Рішення № 124976718, 05.02.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 року Справа№200/8291/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

28.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить суд:

- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву від 16.11.2024 та надати ОСОБА_1 довідку із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6 Порядку, а у разі відмови у наданні відстрочки, повідомити письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості стосовно права ОСОБА_1 на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він перебуває на обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дружина позивача, ОСОБА_2 , загинула ІНФОРМАЦІЯ_4 під час бойових дій у м. Маріуполі. Від шлюбу в позивача лишилася донька, ОСОБА_3 , 2014 року народження.

У серпні 2024 року, позивач звернувся з електронною заявою на адресу електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_5 , у якій повідомив про наявність в нього права на відстрочку від призову та просив: розглянути заяву; надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації; внести відповідні зміни в частині відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. До заяви були додані електронні копії: військово облікового документа ОСОБА_1 ; свідоцтва про шлюб; свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_2 . Заява з додатками була підписана позивачем за допомогою ЕЦП.

У відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив позивача про необхідність звернутись до ТЦК та СП за фактичним місцем проживання.

У листопаді 2024 року, позивач повторно звернувся з електронною заявою на адресу електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_5 . У супровідному до заяви листі, позивач додатково повідомив про факт постійного проживання разом з донькою у Республіці Польща (м. Гданськ), додавши на підтвердження цього електронні копії оригіналів та нотаріально засвіченого перекладу довідок про реєстрацію тимчасового місця проживання на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно. Позивач також просив надати йому довідку із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6 Порядку, а у разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному, повідомити письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Вказана заява, супровідний лист та додані електронні копії документів були підписані позивачем за допомогою ЕЦП.

Станом на дату звернення до суду, відповідач не надав офіційної відповіді щодо результатів розгляду заяви.

Ухвалою суду від03.12.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач подав відзив на позов, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_7 . 29.05.2024 року позивач здійснив уточнення адреси проживання, номеру засобів зв`язку та адреси електронної пошти, проте в порушення вимог частини одинадцятої статті 38 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 року №2232-ХІІ, підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зазначених у Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, особисто не повідомив в семиденний строк ІНФОРМАЦІЯ_7 про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та не подав встановленим порядком жодного документу, що підтверджує право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вказує, що в ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно облікових даних персонально-якісного обліку по громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також даних Реєстру до котрого в автоматичному режимі вноситься інформація шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відсутня будь яка інформація та відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України, з огляду на уточнені громадянином 29.05.2024 року дані про фактичне місце проживання в Республіці Польща, інформація зазначена громадянином про зміни у складі родини, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію також не підтверджується.

Заяву позивача від 06.08.2024 розглянуто згідно вимог Закону України Про звернення громадян від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР. Листом ІНФОРМАЦІЯ_9 від 21.08.2024 року за вих.№ 01/3800 заявника повідомлено про результати розгляду його звернення.

Крім того, зазначає, що до ІНФОРМАЦІЯ_9 на офіційну скриньку електронної пошти ні засобами поштового зв`язку, інші заяви Позивача за формою, визначеною у додатку 4 Порядку №560 не надходили.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд установив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , перебуває на обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що не є спірним між сторонами.

16.08.2024 позивач, за допомогою електронної пошти звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій повідомив про наявність в нього права на відстрочку від призову та просив: розглянути заяву; надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації; внести відповідні зміни в частині відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

21.08.2024 листом ІНФОРМАЦІЯ_5 №01/3800 позивача повідомлено, про необхідність звернутись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для постановки на облік, за фактичним місцем проживання та для подальшого розгляду питання про надання відстрочки від призову на військову службу по мобілізації.

15.11.2024 позивач, за допомогою електронної пошти звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою, в якій повідомив, що є особою, яка на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та просив розглянути заяву та оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

До вказаної заяви додано супровідний лист, де зазначено, що дружина позивача, ОСОБА_2 , загинула ІНФОРМАЦІЯ_4 під час бойових дій у м. Маріуполі. Від шлюбу у позивача є донька, ОСОБА_3 , 2014 року народження. З липня 2022 року, позивач разом з донькою, постійно проживає в м. Гданськ (Республіка Польща) і не має можливості особисто звернутися до ТЦК та СП за місцем проживання.

Також, до заяви було додано електронні копії: військово облікового документа ОСОБА_1 , свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження ОСОБА_3 , 4 свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , оригіналу та нотаріально засвіченого перекладу Довідки про реєстрацію тимчасового місця проживання ОСОБА_1 , оригіналу та нотаріально засвіченого перекладу Довідки про реєстрацію тимчасового місця проживання ОСОБА_4 .

На заяву та документи був накладений електронний цифровий підпис.

Відповіді на вказану заяву позивач не отримав.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципузаборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Статтею 65 Конституції Українивизначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції УкраїниПрезидент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюєЗакон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу"(далі - Закон№ 2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною шостоюстатті 2 Закону №2232-XIIвстановлено, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно достатті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану"Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженимЗаконом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Пунктами 2 та 4Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженимЗаконом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_10 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбаченіЗаконом України "Про правовий режим воєнного стану"заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

В подальшомуУказом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

У подальшомустрок дії воєнного стану продовжувавсяі діє на час розгляду даної справи.

ТакожУказом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.

Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII(далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 Закону №3543-XIIунормовано, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-XIIвизначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, частиною третьоюстатті 22 Закону №3543-XIIвстановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно з частиною п`ятоюстатті 22 Закону №3543-XIIпризов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Статтею 23 Закону №3543-XIIвизначений вичерпний перелік підстав для надання деяким категоріям військовозобов`язаних відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. У кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову або підпадають під умови відстрочки від призову, необхідно надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб`єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.

Зокрема, пунктом 4 частини першоїстатті 23 Закону №3543-ХІІвизначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставічастини першоїстатті 135 Сімейного кодексу України.

Механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560(даліПорядок №560), який діє станом да день прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Пунктом 60 Порядку №560 визначено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини 1, пунктах 3, 4, 5 частини 3статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зазначеноюпостановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560затверджено також додаток 5 до Порядку № 560, яким є Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених устатті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В ході розгляду справи суд встановив, що позивач дотримався передбаченої законодавством процедури подання (направлення) документів, що підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, однак встановлені судом обставини справи, вказують на те, що відповідач за результатами розгляду вказаної вище заяви позивача від 15.11.2024 не прийняв відповідного рішення про задоволення або відмову у задоволенні цієї заяви, тобто не оформив для позивача довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації або не прийняв обґрунтованого рішення про відмову позивачу у наданні відстрочки, як того вимагають приписи пункту 60 Порядку № 560.

З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідач, діючи як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, зобов`язаний був прийняти певне рішення за наслідком її розгляду, адже надання відстрочки або відмова у наданні відстрочки відповідно до Порядку № 560 передбачає письмове оформлення одного з таких рішень за результатами розгляду заяви про її надання.

Водночас, зважаючи на те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не прийняв передбаченого Порядком № 560 акту владно-розпорядчого характеру за результатами розгляду отриманої заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації,не з`ясовував наявності або відсутності передбачених вказанимЗакономпідстав для надання відстрочки, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка порушує законні права та інтереси позивача.

Отже, для захисту порушеного права позивача належить зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 15.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті статті 23 Закону №3543-XIIз урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача внести відомості стосовно права позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів суд зазначає таке.

Згідно з абзацом 1 пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Аналіз вказаної норми Порядку №560 вказує на те, що заяви з доданими до них документами військовозобов`язаних про надання відстрочки перед прийняттям рішення підлягають попередньому вивченню та оцінці комісією.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Роль суду в правовій державі, окрім іншого, полягає в забезпеченню правового порядку та правової визначеності. Суд не може використовуватись як механізм розбалансування правовідносин, його діяльність має відповідати вимогам справедливості та враховувати наслідки реалізації його рішень.

У цій справі, суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність рішення відповідача щодо відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Суд не має повноважень здійснювати вивчення та оцінку документів позивача, що на його думку підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу, до тих пір, до поки вони не були предметом перевірки та розгляду комісією.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог про зобов`язання відповідача надати Позивачу довідку із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6 Порядку, а у разі відмови у наданні відстрочки, повідомити письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період та внести відомості стосовно права позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів без задоволення, оскільки такі дії належать до виключної компетенції відповідача за наслідками розгляду заяви.

За таких обставин, враховуючи на обраний позивачем спосіб захисту прав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи відповідача не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Суд звертає увагу на таке, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі №569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межахзакону, можливість застосувати нормизаконута вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначенихстаттею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Згідно з частиною четвертоюстатті 245 КАС Україниу випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертоїстатті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21.

Також суд ураховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йомузакономправо на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначенихзакономумов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначенихзакономумов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Таким чином, у випадку колизаконвстановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначеназаконом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити нормузакону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті статті 23 Закону №3543-XIIта зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 15.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті статті 23 Закону №3543-XIIз урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Закріплений у ч. 1ст. 9 КАС Українипринцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зіст. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3ст.139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи встановлено, що позов подано через систему «Електронний суд».

За подання позовну немайнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, суд зазначає, що за подання цього позову позивачу з урахування коефіцієнту пониження слід було сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Щодо надміру сплаченого судового збору у розмірі 242,24 грн., суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у розмірі 484,48 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями6,9,14,72,73,77,90,241,250,257 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті статті 23 Закону №3543-XII.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 )розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 15.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті статті 23 Закону №3543-XIIз урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 484,48 гривень.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05 лютого 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова