Ухвала суду № 124974193, 06.02.2025, Франківський районний суд м. Львова

465/5341/24

1-кп/465/174/25

У Х В А Л А

судового засідання

06.02.2025 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові матеріали кримінального провадження № 1202314130000774 від 11.12.2023 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.ч.1, 2 ст.307КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України.

Прокурор Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, аргументуючи свої вимоги тим, що строк дії раніше обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу завершується 14.02.2025 року, однак, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу та в подальшому судом при його продовженні, що повністю виправдовують пролонгацію терміну дії обвинуваченому ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою.

Крім цього, наголосив, що ОСОБА_4 інкриміновано вчинення численної кількості епізодів збуту наркотичних речовин, що вказує на наявність реального ризику можливого продовження злочинної діяльності обвинуваченим у випадку, якщо до нього буде застосовано будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Також суворість можливого майбутнього покарання є суттєвим фактором, який може спонукати обвинуваченого вживати заходів для ухилення від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Захисник обвинуваченого щодо клопотання прокурора заперечив, зазначив, що достатнім для обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжним заходом є домашній арешт, адже ризики, на які посилається прокурор, є перебільшеними. Тому просив змінити обраний обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений позицію свого захисника підтримав, додатково аргументувати це не бажав.

Заслухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненнізлочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно ч.3 ст.199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.

За змістом ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При розгляді клопотання суд оцінює в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_4 , які відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких, суворість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, стан здоров`я обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв`язків, обставини, які свідчать про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході не відпали, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Як і раніше суд констатує, що ОСОБА_4 обвинувачується у систематичному вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, які безпосередньо пов`язані з розповсюдженням наркотичних речовин та санкція статті яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. З огляду на встановлені обставини при розгляді клопотання, суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, щодо можливості ухилення обвинуваченого від суду та впливу на свідків. Зазначені ризики з часу попереднього рішення про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою не зменшилися.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслуговує також на увагу те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні значної кількості епізодів незаконного збуту наркотичних засобів, тобто у поширенні наркотиків, що становить високий ступінь суспільної небезпеки у зв`язку із посяганням таких кримінальних правопорушень на встановлений в державі порядок обігу наркотичних засобів та здоров`я населення. Також обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв`язків позитивного спрямування, тривалий час перебував на обліку як особа з алкогольною залежністю.

Тому з урахуванням цих обставин в сукупності із тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , слід вважати доведеною прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які з часу попереднього продовження строку дії запобіжного заходу не зменшилися та не відпали. Зокрема, характер інкримінованих ОСОБА_4 злочинів та обвинувачення останнього в отриманні від злочинної діяльності доходу вказують на реальність ризику того, що обвинувачений може продовжити свою діяльність, вчинити кримінальні правопорушення, а також вчиняти інші дії, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, переховування від суду, здійснення тиску на свідків з метою зміни ними викривальних показань у справі.

Не може залишатися поза увагою і той факт, що на даний час розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 не завершено, у справі розпочато дослідження письмових доказів, при цьому, ще не здійснювався допит свідків, не досліджувалися аудіо-, відеоматеріали проведення негласних слідчих дій тощо. Наведене вказує, що незастосування до обвинуваченого запобіжного заходу може негативно позначитися на розгляді справи.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на вищенаведене, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто, застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_4 на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, адже за змістом обвинувального акту ОСОБА_4 інкриміновано вчинення збуту наркотичних засобів за місцем свого проживання, тому в разі зміни запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт, на чому наполягає захисник, існує реальний ризик того, що обвинувачений може вчинити кримінальне правопорушення.

Більш того, суд не може залишати поза увагою те, що з часу попереднього продовження строку дії до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відбулося зміни обставин, які б вказували на доцільність та наявність підстав для зміни раніше застосованого запобіжного заходу. Доказів зміни таких обставин стороною захисту не представлено.

У ході судового розгляду з`ясовано, що вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування, жодних заборон застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом його здоров`я на даний час немає.

Тому, оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання у разі визнання винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, відсутність в обвинуваченого офіційного місця роботи, міцних соціальних зв`язків, наявність у справі значної кількості свідків, які брали участь у проведенні закупівель наркотичних речовин і можуть піддаватися незаконному впливу зі сторони обвинуваченого, що загалом свідчить про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході не відпала, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не перестали існувати, а також особу обвинуваченого, вік, стан його здоров`я та стадію розгляду кримінального провадження, зокрема продовження судового слідства, суд визнає обґрунтованим клопотання прокурора та вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У даному випадку враховується, що обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.05.2024 року, а в подальшому й ухвалами Франківського районного суду м. Львова від 16.07.2024 року, 11.09.2024 року, 07.11.2024 року, 17.12.2024 року визначено альтернативний розмір застави. Відповідно, при прийнятті рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою підстав не визначати альтернативну заставу немає.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17.12.2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 визначено альтернативний розмір застави у сумі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто не в максимальному розмірі, визначеному як допустимий для категорії злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується.

На даний час підстав для зменшення обвинуваченому ОСОБА_4 раніше визначеного розміру альтернативної застави суд не вбачає. Більш того, сторона захисту про таке в судовому засіданні не клопотала.

Керуючись ст.ст.177,178,183,197,199,331КПК України,суд -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 задоволити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 06 квітня 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у раніше обраному розмірі в сумі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ст.194КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати за викликом суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі Львівської області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України, має бути наданий уповноваженій службовій особі Львівської установи виконання покарання (№19) УДПтСУ у Львівській області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , підтриманого обвинуваченим ОСОБА_4 , про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань № 19" для виконання.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з часу вручення копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1