Ухвала суду № 124997782, 06.02.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

06.02.2025м. ДніпроСправа № 904/4736/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Савенко Г.С. (в режимі відеоконференції), Парохненко С.Є;

від відповідача-1:Волинець Т.В.;

від відповідача-2, третіх осіб 1, 2 представники не з`явилися,

розглянувши матеріали справи №904/4736/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ"

до 1. Фізичної особи-підприємця Шмідт Тетяни Григорівни

2. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Шмідт Тетяни Григорівни (далі - відповідач-1) та до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (далі - відповідач-2), у якій просить суд стягнути:

з відповідача-1 матеріального збитку завданого в наслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 892.181,13 грн та 10.500,00 грн витрат на проведення транспортно-товарознавчої експертизи;

з відповідача-2 матеріального збитку завданого в наслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 130.000,00 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4736/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024.

Ухвалою від 01.11.2024 позов залишено без руху. 04.11.2024 недоліки позовної заяви усунуто. В тому числі, через відділ документального забезпечення 05.11.2024 від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 ОСОБА_1 .

Ухвалою від 11.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.12.2024. В якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 ОСОБА_1 .

Через відділ документального забезпечення 27.11.2024 від відповідача-2 надійшов відзив, у якому відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, розгляд справи здійснити без участі представника відповідача-2, до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучити Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРСК».

09.12.2024 через відділ документального забезпечення від відповідача-2 надійшли додаткові письмові пояснення.

Ухвалою від 11.12.2024 клопотання відповідача-2 про залучення до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРСК». Строк підготовчого провадження продовжено, підготовче засідання відкладено до 08.01.2025.

Через відділ документального забезпечення 08.01.2025 від відповідача-1 надійшов відзив, у якому відповідач-1 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, а від третьої особи-2 витребувати звіт щодо легкового автомобіля, який постраждав в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою від 08.01.2025 підготовче засідання відкладено до 23.01.2025.

Через відділ документального забезпечення 23.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якій позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Через відділ документального забезпечення 30.01.2025 від відповідача-2 надійшли заперечення.

Через відділ документального забезпечення 30.01.2025 від відповідача-1 надійшли письмові пояснення, у яких відповідач-1 просить суд передати справу для розгляду суду загальної юрисдикції.

Через відділ документального забезпечення 31.01.2025 від третьої особи-2 надійшли витребувані судом документи.

Через відділ документального забезпечення 03.02.2025 від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення.

Через відділ документального забезпечення 03.02.2025 від відповідача-1 надійшло клопотання про витребування доказів.

Через відділ документального забезпечення від позивача 06.02.2025 надійшли два клопотання про відкладення судового засідання.

В судовому засіданні 06.02.2025 представники позивача та відповідача-1 надали відповіді на поставлені судом питання.

Інші учасники явку представників в судове засідання не забезпечили.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач є власником автомобіля, який потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, винуватцем якої постановою суду визнано третю особу-1.

Автомобіль позивача був застрахований за договором КАСКО, однак отримавши від страхової компанії страхове відшкодування, виявилось, що його недостатньо для покриття всіх збитків, визначених на підставі висновку експерта.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення решти збитку з власника автомобіля, за кермом якого був винуватець дорожньо-транспортної пригоди (третя особа-1), та до страхової компанії, якій застрахований автомобіль власника дорожньо-транспортної пригоди.

Стислий виклад позиції відповідача-1

Відповідач-1 вважає себе неналежним відповідачем у справі, оскільки позивач, на момент дорожньо-транспортної пригоди, мав чинний договір добровільного страхування наземного транспорту №35718ГА2кп від 25.05.2022, укладений з третьою особою-2.

З заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернувся до третьої особи-2; 28.02.2024 третя особа-2 здійснила виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 255.347,95 грн.

Відповідач-1 наголошує, що після виплати страхового відшкодування саме третя особа-2 (а не позивач) мала право звернутися до відповідача-2 з вимогою про отримання страхового відшкодування.

Також відповідач-1 не погоджується з визначеним позивачем розміром збитку, оскільки автомобіль позивача є конструктивно загиблим.

Стислий виклад позиції відповідача-2

Відповідач-2 вважає себе неналежним відповідачем у справі, оскільки права стягувача перешли до третьої особи-2.

Більш того, сплив строк звернення до відповідача-2 з даними вимогами.

Стислий виклад позиції третьої особи-1

Третя особа-1 пояснила, що автомобіль використовувала для перевезення речей, а з відповідачем-1 у трудових відносинах не перебуває.

Стислий виклад позиції третьої особи-2

Третя особа-2 надала суду витребувані документи.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Суд встановив, що згідно протоколу серії ААБ №127268 про адміністративне правопорушення 24.11.2022 о 10 год 20 хв, на а/д М-05 Київ-Одеса, водій автомобіля «VOLKSWAGEN CRAFTER», державний номерний знак НОМЕР_1 під час перестроювання не дав дорогу автомобілю, що рухався в попутному напрямку, по тій смузі, на яку мав намір перестроїтися, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «TOYOTA HILLUX», державний номерний знак НОМЕР_2 .

До справи долучена схема місця дорожньо-транспортної пригоди (далі дорожньо-транспортна пригода, ДТП) від 24.11.2022.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля «TOYOTA HILLUX», державний номерний знак НОМЕР_2 з 08.07.2021 є позивач.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 у справі №705/4779/22 (провадження №3/185/955/23) провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно третьої особи-1 закрито за ст. 124 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Разом із цим, за текстом постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 у справі №705/4779/22 (провадження №3/185/955/23) вказано, що доведеність вини третьої особи-1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України підтверджена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 24.11.2022 серії ААБ №127268, з якого вбачається, що третя особа-1 порушив вимоги п. 10.1, п. 10.3 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП, під час керування транспортним засобом, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди 22.11.2022; схемою місця ДТП до протоколу, у якій вказані місце розташування транспортних засобів на дорозі після зіткнення, умови погоди, стану дорожнього покриття, освітлення, пошкодження транспортних засобів після ДТП; поясненнями, наданими свідками після ДТП та у судовому засіданні; записом з бодікамери. Суд у справі №705/4779/22 дійшов висновку, що саме дії водія третьої особи-2, який не дотримався під час керування транспортним засобом вимог п. 10.1, п. 10.3 ПДР України, знаходяться у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортною пригодою, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

За заявою позивача про проведення транспортно-товарознавчого дослідження 05.08.2024 складено висновок експерта №39/24-Е транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля «TOYOTA HILLUX», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно із вказаним висновком експерта вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «TOYOTA HILLUX», державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП, що сталося 24.11.2022 складає 1.277.525,08 грн.

Позивач до справи долучив платіжну інструкцію №1039993 від 28.02.2024 на суму 255.347,95 грн. В якості призначення платежу зазначено: «страхове відшкодування згідно акту №АRX4042298, ТОВ «Відродження»».

До справи позивачем долучено інформацію з офіційного сайту МТСБУ, згідно із якою поліс №211697654, за яким відповідач-2 застрахував транспортний засіб з державним номером НОМЕР_1 , станом на 24.11.2022 був чинним.

Оскільки отриманих в якості страхового відшкодування грошових коштів виявилося недостатньо для покриття збитків позивача останній звернувся до суду з даною позовною заявою.

З метою обґрунтування обраної правової позиції відповідач-1 долучив до справи договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №35718Га2кп від 25.05.2022, який був укладений між позивачем та третьою особою-2 (далі - договір). За умовами вказаного договору позивач застрахував автомобіль «TOYOTA HILLUX», державний номер НОМЕР_2 . Страхова сума за умовами договору становила 710.000,00 грн. Строк дії договору з 05.06.2022 до 04.06.2023.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Водночас, судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до положень ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.

Отже, у порядку цивільного судочинства, зазвичай, можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є, як правило, фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (пункт 6.40) виснувала, що при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання

За положенням ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, а ст. 320 ЦК України надає право власнику майна використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

За матеріалами справи №904/4736/24 власником автомобіля «VOLKSWAGEN CRAFTER», державний номерний знак НОМЕР_1 є фізична особа ОСОБА_2 , яка має статус фізичної особи-підприємця.

Суд відзначає, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи (п. п. 82, 83 постанови Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17 (провадження №12-48гс20).

Таким чином, фізична особа ОСОБА_2 має право використовувати належний їй на праві приватної власності автомобіль як фізична особа, так і для здійснення господарської діяльності, тобто у статусі фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Однак, для встановлення використання такого майна для здійснення підприємницької діяльності, потрібно з`ясувати, що воно використовується для ведення відповідної діяльності саме фізичною особою, адже фізична особа вправі укладати щодо належного їй майна договори і не у межах господарської діяльності (наприклад, передати в оренду). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі 914/15/24 (п. 5.20).

Згідно з матеріалами справи №904/4736/24 відповідач-1 має статус фізичної особи-підприємця, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. 68, том 1).

Проте першочерговим питанням для правильного визначення юрисдикції даного спору є встановлення факту використання майна відповідача-1 (автомобіля «VOLKSWAGEN CRAFTER», державний номерний знак НОМЕР_1 ) саме для ведення господарської діяльності (а не в інших цілях).

Третя особа-1 ОСОБА_1 (особа, яка на момент дорожньо-транспортної керувала автомобілем «VOLKSWAGEN CRAFTER», державний номерний знак НОМЕР_1 ) надав суду такі письмові пояснення:

у період часу з 2022 року до 2024 року, в тому числі і у дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди третя особа-1 не перебувала з відповідачем-1 у трудових відносинах і жодних договорів з відповідачем-1 у статусі фізичної особи-підприємця третя особа-1 не укладала;

з пояснень третьої особи-1 вбачається, що автомобіль «VOLKSWAGEN CRAFTER», державний номерний знак НОМЕР_1 в листопаді 2022 року, в тому числі у дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди, третьою особою-1 використовувався для перевезення особистих речей, тобто в особистих цілях. Єдиною підставою для управління автомобілем «VOLKSWAGEN CRAFTER», державний номерний знак НОМЕР_1 , в день скоєння дорожньо-транспортної пригоди був технічний паспорт на вказаний автомобіль переданий третій особі-1 власником даного автомобіля ОСОБА_2 .

В свою чергу, відповідач-1 підтвердила відповідність пояснень третьої особи-1 фактичним обставинам та наголосила, що відсутність трудових відносин між нею (відповідачем-1) та третьою особою-1 підтверджується довідкою ГУ ДПС у Дніпропетровській області №82916/6/04-36-24-15-19 від 09.12.2024 та податковими звітами за 2022-2024 роки (з квитанціями №2 про їх прийняття органом, який здійснює контроль).

Позивач наявність трудових відносин між відповідачем-1 та третьою особою-1 обґрунтовує посиланням на протокол серії ААБ №127268 про адміністративне правопорушення 24.11.2022, постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 у справі №705/4779/22 (провадження №3/185/955/23).

У зазначеному протоколі та вступній частині постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 у справі №705/4779/22 (провадження №3/185/955/23) зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , громадянин України (третя особа-1), працює водієм у приватного підприємця Шмідт Т.Г.

Проте, постанова суду про притягнення до адміністративної відповідальності не підтверджує факту перебування третьої особи-1 в трудових відносинах з відповідачем-1 та не є такою обставиною, яка в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребує доказування. Аналогічна позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі №910/15804/23. (При цьому спір, у справі №910/15804/23 був розглянутий по суті саме тому, що суд встановив наявність трудових відносин на підставі інших належних доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки обставини перебування у трудових відносинах повинні доказуватися відповідними трудовими договорами, контрактами, наказами про зарахування до штату, відомостями контролюючих органів, відомостями про нарахування заробітної плати тощо, такі обставини не можуть підтверджуватися вищевказаними протоколом та вступною частиною постанови суду у справі №705/4779/22.

Більш того, мотивувальна частина постанови у справі №705/4779/22 не містить посилань на жодні документи, які б підтверджували перебування третьої особи-1 у трудових відносинах з відповідачем-1 (як і згадки про трудові відносини).

Водночас, з наявних у справі №904/4736/24 доказів (довідка ГУ ДПС у Дніпропетровській області №82916/6/04-36-24-15-19 від 09.12.2024 та податкові звіти за 2022-2024 роки (з квитанціями №2 про їх прийняття органом, який здійснює контроль), вбачається, що третя особи-1 у трудових відносинах з відповідачем-1 не перебував. Належних та допустимих доказів зворотного позивач суду не надав.

Також позивач не спростував пояснень відповідача-1 та третьої особи-1 про те, що автомобіль «VOLKSWAGEN CRAFTER», державний номерний знак НОМЕР_1 , в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди використовувався третьою особою-1 в особистих цілях, а не у господарській діяльності відповідача-1.

Справа №904/4736/24 не містить жодного належного доказу перебування відповідача-1 та третьої особи-1 у трудових відносинах, що визнається особою, яка керувала автомобілем «VOLKSWAGEN CRAFTER», державний номерний знак НОМЕР_1 , в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди (третя особа-1) і використовувала даний автомобіль для особистих потреб.

Так, зміст правовідносин у даній справі вказує на їх цивільний характер, а не господарський і дана обставина виключає можливість вирішення спору господарським судом.

Вимоги позивача до відповідача-2 позивач вмотивовує наявністю чинного на момент дорожньо-транспортної пригоди полісу №211697654, за яким відповідач-2 застрахував транспортний засіб з державним номером НОМЕР_1 .

Проте, поліс, згідно із яким відповідач-2 застрахував автомобіль фізичної особи ОСОБА_2 не свідчить про існування господарських відносин.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Проте даний спір виник не в результаті господарських відносин, а внаслідок цивільного правопорушення (делікту), винним у якому визнано третю особу-1, який у момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_2 використовував в особистих (а не господарських) цілях.

Тобто, чинний поліс забезпечував виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, а шкода майну позивача завдана не в процесі здійснення господарської діяльності.

Також позивач не є учасником домовленостей відповідачів 1, 2 щодо страхування автомобіля, водій якого визнаний судом винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Тому суд вважає, що з урахуванням висновку про існування інших, аніж господарські правовідносини даний спір не підлягає вирішенню господарським судом.

Враховуючи наведені вище критерії розмежування судової юрисдикції, цей спір підлягає розгляду судом цивільної юрисдикції, оскільки відсутні докази здійснення відповідачем-1 господарської (підприємницької) діяльності у цьому спорі та використання автомобіля під час ДТП у господарській діяльності, а тому спірні правовідносини не мають господарського (підприємницького) характеру. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі 914/15/24 (п. 5.28).

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що зазначений позов за характером спірних правовідносин не відноситься до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 2 ст. 231 ГПК України).

За вказаних обставин, суд закриває провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду судом цивільної юрисдикції.

Розгляд справи судом відповідної юрисдикції (зокрема, предметної та суб`єктної) є обов`язковим з огляду на необхідність дотримання положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо права кожного на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас, суд звертає увагу на те, що підсудність (підвідомчість) справи визначається на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі. Подальші заяви не можуть змінити підсудності (підвідомчості) справи, крім випадків прямо передбачених процесуальним законодавством. Крім того, після встановлення обставин підсудності (підвідомчості) справи іншому суду, розгляд будь-яких заяв чи клопотань з цього моменту уже не відноситься до юрисдикції суду, який встановив такі обставини.

Такий висновок зроблений судом також із врахуванням судової практики, викладеної, зокрема, в ухвалах Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2022 у справі №904/9802/21, від 01.06.2022 у справі №904/348/22, від 17.05.2022 у справі №904/352/22, від 18.10.2022 у справі 904/1535/22 тощо.

Таким чином, у зв`язку із закриттям провадження у справі у суду відсутні підстави для відкладення її розгляду (зокрема, за клопотанням позивача для ознайомлення його нового представника / ОСОБА_3 / з матеріалами справи; крім того, у судовому засіданні був присутній інший представник позивача /Савенко Г.С./, належним чином обізнаних зі справою).

Судові витрати

Господарський суд вважає за доцільне надати роз`яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв`язку із закриттям провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема у випадку закриття провадження у справі.

Суд встановив, що при поданні позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 15.490,22 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №14010 від 22.10.2024 (арк. 13, том 1), який був зарахований до державного бюджету, що підтверджується випискою від 23.10.2024 (арк. 84, том 1).

Оскільки з клопотанням про повернення судового збору з державного бюджету позивач до суду не звертався, у позивача зберігається можливість повернути судовий збір у розмірі 15.490,22 грн.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 234, 235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №904/4736/24 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (оголошення) та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складений 07.02.2025.

Суддя С.А. Дупляк