Рішення № 124977993, 06.02.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7531/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Казанчук Г.П, розглядаючи у порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача у адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Поповича Павла Олександровича, звернувся до суду з позовною заявою, сформованої в системі "Електронний суд" 21.11.2024 року, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486) №617/11-28-24-09 від 25.10.2024 р. про виключення з реєстру платників єдиного податку третьої групи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління ДПС в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486) вчинити дії щодо поновлення реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку третьої групи, 5 відсотків від отриманого доходу - з 30 вересня 2024 року та включити його до реєстру платників єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що ФОП ОСОБА_1 як платником податку обрано спрощену систему оподаткування 3 група за ставкою 5 відсотків починаючи. ФОП ОСОБА_1 отримав рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №617/11-28-24-09 від 25.10.2024 року "Про виключення з реєстру платників єдиного податку", яке прийняте з підстав "порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування, передбачених підпунктом 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, а саме здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування". Зазначає, що згідно з висновками ГУ ДПС у Кіровоградській області, викладеними в акті щодо дотримання юридичною особою - платником єдиного податку вимог підпункту 291.5.1. пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу ФОП ОСОБА_1 здійснюючи іншу діяльність у сфері електрозв`язку не має права застосовувати спрощену систему оподаткування. Однак, такий висновок податкового органу та прийняте на його основі рішення, на переконання позивача, не ґрунтуються на жодних нормах законодавства та є такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси ФОП ОСОБА_1 , оскільки останній не здійснює діяльності за видами, перелік яких наведено у п.п. 8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст. 291 Податкового кодексу України.

ГУ ДПС у Кіровоградській області (надалі відповідач) подав відзив на позов, у якому заперечуються позовні вимоги, оскільки ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність, яка не можу бути оподаткована за ставкою 5%. Вказує, що заборона перебування на спрощеній системі оподаткування стосується позивача, яка в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснює технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж. Також зазначається, що позивач, яка обрала КВЕД 2010 та надає електронні комунікаційні послуги не має права застосовувати спрощену систему оподаткування. Зазначає, що класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД-2010) затверджена наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 №396. Цей наказ визначає методологічні основи та пояснення до позицій національного класифікатора КВЕД-2010. Згідно з КВЕД-2010 діяльність із надання послуг доступу до мережі "Інтернет" не належить до окремого класу або підкласу видів економічної діяльності, а є складовою класу 61.10 "Діяльність у сфері проводового електрозв`язку" та класу 61.90 "Інша діяльність у сфері електрозв`язку" (а.с.42-61).

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначено, що наявність в переліку коду КВЕД 61.10 забороненого для платника єдиного податку виду діяльності, не може бути критерієм визначення заборони для інших видів діяльності, які не зазначені у абз. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України (а.с.61-84).

03.01.2025 року відповідачем подані додаткові пояснення.

Рух справи:

Ухвалою судді від 27.11.2024 року позовну заяву залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору.

Суддя ухвалою від 09.12.2024 відкрила спрощене позовне провадження у справі за цим позовом, а сторонам встановила процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача у розгляді цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 року витребувано додаткові докази.

Дослідивши докази і письмові пояснення позивача, викладені у заяві по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 24.09.2018 року (надалі - позивач) здійснив державну реєстрацію як фізичної особи підприємця за видом економічної діяльності згідно коду 61.10 (діяльність у сфері проводового електрозв`язку).

Свідоцтвом платника єдиного податку № 784128 визначено, що ФОП ОСОБА_1 з 27.09.2018 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, ставка податку 5% (а.с.14 зв).

ФОП ОСОБА_1 згідно Повідомлення про внесення до реєстру операторів, провайдерів від №02-6949/111 від 24.10.2018 року внесено до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, вид діяльності надання послуг доступу до Інтернету (а.с.15 зв).

Листом ГУ ДПС у Кіровоградській області №1521/12/11-28-24-09 від 31.07.2024 року року витребувано інформацію щодо правових підстав перебування на спрощеній системі оподаткування (а.с.17).

Листом від 24.09.2024 року ФОП ОСОБА_1 надана відповідь на лист ГУ ДПС у Кіровоградській області (а.с.18 зв - 19).

ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку, за результатом якої складений акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування №13943/11-28-24-09 від 26.09.2024 року (надалі акт перевірки, а.с.19 зв-20). В акті вказано про невідповідність виду діяльності платника податків спрощеній системі оподаткування, в частині порушення абз.5 п.п. 298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПК України.

Не погоджуючись з результатами перевірки, платником податків подано заперечення на вище вказаний Акт перевірки за вих. №2024-10/01 від 16.10.2024 року в яких виклала свої доводи щодо неправомірності висновків податкового інспектора з приводу невідповідності виду діяльності платника податків спрощеній системі оподаткування.

За результатами розгляду заперечення відповідачем було направлено відповідь за вих. №11183/6/11-28-24-01-12 від 31.10.2024 року, якою відмовлено в задоволенні заперечень платника податків (а.с.22-24).

Рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області №617/11-28-24-09 від 25.10.2024 року про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (надалі спірне рішення, а.с.25).

Отже, правомірність та законність спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Позивач (провайдер) здійснює діяльність з надання послуг проводового доступу до Інтернету споживачам, який є власником телекомунікаційної мережі і який самостійно її обслуговує.

Спірним є оцінка права позивача застосовувати спрощену систему оподаткування.

Спірне рішення прийняте за наслідком проведення камеральної перевірки, про протиправність якої позивачем у позові не зазначено.

Відповідно до пункту 55.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктами 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

Згідно з підпунктами 76.1, 76.2 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Тобто, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п.75.1 ст.75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Чинним податковим законодавством визначений вичерпний перелік підстав та видів перевірок, які мають право призначати та проводити контролюючі органи, в розумінні ст.19 Конституції України.

Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки.

Водночас податковим органом під час проведення камеральної перевірки позивача надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку першої-третьої груп на спрощеній системі, не здійснюючи перевірку даних податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця за півріччя 2024, подану 01.10.2024 року. Наведена обставина дає підстави вважати, що перевірку проведено з підстав, не передбачених ст.75 ПК України, а саме, щодо правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування.

В акті камеральної перевірки вказано, що її проведено на підставі п.299.11 ст.299 ПК України проведено перевірку щодо порушення умов перебування платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування. Водночас, такий вид перемірки не передбачений при визначення змісту проведення камеральної перевірки, визначеного у ст.75 ПК України.

Отже, податковий орган під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт та в подальшому прийнято спірне рішення, з`ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки.

Суд зазначає, що інформація, яка зібрана податковим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку саме за результатом проведення камеральної перевірки.

У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Отже, встановлене судом обставини щодо протиправності проведення відповідачем камеральної перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно виявлених порушень, покладених в основу оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

На вимогу суду, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, надана інформація, що позивач, як оператор (провайдер телекомунікацій) відповідно до відомостей реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій позивача включено до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій з видом діяльності IA.S2 Послуга доступу до мережі Інтернет (Послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується. У тому числі послуга широкосмугового доступу до мережі із використанням мережі фіксованого зв`язку; власної мережі; на території) (а.с.109).

Згідно з приписами підпункту 291.2, 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених дією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп визначені пунктом 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до абзацу 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про телекомунікації» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Провайдер телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку.

Згідно із статті 38 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій мають право на: 1) здійснення діяльності у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства; 3) отримання номерного ресурсу; 4) планування та розвиток власних мереж; 5) установлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих послуг, тарифи на які регулюються державою відповідно до цього Закону; 6) присвоєння телефонних номерів споживачам у межах виділеного оператору номерного ресурсу та задіяння персональних номерів у порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації; 7) з`єднання телекомунікаційних мереж, що знаходяться в його власності або користуванні, з телекомунікаційними мережами, що знаходяться у власності або користуванні інших операторів, відповідно до цього Закону; 8) скорочення переліку або припинення надання телекомунікаційних послуг споживачам, які порушують правила надання і отримання телекомунікаційних послуг, або на відключення кінцевого обладнання споживача, якщо воно не має виданого в установленому законодавством порядку документа, про підтвердження відповідності вимогам нормативних документів у сфері телекомунікацій, у порядку, визначеному цими правилами; 9) відключення на підставі рішення суду кінцевого обладнання, якщо воно використовується абонентом для вчинення протиправних дій або дій, що загрожують інтересам державної безпеки; 10) зупинення діяльності у сфері телекомунікацій відповідно до цього Закону і в порядку, встановленому ЦОВЗ та узгодженому з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації; 11) установлення телекомунікаційного обладнання в приміщеннях, що належать їм: на правах найму, з дозволу власника приміщення; 12) інші права, передбачені законодавством України та договорами про надання телекомунікаційних послуг.

Провайдер телекомунікацій користується правами, передбаченими частиною першою цієї статті, за винятком прав, передбачених пунктами 3, 6, 7 частини першої цієї статті, а також має право на підключення технічних засобів до телекомунікаційної мережі оператора відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про телекомунікації» право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій суб`єкт господарювання набуває шляхом подання до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій.

Здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без подання повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій забороняється.

Суб`єкт господарювання під час провадження діяльності у сфері телекомунікацій зобов`язаний виконувати передбачені Законом, Правилами здійснення діяльності у сфері телекомунікацій (рішення НКРЗІ № 541 від 19.11.2019р.) та іншими нормативно-правовими актами у сфері телекомунікацій обов`язки оператора, провайдера телекомунікацій.

Діяльність у сфері телекомунікацій, що передбачає використання обмеженого (радіочастотного та/або номерного) ресурсу, здійснюється після отримання відповідних ліцензії та/або дозволу (ліцензій та/або дозволів), необхідність отримання яких визначена законом.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави стверджувати, що діяльність у сфері телекомунікацій, зокрема надання послуг з доступу до Інтернету, може здійснюватися оператором телекомунікацій, який внесений до реєстру операторів телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку.

Так, вичерпний перелік видів діяльності, визначений у абзаці 8 пп.295.1 ст. 295 ПК України стосується таким видів діяльності:

- діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності);

- діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку…;

- діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку…;

- діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Вказаний перелік є вичерпним, і будь-якому розширенню не підлягає.

За позицією відповідача, позивач не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування, оскільки здійснює діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж. Натомість, позивач спростовує такі доводи, вказує, що надали лише послуги доступу до мережі інтернету.

При цьому, суд звертає увагу, що норма статті 295 ПК України не містить дефініцій щодо заборони перебування на спрощеній системи оподаткування за видами КВЕД.

Вид економічної діяльності позивача є (КВЕД-2010) 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку» визначений позивачем при здійсненні реєстрації господарської діяльності не впливає за можливість чи то на заборону перебування на спрощеній системі оподаткування.

На запит Асоціацією правовласників та постачальників контенту № 836 від 03.03.2020 року щодо застосування національного класифікатора ДК-009-2010 «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД-2010), затвердженого наказом Держспоживслужби України № 457 від 11.10.2010р. (зі змінами), Державна служба статистики України повідомила про те, що КВЕД-2010 є аналогом Класифікації видів економічної діяльності Європейського Співтовариства NACE, і відповідає йому як за структурою так і за змістом категорій. Також проінформувала, що віднесення господарської діяльності до послуг, зазначених у ПК України, знаходиться поза межами повноважень органів державної статистики, визначених Законом України «Про державну статистику» та Положенням про Державну службу статистики України, затв. постановою КМ України № 481 від 23.09.2014р. При цьому, використання КВЕД-2010 не для статистичних потреб здійснюють самі користувачі за власними правилами.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку прийнято рішення від 0304.2024 року №170 ''Про надання офіційного узагальненого роз`яснення послуг'' у якому навела орієнтовний перелік, який максимально відповідає видам діяльності, зазначеним у пп.8 пп.291.5.1 п.291 ст.291 ПК України, яким відповідає послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації Код послуги - ІС.S1 (а.с.94-96).

Водночас, позивач надає послугу доступу до мережі Інтернет за кодом ІА.S1, тобто відмінною, ніж наведеною у роз`ясненні НКЕК.

На переконання суду, відповідачем у рамках камеральної перевірки, не доведено, що здійснювана позивачем діяльність віднесена до заборонених видів діяльності, передбачених пп.291.5.2 п.291.5 ст.291 ПК України. Вказане є самостійною обставиною для скасування спірного рішення.

Спірне рішення прийнято податковим органом за результатами камеральної перевірки, предметом якої не може бути дослідження обставин правомірності перебування позивача на спрощеній системі оподаткування; висновки відповідача про здійснення позивачем заборонених видів діяльності, передбачених пп.291.5.2 п.291.5 ст.291 ПК України, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для анулювання реєстрації платником єдиного податку позивача та відповідно про задоволення позовних вимог.

Відтак, рішення ГУ ДПС в Кіровоградській області № 614/11-28-24-09 від 25.10.2024 року про виключення ФОП ОСОБА_2 з реєстру платників єдиного податку є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно другої позовної вимоги про зобов`язання вчинити дії щодо поновлення реєстрації позивача як платника податків єдиного податку третьої групи з 30.09.2024 року.

Перш за все, суд зауважує, що спірним рішенням від 25.10.2024 року позивача було виключено із реєстру платників податків єдиного податку, при цьому позов взагалі не містить обґрунтування щодо поновлення статусу платника єдиного податку з 30.09.2024 року.

З урахуванням висновків суду щодо протиправності рішення відповідача та з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає вимогу позивача стосовно зобов`язання поновити в реєстрі платників єдиного податку запис про реєстрацію платником єдиного податку слід задовольнити як похідну від першої та з огляду на таке.

Стаття 299 ПК України регламентує порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку.

Відповідно до пункту 299.4 статті 299 ПК України у випадках, передбачених підпунктом 298.1.2 пункту 298.1 та підпунктом 298.8.5 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, контролюючий орган, у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови, здійснює реєстрацію суб`єкта господарювання як платника єдиного податку з дати, визначеної відповідно до зазначеного підпункту, протягом двох робочих днів з дати отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування або отримання цим органом відповідної заяви або відомостей у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно пункту 299.7 статті 299 ПК України до реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку:

1) найменування суб`єкта господарювання, код згідно з ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку у паспорті);

2) податкова адреса суб`єкта господарювання;

3) місце провадження господарської діяльності (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів);

5) ставка єдиного податку та група платника податку;

6) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;

7) дата реєстрації;

8) види господарської діяльності (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів);

9) дата анулювання реєстрації.

Пунктом 299.13 статті 299 ПК України визначено, що з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку:

податковий номер (для юридичної особи);

найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи;

дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;

ставку єдиного податку;

групу платника податку;

види господарської діяльності (за наявності відповідних даних);

дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

Аналізуючи наведені норми статті 299 ПК України, суд зауважує, що вони не містить такої графи, як поновлення реєстрації у зв`язку із скасуванням рішення про анулювання реєстрації. Тобто, можуть виникнути перешкоди для здійснення господарської діяльності позивача на спрощеній системі оподаткування, що може нівелювати зміст цього рішення.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Враховуючи, що датою спірного рішення є 25.10.2024 року (четвертий квартал), отже за наведеною нормою, лише з першого 01.01.2025 року розпочали свою дію наслідки такого виключення, у зв`язку з чим суд відмовляю у поновленні в реєстрі саме з 30.09.2024 року.

У зв`язку із наведеним, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ДПС у Кіровоградській області поновити в реєстрі платників єдиного податку запис про реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку з 25.10.2024 року. Отже, позов слід задовольнити частково.

Згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2411,40 грн (а.с.29, 38), а тому на його користь слід стягнути вказану суму на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У матеріалах справи наявний рахунок-специфікація від 04.11.2024 року у якому наведено назви наданої послуги правової допомоги та види затрат зі сплачених адвокату коштів на 10000 грн; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та квитанція про сплату 10000 грн (а.с.10-11).

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зауважує, що до матеріалів справи не долучено договору про надання правової допомоги, а також взагалі не зазначено ні у позові, ні у додаткових заявах про стягнення судових витрат на правовому допомогу із визначенням суми таких витрат. У зв`язку із чим, суд констатує про відсутність правових підстав для визначення обґрунтованості заявлених вимог щодо стягнення правової допомоги.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 142, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006; ЄДРПОУ 43995486) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Кіровоградській області №617/11-28-24-09 від 25.10.2024 року про виключення з реєстру платників єдиного податку третьої групи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління ДПС в Кіровоградській області відновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у реєстрі платників єдиного податку третьої групи з 25.10.2024 року.

Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2411,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК