Постанова № 124972353, 06.02.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/2431/25

пр. № 3/759/1348/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Поплавська О.В., розглянувши матеріали, які надійшли від УПП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

01.01.2025 приблизно о 04:24 год. в м. Києві по вул. Василя Кучера, 7, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Хонда» д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що дійсно 01.01.2025 керував автомобілем «Хонда» д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, однак зробив це вимушено, оскільки його дружині стало погано приблизно о 03год. 00хв., та вона почала задихатись, у зв`язку з чим він відвіз її до пологового будинку № 3. Залишивши дружину в пологовому будинку, він від`їхав орієнтовно за 200 метрів від нього та був зупинений працівниками поліції, які виявили в нього перегар, на що ОСОБА_1 повідомив їм що дійсно вживав алкогольні напої на передодні.

Адвокат Сіренко М.Ю. підтримав думку підзахисного, зазначив, що працівниками поліції не було належним чином роз`яснені ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду для визначення стану сп`яніння, оскільки останній не повністю розумів що відбувається так як знаходився в стресовій ситуації. Додав, що дійсно ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння діючи у стані крайньої необхідності, у зв`язку з чим провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю.

Суддя, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Всупереч доводам сторони захисту, порушення ОСОБА_1 зазначених вимог п. 2.5. ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на проходження огляду, відео з нагрудної камери, зобов`язанням ОСОБА_1 не керувати ТЗ на протязі 24 год.

Протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 .

Зазначені докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Порушенням ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння в законному порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Що стосується доводів адвоката Сіренка М.Ю. та пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні про те, що його дружині стало погано та вона почала задихатись, у зв`язку з чим він відвіз її до пологового будинку № 3 отже почав діяти у стані крайньої необхідності та відвертав більш вагому шкоду то такі посилання є непереконливими.

Так, відповідно до положень ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте, визначальним має бути об`єктивний критерій.

Із дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 рухався на автомобілі «Хонда» д.н.з. НОМЕР_2 у комендантську годину, знаходився в автомобілі один та був зупинений працівниками поліції. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 причину зупинки, та в бесіді з останнім виявили зазначили наявні у нього ознаки алкогольного сп`яніння та неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або у лікаря-нарколога, однак ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився (04:29:25 відеозапису). Жодних обставин, про необхідність керування транспортним засобом, після доставлення дружини до пологового будинку ОСОБА_1 працівникам поліції не повідомляв. В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що після того як доставив дружину до полового будинку поїхав додому щоб зібрати та завезти їй необхідні речі, що не може бути розцінене, як те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності і що його відмова, зокрема, від проходження огляду на стан сп`яніння була пов`язана саме з відверненням більш вагомої шкоди, ніж заподіяна.

З огляду на наведене, твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 , діяв у стані крайньої необхідності, у зв`язку з чим провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю, є безпідставними та не знайшли свого підтвердження.

Заперечення сторони захисту про неналежне роз`яснення ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, є неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Аналізуючи зазначені пункти ПДР, та відеозапис з нагрудної камери поліцейського, відповідно до якого працівниками поліції неодноразово пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та у лікаря нарколога, наслідки відмови від проходження такого огляду, отже працівниками поліції повністю дотримано вимоги Інструкції 1452/735 від 09.11.2015 та ч. 3 ст. 266 КУпАП. При цьому, слід взяти до уваги, що ОСОБА_1 , будучи водієм, зобов`язаний знати не тільки свої права відповідно до положень Правил дорожнього руху України, а й свої обов`язки, у тому числі й обов`язок, передбачений п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Таким чином, переконливих доводів, які б спростовували наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суду не надано.

Всі інші доводи сторони захисту мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи, що за відмову від проходження медичного огляду водій несе відповідальність згідно з чинним законодавством так само, як і за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, а тому вимагає накладення відповідного стягнення, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нею нових правопорушень, особу порушника, вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

Керуючись ст. 40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.221, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, який становить 605 гривень 60 коп.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду, через Святошинський районний суд м. Києва, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: О.В. Поплавська

Реквізити для сплати штрафу : Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/21081300 Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку: UA698999980313040149000026001 Код класифікації доходів бюджету: 21081300 Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету 22030106 Призначення платежу101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, стягнутий з ______ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору)