Рішення № 125028892, 10.02.2025, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/6/25

Провадження № 2/139/351/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2025 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в особі головуючої - судді Тучинської Н.В.,

розглянувши в селищі Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства зобмеженоювідповідальністю"ФККЕШТУГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

05 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "АВІРА ГРУП" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за № 31113, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит у сумі 1500 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, Клієнт зобов`язується у визначені строки повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "АВІРА ГРУП" надало грошові кошти, шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки відповідача. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала.

17лютого 2022року Товариствомз обмеженоювідповідальністю "ФК"АВІРАГРУП"та Товариствомз обмеженоювідповідальністю "ФККЕШТУГОУ" укладено Договір факторингу № 02-17/02/2022, у відповідності до умов ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП" відступило ТОВ "ФККЕШ ТУГОУ" за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, зокрема, і відносно ОСОБА_1

06січня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ФККЕШ ТУГОУ" адвокат Пархомчук Сергій Валерійович через підсистему «Електронний суд» подав до суду позов про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 31113 від 05 травня 2021 року в сумі 8925 гривень, що складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту (1500 гривень) та простроченої заборгованості за процентами (7425 гривень).

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 30 грудня 2024 року судом отримано інформацію (а.с. 10), що ОСОБА_1 має своїм зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 09 січня 2025 року (а.с. 11) позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецького районного суду, відкрито провадження у справі та ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк в 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов чи для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач отримала копію ухвали 15 січня 2025 року (а.с. 13). Відзиву чи заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження, чи будь-якої іншої заяви по суті відповідач не подала.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 275 ЦПК України).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

За приписами ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У зв`язку з наведеним вище, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання (ч. 13 ст. 7 ЦПК України).

За вказаних обставин, за приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позовна вимога підлягає до задоволення частково, з врахуванням такого:

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 05 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "АВІРА ГРУП" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 31113.За умовамицього Договорувідповідач отрималафінансовий кредитв розмірі1500гривень (п.1.1Договору)строком на18днів з05до 22травня 2021року(п.1.2.); за користуваннякредитом Клієнтсплачує Товариству912,5%(процентів)річних відсуми кредитув розрахунку 2,5%(процентів)на добу;тип процентноїставки фіксована; безписьмової згодиКлієнта Товариство немає правазбільшувати фіксованупроцентну ставкуза Договором(п.1.3);за використанняСистеми длядистанційного отриманняфінансового кредитуКлієнт зобов`язанийсплатити Товариствукомісію врозмірі 15%від сумифінансового кредиту(п.1.5.);невід`ємноючастиною цьогоДоговору єПублічна пропозиція(оферта)Товариства наукладення договору пронадання фінансовогокредиту задопомогою електроннихзасобів,яка розміщенана сайті Товариства www.aviracredit.com.ua (п.1.7.); сторони домовилися,що поверненнякредиту тасплата процентівза користуваннякредитом здійснюватимуться згідноз Графікомрозрахунків,який єневід`ємною частиноюцього Договору(п.2.1.);цей Договірскладений українськоюмовою,підписаний звикористанням електронногопідпису одноразовимідентифікатором відповіднодо ЗаконуУкраїни «Проелектронну комерцію»(п.6.1.);підписанням цьогоДоговору відповідачпідтвердила,що вонаознайомлена,повністю розуміє, погоджується ізобов`язуєтьсянеухильно дотримуватисьПравил наданнягрошових коштіву позику,у тому числі наумовах фінансовогокредиту Товариства(п.6.7.),що отрималавід Товариствадо укладенняцього Договоруінформацію,зазначену в частинідругій статті12Закону України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансових послуг».

Кредитний договір № 31113 від 05 травня 2021 року підписано електронним підписом Клієнта ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора AV9309, про що свідчить, п. 7 Договору, який містить, в тому числі, прізвище,ім`я тапо батьковіКлієнта,її РНОКПП,адресу місцяреєстрації,реквізити паспорта,номер телефону,електронну адресу,рахунок НОМЕР_1 .

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

У п.п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач довів виконання зобов`язання з видачі кредиту ОСОБА_1 інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 21 травня 2024 року № 4563/05.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Щодо виконання ОСОБА_1 зобов`язання за Кредитним договором № 31113 від 05 травня 2021 року:

Так, як зазначено вище та слідує з умов цього Договору, предметом договору є кредит в розмірі 1500 гривень, кредит надається строком на 18 днів до 22 травня 2021 року, процентна ставка 2,5% на добу - (фіксована). Відповідно до Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною кредитного договору № 31113 від 05 травня 2021 року, ОСОБА_1 22 травня 2021 року мала повернути 2400 гривень, з яких: 1500 гривень сума кредиту, 225 гривень сума комісії за користування системою, а 675 гривень проценти за користування кредитом.

При цьому,факт отримання ОСОБА_1 кредиту всумі 1500гривень підтверджується інформаційною довідкою № 4563/05 від 21 травня 2024 року ТОВ «Платежі онлайн» відповідно до якої була проведена успішна транзакція з видачі 1500 гривень на номер платіжної картки НОМЕР_1 .

Відповідач відзиву на позов чи будь-яких пояснень, доказів на спростування заяви позивача про існування заборгованості за кредитним договором, який є предметом цього позову, суду не подала.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Процесуальні обов`язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.

Щодо права ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заявляти вимогу до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 31113 від 05 травня 2021 року:

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

17 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "АВІРА ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" укладено Договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП" передає (відступає) ТОВ " ФК КЕШ ТУ ГОУ", які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості. Відповідно до п. 6.2.3. права вимоги переходять до Фактора після підписання сторонами цього договору.

Відповідно до витягу Реєстру боржників до договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" набуло права грошової вимоги, в тому числі, і за Кредитним договором № 31113 від 05 травня 2021 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , в сумі 8925 гривень, з яких: 1500 гривень сума заборгованості за тілом кредиту, а 7425 гривень - сума заборгованості за відсотками.

Щодо наявності підстав для задоволення заявленого розміру вимог, суд враховує таке:

Позивач заявив вимогу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 31113від 05травня 2021рокув сумі 8925 гривень, з яких: 1500 гривень сума заборгованості за тілом кредиту, а 7425 гривень - сума заборгованості за відсотками. Таку позовну вимогу позивач обґрунтовує, зокрема, випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 31113, вчиненим позивачем (фактором) за період з 05.05.2021 25.06.2024, з якого можна лише зробити висновок, що сам позивач ніяких нарахувань не вчиняв, а первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІРА ГРУП" нараховувало відсотки за користування ОСОБА_1 кредитом поза межами строку кредитування.

В той же час, Велика Палата Верховного Суду у п. 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 висловила правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно). Зокрема, суд виснував: «Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України».

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (п. 81).

У пунктах 84-87 цієї постанови ВП ВС констатовано: зі спливом строку кредитування позичальник не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 84); очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними (п. 85); невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 86); надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця (п. 87).

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (п. 91 згаданої вищи постанови ВП ВС).

Вказаних вищевисновків ВеликаПалата ВерховногоСуду такождійшла упостановах від28.03.2018у справі№ 444/9519/12(пункти53,54)та від04.02.2020у справі№ 912/1120/16(пункт6.19).Велика ПалатаВерховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від таких висновків.

Щодо можливостінарахування процентівпоза межамистоку кредитуванняна підставіумов договору,Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 05квітня 2023року усправі №910/4518/16у п.114зауважила:«сторони неможуть зпосиланням напринцип свободидоговору домовитисьпро те,що їхнівідносини будутьрегулюватися певноюнормою законуза їхнімвибором,а нетією нормою,яка регулюєїхні відносинивиходячи зправової природиостанніх». Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин (п. 120).

З врахуванням наведених норм цивільного законодавства та судової практики суд прийшов до висновку, що у п. 2.3. Договору позики № 75182697 від 26.08.2021 сторонами було передбачено тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). За таких обставин, суд вважає, що слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, оскільки строк кредитування за Кредитним договором № 31113 від 05 травня 2021 року закінчився 22 травня 2021 року, то доведеним є розмір заборгованості ОСОБА_1 за цим Договором в розмірі 2400 гривень.

Така позиція суду ґрунтується на висновках ВП ВС, зроблених у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 про те, що якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру (п. 100).

Одним із загальних принципів цивільного процесу є змагальність сторін, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, а п. 3 ч. 2 цієї норми, - що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив до суду позовну вимогу з ціною позову 8925 гривень, сплативши 2422 гривні 40 копійок судового збору (а.с. 6). Суд у цьому судовому рішенні прийшов до висновку про задоволення позову в розмірі 2400 гривень, що складає 26,89% від заявленої вимоги. Тому і компенсація судових витрат, зокрема, у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору підлягає у розмірі 26,89% або 651 гривню 38 копійок.

Про інші судові витрати у позовній заяві наведено орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 10500 гривень. Однак, до позовної заяви доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, опис здійснених ним витрат і т.п.), на обґрунтування таких витрат не надано. Крім того, у позовних вимогах представником позивача заявлено лише про відшкодування судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Керуючись: ст.ст.42і 61Конституції України,договором пронадання фінансовогокредиту №31113від 05травня 2021року, ст.ст.6,11,509,525,526,527,530, 610,611,612,626,628,638,639,1054,1056-1ЦК України,ст.ст.3,11,12Закону України«Про електроннукомерцію», ст.ст. 7,12,13,81,259,263-265,268,275,279,354 ЦПКУкраїни,суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 31113 від 05 травня 2021 року, укладеного із ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», в розмірі 2400 гривень, а також судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 651 гривню 38 копійок, а всього 3051 (три тисячі п`ятдесят одну) гривню 38 копійок.

В іншій частині позовних вимогвідмовити.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя:______