Рішення № 125004640, 04.02.2025, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/751/21

провадження № 2/492/7/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04 лютого 2025 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ГОЛД», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 19629 від 03 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про звернення стягнення з позивачки на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ГОЛД» (далі за текстом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ГОЛД») заборгованості за кредитним договором № 53907 від 16 травня 2012 року, укладеним між позивачкою та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ТЕРРА БАНК» (далі за текстом ПАТ «ТЕРРА БАНК»), правонаступником якого є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ГОЛД», а також плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом у загальному розмірі 49201,92 грн., посилаючись на те, що 03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис № 19629 про стягнення з позивачки на користь відповідача зазначеної заборгованості, на підставі якого 19 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. відкрито виконавче провадження № 64574380. Позивачка вважає, що вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню, посилаючись на те, що: жодних договорів відступлення права грошової вимоги іншому стягувачу за кредитним договором, письмового повідомлення про вчинення виконавчого напису позивачка не отримувала; із нарахованою заборгованістю за кредитним договором не згодна, тобто вважає заборгованість не безспірною, у зв`язку з чим звернулась до суду із зазначеною позовною заявою.

Позивачка та її представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явились, але до суду від представника позивачки надійшла заява, в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивачки, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, у разі повторної неявки представника відповідача у судове засідання не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання двічі поспіль повідомлявся належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу у вигляді «Судова повістка-повідомлення про судове засідання в справі цивільній (адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій» від 24 грудня 2024 року у справі № 492/751/21, згідно з якою судову повістку надіслано ОСОБА_2 , представнику відповідача у справі, до його електронного кабінету та доставлено 27 грудня 2024 року о 13:01:36 год. Клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив до суду не подав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. у судове засідання не з`явився, про дату,час тамісце судовогозасідання повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу у вигляді «Судова повістка-повідомлення про судове засідання в справі цивільній (адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій» від 24 грудня 2024 року у справі № 492/751/21, згідно з якою судову повістку надіслано приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Гораю О.С., третій особі у справі, до його електронного кабінету та доставлено 27 грудня 2024 року о 13:01:36 год. Клопотання про розгляд справи за його відсутності, пояснення щодо позову до суду не подав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова М.В.у судовезасідання нез`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення їй судової повістки. Клопотання про розгляд справи за її відсутності, пояснення щодо позову до суду не подала, про причини неявки у судове засідання суд не повідомила.

Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що представник відповідача надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки представника відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також,судом вжитовсіх можливихзаходів дляповідомлення представникавідповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи звищезазначеної практикиЄСПЛ,враховуючи зазначеніобставини справи,дві неявкипоспіль представникавідповідача усудове засідання,суд вважаєможливим провестирозгляд справиза відсутностіпредставника відповідача,який з15липня 2021року,тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі до ухвалення даного рішення, жодного разу до суду не прибув, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтував.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивачки, що викладена у його заяві, поданій до суду, щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає позовну заяву Позивачки обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, пов`язані з вчиненням приватним нотаріусом виконавчого напису для стягнення заборгованості, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, який був зареєстрований за № 19629 про звернення стягнення з ОСОБА_1 (а. с. 8, 8 зворотна сторона), позивачки у справі, на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ГОЛД» (а. с. 48, 77), відповідача у справі, заборгованості за кредитним договором № 53907 від 16 травня 2012 року (а. с. 49-55, 78-84, 144-150), укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «ТЕРРА БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ГОЛД», а також плати за вчинення виконавчого напису у загальному розмірі 49201,92 грн. (а. с. 56, 85, 151).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. від 19 лютого 2021 року на підставі заяви ТОВ «ФК «СІТІ ГОЛД», відповідача у справі, відкрито виконавче провадження № 64574380 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. № 19629, вчиненого 03 лютого 2021 року. В межах вказаного виконавчого провадження постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. від 26 лютого 2021 року звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , позивачки у справі, яка є боржницею у наявному виконавчому провадженні (а. с. 9-10, 58, 60, 87, 89, 154-155, 163-164).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як, зокрема, виконавчі написи нотаріусів (пункт 3).

Таким чином, така нотаріальна дія, як вчинення виконавчого напису, є альтернативним позасудовим способом захисту цивільних прав, а виконавчий напис нотаріуса - самостійною підставою для задоволення вимог кредитора шляхом стягнення грошових сум або витребування майна від боржниці за цим виконавчим документом, якщо така вимога є безспірною.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржниці майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржниці перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржниці майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржницею.

Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Перелік документів, по яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржниці майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржницею. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржниці для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові від 11 березня 2013 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржниці у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржниця мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Відповідно до постанови Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18) вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно з відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржниці перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 522/8685/18 (провадження № 61-15987св20), зазначено, що «у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржниця участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржницяу, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржниці. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржниці, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржниці (письмова вимога про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надіслання кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-17750св20), від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18) та від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18)».

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів направлення ТОВ «ФК «СІТІ ГОЛД», відповідачем у справі, на адресу ОСОБА_1 , позивачки у справі, вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань.

У пункті 1 Переліку розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржниці та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з постановою № 662 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору; та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та не чинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті самі наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 03 лютого 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Укладений між АТ «ТЕРРА БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК «СІТІ ГОЛД», відповідач у справі, та ОСОБА_1 , позивачкою у справі, кредитний договір № 53907 від 16 травня 2012 року, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, що підтверджується матеріалами справи.

Беручи до уваги, що між АТ «ТЕРРА БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК «СІТІ ГОЛД», відповідач у справі, та ОСОБА_1 , позивачкою у справі, вказаний кредитний договір був укладений у простій письмовій формі, суд дійшов висновку, що вказаним нотаріусом не дотримано порядку вчинення виконавчого напису.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданих сторонами суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржниця мала безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість у розмірі, зазначеному у виконавчому напису, а також не встановлено судом факту отримання позивачкою вимоги про заборгованість, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, матеріали справи не містять належних документів, що підтверджують безспірність заборгованості зі сторони позивачки, фактичного повідомлення відповідачем позивачки, як боржниці, про порушення умов укладеного між АТ «ТЕРРА БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК «СІТІ ГОЛД», відповідач у справі, та ОСОБА_1 , позивачкою у справі, кредитного договору, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачкою в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачем.

Щодо розподілу судових витрат, то суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1, частиною 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи позивачкою при поданні до суду позовної заяви був сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн., за подання до суду клопотання про витребування доказів у розмірі 454,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (а. с. 1, 20).

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 1362,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, оскільки понесені витрати підтверджені відповідними квитанціями.

Також, суд звертає увагу на те, що у зв`язку з недостатньою кількістю в Арцизькому районному суді Одеської області суддів (у період з липня 2017 року по вересень 2021 року кількість суддів у суді зменшилася з 5 до 1; у травні, липні 2024 року призначено 2 суддів), щодо яких мало здійснюватися автоматизований розподіл справ, навантаження на одну суддю, яка тривалий час одна замість п`яти суддів у суді здійснювала правосуддя, виходило за межі фізичних можливостей.

В пункті 1.6. Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 року), з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом», зазначено, що на державу покладається обов`язок забезпечувати суддів - всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, і, зокрема, для розгляду справ в межах розумного періоду часу.

У пункті 33, 35 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст. 6 Конвенції, а також, щоб судді могли ефективно працювати.

Отже, у судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал, тому незабезпечення належного функціонування судової системи через відсутність достатньої кількості суддів, що призвело до надмірного навантаження, яке утворилося на суддю, яка тривалий час одна замість п`яти суддів здійснювала правосуддя в Арцизькому районному суді Одеської області, унеможливило розгляд наявної справи у строки, передбачені ЦПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 12, 13, 15, 19, 48, 76-83, 89, 95, 128, 133, 141, 211, 223, 247, 258-259, 280-283, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис № 19629 від 03 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про звернення стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ), яка є боржницею за кредитним договором № 53907 від 16 травня 2012 року, укладеним з АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ТЕРРА БАНК», на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ГОЛД» (місцезнаходження: вулиця Зоологічна, будинок 4А, офіс 139, місто Київ, 04119; код ЄДРПОУ: 41112255), який є правонаступником АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТЕРРА БАНК», заборгованості за кредитним договором, а також плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом у загальному розмірі 49201 (сорок девять тисяч двісті одна) гривня 92 копійки таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ГОЛД» (місцезнаходження: вулиця Зоологічна, будинок 4А, офіс 139, місто Київ, 04119; код ЄДРПОУ: 41112255) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.