Рішення № 124979282, 06.02.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/118/25

06 лютого 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо призначення ОСОБА_1 з 26 лютого 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без врахування до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці таких періодів: половини строку навчання за денною формою у Львівському ордена Леніна державному університеті імені І. Франка за спеціальністю «Правознавство» (з коефіцієнтом 0,5) з 25 серпня 1983 року по 28 червня 1988 року, що становить 2 роки 5 місяців 2 дні, періоду роботи на посаді старшого юрисконсульта, юриста в колгоспі «Заповіт Ілліча» Кременецького району Тернопільської області, що надавав право для призначення на посаду судді, - 2 роки та щодо призначення (перерахунку) з 26 лютого 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 78 (сімдесят вісім) відсотків відповідно до Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Тернопільським апеляційним судом за №01-17/30/2024 від 14 лютого 2024 року;

зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: 1) половину строку навчання за денною формою у Львівському ордена Леніна державному університеті імені І. Франка за спеціальністю «Правознавство» (з коефіцієнтом 0,5) з 25 серпня 1983 року по 28 червня 1988 року, що становить 2 роки 5 місяців 2 дні; 2) період роботи на посаді старшого юрисконсульта, юриста в колгоспі «Заповіт Ілліча» Кременецького району Тернопільської області, що надавав право для призначення на посаду судді, - 2 роки.

зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 23 лютого 2024 року з урахуванням стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половини строку навчання за денною формою у Львівському ордена Леніна державному університеті імені І. Франка за спеціальністю «Правознавство» (з коефіцієнтом 0,5) з 25 серпня 1983 року по 28 червня 1988 року, що становить 2 роки 5 місяців 2 дні; періоду роботи на посаді старшого юрисконсульта, юриста в колгоспі «Заповіт Ілліча» Кременецького району Тернопільської області, що надавав право для призначення на посаду судді, - 2 роки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Вищої ради правосуддя №342/0/15-24 від 06 лютого 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Тернопільського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» позивачку було звільнено з посади судді Тернопільського апеляційного суду у відставку. Відповідно до цього рішення позивачці встановлено загальний стаж роботи судді, який дає право на звільнення у відставку, 35 років 1 місяць 27 днів, з них стаж роботи безпосередньо на посаді судді - 30 років 8 місяців 25 днів, 2 роки 5 місяців 2 дні - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, 2 роки - стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право для призначення на посаду судді.

15 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача за призначенням довічного грошового утримання судді. Згідно з протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії відповідачем довічне грошове утримання заявниці призначено відповідно до рішення від 26 лютого 2024 року у розмірі 70% грошового забезпечення працюючого судді. При обчисленні розміру довічного грошового утримання відповідачем враховано лише стаж роботи безпосередньо на посаді судді 30 років 08 місяців 25 днів та протиправно не зараховано окремі періоди страхового стажу, які мали б зараховуватися до стажу роботи на посаді судді, зокрема: половину строку навчання у Львівському ордена Леніна державному університеті імені І. Франка за спеціальністю «Правознавство» 2 роки 5 місяців 2 дні та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) на посаді старшого юрисконсульта, юриста в колгоспі «Заповіт Ілліча» Кременецького району Тернопільської області, що надавав право для призначення на посаду судді, - 2 роки.

На заяву позивачки від 30 грудня 2024 року про перерахунок довічного грошового утримання судді після зарахування спірних періодів до стажу роботи на посаді судді, ГУ ПФУ в Тернопільській області надало відповідь про відсутність підстав для проведення перерахунку.

На думку позивачки, такі дії територіального органу Пенсійного фонду України суперечать вимогам законодавства щодо порядку визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до норм, які діяли на день призначення особи суддею. Відповідачем не враховані положення абзацу четвертого статті 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон №1402-VIII), частини четвертої статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі Закон № 2862-ХІІ), абзац другий статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/1995 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", рішення Вищої ради правосуддя № 342/0/15-24 від 06 лютого 2024 року, а також судова практика Верховного Суду в цій категорії справ.

Позивачка вказує на протиправність відмови ГУ ПФУ в Тернопільській області у зарахуванні до її стажу роботи на посаді судді вказаних у позовній заяві періодів, що відповідно впливає на розмір довічного грошового утримання, який мав би становити 78 відсотків. З огляду на вказане позивачка просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та з урахуванням положень статей 257-262 КАС України.

Відповідачем 22 січня 2025 року у строк, встановлений судом, подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що з 15 лютого 2024 року позивачці виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при стажі роботи на посаді судді 30 років 08 місяців 25 днів у розмірі 70 відсотків суддівської винагороди.

30 грудня 2024 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо перерахунку стажу судді та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Листом відповідача від 03 січня 2025 року позивачці повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Частиною другою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою доповнено статтю 137 на підставі Закону України від 12 липня 2018 року №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»», який набрав чинності 05 серпня 2018 року, передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи (професійної діяльності), вимоги щодо якого визначено законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до частини третьої статті 142 та абзацу 2 пункту 25 розділу ХІІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стаж роботи судді, що визначений відповідно до статті 137 Закону №1402-VIII, дає право судді подати заяву про відставку.

Застосування норм статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при обчисленні збільшення відсотка грошового утримання суддів у відставці не передбачено.

Отже, на переконання представника відповідача, підстав для зарахування спірних періодів навчання, іншої роботи позивача до стажу на посаді судді, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, та для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці немає.

Відтак представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.39-40).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві та відзиві на позов, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням Тернопільської обласної ради народних депутатів двадцять першого скликання від 11 травня 1993 року обрана народним суддею Кременецького районного народного суду Тернопільської області. Постановою Верховної Ради України від 07 лютого 2002 року № 3060-ІП обрана на посаду судді апеляційного суду Тернопільської області безстроково. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 переведена на посаду судді Тернопільського апеляційного суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя №342/0/15-24 від 06 лютого 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Тернопільського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» позивачку звільнено з посади судді Тернопільського апеляційного суду у відставку (а.с.8-9).

Зі змісту цього рішення вбачається, що стаж роботи ОСОБА_1 станом на 06 лютого 2024 року на посаді судді становить 30 років 8 місяців 25 днів.

Також згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 06 лютого 2024 року з посиланням на частину другу статті 137, абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, частину четверту статті 43 Закону № 2862-XII, Указ Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», статтю 56 Закону № 1789-XII, за результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення наявності у судді ОСОБА_1 відповідного стажу для звільнення у відставку, а саме: актів про призначення, про обрання на посаду судді, копій трудової книжки, диплома, установлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню:

половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (з 25 серпня 1983 року по 28 червня 1988 року ОСОБА_1 навчалася за денною формою у Львівському ордена Леніна державному університеті імені І. Франка за спеціальністю «Правознавство») - 2 роки 5 місяців 2 дні;

стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді (згідно із записами у трудовій книжці після здобуття вищої юридичної освіти з 1 серпня 1988 року і до обрання народним суддею Кременецького районного народного суду Тернопільської області ОСОБА_1 працювала на посаді старшого юрисконсульта, юриста в колгоспі «Заповіт Ілліча» Кременецького району Тернопільської області) - 2 роки.

Відтак, загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на відставку, становить 35 років 1 місяць 27 днів.

З 15 лютого 2024 року ГУ ПФУ в Тернопільській області позивачці виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 70 відсотків суддівської винагороди працюючого судді, виходячи з розрахунку зарахованого стажу роботи на посаді судді 30 років 08 місяців 21 день (а.с.30).

30 грудня 2024 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зарахування до стажу на посаді суді періоду навчання і стажу (роботи на посаді юриста), що давав право на призначення суддею (а.с.14).

Листом від 03 січня 2025 року ГУ ПФУ в Тернопільській області у відповідь на подану заяву повідомило позивачку, що підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці немає. Відсоток для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання визначено відповідно до наявного стажу роботи на посаді судді, а саме 30 років 08 місяців 25 днів. Розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 70 відсотків суддівської винагороди (а.с.15).

Позивачка вважає, що при розрахунку стажу роботи на посаді судді для обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, ГУ ПФУ в Тернопільській області протиправно не враховано до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до пункту 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIIІ передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Статтею 137 Закону №1402-VIIІ визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом четвертим пункту 34 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

У свою чергу у відповідності до пункту 11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Так, до набрання чинності Законом «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VІ зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Після втрати чинності статтею 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року.

Таким чином, законодавством, яке діяло до набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, календарний період проходження строкової військової служби, час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, а також час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях.

Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 08 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 31 березня 2021 у справі №235/7316/16-а, від 13 лютого 2020 року у справі №592/5433/17, від 12 травня 2020 року у справі №303/1504/17-а.

Судом встановлено, що відповідачем до стажу роботи позивачки на посаді судді зараховано виключно періоди роботи суддею.

Разом з тим, ОСОБА_1 з 25 серпня 1983 року по 28 червня 1988 року навчалася за денною формою у Львівському ордена Леніна державному університеті імені І. Франка за спеціальністю «Правознавство», що підтверджується відомостями диплому серії НОМЕР_1 , виданому 28 червня 1988 року (а.с.16).

Оскільки стаж роботи позивачки на посаді судді становить понад 30 років (тобто дотримується умова не менше 10 років), то до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, враховується половина строку навчання з 25 серпня 1983 року по 28 червня 1988 року за денною формою у вищому навчальному закладі, що становить 2 роки 05 місяців 02 дні (обчислено і зазначено у рішенні Вищої ради правосуддя від 06 лютого 2024 року).

Що стосується зарахування періоду роботи з 01 серпня 1988 року на посаді старшого юрисконсульта, юриста в колгоспі «Заповіт Ілліча» Кременецького району Тернопільської області як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, то з цього приводу суд зазначає таке.

Законом України від 12 липня 2018 року №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18 дійшла висновку, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі №9901/15/21.

Виражене й закріплене в частині другій статті 137 Закону № 1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді», треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/537/19).

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що вимоги до кандидатів на посаду судді були по-різному визначені законодавством України, що діяло на день їх призначення (обрання) на посаду судді, а тому такі вимоги можуть вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, залежно від змісту цих вимог, визначених законодавством, яке було чинним на час призначення (обрання) на посаду судді.

Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24 жовтня 2019 року у справі № 9901/2/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19.

Отже, при здійсненні обрахунку стажу обов`язково необхідно враховувати порядок призначення (обрання) кожного окремого судді на посаду вперше, оскільки при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше застосовувалися різні вимоги до стажу, необхідного для зайняття посади судді, які діяли на момент такого призначення (обрання).

На час обрання позивачки на посаду судді статус суддів визначав Закон № 2862-XII, відповідно до статті 7 якого (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) право на зайняття посади судді, зокрема, районного (міського) суду має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Такі два роки Вища рада правосуддя зарахувала ОСОБА_1 як період з 01 серпня 1988 року по 01 серпня 1990 на посаді старшого юрисконсульта, юриста в колгоспі «Заповіт Ілліча» Кременецького району Тернопільської області і такий стаж у 2 роки підлягає зарахуванні до стажу на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Підсумовуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що до стажу роботи позивачки на посаді судді підлягає зарахуванню половина строку її навчання з 25 серпня 1983 року по 28 червня 1988 року за денною формою у вищому навчальному закладі у Львівському ордена Леніна державному університеті імені І. Франка за спеціальністю «Правознавство», що становить 2 роки 05 місяців 02 дні, та 2 роки як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, - з 01 серпня 1988 року по 01 серпня 1990 року на посаді старшого юрисконсульта, юриста в колгоспі «Заповіт Ілліча» Кременецького району Тернопільської області.

ГУ ПФУ в Тернопільській області при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачки з 15 лютого 2024 року безпідставно не зарахувало вказані вище періоди до стажу роботи на посаді судді та відповідно невірно обчислило відсотковий розмір довічного грошового утримання судді, який за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (має становити 80 відсотків).

При визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, відповідачем не враховано положення абзацу четвертого пункту 34 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ, яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Позивачка була призначена (обрана) на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIIІ, а тому норми Закону №1402-VIIІ щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді до позивачки застосовуватись не можуть.

Не зарахування певних періодів до стажу роботи на посаді судді позивачки у випадку спірних правовідносин свідчить про протиправність дій органу Пенсійного фонду в частині невиконання покладених на нього обов`язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідач на вказану обставину уваги не звернув, а відтак, невірно обчислив стаж роботи позивачки на посаді судді, що призвело до невірного визначення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується судді у відставці.

Позивачка визначила спосіб захисту порушеного права через зобов`язання відповідача провести з 23 лютого 2024 року перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням додаткового стажу, проте щомісячне довічне грошове утримання призначено позивачці не з 23 лютого 2024 року, а з 15 лютого 2024, а тому з урахуванням положень статті 9 КАС України суд вбачає підстави для виходи за межі позовних вимог з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивачки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо призначення з 15 лютого 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без врахування вищевказаних періодів роботи та навчання та, відповідно, розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

До задоволення підлягає і похідна позовна вимога про зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на відставку й призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання з 25 серпня 1983 року по 28 червня 1988 року за денною формою у вищому навчальному закладі у Львівському ордена Леніна державному університеті імені І. Франка за спеціальністю «Правознавство», що становить 2 роки 05 місяців 02 дні, та 2 роки як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, - з 01 серпня 1988 року по 01 серпня 1990 року на посаді старшого юрисконсульта, юриста в колгоспі «Заповіт Ілліча» Кременецького району Тернопільської області.

Також належить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 15 лютого 2024 року (з дати призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці), з урахуванням зарахованих за судовим рішенням періодів та з урахуванням раніше виплачених сум.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачці слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1211,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 06 січня 2025 року (а.с.33).

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення ОСОБА_1 з 15 лютого 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без врахування до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці таких періодів: половини строку навчання за денною формою у Львівському ордена Леніна державному університеті імені І. Франка за спеціальністю «Правознавство» з 25 серпня 1983 року по 28 червня 1988 року, що становить 2 роки 5 місяців 2 дні, періоду роботи на посаді старшого юрисконсульта, юриста в колгоспі «Заповіт Ілліча» Кременецького району Тернопільської області з 01 серпня 1988 року по 01 серпня 1990 року, що надавав право для призначення на посаду судді, - 2 роки, та розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці такі періоди: 1) половину строку навчання за денною формою у Львівському ордена Леніна державному університеті імені І. Франка за спеціальністю «Правознавство» з 25 серпня 1983 року по 28 червня 1988 року, що становить 2 роки 5 місяців 2 дні; 2) роботу на посаді старшого юрисконсульта, юриста в колгоспі «Заповіт Ілліча» Кременецького району Тернопільської області з 01 серпня 1988 року по 01 серпня 1990 року, як стаж (досвід) професійної діяльності, що надавав право для призначення на посаду судді, - 2 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 15 лютого 2024 року з урахуванням стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половини строку навчання за денною формою у Львівському ордена Леніна державному університеті імені І. Франка за спеціальністю «Правознавство» з 25 серпня 1983 року по 28 червня 1988 року, що становить 2 роки 5 місяців 2 дні; періоду роботи на посаді старшого юрисконсульта, юриста в колгоспі «Заповіт Ілліча» Кременецького району Тернопільської області з 01 серпня 1988 року по 01 серпня 1990 року, як стаж (досвід) професійної діяльності, що надавав право для призначення на посаду судді, - 2 роки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, Майдан Волі, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14035769).

Повний текст рішення складено та підписано 06 лютого 2025 року.

Суддя Чепенюк О.В.