Рішення № 12500294, 28.11.2010, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-0172/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої: судді Кононенко О.М.

при секретарі: Коваль Ю.М.

за участю позивача: ОСОБА_1

третьої особи: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, визнання неправомірними відмови у видачі пільгових проїзних документів для проїзду по особистих потребах позивачу і його дочці, винесення окремої ухвали суду, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2008 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Дорожньої клінічної лікарні на ст. Дніпропетровськ, матеріальної шкоди у розмірі 1678 грн. 30 копійок, моральної шкоди у розмірі 25174 гривні 50 коп. з врахуванням індексу інфляції на день розгляду справи, визнати неправомірними відмови у видачі пільгових проїзних документів для проїзду на залізничному транспорті з боку головного лікаря Дорожньої клінічної лікарні на ст. Дніпропетровськ ОСОБА_2, відреагувати окремою ухвалою по факту неправомірності дій ОСОБА_2 та стягнути з відповідача витрати по сплаті ним держмита у розмірі 92, 50 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що р ішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2007р., додатковим рішенням цього ж суду від 15 червня 2007року та рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.11.2007 року задоволений його позов до Дорожньої консультативної поліклініки на ст. Дніпропетровськ про визнання наказів щодо його звільнення незаконними, він поновлений на роботі та стягнена зарплатня за час його вимушеного прогулу.

Дорожня консультативна поліклініка на ст. Дніпропетровськ реорганізована на підставі наказу Міністра транспорту і зв'язку України № 595 від 06.07.2007р. «Про реорганізацію Дорожньої консультативної поліклініки на ст. Дніпропетровськ шляхом приєднання до Дорожньої клінічної лікарні ст. Дніпропетровськ Придніпровської залізниці.

В ході примусового виконання зазначеного рішення суду по відновленню його на роботі, державним виконавцем були допущені грубі порушення законодавства про виконавче провадження та на той час головним лікарем ОСОБА_2 надавалися завідомо неправомірні документи, що змусило його оскаржувати дії посадових осіб в судовому порядку та, що призвело до значного затягування процедури виконання рішення суду по його відновленні на роботі.

Не погодившись з незаконним його звільненням він у квітні 2007 року звернувся із заявою (вх.185 від 10.04.2007 року) до головного лікаря Дорожньої консультативної поліклініки на ст. Дніпропетровськ з проханням про видачу йому вимоги на пільгові квитки по СНД на себе і молодшу доньку ОСОБА_3. В своїй відповіді №182 від 12.04.2007г. головний лікар Дорожньої консультативної поліклініки на ст. Дніпропетровськ ОСОБА_2 повідомила, що у зв'язку із його звільненням 16.02.2007р. з роботи йому «безкоштовні разові квитки для проїзду по залізницях з особистих потреб не встановлені». У звязку з необхідністю він був змушений придбати за повну вартість квитки для себе і своєї молодшої дочки ОСОБА_3 на швидкий поїзд з м.Дніпропетровська до м. Баку. Для доньки вартість квитка до м. Баку склала 507,13 грн., для нього - 542,47 грн. Разом з ним, дружиною і молодшою дочкою в м. Баку поїхала старша дочка ОСОБА_4, яка отримала пільговий проїзний залізничний квиток, зробивши доплату за швидкість і купейність у розмірі 133,36грн. Він і його молодша донька ОСОБА_3 мали законне право придбати ці квитки за 266,72 грн. (133,36 грн. х 2), а не за 1049,60грн. сума вимушених доплат за квитки на нього та його доньку ( за мінусом обґрунтованих доплат до пільгових залізничних квитків) склала при проходженні з м. Дніпропетровська до м.Баку 782 гривні 88 коп. Із м. Баку до м. Дніпропетровська 98, 30 азербайджанських манатів, що по курсу на 27.04.2007 року до гривні складає 550, 47 гривні. Таким чином загальна сума неправомірно проведеним ним доплат складає 1333, 35грн. Н еправомірна переплата проведена з вини неправомірних дій ОСОБА_2 Так як, державна виконавча служба не змогла виконати правильно рішення суду від 7.06.2007 року в частині поновлення його на роботі з дня не законного його звільнення (з 16.02.2007 року), то неправомірні дії ОСОБА_2 продовжувались і вона повторно відмовила йому у видачі пільгових проїзних квитків. Особливі фізичні і моральні страждання доставляли усвідомлення явної незаконності дій, грубо ігноруючи вимоги існуючого законодавства України, що зловживала своїм службовим положенням через абсолютну безграмотність в питаннях дотримання трудового законодавства України, доставляючи цим додаткові страждання всій сім'ї, оскільки навмисно лишила всю сім'ю не тільки матеріального забезпечення у вигляді зарплати позивача, але і вимусивши займати гроші на поїздку до м. Баку, неправомірно і протизаконне зробивши замах цим на приватну власність сім'ї - гроші. За період вимушеного прогулу працівники поліклініки одержували премії, а також матеріальну допомогу, чого він був позбавлений з вини неправомірних дій адміністрацій медичної служби ДП «Придніпровської залізниці» і Дорожньої консультативної поліклініки на ст. Дніпропетровськ. Внаслідок неправомірних дій відповідача відбулося примусове стягнення грошей в сумі 2 552,06 грн. за період вимушеного прогулу з 16.02.2007р. по 07.06.2007р. тільки у грудні 2007 року свідчить про упущену вигоду і неможливість витрачати гроші на свій розсуд. Матеріально страждала вся сім'я: він, дружина, мати, неповнолітня дочка, тобто всі, хто знаходяться на його утриманні. Вони не могли достатньо харчуватися, купувати необхідні речі, продукти. Колишній головний лікар Дорожньої консультативної поліклініки на ст. Дніпропетровськ у своїй відповіді № 360 від 05.07.2007р. на заяву від 07.06.2007р. повідомила, що адміністрацією був виданий наказ про його відновлення на посаді лікаря - нарколога, а оскільки позивач не брав участі в роботі трудового колективу в період з 17.02.2007р. по 07.06.2007р., тому його преміювання за проявлену ініціативу в роботі, підвищення якості медичної допомоги залізничникам неможливе.

Проте, неучасть у роботі трудового колективу в зазначений період було обумовлене неправомірними діями саме представника відповідача - колишнього головного лікаря Дорожньої консультативної поліклініки на ст. Дніпропетровськ ОСОБА_2

Він мав намір разом із сім'єю поїхати для відпочинку до моря у Феодосію та знов звернувся до ОСОБА_2 із заявою про видачу пільгових проїзних квитків на себе і молодшу дочку. Однак вона знов використовуючи своє посадове положення, відмовила йому у видачі такої пільги для отримання вказаних квитків в касі для залізничників. Цього ж дня, через нервові переживання і хвилювання, у нього загострилася виразкова хвороба 12-палої кишки, що призвела до непрацездатності і необхідності перебування на лікарняному. Ліки для лікування йому довелося придбати за свої гроші, оскільки по полісу страхування в лікуванні йому теж було відмовлено ОСОБА_2

12 листопада 2008 року позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з відповідача суму матеріальних збитків за придбання квитків за повною вартістю в квітні 2007 року в розмірі 1811,09 грн. з врахування індексу інфляції, стягнути суму моральної шкоди в розмірі 32599, 62 грн. з врахування індексу інфляції, визнати неправомірними відмови у квітні, червні, липні 2007 року у видачі проїзних пільгових квитків для проїзду на залізничному транспорті, відреагувати окремою ухвалою за фактом неправомірності дій та бездіяльності ОСОБА_2, стягнути судові витрати.

23 січня 2009 року позивач в останнє уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму матеріальних збитків за придбання квитків за повною вартістю у квітні 2007 року в розмірі 1876,86 грн. з врахування індексу інфляції, стягнути суму моральної шкоди в розмірі 39414, 06 грн. з врахування індексу інфляції, визнати неправомірними відмови у квітні, червні, липні 2007 році у видачі проїзних пільгових квитків для проїзду на залізничному транспорті, відреагувати окремою ухвалою за фактом неправомірності дій та бездіяльності ОСОБА_2, стягнути з відповідача понесені ним витрати по сплаті держмита у розмірі 92, 50 коп. та зобовязати ОСОБА_2 відшкодувати відповідачу суми матеріальної і моральної шкоди, спричинені йому внаслідок її неправомірних дій.

Позивач в судовому засіданні свої уточнені позовні вимоги та викладені ним аргументи у позові підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі, вказав що ОСОБА_2 незаконного його звільнила, незаконно відмовила йому у видачі пільгових квитків, внаслідок чого йому і його родині спричинені матеріальні збитки, які ним підтвердженні проїзними квитками і з врахуванням індексу інфляції складають суму 1876,86 грн. і моральну шкоду яку він оцінює у розмірі 39414, 06 грн., виходячи з того що він не зміг скористатися своїм правом на пільговий проїзд, йому спричинені моральні і фізичні страждання.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, раніше надали суду заяву, де просили справу розглянути у відсутність їх представника, вказавши, що неправомірність дій головного лікаря ОСОБА_2 не потребує доказів, просили задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити, пояснила, що з позовними вимогами не згодна, зазначила, що згідно положень посадової інструкції, яка регламентує її діяльність на вказаній посаді, вона не наділена повноваженнями та обовязками надавати, або позбавляти права отримання безкоштовних залізничних квитків для проїзду штатними працівниками на залізничному транспорті. Що стосується її відповіді на заяви позивача стосовно видачі безкоштовних залізничних квитків, то вони не тягнуть за собою будь-яких наслідків стосовно можливості або неможливості отримання позивачем безкоштовних квитків, у відповідях не значиться категоричної відмови щодо отримання залізничних квитків, ці відповіді носять інформаційний та розяснювальний характер з приводу отримання вищевказаних квитків. Порядок надання квитків регулюється „Правилами видачі та використання службових і разових квитків для проїзду працівниками залізничного транспорту по залізничним дорогам держав учасників СНД та Естонської Республіки”, згідно яких зазначені квитки видаються бюро, до яких вона не має відношення. Крім того, вказала, що на момент звернення позивача за отримання пільгових проїзних квитків позивач у штаті працівників не значився, бо був звільнений, а право на отримання таких пільгових квитків мають право тільки працівники поліклініки. Крім того, право на отримання квитків позивач реалізував 22.08.2007 року, коли після поновлення його на роботі за його заявою отримав у квитковому бюро Дніпропетровської дирекції залізничних перевезень бланк на отримання безкоштовного квитка від ст.Дніпропетровськ до ст. Баку. А згідно п. 6.2 зазначених нею Правил, позивач користується правом отримання одного разового квитка в календарному році, а оскільки він його не повернув протягом терміну його дії, то, вважається, що він скористався своїм правом на безкоштовний проїзд. Тому, вважає, що вимоги позивача щодо розміру матеріальних збитків і моральної шкоди є не обґрунтовані і не доведені.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до п.п. а) п. 5.2 Додатку №19 «Правил видачі і використання службових і разових квитків для проїзду працівників залізничного транспорту по залізничним дорогам держав - учасниць СНД і Естонської Республіки», правом на отримання разових квитків по особистим потребам для проїзду по залізничним дорогам держав - учасниць СНД і Естонської Республіки користуються штатні працівники підприємств, установ і організацій залізничного транспорту.

Як встановлено у судовому засіданні, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2007 року, яке не оскаржене в касаційному порядку і набрало законної сили, рішення Красногвардійського районного суду від 07 червня 2007 року змінено в частині розміру середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнуто з Дорожньої консультативної поліклініки на ст. Дніпропетровськ на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2552 гривні 06 копійок. В іншій частині рішення залишено без змін (а.с. 117-120). За вказаним рішенням суду від 07.06.2007 року, суд поновив на роботі ОСОБА_1 на посаду лікаря-нарколога неврологічного відділення Дорожньої консультативної поліклініки на ст. Дніпропетровськ. Із зазначеного рішення апеляційного суду слідує, що ОСОБА_1 працював на вказаній посаді лікаря - нарколога з 21.10 1994 року та, що з Дорожньої консультативної поліклініки на ст. Дніпропетровськ на його користь стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.02.2007 року по 07.06.2007 року. Дані обставини у судовому засіданні підтвердженні поясненнями позивача і не спростовані відповідачем та третьою особою.

За приписами ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач ОСОБА_1. у квітні 2007 року не отримав безкоштовні одноразові квитки для проїзду по залізниці, що підтверджується листом Дорожньої консультативної поліклініки від 12.04.2007 року № 182 за підписом головного лікаря ОСОБА_2 та поясненнями у судовому засіданні позивача, третьої особи та свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6

У судовому засіданні, суд уточнив найменування відповідача, яким є Державний заклад «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця», яка згідно свого Статуту, зареєстрованого 11.07.2008 року і свідоцтва про державну реєстрацію від 11.07.2008 року ( зміна), заснована на державній власності, відноситься до сфери управління міністерства транспорту та звязку України, підпорядкований Державній адміністрації залізничного транспорту, а в порядку координації діяльності Державному підприємству «Придніпровська залізниця та є правонаступником прав і обовязків Державного закладу «Дорожня обєднана клінічна лікарня ДП «Придніпровська залізниця, Дорожньої консультативної поліклініки на станції Дніпропетровськ Придніпровської залізниці ( а. с. 151-162).

Позивач сплатив повну вартість квитків на себе та своїх членів сімї - неповнолітню доньку ОСОБА_3 на проїзд 20 квітня 2007 року зі ст. Дніпропетровськ до ст. Баку та 07 травня 2007 року зі ст. Баку на ст. Дніпропетровськ, яка за відрахуванням обґрунтованих доплат до пільгових залізничних квитків у розмірі 133,36 грн., складає суму по квиткам зі ст. Дніпропетровськ до ст. Баку 782,88 грн. та зі ст. Баку до ст. Дніпропетровськ у сумі 98, 30 азербайджанських манатів, що еквівалентно 100 манат до 583,7475 гривень по курсу НБУ станом на 27.04.2007 рік (день отримання квитків) сумі 550, 47 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи проїзними документами ( а.с. 17-19). Загальна сума витрат за квитки складає 1333, 35 грн., яка з врахуванням індексу інфляції за період з травня 2007 року по грудень 2008 рік складає суму - 1876, 86 грн. (а.с. 72-73). Відповідач листом № 01-17\787, який надійшов до суду 21.12.2009 року позов визнав у повному обсязі ( а.с. 89).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому з огляду на викладені та встановлені факти і обставини суд, приходить до висновку про доведеність тих обставин, що позивач ОСОБА_1. незаконно був 16.02.2007 року звільнений з посади лікаря-нарколога, у звязку з чим був судовим рішенням поновлений на даній посаді, і тому є штатним працівником з 21.10 1994 року установи, яка відноситься до залізничного транспорту і згідно зазначених вище «Правил видачі і використання службових і разових квитків для проїзду працівників залізничного транспорту по залізничним дорогам держав - учасниць СНД і Естонської Республіки» мав право на використання разових квитків для проїзду у квітні 2007 року до м. Баку і назад та з вини відповідача не скористався цим правом. Таким чином, суд вважає, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача спричинених йому збитків у розмірі понесених ним витрат на купівлю залізничних квитків з врахуванням індексу інфляції за період з травня 2007 року по грудень 2008 рік у сумі 1876, 86 грн. підлягають задоволенню.

В іншій частині вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 39414 грн., суд вважає необхідним відмовити, оскільки відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди відповідачем і доказів в підтвердження розміру зазначеного позивачем моральної шкоди. Крім того, обставини на які посилається в своїх поясненнях позивач, а саме, що йому спричинені моральні страждання тим, що він змушений був тривалий час захищати свої права у суді по поновленню його на роботі у звязку з незаконним його звільненням не відносяться до обставин даної справи, а тому суд не приймає їх до уваги.

Відносно вимог позивача, які відносяться до головного лікаря поліклініки ОСОБА_2 щодо визнання неправомірними її відмов у видачі йому проїзних пільгових квитків та відреагування судом окремою ухвалою на неправомірність її дій і зобовязання ОСОБА_2 відшкодувати відповідачу суми матеріальної і моральної шкоди, спричинені позивачу її неправомірними діями, не підлягають задоволенню, так як дані вимоги предявлені до особи, яка не є відповідачем за даною справою і обставини на які посилається позивач у своїх поясненнях не відносяться до предмету спору даної справи.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому вимоги позивача щодо стягнення судових витрат на його користь з відповідача підлягають частковому задоволенню у сумі 51 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 625, 1166 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 79, 80, 88, 209, 212, 215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного закладу « Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, визнання неправомірними відмови у видачі пільгових проїзних документів для проїзду по особистих потребах позивачу і його дочці, винесення окремої ухвали суду - задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця», ідентифікаційний код 01111836, юридична адреса: м.Дніпропетровськ, вул. Дмитра Кедріна, буд. 55 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, суму матеріальних збитків з врахуванням індексу інфляції у розмірі 1876 (одна тисяча вісімсот шість) гривень 86 копійок, а також судові витрати у сумі 92 (девяносто дві ) гривні 50 копійок.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Кононенко