Рішення № 125047327, 07.02.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1973/25

Провадження № 2-о/522/222/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участі секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, у якій заявник просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації померлого: Україна, Запорізька область, м. Бердянськ, Запорізької області, Україна, дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Від Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) отримано усну відмову в проведенні державної реєстрації смерті. У заявниці відсутній документ встановленої законодавством України форми про смерть, який дозволяє зареєструвати смерть батька заявниці та отримати свідоцтво про смерть. Встановлення факту смерті необхідно заявниці для державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть..

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою суду від 05.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження, та призначено розгляд заяви на 14 год. 00 хв. 07.02.2025.

У судове засідання 07.02.2025 учасники справи не з`явились. Одночасно із вимогою про встановлення факту смерті заявниця просила розглядати справу без її присутності. На адресу суду від заявниці 07.02.2025 надійшла заява про долучення до матеріалів справи завірених копій документів. Заінтересована особа належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки до суду не повідомила, клопотання та заяви до суду не подавала.

З огляду на скорочені строки розгляду даної категорії справ, суд дійшов висновку про здійснення розгляду справи за відсутності учасників справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось, з огляду на положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Приписи ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначають перелік фактів, що мають юридичне значення та підлягають встановленню судом.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, про встановлення факту, зокрема смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи, а згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно абз. 2 п. 2 розділу I Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5) відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.

Згідно пп. ґ п. 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5) підставою для державної реєстрації смерті є, зокрема рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», а також ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

У постанові Верховного Суду від 27.09.2021 року у справі № 756/8168/21 зроблено висновок, що положення статті 317 ЦПК України не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закону № 1207-VII) державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Згідно пп. 8 п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» у Запорізькій області ліквідовано, зокрема, Бердянський район, та пп. 8 п. 1 цієї ж Постанови у Запорізькій області утворено, зокрема Бердянський район (з адміністративним центром у місті Бердянськ) у складі територій Андрівської сільської, Андріївської селищної, Бердянської міської, Берестівської сільської, Коларівської сільської, Осипенківської сільської, Приморської міської, Чернігівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004 затверджений відповідний Перелік, згідно якого тимчасово окупованим з 27.02.2022 є м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади.

Таким чином, м. Бердянськ, Бердянської міської територіальної громади Бердянського району Запорізької області є тимчасово окупованою територією України з 27.02.2022.

Згідно матеріалів справи, зокрема копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 26.05.1986, вбачається, що ОСОБА_2 , є батьком ОСОБА_1 (а.с. 12).

В обґрунтування заявленої вимоги про встановлення факту смерті заявницею долучено до матеріалів справи копію медичного свідоцтва про смерть серії 23 № 200854112, виданого 21.01.2025 незаконним органом, створеним на тимчасово окупованій території, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бердянськ, Бердянської міської територіальної громади Бердянського району Запорізької області (а.с. 24-25). Також до матеріалів справи долучено копію довідки про смерть № С-00331 від 31.01.2025 (а.с. 26).

Суд критично оцінює надані суду докази на підтвердження факту смерті, зокрема копію медичного свідоцтва про смерть серії 23 № 200854112 та копію довідки про смерть № С-00331 від 31.01.2025, оскільки вказані документи видані незаконним органом, створеними на тимчасово окупованій території. Однак під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

У постановах Верховного Суду від 29.03.2023 (справа № 753/8033/22, провадження № 61-1428св23), від 07 вересня 2022 року (справа № 759/5313/21, провадження № 61-20540св21) викладено таку правову позицію: питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум "реєстрація народжень, смертей і шлюбів", виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21.

Враховуючи, що заявниця позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 у відповідних органах державної реєстрації актів цивільного стану України, а встановлення цього факту необхідно заявнику для для реєстрації смерті ОСОБА_2 та отримання свідоцтва про смерть належного зразка, та оскільки встановлення цього факту не порушує прав та інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви та встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: м. Бердянськ, Запорізької області, Україна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бердянськ, Бердянської міської територіальної громади Бердянського району Запорізької області, Україна.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України та ч. 4 ст. 317 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах, зокрема про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 247, 258, 259, 263-265, 273, 293-294, 315, 316, 317, 319, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: м. Бердянськ, Запорізької області, Україна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бердянськ, Бердянської міської територіальної громади Бердянського району Запорізької області, Україна.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію судового рішення видати учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надіслати до Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ: 37946492, 65091, м. Одеса, вул. Разумовська, 37, vcs_pm@od.od.drsu.gov.ua) для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: м. Бердянськ, Запорізької області, Україна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бердянськ, Бердянської міської територіальної громади Бердянського району Запорізької області, Україна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Юлія ЧОРНУХА