Рішення № 125046840, 18.12.2024, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 538/2063/23

Номер провадження 2/541/977/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 грудня 2024 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Третяка О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Балко Л. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2023 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області на підставі ухвали Лохвицького районного суду Полтавської області від 23 листопада 2023 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 05 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 5026855 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті: https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно з умовами кредитного договору, сума кредиту складає 13000,00 грн, строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту 05.12.2021 року. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 договору.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 13000,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується:

- у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору;

- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору;

- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.

05.12.2021 відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. кредитного договору кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль.

Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.

Пп. 3 п. 5.1. кредитного договору передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором 18 квітня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК« Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 18.04/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту galiginaa@gmail.com зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 13000,00 грн - тіло кредиту; 27417,00 грн - нараховані проценти, всього сума заборгованості складає 40417 грн 00 коп.

Крім того, позивач, з урахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат та суму 3% річних. Виходячи з розрахунку загальна сума інфляційних втрат за період з березень 2022 року по червень 2023 року складає 10306,35 грн, а відповідно до розрахунку 3% річних за період з 06.03.2022 року по 04.10.2023 року становить 1916,76 грн.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 40417,00 гривень, інфляційні втрати 10306,35 грн, три відсотки річних 1916,76 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 липня 2024 року заочне рішення суду від 23 лютого 2024 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

24 червня 2024 року на адресу суду від представника ТОВ «ФК» Фінтраст України» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовляється від позовних вимог в частині інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а тому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 40417,00 гривень, а також сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки справа розглядається в порядку загального позовного провадження, судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, що надійшла до суду 24.06.2024 року, тобто в строки передбачені ст. 49 ЦПК України.

Ухвалою суду від 12 вересня 2024 року підготовче провадження по справі закрите та призначено справу до судового розгляду по суті.

10.06.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки вони є необґрунтованими та не доведеними зважаючи на наступне. Відповідач зазначила, що не мала ніяких договірних відносин з ТОВ «ФК» Фінтраст України» та ТОВ «Авентус Україна», а також не отримувала коштів на платіжну банківську картку від даних товариств. Про існування боргу їй стало відомо 23.04.2024 від приватного виконавця Скрипник В. Л. коли отримала листа із постановою про відкриття відносно неї виконавчого провадження про примусове стягнення заборгованості. Вказувала, що є особою з інвалідністю з дитинства по зору, а тому майже не користується гаджетами, оскільки це шкодить зору. Стверджувала, що не входила на сайти кредитних спілок, не вводила логіни чи паролі особистого кабінету та не підписувала договорів електронно-цифровим підписом, а також не отримувала листів на електронну пошту та смс-повідомлень на мобільний телефон з паролями та кодами. Крім того, ТОВ «Авентус Україна» з метою неправомірного отримання вигоди самостійно автопролонгував кредитний договір про що їй, як нібито користувачу, не було повідомлено, а також не було повідомлено коли ТОВ «Авентус Україна» відступив права грошової вимоги. Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Позивач по справі не надав належні та допустимі докази отримання нею одноразового ідентифікатора, яким відповідно до позову вона підписала кредитний договір та відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи відносно видачі кредиту, а тому доводи позову про наявність заборгованості нічим не підтвердженні. Щодо безпідставно нарахованих процентів в розмірі 27417,00 грн зазначала, що воєнний стан в Україні з 24 лютого 2022 року є форс-мажором (обставиною непереборної сили), а форс-мажор звільняє позичальників від відповідальності за невиконання кредитного договору. Єдиний дохід який вона має як інвалід з дитинства це зарахування пенсійних та соціальних виплат. Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчує, що військова агресія росії проти України є форс-мажорною обставиною, а тому просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с. 137-142).

18.06.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначено про те, що не погоджується із викладеними у відзиві доводами та вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства з наступних підстав. Щодо укладення кредитного договору та погодження його умов зазначав, що кредитний договір укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві. 05.11.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 5026855 про надання споживчого кредиту. Враховуючи положення Закону України «Про електронну комерцію», електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну, тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.На підтвердження укладання договору про надання споживчого кредиту з ТОВ «Авентус Україна», позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі (додаток до позовної заяви №4), який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «A366769», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог ч. 6 та 8 ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. Зазначав, що відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на веб-сайт ТОВ «Авентус Україна» https://www.creditplus.ua, реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст кредитного договору, де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач, а тому жодних сумнівів в тому, що 05.11.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний договір № 5026855 про надання споживчого кредиту не виникає. З приводу розрахунків та перерахування коштів, представник позивача зазначав, що ТОВ «Авентус Україна» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Як на підставу своїх вимог щодо стягнення заборгованості товариством в свою чергу було надано розрахунок заборгованості по кредитному договору, який оформлений належним чином як документ товариства, що підписаний директором ТОВ «Авентус Україна» та скріплений печаткою Товариства. При цьому чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведеного, позивач вважає, що наданий розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі. Зазначена правова позиція підтверджується Постановою Вінницького апеляційного суду № 131/1376/21 від 21 липня 2022 року. Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера, зазначений платіжний провайдер має відповідну ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом. Відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затв. Постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113 договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог п. 9 розділу ІІ цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Крім того, платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Надання кредитору відомостей щодо захищеного номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів, які відомі лише відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і спосіб здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору. Одночасно позивач інформує, що платіжний провайдер надав первісному кредитору ТОВ «Авентус Україна» послуги з переказу грошових коштів відповідно до умов Договору про організацію переказу платежів. З огляду на викладене вище, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства. Сума заборгованості за договором розрахована у відповідності до картки обліку договору від ТОВ «Авентус Україна». Як первісний кредитор, ТОВ «Авентус Україна» здійснив розрахунок відповідно до умов договору. Крім того, надали інформацію щодо дій відповідача. Відповідно до п. 1.5. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору. 05.12.2021 відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. договору кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював. Зазначав, що споживач повідомлявся в особистий кабінет щодо наявності заборгованості та продовження строку кредиту відповідно до п.4.3.1. Нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавств та на підставі умов кредитного договору. Ані первісним кредитором, ані позивачем не здійснювалось нарахування неустойки та пені за невиконання умов кредитного договору. В даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Щодо правомірності факторингу та повідомлення про відступлення прав вимоги, представник позивача звертав увагу суду, що пп. 3 п. 5.1. кредитного договору передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України). Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором 18 квітня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу № 18.04/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення. Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а. с. 148-153).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 178).

Відповідач в судове засідання не з`явилася. Про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином. В раніше поданій заяві зазначала, що в зв`язку з встановленою інвалідністю з дитинства ІІІ групи та за станом здоров`я не може вільно пересуватися містом, а тому не зможе з поважних причин прибути до суду для прийняття участі у розгляді цивільної справи. Просила розгляд справи провести у її відсутність з врахуванням наданого раніше відзиву на позовну заяву та наявними матеріалами у справі. В задоволенні позовних вимог просила відмовити в повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю та не доведеністю (а.с. 185).

В зв?язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», яке є фінансовою установою, та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 5026855 про надання споживчого кредиту (а.с.49-53).

Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті: https://creditplus.ua/ru/documents (а.с. 22-29).

Згідно п.п. 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 13000,00 гривень, строк кредиту 30 днів, тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.

Знижена процентна ставка 1,425 % в день та застосовується, якщо споживач у межах строку визначеного в п. 1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк (п. 1.5.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Договір про надання споживчого кредиту № 5026855 від 05.11.2021 підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А366769.

Крім того, відповідачем ОСОБА_1 05.11.2021 року електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А366769 було підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначена сума кредиту, стандартна процентна ставка, знижена процентна ставка, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту, реальна річна процентна ставка (а. с. 73-75).

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 13000,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (транзакція № 1015494142), що підтверджується відповідною довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» вих. № 2784 від 05.06.2023 року (а.с. 46, 47).

Крім того, з витребуваної судом у АТ «Державний ощадний банк України» виписки про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_3 , до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_4 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 ) за період з 05.11.2021 по 08.11.2021, вбачається, що 07.11.2021 ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 13 000 гривень (а.с. 192-194).

Відповідно до картки обліку договору № 5026855 від 05.11.2021, відповідач ОСОБА_1 жодних оплат на рахунок кредитора за кредитним договором не здійснювала, тобто не виконала обов`язків, покладених не неї кредитним договором, у зв`язку з чим за останньою утворилась заборгованість (а. с. 57-70).

18 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 18.04/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а. с. 14-18).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 18.04/23-Ф від 18.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором № 5026855 від 05.11.2021, в загальному розмірі 40417,00 гривень, з яких: 13000,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 27417,00 заборгованість за відсотками (а. с. 48).

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача, шляхом направлення відповідного повідомлення на електрону адресу, зазначену останньою при укладенні кредитного договору (а. с. 71).

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 8 ст. 11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що договір про надання споживчого кредиту № 5026855 від 05.11.2021 був укладений в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Положенням ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів обставини, які вказують, що відповідачу були надані кредитні кошти. Такі кошти вона використовувала, і у неї утворилась заборгованість.

За вказаних обставин, суд вважає, що в даному випадку позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення заборгованості за кредитом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту належним чином та своєчасно не виконувалися, чим істотно були порушені умови договору.

Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання нею зобов`язань та спростування суми заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Щодо посилань відповідача про наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

На підставі ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В своєму відзиві відповідач посилалася на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, в якому засвідчені форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та яким підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Суд не приймає до уваги дану обставину, з наступних підстав.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Постанова ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22.

За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов`язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не за виконання договірного зобов`язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов`язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц (провадження № 61-17601свп18)).

Касаційний суд зауважує, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору. Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 (провадження № 61-11710св23)).

За таких підстав, коли встановлено, що з вини відповідача зобов`язання перед позивачем не виконано, відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов`язання щодо погашення кредиту та відсотків, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Оскільки позичальник ОСОБА_1 не виконала умови договору належним чином та своєчасно, то виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 5026855 про надання споживчого кредиту від 05.11.2021 року, у розмірі, що складає 40417,00 гривень, з яких: 13000,00 гривень - сума кредиту; 27417,00 грн - сума процентів за користування кредитом.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2147,20 грн, а тому на підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 2147 гривень 20 копійок судового збору (а.с. 76).

Щодо вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн, то суд вказує на таке.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представником позивача на виконання вказаних вище вимог, а саме підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, суду надано договір про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10.07.2023 року, звіт про надання правової допомоги від 04.10.2023 року, рахунок на оплату замовлення №1252/04/10 від 04.10.2023 року, платіжну інструкцію № 1176 від 09.10.2023 року про сплату 10000 грн за адвокатські послуги, ордер на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 8-9, 19, 31, 34, 41, 72).

Крім того, до матеріалів справи відповідачем долучено копію довідки до акта огляду МСЕК № 463078 серії 12 ААВ від 02.12.2021, відповідно до якої ОСОБА_1 має третю групу інвалідності по зору (інвалід з дитинства), а також консультативний висновок КНП «Миргородська ЛІЛ» Миргородської міської ради, що свідчить про необхідність отримання постійного лікування (а.с. 122, 143).

Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також враховуючи, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, яка потребує постійного лікування, проживає за рахунок соціальних виплат, тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 1000 грн.

Керуючись ст. ст. 514, 536, 610, 612, 625, 626, 629, 638, 639, 1046-1049, 1054, 1056 ЦК України, ст. ст. 6-13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 274, 352 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» заборгованість за Договором № 5026855 про надання споживчого кредиту від 05.11.2021 року в розмірі 40417 (сорок тисяч чотириста сімнадцять) гривень 00 копійок, з яких: 13000 гривень - сума кредиту; 27417 гривень - сума процентів за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок та 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ: 44559822.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя: О. Г. Третяк