Рішення № 124977891, 06.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2025 року справа №640/9381/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту також позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити позивачці перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме, за 2019, 2020, 2021 роки, починаючи з моменту звернення - з 22.02.2022;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачці перерахунок пенсії за віком із застосуванням [показника] середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме, за 2019-2021 роки, починаючи з моменту звернення, а саме, з 22.02.2022.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка повідомила, що 22.02.2022 вона звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту також - закон №1058). Відповідачем призначено пенсію за віком, однак при її розрахунку застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки (3764,40 грн), застосувавши пункт 4-3 «Прикінцевих положень» Закону №1058.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що на час звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивачка отримувала пенсію відповідно до Закону №2262, а тому відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки. Застосування означеного показника враховується при первинному призначенні пенсії.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачкою у відповіді на відзив, поданій до суду, зазначено, що посилання відповідача щодо того, що пенсія призначається раз в житті і це вважається переведенням не підкріплені законодавчо та спростовуються висновками Верховного Суду.

Позивачка вважає протиправними дії відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки при призначенні їй пенсії у 2022 році, оскільки до цього вона отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі по тексту також - Закон №2262), а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058 звернулась вперше.

13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14 грудня 2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

18 березня 2024 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С. О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 адміністративну справу прийнято до провадження на правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 26.11.2002.

Сторонами у справі не заперечується, що до 22.02.2022 позивачка перебувала на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримувала пенсію відповідно до Закону №2262.

Заявою від 13.05.2022 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві про повідомлення, з яких правових підстав був застосований показник середньої заробітної плати при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , та про перерахунок пенсії із застосуванням нового показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення, а саме, за 2019, 2021 та за 2022 рік.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 23.05.2022 за результатами розгляду звернення позивачки надано роз`яснення, з яких вбачається, що 22.02.2022 її переведено з пенсії відповідно до Закону №2262 на пенсію за віком відповідно до Закону №1058. Оскільки на час звернення за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058 позивачка отримувала пенсію відповідно до Закону №2262, відсутні підстави для застосування показника середньої плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки.

Не погоджуючись з правомірністю відмови відповідачем у застосуванні показника середньої плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058, позивачка звернулась з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначає Закон №2262.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 1-1 Закону №2262 законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 7 Закону №2262 визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно частини третьої статті 43 Закону №2262 пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон №1058.

Частиною першою статті 9 Закону №1058 визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Абзацом 1 частини першої статті 40 Закону №1058 передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

В силу положень частини третьої статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Згідно з пунктом 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058 (в редакції, яка була чинна до моменту звернення за призначенням позивачці пенсії за Законом №1058) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058 установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, у зв`язку з чим показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 639/2751/17, від 10.06.2024 у справі № 460/51067/22, від 16.01.2025 у справі № 580/4901/22.

Крім того, Верховний Суд України у постановах від 09.06.2016 у справі №21-550а15), від 14.02.2018 у справі №465/5246/17, від 30.07.2020 у справі № 500/1584/17 висловив позицію, згідно з якою при переведенні з пенсії призначеної відповідно до Закону №2262 на пенсію відповідно до Закону №1058 показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Так, з матеріалів справи вбачається, що до моменту призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивачка отримувала пенсію відповідно до Закону №2262.

Заявою від 22.02.2022 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058.

Суд зазначає, що у межах цієї справи під час звернення позивачки із заявою від 22.02.2022 мало місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

При цьому, судом встановлено, що з 01.03.2022 позивачка є отримувачем пенсії за віком відповідно до Закону №1058. Проте, при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону №1058, яке відповідач зазначив як перерахунок пенсії, застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з яких сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки (3764,40 грн), збільшений на коефіцієнти 1,11, 1,14, що в результаті становить 6186,32 грн.

Однак, суд звертає увагу на те, що позивачці до моменту виникнення спірних відносин було призначено пенсію відповідно до Закону №2262, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Суд наголошує на тому, що у випадку призначення особі пенсії відповідно до Закону №2262, а в подальшому при виявлені бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини третьої статті 43 Закону №1058.

Оскільки пенсія за Законом №2262 і пенсія за віком за Законом №1058 передбачені різними законами і за своєю природою є різними пенсіями, призначення пенсії за віком особі, яка до того отримувала пенсію за Законом №2262, не відповідає передбаченому частиною третьою статті 45 Закону № 1058 поняттю переведення на інший вид пенсії.

Отже, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивачка звернулася вперше.

Таким чином, позивачка має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2019 - 2021 роки.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі № 359/4709/17, від 21.02.2019 у справі № 211/2459/17, від 28.11.2019 у справі № 647/1699/16-а, від 31.07.2019 у справі № 720/208/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачці за результатами розгляду її заяви від 22.02.2022 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058 вперше, під час визначення її розміру мав бути врахований показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки.

Всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності здійснення розрахунку пенсії позивачки без застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2019 - 2021 роки, у той час як матеріали справи свідчать про необхідність застосування означеного показника.

У пункті 1 прохальної частини позовних вимог позивачка просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити їй перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме, за 2019, 2020, 2021 роки, починаючи з моменту звернення - з 22.02.2022.

Водночас, як вже зазначалось судом, за результатами розгляду заяви позивачки від 22.02.2022 у відповідача виникли підстави для призначення їй пенсії за віком, а не для перерахунку, відповідно до положень Закону №1058.

При цьому, щодо дати призначення пенсії за віком, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

За приписами пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на дату звернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою від 22.02.2022 про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058, позивачка досягла пенсійного віку 60 років та мала необхідний страховий стаж (37 років 10 місяців 0 днів) для призначення їй означеного виду пенсії.

Відповідно до наявного в матеріалах справи перерахунку пенсії рішенням відповідача від 07.04.2022 №262540008167 позивачці призначено перерахунок пенсії з 01.03.2022 відповідно до Закону №1058.

Враховуючи ту обставину, що позивачка звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою від 22.02.2022 про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058, за наявності достатнього страхового стажу та у зв`язку з досягненням нею пенсійного віку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в означеній вище частині шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо незастосування при призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме, за 2019, 2020, 2021 роки, з дати звернення із заявою про призначення пенсії - з 22.02.2022.

Крім того, захист порушених прав позивачки також потребує зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії за віком саме з дати звернення її з відповідною заявою від 22.02.2022 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки, що не є втручанням у дискрецію суб`єкта владних повноважень через відсутність у відповідача права адміністративного розсуду.

Так, відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи, що позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком 22.02.2022, з метою ефективного захисту її прав суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки, починаючи з 22.02.2022, тобто з дати звернення із заявою про призначення їй пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією від 22.06.2022 №0.0.2585438734.1.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 992,40 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ПФУ в м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо незастосування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме, за 2019, 2020, 2021 роки, з дати звернення із заявою про призначення пенсії - з 22.02.2022.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки, починаючи з 22.02.2022, з урахуванням виплачених сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.