Рішення № 125041463, 07.02.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2025 року м. Львівсправа № 380/14613/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просить:

- визнати дії військової частини НОМЕР_1 протиправними щодо незвільнення ОСОБА_1 від 28 червня 2024 року № 08/47721/24-Вн;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення від 17 травня 2024 року разом з додатками відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та прийняти рішення по суті.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з квітня 2024 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . 17 травня 2024 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу третього підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі також Закон № 2232) за сімейними обставинами у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю ОСОБА_2 . Вказаний рапорт був розглянутий командиром військової частини НОМЕР_1 та прийнято рішення від 28 червня 2024 року № 08/47721/24-Вн про відмову у звільненні з військової служби, оскільки у доданих до рапорту документах відсутня інформація стосовно інших членів сім`ї ОСОБА_2 , які відповідно до закону зобов`язані її утримувати та доглядати, тобто не доведена необхідність здійснення стороннього догляду ОСОБА_1 за ОСОБА_2 . З такою позицією відповідача позивач не погоджується, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено такого документу, який би містив інформацію щодо відсутності у особи стосовно інших осіб (членів сім`ї), які відповідно до закону зобов`язані її утримувати, натомість військова частина НОМЕР_1 очікувала від позивача документу, який не передбачений законодавством України. Також позивач зазначав у своєму рапорті, що є єдиним сином, а військова частина НОМЕР_1 , своєю чергою, має повноваження, механізми та можливості здійснювати запити від свого імені для перевірки тієї чи іншої інформації, оскільки законом це не заборонено.

З огляду на наведене позивач уважає, що відмова відповідача у звільненні його з військової служби згідно з поданим ним рапортом від 17 травня 2024 року є протиправною, тож за захистом свого порушеного права він звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що за результатами розгляду рапорту позивача йому через заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » листом від 28 червня 2024 року № 08/47721/24-Вн була надана відповідь, в якій, зокрема зазначено, що необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. У доданих до рапорту військовослужбовцем документах відсутня інформація стосовно інших членів сім`ї ОСОБА_2 , які відповідно до закону зобов`язані її утримувати та доглядати, тобто недоведена необхідність здійснення стороннього догляду ОСОБА_1 за ОСОБА_2 . З огляду на це керівництво НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України не вбачає за можливе звільнення солдата ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини четвертої та з урахуванням пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232.

Також відповідач звертає увагу суду на такі обставини:

1) доданий до рапорту висновок ЛКК № 56 не відповідає встановленим формам бланків згідно з наказами МОЗ України (наприклад, затверджених наказом МОЗ України від 09 березня 2021 року № 407; наказом МОЗ України від 05 вересня 2012 року № 577 тощо), а складений в довільній формі;

2) з наданих до рапорту документів можна встановити, що у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 (жінка) укладено шлюб з ОСОБА_3 (чоловік), статус якого не підтверджено, а також не вбачається за можливе встановити неможливість здійснення такого догляду чоловіком, оскільки позивачу згідно з підставою звільнення необхідно було підтвердити саме необхідність здійснення позивачем такого догляду, а отже була відсутня інформація, стосовно інших членів сім`ї ОСОБА_2 , які відповідно до закону зобов`язані її утримувати та доглядати, тобто недоведена необхідність здійснення стороннього догляду ОСОБА_1 за ОСОБА_2 ;

3) ОСОБА_2 1946 року народження призначено пенсію за віком з 10 березня 1999 року довічно та пенсійне посвідчення видано 30 квітня 1999 року, що ніяк не засвідчує наявність інвалідності І чи то II групи відповідно до якої позивач вважає, що має підстави до звільнення;

4) у рапорті щодо підстав до звільнення відсутні відомості щодо спільного побуту, слід звернути увагу, що наказом Міністерства соціальної політики України від 04 липня 2022 року № 190 «Про затвердження форми акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/ фактичного місця проживання особи» затверджено форму акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи, що додається до цього наказу;

5) в наданих документах не визначено потребу у постійному сторонньому догляді;

6) відсутній висновок про умови та характер праці, рекомендованих заходів по відновленню працездатності;

7) позивачу у відповіді відповідача на рапорт було доведено, що у разі надання військовослужбовцем документів, які підтверджують підстави до звільнення, його рапорт буде розглянуто повторно, однак надалі будь-якого рапорту щодо звільнення не надходило та у праві подання нового рапорту не обмежувався.

Отже, вищенаведене, на переконання відповідача, беззаперечно свідчить про те, що військова частина НОМЕР_1 діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 15 липня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача додані до рапорту позивача документи, які були підставою для прийняття рішення від 28 червня 2024 року № 08/47721/24-Вн.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), що не заперечується сторонами.

17 травня 2024 року позивач через свого представника адвоката Казбулатової О.В. засобами поштового зв`язку (що підтверджується описом вкладення у цінний лист та квитанцією Укрпошти) надіслав на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт від 17 травня 2024 року, в якому просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу третього підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю ОСОБА_2 ; виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 до проведення всіх необхідних розрахунків; надати особову справу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за зареєстрованим місцем проживання; про рішення, прийняте по суті рапорту, повідомити у письмовій формі у встановлений законом строк.

Бажання продовжувати військову службу та проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю позивач не висловив.

У рапорті позивач відзначив, зокрема, що є єдиним сином у матері, а матір згідно з висновком ЛКК потребує постійного догляду.

До вказаного рапорту позивач додав такі документи:

- нотаріально засвідчену копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ;

- нотаріально засвідчену копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 ;

- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;

- нотаріально засвідчену копію висновку ЛКК № 56 від 22 квітня 2024 року;

- нотаріально засвідчену копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 .

Листом від 28 червня 2024 року № 08/47721/24-Вн «Про розгляд рапорту щодо звільнення» військова частина НОМЕР_1 через заступника начальника загону коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » полковника ОСОБА_4 повідомила про таке:

«Повідомляю, що рапорт від 22.05.2024 № 38584-24-Вх солдата ОСОБА_1 було розглянуто.

За результатами розгляду повідомляю:

- для звільнення з військової служби військовослужбовець подає командиру рапорт про звільнення з посвідченими копіями документів, що підтверджують у нього такі підстави, перелік яких залежить від конкретних обставин;

- порядок звільнення через сімейні обставини військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби на підставах пункту 2 частини четвертої та з урахуванням пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зокрема абзацом 12 підпункту «г» пункту 3 частини дванадцятої статті 26 цього Закону визначено підставу до звільнення, а саме:

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

У доданих до рапорту військовослужбовцем документах відсутня інформація стосовно інших членів сім`ї ОСОБА_5 , які відповідно до закону зобов`язані її утримувати та доглядати, тобто недоведена необхідність здійснення стороннього догляду ОСОБА_6 за ОСОБА_7 .

З огляду на викладене вище, керівництво НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України не вбачає за можливе звільнення солдата ОСОБА_8 на підставі пункту 2 частини четвертої та з урахуванням пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Разом з тим, при наданні військовослужбовцем документів, які підтверджують підстави до звільнення, його рапорт буде розглянуто повторно (…)».

Позивач, уважаючи протиправними дії відповідача щодо незвільнення його з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232, звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом частин першої, другої статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону № 2232 від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232.

Зокрема за змістом підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 (у редакції, яка була чинною на день звернення позивача із рапортом до відповідача) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

18 травня 2024 року набув чинності Закон України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі Закон № 3633), яким статтю 26 «Звільнення з військової служби» Закону № 2232 викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 у новій редакції військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Своєю чергою, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232 визначено перелік сімейних обставин або інших поважних причин, які дають підстави для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану, зокрема необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Порівняльний аналіз наведених вище норм у відповідних редакціях вказує, що умови звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьками своїми чи дружини (чоловіка) після 18 травня 2024 року (дати набуття чинності Законом № 3633) змінилися порівняно з тими, які діяли до цієї дати.

Так, з 18 травня 2024 року звільнення військовослужбовця з військової служби для здійснення постійного догляду за батьками своїми чи дружини (чоловіка) допускається лише якщо ті є особами з інвалідністю I чи II групи, а також якщо у них відсутні члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду. До вказаної дати наявності таких умов (інвалідність І чи ІІ групи у батьків та відсутності у них членів сім`ї першого чи другого ступеня спорідненості) Закон № 2232 не передбачав.

Суд встановив, що 17 травня 2024 року позивач через свого представника адвоката Казбулатової О.В. засобами поштового зв`язку надіслав на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт від 17 травня 2024 року, в якому просив, зокрема звільнити його з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу третього підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю ОСОБА_2 .

Листом від 28 червня 2024 року № 08/47721/24-Вн «Про розгляд рапорту щодо звільнення» відповідач повідомив позивача про те, що у доданих до рапорту документах відсутня інформація стосовно інших членів сім`ї ОСОБА_2 , які відповідно до закону зобов`язані її утримувати та доглядати, тобто недоведена необхідність здійснення стороннього догляду ОСОБА_1 за ОСОБА_2 , з огляду на що керівництво НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України не вбачає за можливе звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту 2 частини четвертої та з урахуванням пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232.

Отже, у цій справі виникла ситуація, за якої звернення позивача із рапортом про звільнення з військової служби та його розгляд відповідачем відбувалися під час дії різних редакцій норми статті 26 Закону № 2232, яка визначає право військовослужбовця звільнитися з військової служби для здійснення постійного догляду за батьками своїми чи дружини (чоловіка).

Відповідач, отримавши рапорт позивача, розглянув його з урахуванням редакції статті 26 Закону № 2232, яка діяла на момент розгляду рапорту, а не на момент звернення позивача із ним.

Суд уважає таку поведінку відповідача недобросовісною та несправедливою, оскільки звертаючись із рапортом про звільнення під час дії норми закону, за якою позивач (на його думку) мав право на звільнення та з урахуванням вимог цієї норми сформував необхідний пакет документів, позивач мав законні і цілком обґрунтовані сподівання на те, що такий рапорт буде розглянутий згідно з редакцією тієї норми, яка діяла на момент його подання.

Тобто суд констатує, що рапорт позивача про звільнення з військової служби повинен був розглядатися відповідачем саме за тією нормою закону, яка діяла на момент його подання, а не розгляду.

Звідси, відповідач неправомірно вимагав у позивача документ з інформацією стосовно інших членів сім`ї ОСОБА_2 , які відповідно до закону зобов`язані її утримувати та доглядати, який не був передбачений редакцією норми статті 26 Закону № 2232, що діяла на момент звернення позивача із відповідним рапортом про звільнення.

Наведена обставина, на переконання суду, свідчать про неналежний розгляд відповідачем поданого позивачем рапорту про звільнення з військової служби, що, своєю чергою, зумовило прийняття відповідачем необґрунтованого рішення про відмову в його задоволенні.

Покликання відповідача у відзиві на позовну заяву на певні недоліки та неповноту наданих позивачем документів суд відхиляє, адже:

по-перше, вказані недоліки та неповнота наданих документів не були підставою для відмови у задоволенні поданого позивачем рапорту про звільнення та такі не зазначені у листі від 28 червня 2024 року № 08/47721/24-В, яким позивача повідомлено про розгляд його рапорту та неможливість звільнення з військової служби;

по-друге, неповнота таких документів ґрунтується на нормі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 у редакції Закону № 3633, що не була чинною на дату подання позивачем відповідного рапорту.

Посилання відповідача на те, що позивача було повідомлено про те, що у разі надання ним документів, які підтверджують підстави для звільнення його з військової служби, рапорт буде розглянуто повторно суд оцінює критично, оскільки відповідні документи позивачем були надані, утім вони зовсім не були оцінені відповідачем.

З урахуванням викладеного суд уважає, що заявлену позивачем позовну вимогу про визнання дій військової частини НОМЕР_1 протиправними щодо незвільнення ОСОБА_1 від 28 червня 2024 року № 08/47721/24-В належить задовольнити частково у такий належний спосіб: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 17 травня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд ураховує таке.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на висновок суду про протиправність дій відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби суд повинен вирішити питання про обрання належного способу захисту його порушеного права.

Ураховуючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами, характер дій відповідача, визнаних судом протиправними, суд уважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 17 травня 2024 року з доданими до нього документами про звільнення з військової служби.

Під час повторного розгляду зазначеного рапорту відповідачу належить прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України) та приписам Закону № 2232, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Тож заявлену позовну вимогу про зобов`язання військової частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення від 17 травня 2024 року разом з додатками відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та прийняти рішення по суті належить задовольнити у такий належний спосіб: зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17 травня 2024 року з доданими до нього документами про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою-третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачував, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, на час постановлення судом рішення у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 17 травня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17 травня 2024 року з доданими до нього документами про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 07 лютого 2025 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна