Рішення № 125020833, 10.02.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12346/24

Провадження № 2/357/1662/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

10 лютого 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання Каплічної Ж.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

01.08.2024 представник позивача, адвокат Білий Віталій Сергійович, звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 02.09.2024, мотивуючи тим, що 21.11.2022 між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ТОВ «Сингента» було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу Шкода (д.р.н. НОМЕР_1 ), відповідно до Закону України «Про страхування».09.07.2023 в м. Біла Церквасталася ДТП за участюТЗ ВАЗ (д.р.н. НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 таТЗ Шкода (д.р.н. НОМЕР_1 ),внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Шкода (д.р.н. НОМЕР_1 ), що був застрахований ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» за Договором добровільного страхування наземного транспорту №001427/4100/0000115.Згідно повідомлення про ДТП (Європротокол), ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України та внаслідок зазначеного вище ДТП було завдано майнової шкоди власнику автомобіля Шкода (д.р.н. НОМЕР_1 ).На підставі заяви потерпілої особи, Договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 63632,89грн (ПД №121603від 31.10.2023). Розмір страхового відшкодування розраховано та визначено на підставі огляду, фіксації транспортного засобу та рахунку СТО. Таким чином, зважаючи на викладене вище до ПрАТ «СК «УНІКА» перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Шкода (д.р.н. НОМЕР_1 ), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.07.2023 в м. Біла Церква. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ (д.р.н. НОМЕР_2 ) була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ»:згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР212688585, ліміт відповідальності Страховика, становить - 160000,00грн., франшиза 0,00 грн. 12.12.2023ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» виконало вимоги Закону та сплатило на користь ПрАТ «СК «Уніка» - 40930,67грн (ПД №24371) та при визначенні розміру страхового відшкодування ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» застосовано коефіцієнт фізичного зносу ТЗ Шкода (д.р.н. НОМЕР_1 ), який становить - 0,3813. Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі. У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювана шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації. За таких обставин з винуватця ДТП підлягає стягненнюсума, що не покривається страховиком за умовами договору та згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у розмірі 22702,22 грн (63632,89грн - 40930,67 грн).На рахунок представництва повідомляє, що між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір доручення №1 ВНМ від 01.11.2023, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 з метою виконання умов договору, має право залучати для виконання покладених на нього обов`язків адвокатів, адвокатські бюро чи адвокатські об`єднання, оплачувати їх послуги, які підлягають відшкодуванню Довірителем на умовах, порядку та строки визначені ч. 5 Договору.02.11.2023 між ФОП ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Білий» укладено договір про надання правової допомоги №2/23ю, відповідно до якого, Адвокатське бюро «Білий» зобов`язується за дорученням ФОП ОСОБА_2 надати правову допомогу та послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА». Згідно Договору про надання правової допомоги №2/23ю та Додатку № 2 позивачем (через повірену особу ФОП ОСОБА_2 ) вже понесено витрати, за надану професійну правничу допомогу АБ «Білий» у розмірі 5000,00 грн. У зв`язку з цим, просив у судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 22702,22 грн, судовий збір в розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

11.11.2024 судом, після отримання відповіді на запити з відділу обліку та моніторингу інформації ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, постановлено ухвалу, якою позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

22.11.2024 судом постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

25.11.2024 судом постановлено ухвалу, якою внесено виправлення до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2024 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ»», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та зазначено третю особу: «Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ»» (вулиця Васильківська, будинок 14, місто Київ, 03040)».

Представник позивача, адвокат Білий Віталій Сергійович, у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та позов просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подав.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ст. 280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Така підстава є юридичним фактом. Отже, завдання шкоди є підставою виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі, а по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Ст. 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Ст. 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Ч. 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору, оренди, довіреності тощо).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі ст. 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону №1961-ІV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-ІV).

Судом встановлено, що 09.07.2023 о 18 год. 15 хв. в м. Біла Церква по вул. Сквирське шосе, 230, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу матки «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Skoda Kodiaq», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження,що підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду «Європротокол» (а.с. 33).

Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону №1961-IV у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також згоди водії цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складання зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

Відповідно до ст. 124 КУпАП особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З матеріалів справи вбачається, що вказана ДТП була зафіксована, спільно складеним водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол») без участі працівників відповідних підрозділів Національної поліції, що відповідає вимогам пункту 2.11 Правил дорожнього руху та пункту 33.2 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», примітки до ст.124 Кодексу про адміністративні правопорушення України. Назване повідомлення про ДТП (Європротокол) складене обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.

Як вбачається з повідомлення про ДТП (а.с. 33) до вказаного «Європротоколу» сторони внесли відомості про обставини дорожньої пригоди та зазначили, що остання мала місце під час виїзду автомобіля під керуванням ОСОБА_1 з території автостоянки приватної ділянки, під час руху заднім ходом, у зв`язку з чим останній в графі 14 «Мої зауваження» вказав про відсутність будь-яких зауважень, після чого водії підписали вказаний документ.

У зв`язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а тому, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП 09.07.2023 відповідно до норм чинного законодавства, є належним доказом вини ОСОБА_1 у його спричиненні.

Відповідно до п.п. 9.1,9.2 ст. 9 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до ст. 28 Закону № 1961-IV, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно зі ст. 29 Закону №1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 33.1. ст. 33 Закону №1961-IV, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний, зокрема, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону №1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

За вимогами п.36.1 ст.36 Закону №1961-IV страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Також, за п.36.2 цієї ж статті страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно п. 36.4 Закону №1961-IV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Встановлено, що 21.11.2022 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»» та ТОВ «Сингента» (власником ТЗ) укладено договір добровільного страхування на транспорті №001427/4100/0000115 (а.с. 15-25), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Skoda Kodiaq», д.р.н. НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного Договору страхування ПрАТ «СК «УНІКА» взяла на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

Судом встановлено, що автомобіль марки «Skoda Kodiaq», д.р.н. НОМЕР_1 , належить ТОВ «Сингента, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та даним автомобілем керував ОСОБА_3 (а.с.13-14).

11.07.2023 потерпілий (ТОВ «Сингента») повідомив страхову компанію ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»» про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 09.07.2023 у м. Біла Церква, під час якої автомобіль марки «Skoda Kodiaq», д.р.н. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження та подав заяву про виплату страхового відшкодування згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс №ЕР/215353986 чинного на дату ДТП (а.с. 10-11).

Також, згідно умов договору добровільного страхування на транспорті №001427/4100/0000115 від 21.11.2022, акту огляду транспортного засобу №14116306375, ремонтної калькуляції №БУК-000158 від 27.10.2023, рахунку ФОП ОСОБА_4 від 27.10.2023 та на підставі страхового акту №14116306375 від 30.10.2023 (а.с. 10, 26-31, 32) ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»» здійснило виплату страхового відшкодування, ФОП ОСОБА_4 за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу марки «Skoda Kodiaq», д.р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «Сингента» в розмірі 63632,89 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №121603 від 31.10.2023 (а.с. 11).

Встановлено, що на момент скоєння ДТП 09.07.2023 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «ВАЗ 2110», д.р.н. НОМЕР_2 , було застраховано в ТДВ «Страхова група «Оберіг» згідно полісу №ЕР/212688585, яким встановлений ліміт відповідальності за шкоду майну в розмірі 160000,00 грн, франшиза 0,00 грн (а.с. 34).

Тобто, враховуючи вищезазначене, ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»» визнало зазначене ДТП страховим випадком, виплатило кошти власнику пошкодженого автомобіля в розмірі 63632,89 грн та відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди, звернулося до ТДВ «Страхова група «Оберіг» у порядку суброгації з вимогами щодо відшкодування виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 63632,89 грн.

В свою чергу, ТДВ «Страхова група «Оберіг» за страховим випадком, що стався 09.07.2023 згідно договору та страхового акту №44105р/1 від 14.11.2023, здійснило виплату страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»» за вирахування коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 0,3812 в розмірі 40930,67 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 35, 36).

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення міститься в ст. 27 Закону України «Про страхування».

Разом з тим, одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. Так, після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц).

Так, суброгація є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду. Під час суброгацїї нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов`язанні.

Перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник передає свої права страховику і приймає на себе зобов`язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. Страхувальник передає свої права на добровільній основі. При цьому права вимоги передаються в тім же обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником.

У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювана шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику. Тому, якщо страхове відшкодування лише частково погашає спричинені потерпілому збитки, то до заподіювана шкоди є можливість пред`явлення двох вимог: перша вимога страховика в розмірі виплаченого потерпілому страхового відшкодування, друга вимога потерпілого в розмірі тієї частини завданої шкоди, яка не була покрита страховим відшкодуванням. Заподіювач шкоди може висувати проти страховика лише ті вимоги (заперечення), які він має до потерпілої особи.

Відповідно до п. 1,2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Аналізуючи зазначені норми, суд дійшов висновку про стягнення спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 22702,22 грн з відповідача, який на момент ДТП керував автомобілем та своїми діями завдав матеріальних збитків власнику транспортного засобу марки «Skoda Kodiaq», д.р.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подав.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам поданим позивачем в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

П. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).

Представник позивача, адвокат Білий Віталій Сергійович, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу та їх відшкодування надав: копію договору доручення №1ВНМ від 01.11.2023, копію додаткової угоди до договору доручення №1ВНМ від 01.11.2023, копію договору №2/23ю про надання правової допомоги від 02.11.2023, копію додатку №2 до договору №2/23ю про надання правової допомоги від 02.11.2023 та копію акту прийому-передачі наданих послуг №1/34701 до договору №2/23ю про надання правової допомоги від 02.11.2023 від 27.07.2024, згідно яких вартість послуг склала 5000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 37-44).

Відповідно до договору доручення №1ВНМ від 01.11.2023 та додаткової угоди до договору доручення №1ВНМ від 01.11.2023, укладений між ПрАТ «СК «Уніка» та ФОП ОСОБА_2 , сторони домовились, що довіритель доручає, а повірений зобов?язується від імені і за рахунок довірителя вчинити юридичні дії щодо стягнення простроченої заборгованості з фізичних та юридичних осіб, до яких довіритель має права вимоги.

Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна договору складається з вартості юридичних послуг, що зазначаються в додатковій угоді до цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з моменту його підписання представниками сторін.

Згідно Додатку №2 до Договору №2/23ю про надання правової допомоги від 02.11.2023, вартість послуг адвокатського бюро «Білий» складає 5000,00 грн за кожну справу з переліку, зокрема, щодо страхової справи розмір 34701, страхувальником та особою, яка відповідальна за завданий збиток є ОСОБА_1 ..

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 27.07.2024 до договору №2/23ю про надання правової допомоги від 02.11.2023, бюро згідно договору були надані клієнту послуги по страховій справі №34701 за позовом ПрАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_1 та вартість таких послуг складає 5000,00 грн.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання, однак, від відповідача в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України не надійшла заява про необґрунтованість витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 та від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц, в яких зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Встановлено, що в договорі №2/23ю про надання правової допомоги від 02.11.2023, який укладений між Адвокатським бюро «Білий» та ФОП ОСОБА_2 та в додатку №2 до договору №2/23ю про надання правової допомоги від 02.11.2023, сторони належним чином узгодили порядок та умови надання правової допомоги позивачу з питання захисту його прав та законних інтересів у даній справі, визначили деталізацію видів правової допомоги, розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків клієнта з адвокатом.

Враховуючи вищезазначене, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, суд дійшов висновку, що представник позивача підтвердив обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, оскільки розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі та є визначеним в розмірі 5000,00 грн, який підлягає розподілу за результатами розгляду справи.

Також, позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн (а.с. 9).

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому, суд стягує з відповідача на користь позивача вказані судові витрати у розмірі 8028,00 грн..

Керуючись ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 265, 268, 274-279, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»» (ЄДРПОУ: 20033533, місцезнаходження: вулиця Олени Теліги, будинок 6-В, корпус 4, місто Київ, 04112) до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»»шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 22 702,22 грн (двадцять дві тисячі сімсот дві гривні 22 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»» судові витратизі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, всього у розмірі 8028,00 грн (вісім тисяч двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення складено 10.02.2025.

Суддя: О. В. Бондаренко