Рішення № 125000553, 07.02.2025, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1109/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши у спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг" (код ЄДРПОУ 42399676), вул. Шолуденка, будинок 1, м. Київ, 04116

до відповідача: Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651), проспект Перемоги, будинок 74, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000

про стягнення 6163,12 грн.

без виклику представників сторін

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

До Господарського суду Чернігівської області 02.12.2024 року через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява від 29.11.2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг" до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про стягнення 6163,12 грн заборгованості за постачання природного газу відповідно до Договору № 24-4300/23-БО-Т від 20.12.2023 з яких: 4 992,15 грн основного боргу, 684,57 грн пені, 105,99 грн 3% річних та 380,41 грн інфляційних втрат.

Позивач у прохальній частині позову просив також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Позивачу та відповідачу ухвала суду від 09.12.2024 була доставлена до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 09.12.2024 о 12:59, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

В розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив. заперечень.

25.12.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній зазначає про те, що позивачем не було вчинено дій щодо направлення оригіналу Акта приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року і як наслідок, не відбулось настання певної події (підписання Актів приймання-передачі природного газу), обов`язковість яких передбачена Договором.

Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій у разі задоволення позову оскільки Головне управління Національної поліції є неприбутковою бюджетною установою, яка повністю фінансується за рахунок Державного бюджету.

Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням відзиву на позов.

30.12.2024 позивачем подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечив проти доводів відповідача та просить суд повернути відповідачу без розгляду відзив на позов, як такий, що поданий з порушенням вимог положень ГПК України, а саме: відповідачем не дотримано положень ч.3 ст. 165 ГПК України відзив не містить повного найменування відповідача; не дотримано положень ч.1 ст. 170 ГПК України відзив не містить повного найменування відповідача, відомостей про наявністю або відсутність електронного кабінету, прізвища та ініціалів судді.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Щодо доводів позивача стосовно подання відповідачем відзиву на позов з порушенням вимог ГПК суд зазначає таке.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення відзиву з формальних підстав перешкоджає доступу відповідача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Отже, суду слід уникати зайвого і невиправданого надмірного формалізму у застосуванні норм процесуального права, які впливають на саму суть доступу до правосуддя.

З огляду на те, що відповідачем подано відзив на позов через електронний суд, у ньому наявний номер справи, який дозволяє ідентифікувати як учасників справи, так і суддю, заперечення позивача не приймаються судом.

Отже, заперечення позивача не приймаються судом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

20.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг" (далі - Постачальник) та Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області (далі - Споживач) укладено договір постачання природного газу № 24-4300/23-БО-Т (далі Договір).

До Договору було укладено додаткову угоду №1 від 20.12.2023 та додаткову угоду №2 від 20.12.2023.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ (далі- газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року включно, в кількості - 9,3056 тис.куб.метрів в тому числі по місяцях:

- вересень 2023 0 тис.куб.метрів

- жовтень 2023 - 0 тис.куб.метрів

- листопад 2023 - 0 тис.куб.метрів

- грудень 2023 9,3056 тис.куб.метрів

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим Договором, складається із сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахунокові періоди протягом строку дії Договору (п. 2.1.1.)

Так, відповідно до п. 3.1. Договору, Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природній газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання передачі. Після переходу права власності на природній газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природній газ.

Згідно з п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Підпунктом 3.5.2. пункту 3.5. Договору передбачено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.

Відповідно до підпункту 3.5.3. пункту 3.5. Договору Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Згідно з підпунктом 3.5.4. пункту 3.5. Договору у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.

На виконання пп. 3.5.2 п. 3.5 Договору Позивачем направлялися Відповідачу примірники акту приймання - передачі природного газу від 12.01.2024 р. за грудень 2023 року на суму 384074,18 грн, підписані уповноваженим представником Позивача та скріплені печаткою підприємства. Станом на дату складання позовної заяви Відповідач не повернув Позивачу підписаний акт приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року. В той же час, вмотивованої відмови від підписання акту у письмовій формі на виконання вимог підпункту 3.5.3 пункту 3.5 Договору на адресу Позивача не надходило.

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.

Пунктом 5.1 Договору, встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору оплата за природній газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися з поставлений природній газ відповідно до Договору.

Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплатим вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем:

- у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов`язані з одержанням виконання;

- у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

- у третю чергу погашається основна сума заборгованості за використаний природній газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу.

Згідно з пунктом 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Сторони узгодили також, що даний Договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 13.1. Договору).

Так, відповідно до акту приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року від 12.01.2024 відповідачем спожито природного газу на загальну суму 384 074,18 грн.

Відповідач 23.12.2023 частково оплатив вартість отриманого природного газу в сумі 379082,03 грн, що підтверджується інформацією СЕД АСКОД АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» за період з 20.12.2023 по 15.04.2024.

Заборгованість відповідача за отриманий природний газ становить 4 992,15 грн.

З огляду на те, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання по оплаті вартості природного газу, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 684,57 грн пені, 105,99 грн 3% річних з за період з 16.02.2024 по 31.10.2024, 380,41 грн інфляційних нарахувань за період з березня 2024 року по жовтень 2024 року.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Отже, між сторонами цієї справи внаслідок укладення 20.12.2023 Договору постачання природного газу № 24-4300/23-БО-Т виникли господарсько-договірні зобов`язання.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Суд при вирішенні спору враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Частини перша та шоста статті 265 ГК України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято у грудні 2023 року природний газ на загальну суму 384 074,18 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року від 12.01.2024.

З урахуванням умов Договору строк оплати становить до 15.01.2024.

Факт споживання відповідачем природного газу в обсязі 23,20145 тис.куб.м. підтверджується також інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача за ЕІС-кодом 56ХS0001430І300О в період 01.12.2023 по 31.12.2023.

Так, відповідно до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494, об`єм природного газу - кількість газу (м куб.), виміряна вузлом обліку природного газу або визначена в результаті інших регламентних процедур, передбачених цим Кодексом

Комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБМ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними. Фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках (Глава 1 розділу IX Кодексу ГРС).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідач частково оплатив вартість Товару на суму 379 082,03 грн.

Станом на день ухвалення рішення судом заборгованість відповідача склала 4 992,15 грн.

Наявність спірної заборгованості відповідач в ході розгляду справи не спростував, доказів її оплати до матеріалів справи не надав.

Щодо заперечень відповідача з приводу невчинення дій позивачем стосовно направлення акту приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року суд зазначає таке.

У матеріалах справи наявна інформація про находження коштів на рахунки ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» за період з 20.12.2023 по 15.04.2024.

Відповідно до позиції № 1 платником коштів є ГУНП в Чернігівській області (ЄДРПОУ 40108651), що дає змогу ідентифікувати відповідача у даній справі.

Проаналізувавши наявну інформацію, судом встановлено, що 22.12.2023 відповідачем проведено оплату на суму 379082,03 грн. При цьому, в графі «Призначення платежу» зазначено: « 1007020;2274; природ.газ; зг.дог. № 24-4300/23-БО-Т від 20.12.2022 та акту № 24-4300/23-БО-Т від 22.12.2023; ПДВ 63180,34».

За загальним правилом заповнення платіжних документів, реквізит "Призначення платежу" платіжного документа заповнюється платником так, щоб мати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

У даному випадку, здійснюючи платіж, безпосередньо відповідач заповнював реквізити платіжного документа при проведенні оплати.

Доказів існування іншого акту, відмінного від акту, який зазначає позивач, відповідачем не надано.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, дослідивши докази у сукупності, суд доходить висновку, що наявний у матеріалах справи Акт приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року на суму 384074,18 грн є більш вірогідними і підтверджує факт того, що відповідачем отримано у грудні 2023 року природний газ у кількості 23,10145 тис. куб.м на загальну суму 384074,18 грн.

Відтак, заперечення відповідача не приймаються судом, оскільки спростовуються вищевикладеними висновками.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідач здійснив оплату вартості поставленого газу не у повному обсязі, доказів сплати 4992,15 грн боргу матеріали справи не містять, з огляду на що вимоги позивача про стягнення 4992,15 грн підтверджуються матеріалами справи і є правомірними.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого природного газу позивачем пред`явлено до стягнення 684,57 грн пені, 105,99 грн 3% річних з за період з 16.02.2024 по 31.10.2024, 380,41 грн інфляційних нарахувань за період з березня 2024 року по жовтень 2024 року.

Щодо вимог по стягненню пені.

За приписами частини 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Статтею 343 Господарського кодексу України передбачено, що за прострочку платежу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок пені і встановлено, що остання позивачем розрахована арифметично вірно, нарахована правомірно відповідно до умов Договору та вимог законодавства і підлягає стягненню у заявлені позивачем сумі 684,57 грн.

Щодо вимог по стягненню 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних нарахувань та встановлено, що останні позивачем розраховані арифметично вірно, нараховані правомірно відповідно до умов Договору та вимог законодавства і підлягають стягненню у заявлених позивачем сумах, а саме 105,99 грн 3% річних та 380,41 грн інфляційних нарахувань.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір штрафних санкцій.

Водночас зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання, тобто наявність обставин для зменшення штрафних санкцій у даній справі повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.

Однак, всупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено та не надано суду жодного доказу у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності передумов для зменшення заявленої до стягнення пені в порядку зазначених приписів законодавства, виняткової ситуації, що призвела до неналежного виконання зобов`язань за Договором тощо.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

Частиною 1 ст. 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права. Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Тобто, з наведеного слідує, що відсутність бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати послуг за відповідним правочином.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 у справі № 904/6252/17, від 28.01.2019 у справі №917/611/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

Несплата відповідачем вартості отриманого природного газу призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов`язаннях.

Відтак, суд з урахуванням наведеного зазначає, що відсутність бюджетного фінансування чи то достатніх коштів не є підставою для звільнення відповідача від здійснення оплати за отриманий природний газ.

Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням встановлених обставин справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» підлягають задоволенню у повному обсязі і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4992,15 грн боргу, 684,57 грн пені, 105,99 грн 3% річних, 380,41 грн інфляційних нарахувань.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду задоволення позову у повному обсязі, судовий збір в сумі 2422,40 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651), проспект Перемоги, будинок 74, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг" (код ЄДРПОУ 42399676), вул. Шолуденка, будинок 1, м. Київ, 04116) борг в сумі 4992,15 грн, пеню в сумі 684,57 грн, 3 % річних в сумі 105,99 грн, інфляційні нарахування в сумі 380,41грн, судовий збір в сумі 2422,40грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.О.Кузьменко