Ухвала суду № 125019199, 05.02.2025, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5657/24

Провадження № 1-кс/210/55/25

У Х В А Л А

іменем України

05 лютого 2025 року м. Кривий Ріг

Слідчий суддяДзержинського районногосуду м.Кривого РогуДніпропетровської області ОСОБА_1 ,за участісекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,заявника ОСОБА_3 ,представника заявника ОСОБА_4 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотанняадвоката ОСОБА_4 поданого вінтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженню №42023040000000452 від 22.08.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.2 ст. 255, ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2025 року до провадження слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 поданого вінтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженню №42023040000000452 від 22.08.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.2 ст. 255, ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України, в якому заявник просив суд скасувати арешт майна ОСОБА_3 накладеного ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 08.11.2024 року у справі №210/5657/24 провадження №1-кс/210/1774/24, шляхом заборони користування, відчуження, розпорядження, а саме грошові кошти у сумі 7000,00 грн. (купюри номіналом 1000 грн.), грошові кошти у сумі 1300 доларів США (купюри номіналом 100 8 шт., 50 -2 шт., 20 6 шт., 10- 1 шт.), ноутбуку марки «Асеr», модель №15Q1S1NNXGA2ER005612172867600, чорного кольору, із зарядним пристроєм; мобільний телефон «Iphone 11» білього кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім картою «Київстар» НОМЕР_3 , у силіконовому чохлі темно-сірого кольору та зобов`язати уповноважених осіб СУ ГУНП в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_6 вказане майно.

В обґрунтування заявленого клопотання представник заявниці зазначив, що в провадженні СВ відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №42023040000000452 від 22.08.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.2 ст. 255, ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України. Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 24.10.2024 року надано дозвіл на проведення обшуку житла, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_7 . На підставі вказаної ухвали 30.10.2024 року стороною обвинувачення проведено обшук цієї квартири під час якого було вилучено грошові кошти у сумі 7000,00 грн. (купюри номіналом 1000 грн.), грошові кошти у сумі 1300 доларів США (купюри номіналом 100 8 шт., 50 -2 шт., 20 6 шт., 10- 1 шт.), ноутбуку марки «Асеr», модель №15Q1S1NNXGA2ER005612172867600, чорного кольору, із зарядним пристроєм; мобільний телефон «Iphone 11» білього кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім картою «Київстар» НОМЕР_3 , у силіконовому чохлі темно-сірого кольору. Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 08.11.2024 року накладено арешт на зазначено майно, яке було виявлено та вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . На думку представника заявника, арешт був накладений не обґрунтовано, незаконно, а також в подальшому в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального правопорушення відпали потреби.

Зокрема представник заявника зазначив, що заявниця не брала участь під час слухання клопотання про арешт майна яке було вилучено за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до протоколу затримання фігуранта кримінального провадження ОСОБА_8 , який був затриманий за іншою адресою, що свідчить, що ОСОБА_8 не проживав за адресою за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проведено обшуку. Вилучене під час обшуку майна за вказаною адресою, належить заявниці як власнику квартири, грошові кошти які вилучені мають законне джерело доходу, як частини отриманих аліментів та наявності у неї грошових активів.

Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які конкретні відомості, сліди що містять вищенаведені арештовані речі, а також яким чином могло вказане майно бути використано як знаряддя вчинення злочину. Посилаючись на вимоги ст. ст.ст. 98, 170, 174 КПК України просив суд клопотання задовольнити у повному обсязі.

Присутня у судовому засіданні заявниця ОСОБА_3 та її представник клопотання підтримали у повному обсязі та посилаючись на обґрунтування наведені у ньому, просили суд клопотання задовольнити.

Слідчий та прокурор до судового засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Проте, поза межами судового засідання 03 лютого 2025 року на адресу суду від прокурора Криворізької східної окружної прокуратури, групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_9 надійшли заперечення, в яких останній посилаючись на вимоги ст. 98, 170 КПК України зазначив, що стосовно електронно-обчислювальної техніки то відповідно до доручення прокурора від 16.12.2024 року вона направлена на огляд за допомогою програмного забезпечення, з залученням спеціаліста, який володіє відповідними знаннями та станом на дату розгляду клопотання, вилучення інформації за допомогою програмного забезпечення триває. Щодо грошових коштів вилучених під час обшуку вказав, що під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_8 постійно мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , а отже є підстави вважати, що кошти вилучені в ході обшуку отримання злочинним шляхом, за рахунок здійснення систематичної, протиправної діяльності ОСОБА_8 , щодо збуту психотропних речовин на території м. Кривого Рогу, а тому просив відмовити у задоволені вказаного клопотання у повному обсязі.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Під час розгляду клопотання встановлено, що у провадженні СВ Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023040000000452 від 22.08.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.2 ст. 255, ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 24.10.2024 року надано дозвіл на проведення обшуку житла, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_7 . На підставі вказаної ухвали 30.10.2024 року стороною обвинувачення проведено обшук цієї квартири під час якого було вилучено грошові кошти у сумі 7000,00 грн. (купюри номіналом 1000 грн.), грошові кошти у сумі 1300 доларів США (купюри номіналом 100 8 шт., 50 -2 шт., 20 6 шт., 10- 1 шт.), ноутбуку марки «Асеr», модель №15Q1S1NNXGA2ER005612172867600, чорного кольору, із зарядним пристроєм; мобільний телефон «Iphone 11» білього кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім картою «Київстар» НОМЕР_3 , у силіконовому чохлі темно-сірого кольору.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 08.11.2024 року накладено арешт на зазначено майно, яке було виявлено та вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження-судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представникаюридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 132 КПК не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

При цьомунорми частинидругої статті173КПК зобов`язуютьслідчого суддю при вирішенні питання про арешт майна враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що воно підлягає частковому задоволенні, зокрема в частині скасування арешту з грошових коштів у сумі 7000,00 грн. (купюри номіналом 1000 грн.), грошові кошти у сумі 1300 доларів США (купюри номіналом 100 8 шт., 50 -2 шт., 20 6 шт., 10- 1 шт.).

Так підставою яка слугувала накладенню арешту на вилучені під час обшуку грошові кошти слугувало, що вказані кошти отриманні злочинним шляхом.

Обґрунтовуючи клопотання про скасування арешту майна, заявниця посилається на те, що вона не є учасником кримінального провадження, вилучені грошові кошти належать їй, набуті законним шляхом та не можуть бути використані як докази у даному кримінальному провадженні.

Відповідно дост.84КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Нормами ст. 85КПК України встановлено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3 не є учасником кримінального провадження, що підтверджено запереченнями прокурора поданими на вказане клопотання.

Також з матеріалів клопотання вбачається, що відповідно до інформації про рух коштів по рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_3 , за період з 18.07.2024 по 19.07.2024 р., 19.08.2024 р. по 20.08.2024 р., 23.09.2024 р. по 24.09.2024 р., 18.10.2024 р. по 19.10.2024 р., 04.11.2024 р. по 05.11.2024 р. заявниця отримувала надходження на свій рахунок грошових коштів так у липні 2024 року у розмірі 12655,98 грн., у серпні 2024 року у розмірі 13319,83 грн., у вересні 2024 року у розмірі 11022,56 грн., у жовтні 2024 року у розмірі 6772,53 грн., у листопаді 2024 року у розмірі 25187,47 грн. вказані кошти отримані як аліменти за ВП №75354722, які стягнуті на користь стягувача.

Крім того, відповідно до дублікату квитанції про здійснення валютно-обмінної операції, ОСОБА_3 здійснювала обмін грошових коштів у розмірі 4180 грн. на 100 доларів США.

Отже, з досліджених доказів вбачається, що ОСОБА_3 мала законні джерела отримання доходів, та наявність у володінні заявника грошових коштів у зазначеному у клопотанні розмірі, обґрунтовано доданими до клопотання доказами.

Прокурором не наведено мотивування, яким з критеріїв ст. 98 КПК України відповідають зазначені грошові кошти, яким чином вилучені кошти можуть бути використані як докази в даному кримінальному провадженні та які відомості, які підлягають встановленню в ході досудового розслідування даного кримінального правопорушення, можуть бути встановлені за їх допомогою. При цьому, прокурором не доведено, що кошти, які були вилучені під час обшуку у ОСОБА_3 , мають незаконне походження, та що існує зв`язок між майном заявника та кримінальним правопорушенням, яке розслідується.

Щодо скасування арешту майна на ноутбук марки «Асеr», модель №15Q1S1NNXGA2ER005612172867600, чорного кольору, із зарядним пристроєм; мобільний телефон «Iphone 11» білього кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім картою «Київстар» НОМЕР_3 , у силіконовому чохлі темно-сірого кольору, клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Таким чином, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право користуватись та/або розпоряджатись ним, зокрема до завершення проведення експертного дослідження, завершення кримінального провадження тощо.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що адвокатами не доведено, що потреба у подальшому застосуванні арешту ноутбуку марки «Асеr», модель №15Q1S1NNXGA2ER005612172867600, чорного кольору, із зарядним пристроєм; мобільний телефон «Iphone 11» білього кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім картою «Київстар» НОМЕР_3 , у силіконовому чохлі темно-сірого кольору відпали, оскільки кримінальне провадження на теперішній час триває, арешт було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, які наразі досліджуються експертною установою (про що у запереченнях на клопотання зазначив прокурор). Під час розгляду клопотання про скасування арешту не встановлено, що майно, на яке ухвалою слідчого судді було накладено арешт, не відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. theUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Так, на час розгляду слідчим суддею даного клопотання про скасування арешту майна, обставини, якими обґрунтовувався арешт не перестали існувати, а необхідність в подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна не відпала, оскільки застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні на даний час.

Враховуючи, що обов`язок доказування перед слідчим суддею наявності підстав для скасування арешту майна покладено на осіб, які звертаються з цим клопотанням, вони повинні обґрунтувати необхідність скасування арешту майна.

З огляду на зазначене, вважаю, що клопотання в частині скасування арешту майна на ноутбуку марки «Асеr», модель №15Q1S1NNXGA2ER005612172867600, чорного кольору, із зарядним пристроєм; мобільний телефон «Iphone 11» білього кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім картою «Київстар» НОМЕР_3 , у силіконовому чохлі темно-сірого кольору, не підлягає задоволенню, оскільки заявником не представлено доказів того, що на теперішній час минула потреба в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження. На час розгляду клопотання у кримінальному провадженні №42023040000000452 від 22.08.2023 року збереження речового доказу на даному етапі досудового розслідування необхідне для забезпечення кримінального провадження, враховуючи що станом на час розгляду вказаного клопотання призначено проведення експертизи яка ще не завершена.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України - арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, його захисника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У відповідності до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (справа «Іатрідіс проти Греції». Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля ( справа «Антріш проти ФранціЇ»).

Судова практика Європейського суду з прав людини орієнтує на те, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар «Спорронг та Льон рот проти Швеції». Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами , які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене та обставини кримінального провадження, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, власник вилученого майна ОСОБА_3 , не має статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, беручи до уваги, що прокурором необхідності у продовження накладення арешту у повному обсязі не доводить, з метою повного, об`єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, а також захисту законних прав та інтересів власника майна, слідчий суддя вважає за доцільне задовольнити клопотання частково та скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 08.11.2024 року у справі №210/5657/24 провадження №1-кс/210/1774/24, в частині грошових коштів у сумі 7000,00 грн. (купюри номіналом 1000 грн.), грошових коштів у сумі 1300 доларів США (купюри номіналом 100 8 шт., 50 -2 шт., 20 6 шт., 10- 1 шт.), підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170, 173-174, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 поданогов інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженню №42023040000000452 від 22.08.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.2 ст. 255, ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 08.11.2024 року, у кримінальному провадженню №42023040000000452 від 22.08.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.2 ст. 255, ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України, у справі №210/5657/24 провадження №1-кс/210/1774/24, в частині накладення арешту на грошові кошти у сумі 7000,00 грн. (купюри номіналом 1000 грн.), грошові кошти у сумі 1300 доларів США (купюри номіналом 100 8 шт., 50 -2 шт., 20 6 шт., 10- 1 шт.).

Зобов`язати уповноважених осіб СУ ГУНП в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 7000,00 грн. (купюри номіналом 1000 грн.), грошові кошти у сумі 1300 доларів США (купюри номіналом 100 8 шт., 50 -2 шт., 20 6 шт., 10- 1 шт.), вилучені під час проведення обшуку 30.10.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1