Ухвала суду № 125001414, 28.01.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33763/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.1 ст. 109 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 перебуває на розгляді суду, зокрема, на стадії дослідення доказів.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились.

Захисник обвинуваченого заперечував проти продовження запобіжного заходу, обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, приходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, прокурором доведено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі не зменшились, зокрема, ризик переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання, за яке передбачено виключно у вигляді позбавлення волі, та ризик вчинити інше правопорушення.

Статтею 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зазначається, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, зокрема, характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вказаної рекомендації важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинене кримінальне правопорушення, тобто чим більш сувора санкція передбачена за кримінальне правопорушення, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути застосований щодо підозрюваного.

Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув?язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв?язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Суд вважає, що ризики, визначені ухвалою про застосування запобіжного заходу, наразі лишаються дійсними та триваючими, зокрема, ризик ухилення від суду та ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд також враховує, що ймовірний злочин вчинений проти основ національної безпеки в умовах воєнного стану та містить підвищену суспільну небезпечність.

Обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості злочину, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленням від суду.

Таким чином, виходячи з цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає необхідним продовжити строк застосованого запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком до 2 місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 205, 376, 392 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Міру запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 26.03.2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення, через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя ОСОБА_1