Ухвала суду № 124976566, 06.02.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

06 лютого 2025 року Справа №640/18901/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна С.В.. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву про самовідвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златіна С.В. в адміністративній справі за позовом Адвокатського об`єднання «Адвокатська компанія «Юскутум» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-ріщень,-

УСТАНОВИВ:

05.02.2025р. з Київського окружного адміністративного суду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду дійшла адміністративна справа № 640/1890/19 та за результатами автоматизованого розподілу судових справ між суддями, передана для розгляду судді Златіну С.В.

06.02.2025 року суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златіним С.В.подано заяву про самовідвід.

В обґрунтування вищенаведеної заяви зазначено, що рідний брат судді - Златін Вячеслав Вікторович, працював в Адвокатському об`єднанні «Адвокатська компанія «Юскутум» (позивач) на посаді юрисконсульта з січня 2022р. по середину грудня 2024р. Підставою для подання заяви є намір уникнути в учасників справи сумніву в неупередженості судді Златіна С.В. під час розгляду даної справи.

При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з наступного.

За змістомКодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені уст.36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 1ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 3ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього, дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону УкраїниПро судоустрій і статус суддів, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону УкраїниПро виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки, ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися, згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами,має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.

Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справіМироненко і Мартенко проти України,Олександр Волков проти України).

Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справіБілуга проти Українита Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справіВетштайн проти Швейцаріїзазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22.02.2013р., неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги те, що самовідвід гарантує неупередженість та об`єктивність здійснення правосуддя, а також, з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу щодо неупередженості судді Златіна С.В. та об`єктивного розгляду даної справи, заява про самовідвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златіна С.В. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити заяву про самовідвід судді Златіна С.В.. у справі № 640/18901/19 за позовом Адвокатського об`єднання «Адвокатська компанія «Юскутум» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-ріщень.

Справу передати для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя С.В. Златін