Ухвала суду № 125028504, 31.01.2025, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/1851/24

1-кп/134/35/2025

УХВАЛА

Іменем України

31 січня 2025 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

з участю: прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,

розглядаючи у судовому засіданні в залі суду селища Крижопіль в режимі відеоконференції кримінальне провадження за № 12024020190000261 від 22 серпня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и л а:

На розгляді Крижопільського районного суду Вінницької області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.

Прокурор у судовому засіданні подала клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, оскільки продовжений під час судового розгляду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обрано до 09.02.2025 року включно, а до спливу цього строку судове провадження завершити не представляється можливим, так як ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 хоча і раніше не судимий, офіційно не працював, в нього відсутнє постійне джерело доходу, що дає підстави стороні обвинувачення вважати, що вчинення злочинів, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, являється засобом для існування останнього і тому перебуваючи на іншому - більш м`якому запобіжному заході останній продовжить вчиняти нові кримінальні правопорушення. У сторони обвинувачення є достатньо ризиків вважати, що після звільнення із слідчого ізолятору обвинувачений ОСОБА_6 буде переховуватися від суду, оскільки санкція за злочин, у якому обґрунтовано обвинувачується, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років та до затримання він проживав у смт Підгородна Первомайського району Миколаївської області. Менш суворі запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможе забезпечити уникнення ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та виконанню обвинуваченим ОСОБА_6 покладених обов`язків; особисте зобов`язання не може бути застосовано у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину; особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України в зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимог; домашній арешт за місцем його проживання у смт Підгородна Первомайського району Миколаївської області, не зможе забезпечити належну поведінку особи та перешкоджати здійсненню ним психологічного впливу на осіб у кримінальному провадженні, тощо. Разом з тим, прокурор заявила про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату для вирішення усіх інших питання, які мають бути вирішення під час проведення підготовчого судового засідання відповідно до процесуального законодавства.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечив проти заявленого клопотання прокурором про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Свої заперечення мотивує тим, що заявлені ризики прокурором є надуманими. Обвинувачений уже шість місяців перебуває під вартою і будь-якої загрози з боку обвинуваченого не має. Обвинувачений вину визнає частково. Впливати будь-як на свідків та експертів не має наміру; свідки по даній справі органами досудового слідства допитані. Обвинувачений сам добровільно надав на досудовому слідстві телефон. Він проживав разом із бабусею, яка потребує, в силу свого віку, сторонньої допомоги. Його батьки проживають за кордоном, інших родичів, щоб доглядали за бабусею не має. За місцем свого проживання, він має стійкі соціальні зв`язки, характеризуються позитивно. Тому просить суд змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Колегію суддів встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 24.08.2024 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, який було неодноразово продовжено строком на 60 діб, який закінчується 09.02.2025 року. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад 10 років, не працевлаштований, постійного джерела доходу немає, утриманців не має. Кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , пов`язане із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що соціальні зв`язки обвинуваченого не можна визнати стійкими.

Що стосується ризику переховування від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

Так, тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими обставинами.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, яке пов`язане із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, немає міцних соціальних зв`язків, не був працевлаштований, постійного доходу не має, відсутність у нього утриманців, що в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не тримаючи особу під вартою.

Доводи сторони захисту про те, що він не має наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.

В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченого.

Відносно ризику незаконно впливати на свідків, суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, обвинувачений може здійснювати на них незаконний вплив, тому ризик впливу на свідків з боку обвинуваченого є можливим, зважаючи що один із свідків проживає за місцем проживання самого обвинуваченого.

Що стосується ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів, враховуючи, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, на утримані не має осіб, вважає такі ризики доведеними.

Колегія суддів приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачений, свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.

При цьому колегія суддів, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, особу обвинуваченого у їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.

Щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, суд зазначає наступне. В даному кримінальному провадженні свідки ще не допитані, один із свідків проживає в одному населеному пункті за місцем проживання обвинуваченого. Твердження сторони захисту про те, що обвинувачений проживав із бабусею і остання потребує сторонньої допомоги, спростовується тим, що як встановлено в судовому засіданні є інші родичі, які перебувають за кордоном, тому колегія суддів вважає, що останні можуть взяти на себе обов`язок по догляду за бабусею. Обвинувачений проживає в іншій області, тому цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю утруднить явку самого обвинуваченого в судові засідання.

З огляду на вище зазначені підстави, колегія суддів дійшла висновку, що в клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді взятті під варту на більш м`який запобіжний захід слід відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики та обставини відповідно до ст. ст. 177,178 КПК України, які враховував суд при обранні та продовженні відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді гримання під вартою, на сьогодні не зменшилися та продовжують існувати та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам ухилятися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 314, 331, 372 КПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 продовжити на 60 діб до 31 березня 2025 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_6 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок отримувача: (UA688201720355219002000000401, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава, (Крижопільський районний суд Вінницької області), номер та дата ухвали суду, кримінальне провадження, прізвище, ім`я, по-батькові платника застави.

У разі внесення застави відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього ряд обов`язків, зокрема:

- не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками по справі.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

В клопотанні захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 у зміні запобіжного заходу відмовити.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, робити з них необхідні виписки та копії.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом 5 днів з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя-доповідач

Судді