Рішення № 124972312, 25.09.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10517/20

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання - Обиход В. В.,

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6,

представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Ярошенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Рекрут Світлана Валеріївна, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк «Київська Русь», в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Рекрут С.В., про визнання договору недійсним.

Зазначала, що 18.08.2008 між ОСОБА_2 та АБ «Київська Русь» було укладено кредитний договір № 135/08-08, на підставі якого ОСОБА_2 було надано споживчий кредит в розмірі 500 000 грн. строком з 18.08.2008 по 18.08. 2011.

Пунктом 1.3. кредитного договору було визначено процентну ставку по кредиту в розмірі 23,5 % річних.

Зобов`язання за кредитним договором було забезпечене договором іпотеки від 18.08.2008, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Віблим Л.3., реєстраційний номер - 1631.

Іпотекодавцем за вказаним договором виступило ПП «Земсервіс», предметом іпотеки були дві земельні ділянки.

19.03.2015 Правлінням Національного банку України було видано Постанову № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних».

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.03.2015 № 61 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "«Банк «Київська Русь», згідно з яким з 20.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь".

В процесі ліквідації Банку 25.07.2017 на електронному ТОВ «ІТ-Контракт» було виставлено лот з продажу активу ПАТ «Банк «Київська Русь», а саме лот у складі права вимоги за кредитним договором № 135/08-08 від 18.08.2008.

Відповідно до протоколу електронних торгів № UA-EA-2017-07-25-000072-c її оголошено переможцем аукціону. На підставі вказаного протоколу за відступлення прав вимоги новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 377 500 грн. у відповідності з чим нею на рахунок ПАТ «Банк «Київська Русь» сплачено грошові кошти в розмірі 377 500 грн.

20.09.2017 між нею та ПАТ «Банк «Київська Русь» від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Біла І.В. було укладено договір № UA-EA-2017-07-25-000072-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, та додаток № 1 до договору № UA- EA-2017-07-25-000072-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, Реєстр договорів, права вимоги за яким відступаються, в тому числі за кредитним договором № 135/08-08 від 18.08.2008.

Разом з тим, договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки не було укладено у зв`язку з тим, що земельні ділянки були продані на прилюдних торгах в процесі процедури банкрутства Іпотекодавця ПП «Земсервіс».

Як їй стало відомо вже після укладення оспорюваного договору про відступлення права вимоги з ЄДРСР, ухвалою господарського суду Львівської області від 04.01.2013 у справі № 914/31/13 було відкрито провадження у справі про банкрутство іпотекодавця ПП «Земсервіс» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Львівської області від 15.01.2013 ПП "Земсервіс" визнано банкрутом і в процесі ліквідаційної процедури вищезазначені земельні ділянки, що виступали предметом іпотеки за іпотечним договором, були продані на прилюдних торгах.

Разом з тим, в межах провадження про банкрутство ПП «Земсервіс» ПАТ «Банк «Київська Русь» звернулось з заявою до господарського суду Львівської області з вимогою до іпотекодавця ПП «Земсервіс» про визнання кредиторських вимог на суму 534 342 грн. 11 коп.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.09.2013 у задоволені вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» відмовлено.

Однак, означену ухвалу було переглянуто судом за нововиявленим обставинами, за результатом розгляду якої ухвалою господарського суду Львівської області від 24.04.2014 у справі № 914/31/13 заяву ПАТ «Банк «Київська Русь» задоволено частково; ухвалу господарського суду Львівської області від 19.09.2013 у справі № 914/31/13 змінено в частині відхилення вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» на суму 534 342 грн. 11 коп.; вимоги ПАТ "Банк "Київська Русь" визнано на суму 535 489 грн. 11 коп. як вимоги першої черги (з яких: 1 147 грн. - судовий збір; 534 342 грн. 11 коп. - вимоги, забезпечені заставою).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.20 ухвалу господарського суду Львівської області від 24.04.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2014 ухвалу господарського суду Львівської області від 24.04.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 у справі № 914/31/13 залишено без змін.

В процесі ліквідації ПП «Земсервіс» було встановлено, що у власності ПП «Земсервіс» перебувають 11 земельних ділянок, у тому числі, земельна ділянка площею 0,2202 га (кадастровий номер 4623686400:01:004:0326) Пустомитівського району Львівської області та земельна ділянка площею 0,2000 га (кадастровий номер 4623686400:01:004:0539) у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, які перебували в іпотеці ПАТ «Банк «Київська Русь» на підставі договору іпотеки від 08.08.2008, та які в подальшому були продані на аукціоні з продажу майна банкрута.

Відповідно до ухвали господарського суду Львівської області від 15.03.2016 у справі № 914/31/13, в процедурі ліквідації вимоги ПАТ «Банк «Київська Русь» задоволено на суму 177 080,78 грн. (в тому числі 1 147,00 грн. судового збору). Вимоги ПАТ «Банк «Київська Русь на суму 358 408,33 грн. ухвалено вважати погашеними.

Оскільки вищевказаною ухвалою господарського суду Львівської області від 15.03.2016 у справі № 914/31/13 вимоги ПАТ «Банк «Київська Русь» задоволено, то договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги є таким, що не породжує будь-які зобов`язання позичальника перед новим кредитором в її особі, оскільки вимоги за вказаним кредитним договором вже були задоволені та у банку таке право вимоги до боржника було втрачене.

Таким чином, відступлення права вимоги внаслідок укладання оспорюваного договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги не відбулося, оскільки на момент його укладення у первісного кредитора ПАТ «Банк «КИЇВСЬКА РУСЬ» було відсутнє право вимоги до позичальника ОСОБА_2 .

З цих же підстав підлягає визнанню недійсним і додаток № до договору № UA-EA-2017-07-25-000072-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 20.09.2017, яким затверджено реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами.

Крім того, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 04.10.2010 у справі № 463/2-3669/10 визнано мирову угоду між АБ «Київська Русь» та ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_2 та ПП «Земсервіс» визнають, що їх заборгованість перед АБ «Київська Русь» на момент укладення мирової угоди по кредитному договору № 135/08-08 від 18.08.2008 року складає 534 342 грн. 11 коп., в тому числі: заборгованість по кредиту в розмірі 490 000,00 грн., а також штрафні санкції в сумі 44 342 грн. 11 коп.

Згідно з умовами мирової угоди, сторони погодили, що у випадку дострокового погашення ОСОБА_2 заборгованості по кредиту в сумі 490 000 грн. в термін до 01.03.2011 сторони переглядають зобов`язання щодо сплати штрафних санкцій, передбачених п. 2.1.2 цієї угоди. Таким чином, відбулася зміна умов договору.

Таким чином, вимоги банку про стягнення процентів та пені після звернення до Личаківського районного суду м. Львова з позовом про дострокове стягнення за кредитним договором (пред`явлення вимоги дострокового погашення) не грунтуються на вимогах чинного законодавства та свідчать про недійсність такого права вимоги до боржника.

Посилаючись на вищевикладене, просила визнати недійним договір № UA-EA-2017-07-25-000072-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 20.07.2017, укладений між нею та ПАТ «Банк «Київська Русь» та Додаток № 1 до зазначеного договору.

Крім того, просила застосувати наслідки недійсності вказаного правочину, а саме: зобов`язати ПАТ «Банк «Київська Русь» повернути їй сплачені нею грошові кошти у розмірі 377 500 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив наступне.

За результатами електронних торгів, проведених 09.08.2017 з продажу лота № 08283564808, згідно з протоколом електронних торгів від 09.08.2017 № UA-B-2017-07-25-000072-с переможцем було оголошено ОСОБА_1 . До складу лоту увійшли активи (майно): право вимоги за кредитним договором № 135/08-08 від 18.08.2008, укладеним із фізичною особою. Дата погашення за договором - 30.12.2011.

Відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) оформлених протоколом № UA-EA-2017-07-25-000072-с про проведення відкритих торгів (аукціону) на електронному майданчику від 09.08.2017, укладено 20.09.2017 договір № UA-BA-2017-07-25-000072-€/42, про відступлення прав вимоги між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» Білою І.В. та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4.

Предметом договору № UA-EA-2017-07-25-000072-с/42 про відступлення прав вимоги від 20.09.2017, відповідно до п.2.1., банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальника та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи право вимоги до правонаступників, боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників за:

2.1.1. Кредитним договором з усіма договорами про внесення змін та доповнень, що є його невід`ємною частиною;

2.1.2. договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них,

укладених з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Основним договором.

Договори, майнові права за якими відступаються за цим договором зазначені у реєстрі у додатку № 1 до цього договору.

Так, в додатку № 1 до договору № UA-EA-2017-07-25-000072-с/42 про відступлення прав вимоги від 20.09.2017 зазначено реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та реєстр боржників за такими договорами:

1. Кредитний договір № 135/08-08 від 18.08.2008,з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами і додатками до нього, що є його невід`ємною частиною;

2. Договір поруки № 135.1/08-08-ПР- від 18.08.2008, укладений між ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та ПП «Земсервіс», з усіма договорами про внесення змін та доповнень до нього, що є його невід`ємною частиною;

3. Договір поруки № 135.2/08-08-ПР- від 18.08.2008, укладений між ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та ОСОБА_3 , з усіма договорами про внесення змін та доповнень до нього, що є його невід`ємною частиною.

Вищевказаний Додаток № 1 до Договору № UA-EA-2017-07-25-000072-0/42 про відступлення прав вимоги від 20.09.2017 підписано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» Білою І.В. та ОСОБА_4 .

Тобто, виходячи з вищевикладеного, ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ не повинен був укладати договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, оскільки договір іпотеки не зазначено в реєстрі договорів права вимоги за якими відступаються, що міститься в додатку № 1 до договору № UA-EA-2017-07-25-000072-с/42 про відступлення прав вимоги від 20.09.2017.

Сторонами Договору № UA-EA-2017-07-25-000072-с/42 про відступлення права вимоги від 20.09.2017 були дотримані вимоги визначені в ст. 203 ЦК України додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Так, в позовній заяві вказано про відсутність у ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» права вимоги за кредитним договором № 135/08-08 від 18.08.2008 року на дату укладення договору № UA-EA-2017-07-25-000072-с/42, нібито у зв`язку з погашенням кредиторських вимог банку у справі № 914/31/13 про банкрутство іпотекодавця ПП «Земсервіс».

Однак, з вказаним не можливо погодитись, оскільки в межах справи № 914/31/13 про банкрутство ПП «Земсервіс» були заявлені ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» кредиторські вимоги в сумі 535 489 грн. 11 коп. на підставі договору іпотеки від 18.08.2008, який був укладений між ПАТ «БАНК`КИЇВСЬКА РУСЬ» та ПП «Земсервіс», який посвідчено приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1631.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.04.2014 року по справі № 914/31/13 про банкрутство ПП «Земсервіс» визнано вимоги ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» на суму 535 489 грн. 11 коп. як вимоги першої черги (з яких: 1147 грн. 00 коп. - судовий збір; 534 342 грн. 11 коп. - вимоги, забезпечені заставою).

Натомість ПП «Земсервіс» за кредитним договором № 135/08-08 від 18.08.2008 виступало майновим та фінансовим поручителем на підставі договорів іпотеки від 18.08.2008, який посвідчено приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1631 та договору поруки № 135.1/08-08-11Р - від 18.08.2008.

Тобто, справа № 914/31/13 про банкрутство ПП «Земсервіс» стосувалась поручителя за кредитним договором № 135/08-08 від 18.08.2008, а не боржника ОСОБА_2 і ніяким чином не впливає на припинення зобов`язань за кредитним договором,

Жоден із перелічених у ст. 50 ЦК України випадків припинення основного зобов`язання (кредитного договору) не може бути застосований до правовідносин за кредитним договором № 135/08-08 від 18.08.2008, оскільки на дату 20.09.2017 укладення договору № UA-EA-2017-07-25-000072-с/42 про відступлення прав вимоги не існувало.

Натомість, в додатках до позовної заяви відсутнє рішення суду про визнання кредитного договору № 135/08-08 від 18.08.2008 року недійсним або докази в підтвердження припинення зобов`язань за даним кредитним договором станом на 20.09.2017.

З приводу твердження позивача про те, що ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» не міг нараховувати до 20.09.2017 відсотки за кредитним договором , у зв`язку з тим, що ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» звернувся до суду з позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості у 2010 році не відповідає дійсним обставинам, у зв`язку з наступним:

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 04.10.2010 у справі № 2-3669/10 було затверджено мирову угоду між ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та ОСОБА_2 , ПП «Земсерівс», ОСОБА_3 за кредитним договором № 135/08-08 від 18.08.2008про погашення заборгованості на суму 534 342 грн. 11 коп. у строк до 18.08.2011 згідно графіку платежів.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 25.06.2012 була задоволена заява ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» про зміну способу виконання ухвали про визнання мирової угоди, замінено спосіб виконання зазначеної ухвали на примусове стягнення, звернувши рішення суду до виконання та видачі виконавчих листів на стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ПП «Земсервіс», ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в розмірі 534 342 грн. 11 коп.

Однак, позивач посилаючись на судову практику 2018 та 2019 років стверджує, що у зв`язку з тим, що банк скористався правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором змінив порядок, умови та строк дії кредитного договору.

Але, вказане спростовується тим, що затвердження умов мирової угоди Личаківським районним судом м. Львова у справі № 2-3669/10 відбулось 04.10.2010, а замінено спосіб виконання зазначеної ухвали на примусове стягнення - 25.06.2012, як і укладення 20.09.2017 договору № UA-EA-2017-07-25-000072-с/42 про відступлення прав вимоги відбулось до формування відповідної судової практики у 2018 та 2019 роках.

Відповідно до п. 3 ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до положення п.п.2.2. договору № UA-EA-2017-07-25- 000072-с/42 про відступлення прав вимоги від 20.09.2017 з моменту переходу права вимоги новий кредитор ( ОСОБА_5 ) стає правонаступником банку у всіх судових справах та/або виконавчих провадженнях щодо основного договору та договорів забезпечення, права вимоги за якими відступаються за цим договором. Новий кредитор свідчить, що йому добре відомо про всі судові справи та/або виконавчі провадження щодо основного договору та договору забезпечення та йому зрозумілий зміст правовідносин, у яких він став правонаступником.

Від імені ОСОБА_5 підписував на кожній сторінці договір № UA-EA-2017-07-25-000072-c/42 про відступлення прав вимоги від 20.09.2017 - ОСОБА_4 , який також подав через майже 3 роки від імені ОСОБА_5 позов про визнання договору недійсним до Подільського районного суду м. Києва.

Крім того вказав, що до позовної заяви не додано рішення про визнання кредитного договору № 135/08-08 недійсним або докази підтвердження припинення зобов`язань за цим договором станом на 20.09.2017, а зазначена позивачем судова практика сформувалась після виникнення спірних правовідносин.

Посилаючись на вищевикладене, просив в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі із зазначених у позові підстав.

Відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 19.07.2022 було залучено до участі в справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечила, просила у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

У судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового засідання на адресу суду від нього не надходило.

Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України, ухвалив розглядати справу за відсутності ОСОБА_2 .

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 18.08.2008 між ОСОБА_2 та АБ «Київська Русь» було укладено кредитний договір № 135/08-08 (далі - кредитний договір) (а.с. 5-7).

Відповідно до п. 1 договору кредитодавець надає позичальнику споживчий кредит в сумі 500 000 грн. строком з 18.08.2008 по 18.08.2021 на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується погашати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та можливі штрафні санкції в порядку і на умовах цього договору. Видача кредиту буде здійснена після нотаріального посвідчення договору іпотеки.

18.08.2008 між АБ «Київська Русь» (далі - іпотекодержатель) та ПП «Земсервіс» (далі -іпотекодавець) було укладено договір іпотеки (а.с. 9-14).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору № 134/08/08 від 18.08.2009 (далі - Кредитний договір чи кредитне зобов`язання), а також усіх додаткових договорів про внесення змін до нього, які будуть укладені після підписання цього договору, в тому числі щодо зміни розміру кредиту, процентів за користування кредитом, пені, штрафу, строку дії кредитного договору, порядку (графіку) погашення заборгованості за кредитним договором тощо, (далі разом з кредитним договором - Основне зобов`язання), укладеного між Іпотекодержателем та ОСОБА_2 - далі «Позичальник» за умовами якого Іпотекодержатель надав позичальнику кредит у сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень, 00 копійок (далі - «Кредит»).

За Кредитним договором Позичальник зобов`язаний:

- повернути Кредит у термін до 18.08.2011 (вісімнадцятого серпня дві тисячі одинадцятого) року;

- сплачувати проценти у розмірі 23,5% (двадцять три цілих поять десятих) процентів річних за користування Кредитом;

- сплатити фіксовану плату за надання кредиту у розмірі 1,0% (один) відсоток від суми кредиту.

- сплатити штрафні санкції та інші платежі в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним

договором.

За Основним зобов`язанням Іпотекодавець зобов`язаний сплатити кредит, проценти за користування

Кредитом, штрафні санкції та інші платежі в розмірі, строки та у випадках, передбачених Основним зобов`язанням у випадку внесення відповідних змін до Кредитного договору шляхом укладення додаткових договорів до нього. При цьому Сторони дійшли згоди, що у випадку збільшення суми Кредиту та/або процентів за користування Кредитом, що встановлюються основним зобов`язанням, зміни щодо нових умов обтяження нерухомого майна іпотекою у даний Договір не вносяться.

Відповідно до п. 1.3 договору предметом іпотеки є:

- Земельна ділянка площею 0,2202 гектара (кадастровий номер 4623686400:01:004:0326), місце знаходження земельної ділянки: Україна, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, територія Сокільницької сільської ради. Земельна ділянка належить іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД № 489438, виданого 13 грудня 2006. Управлінням земельних ресурсів у Пустомитівському районі Львівської області. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:06:458:00048.

Цільове призначення земельної ділянки, що передається в іпотеку - для ведення підсобного сільського господарства.

- земельна ділянка площею 0,2000 гектара (кадастровий номер 4623686400:01:004:0539), місце знаходження земельної ділянки: Україна, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, територія Сокільницької сільської ради. Земельна ділянка належить Іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД № 489435, виданого 13 грудня 2006. Управлінням земельних ресурсів у Пустомитівському районі Львівської області. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020645800050.

Цільове призначення земельної ділянки, що передається в іпотеку - для ведення підсобного сільського господарства.

18.08.2008 між АБ «Київська Русь» (далі - кредитор) та ПП «Земсервіс» (далі - поручитель) було укладено договір поруки № 135.1/08-08-ПР (а.с.17-18).

Відповідно до п. 2.1 договору поручитель зобов`язується солідарно з боржником ( ОСОБА_2 ) відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним між кредитором та боржником.

Відповідно до ухвали господарського суду Львівської області від 15.03.2016 у справі № 914/31/13 замінено кредитора у справі з Акціонерний банк «Банк Регіонального Розвитку» його правонаступником - ТзОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (02002, м. м. Київ, вул. Є.Сверстюка, 11, корпус Б, ідентифікаційний код 35199148).

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - Приватного підприємства "Земсервіс" (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 32409169) - затверджено.

Вимоги ПАТ "Банк "Київська Русь" на суму 358 408,33 грн.; ТзОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» на суму 542 742,28 грн.; ДП "Берегометське лісомисливське господарство" на суму 50 569,17 грн.; ПП «ОККО Нафтопродукт» на суму 20 264 985,31 грн.; ТзОВ "Пріам-постач" на суму 54878,10 грн.; ТзОВ "Верта ІФ" на суму 24 952 572,76 грн.; ДП "Солотвинське лісове господарство" на суму 25 000,00 грн.; ПрАТ «Рівненафтобаза» на суму 598370,84 грн.; ПрАТ "Фарлеп-Інвест" на суму 7833,60 грн.; ДП "Новоушицьке лісове господарство" на суму 19339,93 грн. ; ДП "Бориспільське лісове господарство" на суму 47137,79 грн.; ТзОВ "СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" на суму 243036,14 грн. ухвалено вважати погашеними.

Приватне підприємство "Земсервіс" (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 32409169) - ліквідовано.

Провадження у справі №914/31/13 про банкрутство Приватного підприємства "Земсервіс" (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 32409169) - припинено (а.с. 38-41).

20.09.2017 між ПАТ «Банк «Київська Русь» (далі - Банк), від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Біла І.В., та ОСОБА_1 (далі - Новий кредитор) було укладено договір № UA-EA-2017-07-25-000072-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги (а.с. 46-52).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває в обсзяі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до Позичальника та Поручителів, зазначених в Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за:

2.1.1 Кредитним договором з усіма договорами про внесення змін та доповнень, що є його невід`ємною частиною ;

2.1.2 договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, укладених з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за основним договором.

Договори, майнові права за якими відступаються за цим договором, зазначені в реєстрі у Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно з Додатком № 1 до договору № UA-EA-2017-07-25-000072-с/42 до реєстру договорів, за якими відступаються права вимоги належить кредитний договір № 135/08-08 від 18.08.2008, договір поруки № № 135.1/08-08-ПР від 18.08.2008; договір поруки № 135.2/08-08-ПР від 18.08.2008 (а.с. 53).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20)).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц (провадження № 61-2276св19)).

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст. 514-519 ЦПК України, а саме положеннями про відступлення права вимоги.

Обґрунтовуючи позов про визнання договору № UA- EA-2017-07-25-000072-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, укладений 20.09.2017 між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 та Додатку № 1 до вказаного договору недійсними, позивач посилався на те, що на момент укладення оспорюваного договору у первісного кредитора ПАТ «Банк «Київська Русь» було відсутнє право вимоги до позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № 135/08-08, оскільки вимоги ПАТ "Банк "Київська Русь" є погашеними.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 514 ЦК України регулюються відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 947/23885/19 (провадження № 61-3902св21)).

З норми статті 514 ЦК України про дійсну вимогу як предмет договору не може слідувати висновок про недійсність договору про відступлення права вимоги. У цій статті йдеться лише про перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма не встановлює наслідків відчуження недійсної вимоги (зокрема, і у вигляді недійсності договору). Натомість такі наслідки встановлюються статтею 519 ЦК України - однак не у вигляді недійсності договору про відступлення права вимоги, а у вигляді відповідальності первісного кредитора перед новим (як у випадку невиконання обов`язку продавця перед покупцем). У розумінні положень статті 519 ЦК України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору. Норми про правочини та сторони зобов`язання належать до різних інститутів цивільного права. Норми статей 512-514 ЦК України, встановлюючи підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не визначають вимог до змісту правочину про заміну кредитора. Загалом глава 47 «Поняття зобов`язання. Сторони зобов`язання» ЦК України не регулює договірні відносини (хоча зміна суб`єктного складу зобов`язання може відбуватися на підставі правочину (договору)). Натомість у главі 47 ЦК України для цілей регулювання саме динаміки суб`єктного складу зобов`язання (а не договірних відносин між сторонами зобов`язання) законодавець встановлює правила, спрямовані на запобігання можливому порушенню прав та інтересів як кредиторів, так і боржників при заміні іншої сторони зобов`язання. У статті 519 ЦК України міститься правило щодо розподілу ризиків між первісним та новим кредитором: 1) первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги; 2) первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (див. пункти 84 - 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21 (провадження № 12-45гс22)).

Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Оскільки, чинним законодавством не передбачено правових підстав для визнання договору відступлення прав вимоги за кредитним договором недійсним у зв`язку з тим, що вимога є погашеною, правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору № UA- EA-2017-07-25-000072-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, укладеного 20.09.2017 між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 та Додатку № 1 до вказаного договору немає.

Такий висновок суду відповідає висновкам, викладеним у зазначених вище постановах Верховного Суду, які в силу ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для врахування судом.

Не підлягає задоволенню і вимога про застосування наслідків недійсності правочину, а саме: зобов`язання ПАТ «Банк «Київська Русь» повернути позивачці сплачені нею грошові кошти у розмірі 377 500 грн., оскільки вона є похідною позовною вимогою.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 512, 513, 514, 519 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Рекрут Світлана Валеріївна (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11, код ЄДРПОУ 24214088), третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серія паспорта невідомі), про визнання договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. С. Захарчук