Рішення № 124979288, 06.02.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/56/25

06 лютого 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Матуса Т.А., надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач 2), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №191950012507 від 04.12.2024 про відмову у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести з 28.11.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 з урахуванням довідок про складові заробітної плати №721/5/19-00-10-31 від 28.11.2024 та № 722/5/19-00-10-31 від 28.11.2024, виданих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, зарахувавши йому до стажу державної служби період його роботи з 31.07.1990 по 27.11.2024 в органах державної податкової служби.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 28.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.12.2024 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії на інший вид відповідно до Закону Украйни «Про державну службу». Рішення обґрунтовано тим, що у позивача відсутній відповідний стаж державної служби, з огляду на те, що посадові особи контролюючих органів не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу». Крім того, відповідачем 1 не взято до уваги довідки про складові заробітної плати № 721/5/19-00-10-31 від 28.11.2024 та № 722/5/19-00-10-31 від 28.11.2024, які видані Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, оскільки вказано прізвище, що не відповідає паспортним даним позивача.

Позивач не погоджується з цим рішенням, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Зазначає, що його стаж державної служби становить понад 20 років, а тому він підпадає під умови, визначені пунктами 10,12 Прикінцевих та перехідних положеннями Закону України «Про державну службу». З огляду на вказане звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 07.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановивши строк для подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Відповідно до статей 162-164 КАС України встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

09.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, зі змісту якого слідує, що відповідач 1 повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності прийнято рішення про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону №889 у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців. Позивачем не підтверджено право на відповідний вид пенсійного забезпечення, оскільки він не набув необхідного стажу державної служби достатнього для призначення пенсії за віком, згідно Закону № 889. Крім того, у довідках №722/5/19-00-10-31 та №721/5/19- 00-10-31 від 28.11.2024 вказано прізвище, що не відповідає паспортним даним позивача.

Періоди роботи позивача в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховано позивачу до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, оскільки присвоєння спеціальних звань та категорій державної служби регулювалися різними законодавчими актами і ці поняття не є тотожними, тому, на думку відповідача 1, для зарахування позивачу періоду роботи в органах державної податкової служби немає правових підстав, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

16.01.2025 до суду надійшов відзив на позов від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому відповідач 2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

05.02.2025 до суду надійшло клопотання від представника позивача про долучення доказів до справи. До клопотання додано копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 14.10.1978 та вкладиша до трудової книжки НОМЕР_2 від 05.01.2025.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 02.06.2021 отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.

28.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ.

До заяви про перерахунок пенсії, серед іншого, позивач додав довідки, видані Головного управління ДПС у Тернопільській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця: №722/5/19-00-10-31 та №721/5/19- 00-10-31 від 28.11.2024.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №191950012507 від 04.12.2024 про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.

Вважаючи вище вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктами 10-12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мають передбачений законодавством страховий стаж;

в) станом на 01.05.2016 мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктами 10-12 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та висловлена Верховним Судом в постановах від 15.12.2020 у справі № 560/2398/19, від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23.

При цьому пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).

Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01.05.2016 стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII.

Предметом спору у цій справі є оцінка обставин щодо: наявності підстав для зарахування роботи в органах державної податкової служби до стажу на посадах державної служби; наявності у позивача достатнього стажу роботи на державній службі, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII; правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у переведенні на пенсію за віком на підставі Закону № 889-VIII.

На підтвердження трудової діяльності позивача на державній службі, в органах державної податкової служби, присвоєння персональних та спеціальних звань, рангів державного службовця у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 14.10.1978 та у вкладиші до трудової книжки НОМЕР_2 від 05.01.2025 містяться наступні записи:

- з 01 липня 1990 року по 30 квітня 1992 року на посаді старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування корпоративних та громадських організацій Тернопільської державної податкової інспекції;

- з 01 травня 1992 року по 15 жовтня 1992 року на посаді начальника сектора головного державного податкового інспектора сектору оподаткування громадських організацій та споживчої кооперації відділу оподаткування корпоративних та громадських організацій Тернопільської державної податкової інспекції;

- з 16 жовтня 1992 року по 27 вересня 1993 року на посаді головного державного податкового ревізор-інспектора начальника сектору оподаткування громадських організацій відділу оподаткування корпоративних та громадських організацій Тернопільської державної податкової інспекції;

- з 28 вересня 1993 року по 26 грудня 1995 року на посаді заступника начальника відділу аудиту фізичних осіб Тернопільської державної податкової інспекції;

- з 27 грудня 1995 року 25 листопада 1996 року на посаді начальника відділу податкових розслідувань Тернопільської державної податкової інспекції;

- з 26 листопада 1996 року по 25 лютого 1997 року на посаді заступника начальника відділу податкових розслідувань Державної податкової адміністрації у м. Тернополі;

- з 26 лютого 1997 року по 09 квітня 1998 року на посаді начальника відділу податкових розслідувань управління податкової поліції Державної податкової адміністрації у м. Тернополі (з 17 лютого 1998 року Державної податкової інспекції в м. Тернополі);

- з 10 квітня 1998 року по 01 серпня 2004 року на посаді начальника відділу документальних перевірок державної форми власності Державної податкової інспекції в м. Тернополі;

- з 02 серпня 2004 року по 31 серпня 2005 року на посаді начальника відділу документальних перевірок за галузевою ознакою Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 01 вересня 2005 року по 08 січня 2007 року на посаді завідувача сектору документальних перевірок Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 09 січня 2007 року по 11 березня 2008 року на посаді начальника відділу документальних перевірок управління аудиту юридичних осіб Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 12 березня 2008 року по 02 липня 2008 року на посаді начальника відділу проведення податкового аудиту платників податків Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 03 липня 2008 року по 05 листопада 2009 року на посаді начальника відділу внутрішнього аудиту управління податкового контролю юридичних осіб Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 06 листопада 2009 року по 28 лютого 2011 року на посаді начальника відділу внутрішнього контролю та взаємодії з правоохоронними органами Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 01 березня 2011 року по 26 березня 2012 року на посаді начальника відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 27 березня 2012 року по 06 серпня 2013 року на посаді начальника відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Тернопільської об`єднаної Державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби;

- з 07 серпня 2013 року по 07 січня 2014 року на посаді старшого державного інспектор відділу забезпечення доступу до публічної інформації та організації розгляду звернень громадян управління обслуговування платників податків Тернопільської об`єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Тернопільській області;

- з 08 січня 2014 року по 04 січня 2015 року на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників податків Тернопільської об`єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Тернопільській області;

- з 05 січня 2015 року по 21 лютого 2016 року на посаді головного державного інспектора сектору організації розгляду звернень та забезпечення доступу до публічної інформації управління реєстрації платників та електронних сервісів Тернопільської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області;

- з 22 лютого 2016 року по 08 серпня 2017 року на посаді завідувача сектору організації роботи ЦОП та надання адміністративних послуг управління обслуговування платників Тернопільської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області;

- з 09 серпня 2017 року по 31 січня 2018 року на посаді головного державного інспектора відділу організації роботи ЦОП та надання адміністративних послуг управління обслуговування платників Тернопільської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області;

- з 01 лютого 2018 року по 17 вересня 2018 року на посаді завідувача сектору організації роботи ЦОП та надання адміністративних послуг управління обслуговування платників Тернопільської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області;

- з 26 жовтня 2018 року по 25 листопада 2018 року на посаді заступника начальника відділу Тернопільської державної податкової інспекції Тернопільського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області;

- з 26 листопада 2018 року по 02 вересня 2019 року на посаді заступника начальника відділу ведення ДФФО, обліку платників податків та об`єктів оподаткування Тернопільської державної податкової інспекції Тернопільського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області;

- з 03 вересня 2019 року по 16 грудня 2019 року на посаді заступника начальника відділу обслуговування платників, ведення ДРФО, обліку платників та об`єктів оподаткування Тернопільської державної податкової інспекції Тернопільського управління Головного управління ДПС у Тернопільській області;

- 17 грудня 2019 року по 03 вересня 2020 року на посаді заступника начальника відділу податкових сервісів, ведення ДРФО, обліку платників та об`єктів оподаткування Тернопільської державної податкової інспекції Тернопільського управління Головного управління ДПС у Тернопільській області;

- з 04 вересня 2020 року по 04 січня 2021 року на посаді начальника відділу з надання адміністративних послуг платникам податків і зборів з фізичних осіб та єдиного внеску Тернопільської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Тернопільській області;

- з 05 січня 2021 року по 27 листопада 2024 року на посаді начальника відділу з надання адміністративних та інших послуг Тернопільської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Тернопільській області.

Присвоєні спеціальні звання:

«інспектор податкової служби І рангу» 28 жовтня 1992 року;

звання «радник податкової служби 3 рангу» 01 листопада 1998 року;

спеціальне звання «Радник податкової служби ІІ рангу» 01 квітня 2005 року;

спеціальне звання «радник податкової та митної справи ІІ рангу» 01 січня 2014 року.

03 березня 1995 року позивач прийняв присягу державного службовця;

07 серпня - 2013 року було присвоєно 13 ранг державного службовця відповідно до Закону - № 3723-ХІІ;

03 вересня 2019 року 5 ранг державного службовця;

04 вересня - 2022 року 4 ранг державного службовця відповідно до Закону № 889-VIII;

03.03.1995 - прийняв присягу Державного Службовця.

Таким чином, позивач у період з 01.07.1990 по 27.11.2024 працював на різних посадах в органах державної податкової служби, посаду в цій службі обіймав і станом на 01.05.2016.

Стаття 25 Закону №3723-XII визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу (частина перша).

Частиною другою цієї ж статті установлено сім категорій посад державних службовців. Поряд з тим частиною третьою статті 25 Закон №3723-XII обумовлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання чинності Законом №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби (далі - Порядок №283).

Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016 у зв`язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (був чинний до 19.11.2012, далі - Закон №509-XII).

Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Частиною п`ятою статті 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Частина четверта статті 15 Закону №509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Частинами сьомою, восьмою статті 15 Закону №509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Законом України від 05.07.2012 №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні, який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України (далі - ПК України) розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344. Так згідно з пунктом 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону України «Про державну службу», Закону України «Про державну податкову службу в Україні» дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Надалі такий правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.

Отже, посадові особи органів державної податкової служби, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету та яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись їм до стажу державної служби, який дає право на пенсію.

На спростування мотивації відповідача, викладеної в оскаржуваному рішенні, суд наводить висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17, у яких зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 ПК України та Порядку №283.

Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, та те, що позивач з 31.07.1990 по 27.11.2024 працював в органах державної податкової служби, прийняв присягу державного службовця (03.03.1995), обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), що йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання за наслідками атестації у визначеному Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII порядку, а також те, що одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету, - то суд приходить до висновку, що всі періоди роботи (служби) позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Відповідно необґрунтованою є відмова Головного управління у Вінницькій області у переведенні позивача на інший вид пенсії, оскільки, крім наявності спеціального стажу (понад 20 років державної служби станом на 01.05.2016), виконуються й інші умови (щодо віку, позивач досяг віку 63 роки та страхового стажу, який становить більше 34 років) для реалізації права на одержання пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

У спірному випадку у позивача право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу із відповідною заявою 28.11.2024.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з заявою від 28.11.2024 про перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», додав до неї довідки видані Головного управління ДПС у Тернопільській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця: №722/5/19-00-10-31 та №721/5/19- 00-10-31 від 28.11.2024, однак відповідач 1 не взяв їх до уваги, оскільки вказано прізвище позивача, не відповідає паспортним даним. Так, на думку відповідача 1, відмінювання прізвища позивача в даних довідках здійснено невірно, а саме: ОСОБА_1 замість ОСОБА_1 .

Стосовно вказаних доводів, суд зазначає, що згідно паспорта позивача серії НОМЕР_3 виданого Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області 05.07.2002, прізвище позивача - « ОСОБА_2 ».

Відповідно до пункту 1 параграфу 142 «Відмінювання прізвищ» «Українського правопису» схваленого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року №437 українські та інші слов`янські прізвища, що мають закінчення іменників I відміни, відмінюються як відповідні загальні назви I відміни, а прізвища із закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних загальних назв II відміни.

Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінююся за такими зразками: «…називний ОСОБА_3 , в давальному відмінку в однині ОСОБА_3 …».

Прізвище ОСОБА_2 є прізвищем прикметникового типу із закінченням «-ів», відповідно прізвище позивача ОСОБА_2 у давальному відмінку вживається ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на те, що прізвище позивача не відповідає паспортним даним у довідках №722/5/19-00-10-31 та №721/5/19-00-10-31 від 28.11.2024 є безпідставними.

Разом з тим, щодо позовної вимоги про врахування відповідачем довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії, то суд зазначає, що у цій справі спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, оскільки орган Пенсійного фонду України не визнав за ним цього права.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, у якій предметом спору були аналогічні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов`язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Тож з урахуванням наведеного вимоги позову про визначення розміру пенсії з урахуванням довідок, виданих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, про складові заробітної плати для призначення пенсії задоволенню не підлягають (є передчасними).

При цьому суд зауважує, що згідно з правовими висновками Верховного Суду у наведеній справі №560/8328/22 для призначення пенсії за віком за Законом №3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.

Отже, оскільки рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області позивачу безпідставно відмовлено у переведенні на інший вид пенсії (за наявності умов для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ), то позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №191950012507 від 04.12.2024 про відмову в перерахунку пенсії.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача 1, дії зобов`язального характеру щодо переведення позивача з 28.11.2024 (з часу звернення із заявою) на пенсію державного службовця за віком, із зарахуванням до стажу державної служби періоди його роботи 01.07.1990 по 27.11.2024 в органах державної податкової служби, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Вказаний спосіб захисту порушених прав позивача є належним, ефективним та достатнім для їх відновлення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 807,47 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №191950012507 від 04.12.2024 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 28.11.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди його роботи з 01.07.1990 по 27.11.2024 в органах державної податкової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 807 (вісімсот сім) грн 47 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06 лютого 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403).

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).

Головуючий суддяМірінович У.А.