Ухвала суду № 124990180, 03.02.2025, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/292/25

Провадження № 1-кс/192/53/25

Ухвала

Іменем України

03 лютого 2025 року

Слідчий суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Солонянського району Дніпропетровської області клопотання слідчого слідчого відділення Відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП України в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12025042160000083 від 01.02.2025, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Олександрії Широківського району Дніпропетровської області, є громадянином України, має середню спеціальну освіту, не одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, інших осіб не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

засудженого 19.07.2022 Дніпровським апеляційним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, місце відбування покарання ДУ «Солонянська виправна колонія № 21»,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України,

встановив:

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 днів.

Клопотання обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України, а саме у втечі з місця позбавлення волі, вчиненою особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі.

01.02.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

01.02.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України.

Допитаний як підозрюваний ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України, винним себе не визнав.

Вина ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме:

-протоколом огляду місця події, від 31.01.2025, яким встановлена обстановка місця, де відбував покарання ОСОБА_5 ;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що 31.01.2025 близько 10:30 він крайній раз бачив ОСОБА_5 поблизу СВК-21, через деякий час йому стало відомо, що ОСОБА_5 самовільно покинув територію СВК-21, а повинен був бути під супроводом Національної гвардії України;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що 31.01.2025 близько 10:00 він крайній раз бачив ОСОБА_5 на території СВК-21; 31.01.2025 близько 11:20 він виявив, що ОСОБА_5 на своєму місці не має, та всі почали пошуки останнього; через деякий час йому стало відомо, що ОСОБА_5 самовільно покинув територію СВК-21, а повинен був бути під супроводом Національної гвардії України;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що 31.01.2025 йому стало відомо, що ОСОБА_5 самовільно покинув територію СВК-21, а повинен був бути під супроводом Національної гвардії України; 01.02.2025 близько 16:40 16:50 він разом із ОСОБА_11 виявили ОСОБА_5 у м. Дніпрі на автовокзалі у рейсовому автобусі «Дніпро-Кривий Ріг», після чого його було затримано та доставлено до відділення поліції;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що 31.01.2025 йому стало відомо, що ОСОБА_5 самовільно покинув територію СВК-21, а повинен був бути під супроводом Національної гвардії України; 01.02.2025 близько 16:40 - 16:50 він разом із ОСОБА_10 виявили ОСОБА_5 в м. Дніпрі на автовокзалі у рейсовому автобусі «Дніпро-Кривий Ріг», після чого його було затримано та доставлено до відділення поліції.

Слідчий вважає, що наявні ризики того, що ОСОБА_5 може:

-переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки, вчинив нетяжкий злочин та усвідомлює, що за даний злочин може понести покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років;

-вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, ніде не працює, тобто у нього не має коштів на існування.

Запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливо, оскільки застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, під час досудового розслідування не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_5 комусь на поруки, що виключає передачу його на поруки, ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв`язків, грошових заощаджень або родичів, які могли б його матеріально забезпечити, що виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Слідчий також вважає, що для дотримання розумних строків досудового розслідування даного кримінального провадження необхідне забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 підтримали з викладених у ньому підстав.

Захисник проти клопотання заперечував, посилався на те, що підозра є необґрунтованою, оскільки у діях його підзахисного немає складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КПК України. За змістом пояснень захисника, відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинення якого інкримінується його підзахисному, несе спеціальний суб`єкт, ОСОБА_5 не є особою, яка відбуває покарання, оскільки він був звільнений умовно-достроково, що підтверджується ухвалою, яка набрала законної сили. Коли він покинув колонію, то він не був особою, яка відбуває покарання. Також захисник посилався на те, що ОСОБА_5 позитивно характеризується, до нього був застосований пом`якшений режим відбування покарання, територію колонія покинув тому, що хотів попрощатись із мамою.

Засуджений підтримав захисника, посилався на те, що він працював, територію колонії залишив, оскільки хотів попрощатись з мамою.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши надані докази, суд дійшов таких висновків.

У судовому засіданні встановлено, що Відділенням поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП України в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025042160000083 від 01.02.2025, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України.

01 лютого 2025 року ОСОБА_5 був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України, а саме у втечі з місця позбавлення волі, вчиненою особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з повідомленням про підозру ОСОБА_5 , будучи особою, раніше неодноразово судимою за вчинення умисних злочинів, останній раз засуджений 19 липня 2022 року Дніпровським апеляційним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, в період відбуття покарання в ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» вчинив умисний злочин. Так, ОСОБА_5 відбуваючи міру кримінального покарання згідно з вироком Дніпровського апеляційного суду від 19.07.2022 в ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» 31 січня 2025 року приблизно о 12:00, знаходячись на території дільниці соціальної реабілітації колонії, розташованої по вул. Військове Містечко, 37, в с. Аполлонівці Дніпровського району Дніпропетровської області, куди раніше ОСОБА_5 був переведеним в порядку заохочення згідно з постановою начальника ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» від 29.04.2024 з охоронюваної території колонії, маючи умисел на вчинення втечі з місць позбавлення волі, усвідомлюючи те, що не має будь-яких законних підстав для залишення місця відбування покарання, скориставшись тим, що дана дільниця не охороняється, свідків та очевидців немає та за його злочинними діями ніхто не спостерігає, самовільно залишив територію ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» та після вчинення злочину зник (копія повідомлення про підозру, а.с. 43).

Затриманий ОСОБА_5 був 01 лютого 2025 року (копія протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а.с. 41).

Обґрунтованість підозри підтверджується, зокрема, такими доказами: копією рапорту старшого інспектора-чергового Відділення поліції № 1 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 про надходження заяви чергового помічника начальника виправної колонії про залишення місця свого перебування засудженим ОСОБА_5 (копія рапорту, а.с. 8), протоколом огляду місяця події (копія протоколу, а.с. 11), рапортом ст. о/у ДУ СВК-21 ОСОБА_11 (копія рапорту, а.с. 14), показаннями свідка ОСОБА_8 (копія протоколу допиту, а.с. 15), показаннями свідка ОСОБА_9 (копія протоколу допиту, а.с. 16), показаннями свідка ОСОБА_11 (копія протоколу допиту, а.с. 17), показаннями свідка ОСОБА_10 (копія протоколу допиту, а.с. 19), копією вироку Дніпровського апеляційного суду від 19.07.2022 (а.с. 23), постановою про переведення засудженого ОСОБА_5 з дільниці ресоціалізації до дільниці соціальної реабілітації Державної установи «Солонянська виправна колонія (№ 21)» (копія постанови, а.с. 26), довідкою засудженого по особовій справі № 333-В-22 (копія довідки, а.с. 46), вимогою УІАП МВС України та відомостями про наявні судимості (копія, а.с. 35).

Слідчий суддя зазначає, що ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Дослідивши у судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази слідчий суддя дійшов висновку, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою.

Стосовно доводів сторони захисту, що у діях ОСОБА_5 немає складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КПК України, оскільки він не є суб`єктом вказаного правопорушення, враховуючи, що в день, коли він залишив колонію, а саме 31 січня 2025 року, він вже був звільнений умовно-достроково, відповідна ухвала суду набрала законної сили саме 31 січня 2025 року, то суду звертає увагу на такі обставини.

Так, дійсно, 23 січня 2025 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області постановив ухвалу у справі № 192/127/25, якою звільнив ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом на невідбуту частину покарання 6 (шість) місяців 20 (двадцять) днів станом на день передачі засудженого до підрозділів Національної гвардії України для доставляння до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно ч. 2 ст. 81-1 КК України.

Суд також поклав на ОСОБА_5 обов`язок невідкладно, але не пізніше 24 годин після набрання законної сили судовим рішенням про умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, прибути у супроводі Національної гвардії України до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для укладення контракту та проходження військової служби.

Ухвала суду набрала законної сили 31січня 2025 року (копія ухвали, а.с. 27).

Порядок умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби визначений статтею 154-1 КВК України.

За приписами абз. 3 ч. 6 ст. 154-1 КВК України останнім днем відбування кримінального покарання особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, є день її передачі до підрозділів Національної гвардії України для доставляння до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Тобто, останнім днем відбування кримінального покарання ОСОБА_5 було саме 31 січня 2025 року. Таким чином, за вказаних обставин підстав вважати, що ОСОБА_5 не може бути суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КПК України у суду немає.

Слідчий суддя звертає увагу, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України). Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України»).

При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то слідчий суддя дійшов таких висновків.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років, він не одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, інших осіб не має, тобто не має міцних соціальних зв`язків. Тому суд погоджується з тим, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.

ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, натепер підозрюється у вчиненні злочину у період відбування покарання у виді позбавлення волі, тому суд вважає, що високим є ризик вчинення ним інших кримінальних порушень, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що підозрюваний уставною виконання покарань характеризується позитивно, був переведений з дільниці ресоціалізації до дільниці соціальної реабілітації установи, разом з тим, на думку суду, ці обставини не дають підстав для більш м`якого запобіжного заходу.

Під час розгляду клопотання не встановлено достатніх підстав для застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в тому числі домашнього арешту, особистої поруки, особистого зобов`язання.

Тому слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Такий запобіжний захід відповідає завданням кримінального провадження, встановленим обставинам, особі підозрюваного, меті застосування запобіжного заходу запобіганню зазначеним ризикам та забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Таким чином, клопотання слідчого суд задовольняє.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 372 КПК України,

постановив:

Клопотання слідчого слідчого відділення Відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП України в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12025042160000083 від 01.02.2025, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді у вигляді тримання під вартою, починаючи з 01 лютого 2025 року до 31 березня 2025 року включно.

Строк дії ухвали визначити до 31 березня 2025 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1