Ухвала суду № 125002921, 06.02.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/979/25

Провадження №2-з/463/7/25

УХВАЛА

про забезпечення позову

06 лютого 2025 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Жовнір Г.Б., за участю секретаря судового засідання Косопуд М.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, -

встановив:

позивач звернулася до суду із позовом до відповідача, у якому просить стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі 5 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Також позивач просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем її реєстрації чи проживання.

Представником позивачатакож булоподано заявупро забезпеченняпозову,а самепросить суддо набрання законної сили судовим рішенням Личаківського районного суду міста Львова за наслідками розгляду позову відібрати у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та передати дитину матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та/або зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , повернути (не перешкоджати поверненню) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто або через третіх осіб, вивозити малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі України без згоди матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто або через третіх осіб, вивозити малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі України без згоди ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяву мотивує тим, що між сторонами існує спір про визначення місця проживання дитини. Отже є підстави для забезпечення позову, що забезпечить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Судом встановлено, що в провадженні Личаківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.

Зокрема, як вбачається із матеріалів позову, між сторонами у справі є спір щодо визначення місця проживання їх спільної малолітньої дитини.

За правилами ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року № 1385, проголошує, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та матеріали цивільної справи, суд прийшов до наступного висновку.

Щодо першої вимоги заявника, про відібрання у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та передання дитину матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та/або зобов`язання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернути (не перешкоджати поверненню) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає, що така вимога не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та найкращим забезпеченням інтересів дитини.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суд (постанова від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Згідно з вимогамич.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 727/3757/21 (провадження № 61-10529св21), від 22 вересня 2021 року у справі № 752/24015/20 (провадження № 61-6265св21), від 25 січня 2022 року у справі № 369/1538/21-ц (провадження № 61-956 ск 22).

Щодо другої вимоги заявника, заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто або через третіх осіб, вивозити малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі України без згоди матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд приходить до висновку, що така вимога є співмірною із заявленими позовними вимогами, а тому підлягає задоволенню.

Що стосується третьої вимоги «заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто або через третіх осіб, вивозити малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі України без згоди ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », така стосується саме позивача у даній справі, а тому слід відмовити в задоволенні такої за безпідставністю.

Викладене вище дає підстави для висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд, -

постановив:

заяву представника позивача ОСОБА_1 прозабезпечення позову задоволити частково.

Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто або через третіх осіб, вивозити малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі України без згоди матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання рішенням по даній цивільній справі законної сили.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала складена та підписана 06 лютого 2025 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідно ст.354 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження)

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Третя особа: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: м. Львів, вул. К.Левицького, 67, ЄДРПОУ 04056109.

Суддя Г.Б. Жовнір