗЕД - 8806221010, вартість за одиницю без ПДВ у розмірі 191600,00 грн, загальна вартість товару без ПДВ - 38320000,00 грн, строк поставки товару - 31.05.2024. Рік виробництва товару - не раніше 2023 року.

Додатком №2 до контракту №21/2-140-VDK-24 від 13.04.2024 було погоджено комплектність товару (далі - комплектність товару, додаток №2) у якій сторони визначили комплектацію товару, номенклатуру та кількість.

16.04.2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_1», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкос Індастрі», як виконавцем, було підписано додаткову угоду №1 до державного контракту від 13.04.2024 №21/2-140-VDK-24 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони (далі - додаткова угода №1), за умовами пункту 1 якої сторони погодили пункт 2.2 розділу 2 контракту викласти у новій редакції: « 2.2 Загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 38320000,00 (тридцять вісім мільйонів триста двадцять тисяч) гривень 00 коп. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання за загальним фондом (КПКВК 2101150/11) у 2024 році становить 38320000,00 (тридцять вісім мільйонів триста двадцять тисяч) гривень 00 коп.».

Як зазначає позивач, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за державним контрактом №21/2-140-VDK-24 від 13.04.2024 не здійснив поставку обумовленого специфікацією товару у визначений строк, у зв`язку з чим позивачем на підставі пункту 7.2 контракту було нараховано пеню у розмірі 5288160,00 грн та штраф у розмірі 2682400,00 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами контракт за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 4.1 контракту виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації.

У додатку №1 до контракту №21/2-140-VDK-24 від 13.04.2024 сторонами було погоджено строк поставки товару - 31.05.2024.

Отже, відповідач взяв на себе зобов`язання поставити товар за державним контрактом №21/2-140-VDK-24 від 13.04.2024 у строк до 31.05.2024 включно.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній не здійснив поставку обумовленого специфікацією товару за державним контрактом №21/2-140-VDK-24 від 13.04.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.2 контракту встановлено, що у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Відтак, оскільки відповідач допустив порушення строків поставки товару за контрактом, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.2 контакту, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 5288160,00 грн та штраф у розмірі 2682400, 00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження обґрунтувань прострочення поставки товару по контракту.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність збитків за не поставлений товар, у зв`язку із своєчасним усним повідомленням позивача про затримку у поставці товару, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач був усно повідомлений про затримку поставки товару.

Сторона договору звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання лише у разі доведення обставин непереборної сили або виникнення обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язання внаслідок дій контрагента, який є стороною договору, у даному випадку відповідач посилається на вплив третіх осіб, які не є суб`єктами договірних правовідносин між сторонами і така обставина не підпадає під визначення форс-мажорних обставин чи іншої підстави для звільнення від відповідальності, а тому не може бути прийнята судом як підстава для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідач, укладаючи контракт, усвідомлював ризики господарської діяльності, зокрема, можливість впливу зовнішніх факторів, та, відповідно, мав вживати належних заходів для запобігання негативним наслідкам порушення строків поставки товару, а відсутність доказів належного повідомлення позивача про неможливість своєчасної поставки товару та посилання на дії третіх осіб як підставу для звільнення від відповідальності не можуть бути прийняті судом як належні докази відсутності у останнього обов`язку сплатити заявлені штрафні санкції.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами.

З урахуванням викладеного, невиконання, порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому і відповідач, укладаючи державний контракт, мав усвідомлювати і вживати всіх можливих заходів для належного виконання своїх зобов`язань.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Індастрі» про стягнення 7970560,00 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Індастрі» (02125, м. Київ, вул. Запорожця Петра (Дніпровський р-н), буд. 26 А, кв. 198, ідентифікаційний код 44912210) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) пеню у розмірі 5288160 (п`ять мільйонів двісті вісімдесят вісім тисяч сто шістдесят) грн 00 коп., штраф у розмірі 2682400 (два мільйона шістсот вісімдесят дві тисячі чотириста) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 112086 (сто дванадцять тисяч вісімдесят шість) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2025.

СуддяТ.В. Васильченко