Рішення № 124990239, 28.01.2025, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 310/1011/21

2/195/121/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

28.01.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Омеко М.В., за участі секретаря судового засідання Мартинової Н.В., позивача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою, що знаходиться у спільній частковій власності, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ у натурі майна, що є у спільній частковій власності.,-

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою та просить суд встановити порядок користування земельної ділянкою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310400000:10:012:0469, цільове: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , обґрунтовуючи наступним.

Позивач ОСОБА_1 є власником 1/2 частки земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0.047 га, кадастровий номер 2310400000:10:012:0469, цільове: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Іншим співвласником є відповідач, ОСОБА_3 .

На вказаній земельній ділянці розташований будинок та надвірні споруди. Позивач є власником 1/2 частки будівель.

На вказані будівлі і споруди склався фактичний порядок користування. Так позивач користується житловим будинком А в частині квартири АДРЕСА_2 та такими будівлями: альтанка Ж, баня Г, частина будівлі Б.

Проте, у позивача з відповідачем виник спір щодо визначення порядку користування земельною ділянкою і на теперішній час сторони не можуть досягти згоди щодо користування та поділу майна яке перейшло їм у власність, а тому позивач вимушений звернутись із позовом до суду.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ у натурі майна, що є у спільній частковій власності та просить суд поділити в натурі між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 житловий будинок з належним до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 102370723104). Поділити в натурі між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0.0470 га (кадастровий номер:2310400000:10:012:0469) для будівництва та обслуговування житлового будинку. Господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) реєстраційний номер обєкта нерухомого майна : 249303723104), обґрунтовуючи наступним.

ОСОБА_3 належить :

- 1/2 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2015 (1/4 частки) та договору дарування частки житлового будинку від 03.03.2015 (1/ частки);

- 1/2 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2015 (1/4 частки) та на підставі договору дарування частки земельної ділянки від 03.03.2015 (1/4 частки).

ОСОБА_3 вказує, що 09.06.2016 року за власний кошт та власними силами було здійснено будівництво мансарди « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальна площа 58.7 кв.м., житлова площа 56.8 кв.м та введено її в експлуатацію. 02.07.2019 року ОСОБА_3 зареєстровано право власності на неї.

ОСОБА_1 є власником іншої 1/2 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок та земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.07.2013 та від 20.12.2012.

ОСОБА_3 фактично користується наступними будівлями, спорудами,приміщеннями:

-житловий будинок «А» поверх «І» - приміщення: кімната 1-2 загальною площею 34.8 кв.м., житловою 34.8 кв.м.; санвузол 1-4 загальною площею 7.1 кв.м.; допоміжною 7.1 кв.м.; гардероб 1-5 загальною площею 6.6 кв.м.; допоміжною 6.6 кв.м.;

- житловий будинок «А» поверх «Мс» - приміщення: хол 1-6, загальною площею25.3 кв.м., житловою 25.3 кв.м.; гостинна 1-7, загальною площею 13.5 кв.м, житловою 13.5 кв.м.; гостинна 1-8, загальною площею 14.8 кв.м., житловою 14.8 кв.м.; вбиральня 1-9, загальною площею1.9 кв.м., допоміжною 1.9 кв.м.; сходи 1-10, загальною площею 8.57 кв.м., допоміжною 8.57 кв.м.; балкон 1-11, загальною площею 3.15 кв.м.;

- прибудова «а3» - приміщення: кухня 1-3, загальною площею 4.7 кв.м, допоміжною 4.70 кв.м.;

- прибудова «а4» - приміщення: прихожа 1-1, загальною площею 1.5 кв.м., допоміжною 1.5 кв.м.;

- частиною літньої кухні «Б» загальною площею 110,2 кв.м.;

- сараєм «И» загальною площею 11.3 кв.м.

Крім того ОСОБА_5 вказує на те, що останнім часом між співвласниками вищевказаного майна періодично виникають непорозуміння з приводу порядку володіння та користування спільним майном відповідно до належних ідеальних часток.

ОСОБА_1 здійснює фактичне володіння та користування господарськими будівлями та спорудами на власний розсуд, без урахування інтересів ОСОБА_6 .

Крім того, ОСОБА_1 має намір забудувати спільну земельну ділянку.

Подальше володіння і користування спільним майном відповідно до ідеальних часток та за згодою всіх співвласників зумовлює неабиякі незручності та невизначеність, що в свою чергу змусило його звернутися до суду з зустрічним позовом.

В подальшому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , були уточненні, в яких позивач просить суд визначити порядок користування земельної ділянкою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310400000:10:012:0469, виділивши у користування ОСОБА_1 дві частини земельної ділянки під житловим будинком, під двором та господарськими будівлями загальною площею 191,4 кв.м. , у тому числі:

- під частиною житлового будинку, господарськими будівлями та двором 143,4 кв.м.;

- під частиною літньої кухні «Б» -48.0 кв.м.

У додатку №2 висновку експерта № 266/08-21 від 16.08.2021 року по справі 310/1011/21 ділянки, які запропоновані виділити в користування ОСОБА_1 зафарбовано зеленим кольором.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, а саме уточнені та просив їх задовольнити. Оскільки 2 варіант висновку експерта № 266/08-21 від 16.08.2021 враховує права користування обох сторін усіма господарськими спорудами та не порушує права володіння власністю та відповідає часткам у праві власності на земельні ділянки і є найбільш правовим. Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 вважає його необґрунтованим. Стверджує на те, що Варіант № 3 висновку експерта № 266/08-21 від 16.08.2021 року по справі 310/1011/21,а саме поділу ділянки буде порушувати права ОСОБА_1 , а саме протирічить його праву власності та буде слугувати подальшим суперечкам між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в майбутньому, зокрема доступу та обслуговуванню водопроводу, який знаходиться на земельній ділянці, що за 3 варіантом перейду у власність гр. ОСОБА_5 . Тому просить суд відмовити в його задоволенні.

ОСОБА_3 та його представник заперечували проти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 ,вважають їх необґрунтованими та просять суд відмовити в їх задоволенні. Вказують, що саме виділ часток в натурі припинить постійні суперечки між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , тому просять суд задовольнити зустрічні позовні вимоги , а саме поділу ділянки АДРЕСА_1 за 3 варіантом висновку експерта № 266/08-21 від 16.08.2021 року по справі 310/1011/21.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов наступного висновку.

Згідно із ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст.12 ЦПК України).

Згідно із ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи питання щодо застосування правових норм, суд вказує, що спірні правовідносини регулюються нормами цивільного, земельного законодавства також, у відповідності до ст.263 ЦПК України, судом враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Поняття спільної часткової власності визначено в ч.1 ст.356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Згідно ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 належить частки земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0.047 га, кадастровий номер 2310400000:10:012:0469, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 20.12.2013 року.

Крім цього, відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 11.07.2013 року ОСОБА_1 є власником 1/2 частки будівель, що розташовані на вищевказаній земельній ділянці.

ОСОБА_3 належить 1/2 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок та 1/2 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, що підтверджується договором купівлі-продажу від 08.10.2015(1/4 частки) та договором дарування частки житлового будинку від 03.03.2015 (1/4 частки) та договором купівлі продажу від 08.10.2015 91/4 частки) та на підставі договору дарування частки земельної ділянки від 03.03.2015 (1/ частки).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 172340190 від 02.07.2019 року ОСОБА_3 є власником мансарди « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальна площа 58.7 кв.м., житлова площа 56,8 кв.м.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.05.2021 року було призначено будівельно-земельно-технічну експертизу.

Згідно висновку будівельно-земельно-технічну експертизи № 266/08-21 експертом було розроблено 4 варіанти, а саме 1-2 варіант порядок користування ділянкою АДРЕСА_1 та 3-4 варіант поділу майна, що розташоване на ділянкі АДРЕСА_1 .

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02.12.2021 року було призначено додаткову будівельно-земельно-технічну експертизу. Проте дану експертизу не було проведене, у зв`язку з окупацією території де знаходиться спірне майно.

Згідно ч. 1ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Згідно ч.4ст. 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Частинами першою та другою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно наведених вище положень ЗК України, що закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду. У зв`язку з цим передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою.

Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд (Постанова Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-1500цс15).

У постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі №6-2454цс16 зроблено висновок, що «при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові №6-41цс16 від 15 травня 2017 року.

Згідно положень ч.2 статті 89 ЦПК жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно положень статті 110 ЦПК висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають

Порядок користування земельною ділянкою між співвласниками не визначався і не визначений по теперішній час.

З урахуванням специфіки забудови земельної ділянки, порядку користування житловим будинком і господарськими будівлями, що склався між співвласниками, експертом для забезпечення доступу кожного із співвласників до належної їм частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, виходячи із фактичного розміру земельної ділянки за спірною адресою було запропоновано чотири варіанти, 2 варіанти порядку користування земельною ділянкою та 2 варіанти поділу ділянки.

Суд також враховує правову позицію, викладену Постанові Верховного суду від 01.12.2022 у справі № 201/10184/20, в якій зазначається про наступне.

Пунктом 21постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 рокувизначено наступне: виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно достатті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішені спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою.

Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташований належний співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.

Відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Варіант №2 визначення порядку користування земельною ділянкою, запропонований у висновку експерта, на обранні якого наполягає позивач, його посилання на те, що саме цей варіант найбільш наближений до ідеальних часток співвласників, підтверджується наявними доказами у справі та ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Крім того, суд врахував, що при такому варіанті користування земельною ділянкою кожна із сторін матиме змогу користуватися та обслуговувати свою частину будинку та господарських споруд, не порушуючи права інших осіб на що зокрема спирається експерт, зокрема в частині можливості користування та обслуговування мереж водопостачання та газопостачання.

За таких обставин з урахуванням положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України,саме даний варіант є найбільш наближеним до ідеальних часток співвласників,а тому суд вважає за можливе встановити порядок користування земельною ділянкою саме за варіантом №2 відображеного у висновку будівельно-земельно-технічну експертизи № 266/08-21 .

Враховуючи вищевикладене, уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ у натурі майна, що є у спільній частковій власності, а саме поділу житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 102370723104), суд вважає необґрунтованим, оскільки дані вимоги не відповідають та не відображають, а в подальшому будуть порушувати права співвласників спірного домоволодіння, що в майбутньому тільки слугуватиме постійним суперечкам між сторонами та враховуючи об`єктивну обставину непроведення додаткової будівельно-земельно-технічної експертизи на вирішення якої було поставлено питання щодо поділу земельної ділянки відповідно до часток співвласників, тому вважає необхідно відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог, так як суд не може обґрунтовувати рішення на припущеннях.

Відповідно до норм ч.1, 2 ст.141 ЦПК Українис удовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 908 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2,3, 13,15,202,203,215,228,234 ЦК України, ст. ст.13,27, 77-80,141,263-267,268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою, що знаходиться у спільній частковій власності задовольнити.

Визначити порядок користування земельної ділянкою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310400000:10:012:0469, виділивши у користування ОСОБА_1 дві частини земельної ділянки під житловтим будинком, під двором та господарськими будівлями загальною площею 191,4 кв.м. , у тому числі:

- під частиною житлового будинку, господарськими будівлями та двором 143,4 кв.м.;

- під частиною літньої кухні «Б» -48.0 кв.м.

У додатку №2 висновку експерта № 266/08-21 від 16.08.2021 року по справі 310/1011/21 ділянки, які запропоновані виділити в користування ОСОБА_1 зафарбовано зеленим кольором.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ у натурі майна, що є у спільній частковій власності залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору в розмірі 908 /дев`ятсот вісім/ гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо або через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

Дата складанняповного судовогорішення 06.02.2025 року

Суддя: М. В. Омеко