Рішення № 125046934, 09.01.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8775/24

Провадження № 2/953/390/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Глос М.Л.,

за участю секретаря Сороченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомКомунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі КП «ХТМ») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.08.2014 року до 31.12.2021 року у розмірі 53550,83 грн. та судовий збір у сумі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на такі обставини. КП "ХТМ" надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання згідно ізЗаконом України «Про житлово - комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами надання послуг з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182, що регулюють відносини між виконавцем послуг та їх споживачами. Проте відповідачі не виконують обов`язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги опалення та гарячого водопостачання, що призвело до утворення заборгованості за період з 01.08.2014року до 31.12.2021 року у сумі 53550грн. 83 коп.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи проводити без її участі, зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі усудове засіданняне з`явилися,про дату,час імісце судовогозасідання повідомлялися належним чином шляхом неодноразового направлення судових повісток за місцем їх проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку і зазначене у позовній заяві. Проте відповідна поштова кореспонденція поверталася оператором поштового зв`язку через закінчення терміну зберігання. Інші адреси представнику позивача і суду невідомі. За таких обставин суд вжив усіх передбачених законом необхідних і можливих заходів для сповіщення відповідачів про розгляд справи і процесуальні можливості для цього вичерпані.

З огляду на положення ч.1 ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від04.11.1950року (набрала чинності для України 11.09.1997 року), відповідно до яких здійснення судового розгляду упродовж розумного строку є одним із елементів права людини на справедливий суд, керуючись вимогами ч.1 ст.223Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПКУкраїни), суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів.

Верховний Суд, узагальнюючи судову практику, зазначив, що інститут заочного провадження спрямований на Реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства. У цій Рекомендації Комітет Міністрів акцентував увагу на важливості доступу сторін до спрощених і оперативніших судових процедур, захисту їх від невиправданих затримок, для чого необхідно надання і реалізація судом повноважень здійснювати судочинство більш ефективно.

За таких обставин, оскільки відповідачі у встановленому законом порядку повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, причин свого неприбуття не повідомили, з заявами про відкладення судового розгляду до суду не зверталися, відзиву не подали, і представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280ЦПКУкраїни вважає за необхідне і можливе постановити заочне рішення на підставі поданих письмових доказів.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до вимог

ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає повному задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 12, ст.81ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, що передбачає обовязок кожної сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ч.1ст.509Цивільного кодексу України (далі ЦКУкраїни)визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За вимогамист.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У розумінні ст.ст.610, 612ЦКУкраїни порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Як унормованост. 626 ЦК України,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі поданих позивачем і досліджених судом доказів суд установив такі обставини.

КП «ХТМ» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання.

Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від

06.09.2024 року підтверджено факт реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 5).

КП «ХТМ» за вказаною адресою відкрило особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , що свідчить про надання позивачем відповідачам послуг з опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання за зазначеною вище адресою (а.с. 3-4).

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від09.11.2017року №2189-VIII (далі Закон №2189-VIII), житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів. У розумінні цієї ж правової норми споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону №2189-VIII до житлово-комунальних належать, зокрема, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення.

Положення п.5 ч.2 ст.7наведеного вище нормативно-правового акта зобов`язують індивідуальних споживачів оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

Як передбачено ч.1 ст.9Закону №2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги відповідно до п. 1 ч. 1ст.10Закону №2189-VIII встановлюються за домовленістю сторін, крім, випадків, коли вони є регульованими за законом. У такому разі ціни (тарифи) визначаються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування у нормативно встановлений спосіб.

Відповідно дост.19Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» від24.06.2004року №1875-IV, який діяв до 01.05.2019року (далі Закон № 1875-IV) правовідносини між постачальниками та споживачами житлово-комунальних послуг здійснювалися виключно на договірних засадах.

Вимоги п.1 ст.20 Закону №1875-IV, аналогічно як і положення п.1 ч. 2 ст.7нины чинного Закону №2189-VIII, покладали на споживачів обов`язок укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем такої послуги на основі типового договору.

Надані відповідачем і досліджені судом докази дають підстави для висновку, що після офіційного опублікування виконавцем комунальної послуги на своєму офіційному сайті типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідачі не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин і не припинили споживання зазначених послуг. Відповідна поведінка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчила про приєднання їх до відповідного публічного договору з огляду на положення ч.7 ст.26 Закону №1875-IV і ч.5 ст.13Закону №2189-VIII.

Таких висновків суд дійшов також з урахуванням норм статей633,634,641та642Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦКУкраїни). Зокрема, згідно зі ст.634ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Нормоюстатті 641 ЦК Українивстановлено, що пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти його на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи встановлені вище обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачами укладено договір в порядку статей633,634,638,642 ЦК Українипро надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води і водовідведення на умовах типового договору, що був офіційно опублікований та розміщений на вебсайті позивача. Отже, між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Крім того, суд наголошує, що договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води не потребує обов`язкового двостороннього підписання у письмовій формі.

Крім цього, статтею19Закону України «Про теплопостачання»встановлено обов`язок споживача оплатити надані послуги.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.03.2015 року № 1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг»встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надає населенню КП «ХТМ».

Згідно з п. 37 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630у редакціїпостанови Урядувід 02.02.2022року №85 (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Відповідно до п. 32 Правил вартість послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами. Інформування споживачів про намір зміни (коригування) тарифів на послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцем відповідно до законодавства. У разі зміни (коригування) тарифів протягом строку дії договору нові розміри тарифів застосовуються з моменту їх введення в дію та не потребують внесення сторонами додаткових змін до договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному вебсайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну (коригування) цін/тарифів на послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживача в один із визначених Правилами способів, що гарантують доведення інформації до його відома.

Таким чином, п. 1 ч. 1ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»

№ 1875-IVпередбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Зазначеному праву кореспондує визначений п.5 ч.2 ст.7 Закону №2189-VIII і п.5 ч.3ст.20 Закону№1875-IV обов`язок споживача оплачувати житлово комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов`язок щодо оплати споживачем комунальної послуги унормовано також в пункті 5 частини другоїстатті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції з 01.05.2019року.

Аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі. За таких обставин зобов`язання з оплати наданих послуг виникає з узгоджених дій їх постачальника і споживача на підставах, визначених законом.

Зазначене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України та Верховного Суду, сформульованими у постановах від 20.04.2016року у справі № 221/515/15-а та від18.03.2019року у справі № 210/5796/16-ц відповідно. Аналогічний висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020року у справі №7128916/17-ц. Наведені висновки щодо застосування норм права у подыбних правовідносинах суд враховує на підставі ч. 4ст. 263 ЦПК України.

Як встановлено за результатами розгляду справи, Комунальне підприємство «ХТМ» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання згідноз Законом України «Про житлово-комунальні послуги»та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», у тому числі за адресою: АДРЕСА_2 .

Усупереч вимогам чинного законодавства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг, внаслідок чого у них утворилася заборгованість перед позивачем за період з 01.08.2014 року до 31.12.2021 року у розмірі 53550,83 грн., що підтверджується відомістю про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежів.

Суду не надано та не зазначено про існування доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлялися від споживання послуг з теплопостачання та підігріву гарячої води у встановленому порядку, чи зверталися до позивача щодо проведення перерахунку у разі можливої відсутності тривалий час у квартирі та неспоживання відповідних послуг, або з претензіями на предмет невиконання КП «ХТМ» своїх договірних зобов`язань, зокрема, надання неякісних послуг.

Таким чином, відповідачі, маючи обов`язок своєчасно оплачувати отримані комунальні послуги, в односторонньому порядку припинили виконувати взяті на себе зобов`язання і не сплачують вартість таких послуг добровільно.

Правовідносини, які склалися між сторонами у цій справі, є грошовим зобов`язанням. У відповідному зобов`язанні на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок оплачувати отримані послуги, якому кореспондує право кредитора на підставі ч.1 ст.509ЦКУкраїни вимагати оплати.

У позовній заяві КП «ХТМ» порушує питання про стягнення з відповідачів заборгованості з оплати послуг з опалення та гарячого водопостачання за період з 01.08.2014року до 31.12.2021року.

За загальним правилом, установленим ст.256ЦКУкраїни, законодавець гарантує особі право звернутися до суду за захистом свого порушеного права у межах строку позовної давності. До правовідносин, що виникли у цій справі, підлягає застосуванню загальна позовна давність, тривалість якої згідно зі ст.257ЦКУкраїни становить три роки.

Перебіг позовної давності, як унормовано ч.1 ст.261ЦКУкраїни, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом із тим, у частині 1 ст.263ЦКУкраїни законодавець передбачає можливість зупинення перебігу позовної давності. Однією з підстав для цього є випадки, коли пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила) (пункт1).

Постановою від 11.03.2020року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) Кабінет Міністрів України встановив на всій території України карантин з 12.03.2020року. У подальшому Уряд неодноразово продовжував строк дії карантину, який загалом безперервно тривав з 12.03.2020року до 30.06.2023року.

Запроваджені Кабінетом Міністрів України заходи, спрямовані на протидію поширенню коронавірусу COVID-19, безпосередньо впливали на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій та обмежували окремі права та свободи людини і громадянина.

Введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на підставі ч.2 ст.14-1 Закону України від 02.12.1997року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати».

Законом України від 30.03.2020року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Наведеною правовою нормою законодавець продовжив на строк дії карантину, у тому числі, строки позовної давності у цивільному судочинстві.

Отже, у цій справі строком позовної давності охоплюється період заборгованості відповідачів за час дії карантину, а також три роки до його введення з 12.03.2017року до 31.12.2021року.

Вимогу про відшкодування заборгованості з оплати комунальних послуг за період з 01.08.2014року до 11.03.2017року КП «ХТМ» заявило за межами зазначеного терміну.

Разом із тим, відповідно до ч.3 ст.267ЦКУкраїни позовна давність застосовується судом лише за заяво сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. У частині4 цієї ж статті законодавець визнає сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, підставою для відмови у позові. Водночас згідно з ч.5 ст.267ЦКУкраїни, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, суд вправі застосувати правові наслідки пропуску строку позовної давності не інакше як за заявою сторони у спорі. За відсутності такої заяви суд не наділений повноваженнями з власної ініціативи відмовити у позові повністю чи у частині вимог лише у зв`язку з недотриманням позивачем зазначеного вище строку.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не скористалися своїм процесуальним правом звернутися до суду з відповідною заявою, суд, керуючись положеннями ч.3 ст.267ЦКУкраїни, не застосовує юридичні наслідки пропуску КП «ХТМ» строку позовної давності у частині вимоги про стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг за період з01.08.2014року до 11.03.2017року.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.08.2014року до 31.12.2021року у розмірі 53550,83 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно дост.141ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з матеріалів справи, позивач під час звернення до суду сплатив судовий збір в сумі 3028,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням

№ 10825 від 17.07.2024 року. Зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках, по 1514 грн. 00 коп., з кожної.

Керуючись статтями265,268,273, 280 282ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за наданні послуги за опалення та гарячого водопостачання за період з 01.08.2014 року до 31.12.2021 року у розмірі 53 550 ( п`ятдесят три тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати щодо сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. у рівних частках, по 1514 (одній тисячі п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. з кожної.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Київський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: М.Л. Глос