Рішення № 125047269, 30.01.2025, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1625/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Зушман Г.І.

з участю секретаря Кушнір Т.І.

представника відповідача-адвоката Кузьміна Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Борщеві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство «Таскобанк» (далі - АТ «Таскобанк»,) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 10 лютого 2022 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву - договір № 2913070-510 про надання кредиту «Зручна готівка Максимум», відповідно до умов якого позивач надав позичальнику грошові кошти на наступних умовах: встановлена сума кредитного ліміту - 150000,00 грн; строк кредиту 60 місяців; процентна ставка за користування кредитом 0,01 % річних; комісія за обслуговування кредиту 4,9 %, щомісячно. Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, однак відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору в повній мірі, а саме, перестав сплачувати заборгованість по кредиту, процентах та комісії. Як наслідок, станом на 29 жовтня 2024 року заборгованість за кредитним договором, становить 282 050,75 грн. в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) 145069,65 грн.; заборгованість за відсотками (в т. ч. прострочена) 17,95 грн; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) 136963,15 грн., які просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено провести в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кузьмін А.Р. 19 грудня 2024 року надіслав до суду письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою-договором №2913070-510 від 10.02.2022 про надання кредиту «Зручна готівка Максимум» та застосувати наслідки нікчемності до п. 1.1.4. цього Кредитного договору, щодо нарахування та сплати комісії за обслуговування кредиту: 4,9 % щомісячно. Просить визначити суми нарахувань, які підлягають стягненню зі ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк», зарахувавши вже сплачені ОСОБА_1 кошти у сумі 120 248, 17 грн. у рахунок погашення тіла кредиту. Зазначив, що положення кредитного договору в частині сплати щомісячних платежів за додаткові послуги у вигляді комісії за обслуговування кредиту суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Цивільного кодексу України, тому до них мають бути застосовані наслідки нікчемності. З урахуванням нікчемності п. 1.1.4. кредитного договору щодо нарахування та сплати комісії за обслуговування кредиту: 4,9 % щомісячно, кошти у суми 120 248, 17 грн. вже внесені відповідачем у рахунок погашення кредиту, банком повинні бути зараховані у погашення тіла кредиту (150 000 грн. - 120 248, 17 грн. = 29 751,83 грн.). Усупереч процесуальному обов`язку позивачем не доведено позовних вимог щодо порушення відповідачем прав позивача.

30 січня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кузьмін А.Р. подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку відповідача щодо суми заборгованості за кредитним договором №2913070-510 від 10 лютого 2022 року. Зазначив, що сума кредиту за договором складає: 150 000,00 грн. ОСОБА_1 вніс 120 266,32 грн. за умовами договору в якості погашення суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами, в період з 10.02.2022 по 25.04.2023. Так, у період часу з 30.06.2022 по 12.12.2022 року (перший рік дії договору) відповідачем внесено коштів на рахунок АТ «ТАСКОМБАНК» на загальну суму 98 036,62 грн. Вони повинні бути зараховані у погашення суми кредиту. Таким чином, залишок суми кредиту складає 51 968,58 грн. (150 000 грн. - 98 036,62 грн. + 5,20 грн. = 51968,58 грн., процент за користування кредитними коштами (п.1.2.9. Договору - 0,01% річних складає 5,20 грн.) У період часу з 10.01.2023 по 25.04.2023 (другий рік дії договору) відповідачем внесено коштів на рахунок «ТАСКОМБАНК» на загальну суму 22 229,70 грн. Вони повинні бути зараховані у погашення суми кредиту та сплату процентів. Таким чином, залишок суми кредиту складає 29 741,88 грн. ((51968,58 грн. + 3 грн.) - 22 229,70 грн. = 29 741,88 грн.). Вважає, що умова укладеного між сторонами у справі договору про надання споживчого кредиту щодо сплати комісії за супроводження кредиту не ототожнюється з будь-якими послугами банку, які надаються позивачу як споживачу фінансових послуг і тому такі положення договору надання споживчого кредиту не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», тобто є нікчемною умовою договору. Таким чином, відсутні підстави як для нарахування так і для стягнення комісії з відповідача за обслуговування кредиту під час користування кредитом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив слухати справу за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кузьмін А.Р. в судовому засіданні підтримав подані ним письмові пояснення по справі, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що умови договору в частині визначення комісії є нікчемними, оскільки не містять опису за що передбачена ця комісія. Відтак всі внесені відповідачем кошти, які позивачем зараховано на погашення комісії, мають бути зараховані на погашення тіла кредиту.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, судом встановлено такі обставини справи та відповідні до них правовіднеосини..

Між АТ "Таскомбанк" та ОСОБА_1 10 лютого 2022 року було укладено заяву-договір № 2913070-510 про надання споживчого кредиту на власні потреби в рамках кредитного продукту "Зручна готівка Максимум" на умовах договору про комплексне банківське обслуговування. фізичних осіб,в редакції, яка на день підписання цієї заяви-договору розміщена на офіційній сторінці банку https://tascombank.ua. Вказана заява-договір підписана відповідачем ОСОБА_1 власноручно(а.с.7-9).

У п. 1.2 заяви-договору вказано, що АТ "Таскомбанк" надає ОСОБА_2 споживчий кредит на наступних умовах:

- Загальна сума кредиту- 157 350,00 грн;

- комісія за обслуговування кредиту - 4,9 % щомісячно, що складає 7350,00 грн;

- сума кредиту без комісії за надання кредиту - 150 000,00 грн,

- строк кредиту - 60 місяців;

- проценти за користування кредитом - 0,01 % річних;

- тип процентної ставки за користування кредитом та порядок нарахування процентів - процентна ставка фіксована та застосовується на весь строк кредиту. Розмір фіксованої процентної ставки, встановлений цією заявою-договором, не може бути збільшений без письмової згоди позичальника. Проценти нараховуються за заявою-договором щоденно на суму залишку заборгованості за кредитом на кінець кожного дня та сплачуються позичальником щомісячно в складі ануїтетних платежів у строки згідно з умовами кредитного договору. Нарахування процентів відбувається за схемою "30/360";

- орієнтовна реальна річна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту визначається відповідно до законодавства та зазначається у Графіку з обчислення платежів загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за заявою-договором про споживчий кредит (Додаток № 1 до заяви-договору);

- порядок повернення кредиту та сплати процентів - нараховується щомісячно, в перший робочий день розрахункового періоду;

- порядок нарахування комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - нараховується щомісячно, в перший робочий день розрахункового періоду;

- порядок повернення заборгованості за кредитом - платежі по погашенню кредитної заборгованості здійснюються із застосуванням ануїтетної схеми погашення (однакові суми платежів в кожному розрахунковому періоді протягом усього строку кредитування, окрім останнього (до суми платежу входить сума кредиту, проценти та комісія за обслуговування кредиту);

У п. 1.11 заяви-договору сторони погодили, що банк зобов`язується надати позичальнику на умовах цієї заяви-договору кредит, шляхом зарахування коштів в сумі, визначеній в п. 1.2.2 даного Розділу, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України: на власні потреби у сумі 157350,00 грн, на поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ "Таскомбанк".

Згідно з п. 1.12 заяви-договору позичальник доручає банку проводити договірне списання коштів з його поточного рахунку НОМЕР_1 на сплату комісії відповідно до п. 1.2.3 цієї заяви-договору.

У п. 2.6 заяви-договору позичальник погоджується з тим, що зобов`язаний повертати кредит щомісячно у строки відповідно до графіку платежів, що містяться у Додатку № 1 до цієї заяви-договору, що є її невід`ємною частиною.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4 заяви-договору позичальник зобов`язаний належним чином виконувати всі умови цієї заяви-договору та взяті на себе зобов`язання. У строки, обумовлені цією заявою-договором, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання. У випадку порушення умов цієї заяви-договору достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів нарахованих на фактичний залишок заборгованості за кредитом, комісійні винагороди, а також сплатити неустойку (штрафні санкції), як це передбачено в договорі про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Платежі з повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісій за користування ним, оплата вартості усіх супровідних послуг та інших фінансових зобов`язань позичальника здійснюються у сумах та в терміни, що передбачені графіком платежів, розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, що передбачені в Додатку № 1 до цієї заяви-договору.

У матеріалах справи наявна копія Графіку платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за кредитом, що є невід`ємною частиною заяви-договору про надання споживчого кредиту № 2913070-510 від 10 лютого 2022 року (10-11). Вказаний Графік платежів містить обчислення загальної вартості кредиту для споживача, реальної річної процентної ставки та комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а також кінцевий термін повернення кредиту 10 лютого 2027 року.Цей Графік платежів підписаний відповідачем ОСОБА_2 власноручно.

У заяві-договорі № 2913070-510 від 10 лютого 2022 року, вказано, що ОСОБА_2 отримав від банку свій примірник цієї заяви-договору, Графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за кредитом та Паспорт споживчого кредиту в день укладення заяви-договору, який також власноручно підписаний ОСОБА_2 (а.с.12).

Судом встановлено, що позивачем АТ "Таскомбанк" зобов`язання за кредитним договором виконано в повному обсязі та надано відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 157350,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією № 871416957 від 10 лютого 2022 року про перерахування на поточний рахунок відповідача кредитних коштів у зазначеному розмірі та випискою по особовому рахунку відповідача(а.с.14).

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності підтверджують факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів, тобто факт існування між сторонами у справі кредитних прав та зобов`язань.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У частині другій статті 627 ЦК України закріплено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон № 1734-VIII "Про споживче кредитування" (далі - Закон № 1734-VIII).

Із наявних у матеріалах справи виписки по особовому рахунку відповідача ОСОБА_2 та наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_2 було сплачено на погашення заборгованості по кредитному договору № 2913070-510 від 10 лютого 2022 року 33616,97 грн на погашення заборгованості по обов`язкових платежах по кредиту, 18,15 грн на погашення заборгованості по відсотках та 86631,20 грн на погашення заборгованості по комісії (а.с.15-27). Усього на загальну суму 120266,32 грн.

Представником відповідача надано суду свій розрахунок, згідно якого відповідачем за час користування кредитом по договору сплачено банку коштів на загальну суму 120 266, 32 грн. Окрім того, сторона відповідача посилається на те, що сплачені відповідачем кошти були безпідставно зараховані позивачем до сплати комісії за обслуговування кредиту, відтак внесені відповідачем кошти незаконно не зараховані у погашення тіла кредиту.

Щодо позовної вимогипро стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд дійшов такого висновку.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Ч.5 ст.216 ЦК України встановлено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону УкраїниПро споживче кредитуванняПравління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування»та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон УкраїниПро споживче кредитуваннярозмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України«Про споживче кредитування»після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону УкраїниПро споживче кредитуванняумови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом УкраїниПро споживче кредитування, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону УкраїниПро споживче кредитування.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Пунктом 1.4 заяви-договору про надання споживчого кредиту №2913070-510 від 10 лютого 2022 року передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у розмірі 4,9 % від суми кредиту.

Водночас, із змісту умов цієї заяви-договору та Додатку № 1 до цієї заяви-договору - Графіка платежів, які власноручно підписані відповідачем, вбачається, що АТ "Таскомбанк" не зазначив у них перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Позивач не зазначив у позові та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору. Матеріали справи не містять підтверджень, що при підписанні відповідачем заяви-договору про надання споживчого кредиту №2913070-510 від 10 лютого 2022 року, відповідач розумів, ознайомився та погодився з умовами Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, в редакції, яка на день підписання кредитного договору була розміщена на офіційному сайті банку, в яких наявна інформація про комісію за обслуговування кредиту.

Крім того, суд зауважує, що позивачем взагалі не було додано до позовної заяви публічної пропозиції АТ "Таскомбанк" на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, розміщеної на офіційному сайті банку.

Позивачем також не надано доказів того, що позичальник ОСОБА_1 частіше ніж раз на місяць звертався до банку за інформацією щодо кредиту.

Враховуючи вказане вище у сукупності, положення пункту 1.4. заяви-договору про надання споживчого кредиту №2913070-510 від 10 лютого 2022 року, яким передбачено сплату щомісячної комісії 4,9 % за обслуговування кредитної заборгованості суперечить положенням частини першої та другої статті 11 Закону України«Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним.

Вказане узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 180/1434/20, від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19, від 14.09.2022 у справі № 755/11636/21, від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, від 21.02.2024 у справі № 344/3078/23, від 17.04.2024 у справі № 754/644/21.

Враховуючи відсутність законних підстав на стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд доходить висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 136963,15 грн слід відмовити у повному обсязі.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено на погашення комісії за обслуговування кредитної заборгованості кошти в розмірі 86631,20 грн., а також 33616,97 грн на погашення заборгованості по обов`язкових платежах по кредиту, 18,15 грн на погашення заборгованості по відсотках, усього на загальну суму 120266,32 грн.

З огляду на встановлені у справі обставини, нікчемність встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості за заявою-договором №2913070-510 від 10.02.2022, суд вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зарахувати сплачену відповідачем комісію за обслуговування кредиту в сумі 86631,20 в тіло кредиту.

Таким чином заборгованість відповідача по тілу кредиту за заявою-договором №2913070-510 від 10.02.2022 станом на 29.10.2024 становить 29751,83 грн.

Статтею 16ЗУ «Проспоживче кредитування»врегульовано питаннящодо достроковогоповернення кредиту. Такч.4ст.16передбачено,що уразі затриманняспоживачем сплатичастини споживчогокредиту та/абопроцентів щонайменшена одинкалендарний місяць,а заспоживчим кредитом,забезпеченим іпотекою,та заспоживчим кредитомна придбанняжитла -щонайменше натри календарнімісяці кредитодавецьмає правовимагати поверненняспоживчого кредиту,строк виплатиякого щене настав,в повномуобсязі,якщо такеправо передбаченедоговором проспоживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13 (провадження № 14-600цс18), вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Так, у підпункті 3.3.2 Заяви-договору про надання споживчого кредиту №2913070-510 від 10 лютого 2022 року сторони передбачили, що при виникненні простроченої заборгованості за основною сумою боргу за кредитом та/або процентами більше ніж на один місяць, а також в інших випадках, передбачених цією Заявою-договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів, та стягнути заборгованість в примусовому порядку.

Згідно повідомлення-вимоги від 18 вересня 2024 року №187385/70 позивач АТ «Таскомбанк» у зв`язку тривалим невиконанням зобов`язань за кредитним договором, звернувся до відповідача ОСОБА_1 із вимогою дострокового повного повернення кредиту. У повідомленні-вимозі зазначено, що станом на 16 вересня 2024 року заборгованість за кредитним договором становить: 145069,65 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. простроченого); 17,95 грн - заборгованість за відсотками (в т. ч. простроченої); 136963,15 грн - заборгованість по комісії (в т.ч. простроченої). Повернення кредиту та сплата нарахованих процентів повинні бути здійснені позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45-ти календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику.. У випадку непогашення у встановлений в цій вимозі строк заборгованості перед банком по кредиту в повному обсязі, банк відповідно до діючого законодавства, буде ініціювати примусове стягнення заборгованості.

На підтвердження направлення відповідачу ОСОБА_1 зазначеного вище повідомлення-вимоги, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено копії опису вкладення у цінний лист, список поштових відправлень АТ "Таскомбанк" та квитанцію Укрпошти.

Однак, звертаючись до суду з цим позовом, АТ "Таскомбанк" не надав доказів на підтвердження факту отримання відповідачем ОСОБА_1 повідомлення-вимоги від 18 вересня 2024 року №187385/70 про дострокове повернення кредиту, у разі невиконання якої банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.

Звертаючись до суду з позовом, АТ "Таскомбанк" просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 кредитну заборгованість без зазначення її складових, які б окремо стосувалися сум простроченого боргу за тілом кредиту, процентами, комісією тощо, і сум боргу, строк виконання яких ще не настав (строкового боргу за тілом кредиту, процентами, комісією тощо), враховуючи, що у Кредитному договорі термін повернення кредиту визначено до 10 лютого 2027 року.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що АТ "Таскомбанк" порушив визначений частиною 4 статті 16 ЗУ «Про споживче кредитування» порядок направлення та вручення позичальнику досудової вимоги, суд вважає, що немає підстав для покладення на відповідача тягаря дострокового погашення кредитної заборгованості.

У зв`язку з наведеним суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову повністю, оскільки у даному випадку встановлена кредитним договором умова дострокового повернення кредиту не настала.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», адреса місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.С.Петлюри,30, код ЄДРПОУ 09806443.

Відповідач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 07 лютого 2025 року.

Головуючий