Рішення № 124962624, 06.02.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2025Справа № 910/14886/24

За позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНІ ФІШ"

про стягнення 7 816,40 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

О.Ю. Піскунова

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Управління з питань реклами міста Києва) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНІ ФІШ" (далі - відповідач, ТОВ "КАНІ ФІШ") про стягнення 7 816,40 грн на підставі Договору № 675/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 02.08.2019 (далі - Договір), з яких: основний борг - 6 068,01 грн, штраф 15% - 819,18 грн, пеня - 558,54 грн, 3% річних - 74,71 грн, інфляційне збільшення - 295,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не здійсненням відповідачем платежів за тимчасове користування місцем згідно Договору за період з 01.01.2024 по 31.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 позовну заяву Управління з питань реклами міста Києва залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

12.12.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2024 позовну заяву Управління з питань реклами міста Києва прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14886/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/14886/24.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані позивачем заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

02.08.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - робочий орган) та ТОВ "КАНІ ФІШ" (далі - рекламорозповсюджувач) був укладений Договір № 675/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору за цим Договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасового користування).

Відповідно до п. 1.2 Договору, рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно і розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього Договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за № 34/2211, своєчасно та у повному обсязі відповідно до Договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов`язки за цим Договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу, порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації рекламного засобу, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.

Робочий орган та/або КП "Київреклама" здійснюють облік місць для розміщення рекламного засобу, на які поширюється пріоритет рекламорозповсюджувача, та на які рекламорозповсюджувачу видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін (п. 3.2 Договору).

Судом встановлено, що 02.08.2019 позивачем та відповідачем було підписано Адресний перелік № 1, який є Додатком № 1 до Договору, в якому визначено: місце розміщення рекламних засобів - Голосіївський р-н, вул. Велика Васильківська, 112; № дозволу - 70762-19; тип (вид) рекламного засобу - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) розміри 4.000х0.740; площу вертикальної/горизонтальної проекції - 2.9600; розмір плати за місяць - 1 213,60 грн; дата початку дії - 08.04.2019 та дата кінця строку дії дозволу - 07.04.2024.

На підставі Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 635 від 08.04.2019 відповідачу було видано Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 70762-19.

Відповідно до п. 8.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що Договір припиняється внаслідок: анулювання (припинення) усіх дозволів, наданих рекламорозповсюджувачу; втрати (скасування) пріоритету на місця розміщення рекламного засобу, і разі якщо на інші місця пріоритет надано не було; не переоформлення дозволу у встановлених законом випадках та порядку; в інших випадках передбачених цим Договором та чинним законодавством.

Згідно з п. 8.3 Договору закінчення строку дії Договору, його припинення, розірвання, відмова від Договору не звільняє рекламорозповсюджувача від виконання обов`язків, що залишилися невиконані ним протягом строку дії договору, в тому числі зобов`язання зі сплати заборгованості та заходів відповідальності, визначених договором.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів припинення дії Договору, а також припинення відповідачем фактичного користуванням місцем розміщення рекламного засобу. Відтак нарахування позивачем плати за користуванням місцем розміщення рекламного засобу у спірний період є обґрунтованим.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Правовідносини, пов`язані із розміщенням зовнішньої реклами у місті Києві, регулюються Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила розміщення зовнішньої реклами), Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженими розпорядженням Київської міської ради від 05.02.2019 № 207, Правилами благоустрою міста Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008 та іншими нормативними актами України.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Положеннями п. 23 та п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами передбачено, що дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

У п. 6.1 Договору сторони домовились, що ціною цього Договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.

Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення рекламного засобу) відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (п. 6.3 Договору).

Згідно п. 6.4 Договору, плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов Договору та законодавства (п. 6.17 Договору).

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності рекламного засобу на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу (п. 6.18 Договору).

Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовжені строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу (п. 6.6 Договору).

У відповідності до п. 6.13 Договору, розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.

Умовами п. 6.14. Договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на зазначений казначейський рахунок для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Судом встановлено, що відповідно до Адресного переліку № 1 до Договору визначена плата за тимчасове користування за місяць становить 1 213,60 грн.

Позивач вказав, що відповідно до п. 19.11 Рішення Київської міської ради від 14.12.2023 № 7531/7572 "Про бюджет міста Києва на 2024 рік" установлено, що у 2024 році на період дії воєнного стану розмір плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення засобів зовнішньої реклами та реклами на транспорті комунальної власності становить 50 % від визначеної у договорах тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, що укладаються та укладених до набрання чинності цим рішенням.

Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" воєнний стан в Україні продовжено на 90 діб, строк якого згодом продовжувався та діє на даний час.

Відтак позивачем виставлені Рахунки № 157909 від 08.01.2024 на суму 1 213,60 грн (Розрахунок коригування № 157910 від 08.01.2024 на суму - 606,80 грн), № 160735 від 12.02.2024 на суму 544,03 грн (Розрахунок коригування № 160736 від 12.02.2024 на суму - 272,01 грн), № 163431 від 14.02.2024 на суму 669,57 грн (Розрахунок коригування № 163432 від 14.02.2024 на суму - 334,78 грн), № 168738 від 14.03.2024 на суму 1 213,60 грн (Розрахунок коригування № 168739 від 14.03.2024 на суму - 606,80 грн), № 172166 від 11.04.2024 на суму 1 213,60 грн (Розрахунок коригування № 172167 від 11.04.2024 на суму - 606,80 грн), № 176547 від 13.05.2024 на суму 469,78 грн (Розрахунок коригування № 176548 від 13.05.2024 на суму - 234,89 грн), № 176549 від 13.05.2024 на суму 743,82 грн (Розрахунок коригування № 176550 від 13.05.2024 на суму - 371,91 грн), № 181042 від 12.06.2024 на суму 1 213,60 грн (Розрахунок коригування № 181044 від 12.06.2024 на суму - 606,80 грн), № 184617 від 09.07.2024 на суму 1 213,60 грн (Розрахунок коригування № 184618 від 09.07.2024 на суму - 606,80 грн), № 187980 від 12.08.2024 на суму 1 213,60 грн (Розрахунок коригування № 187981 від 12.08.2024 на суму - 606,80 грн), № 192474 від 13.09.2024 на суму 1 213,60 грн (Розрахунок коригування № 192475 від 13.09.2024 на суму - 606,80 грн), № 196654 від 11.10.2024 на суму 1 213,60 грн (Розрахунок коригування № 196655 від 11.10.2024 на суму - 606,80 грн).

Позивач у позовній заяві зазначає, відповідач не сплатив виставлені позивачем рахунки на загальну суму 6 068,01 грн, в результаті чого у ТОВ "КАНІ ФІШ" виникла заборгованість в сумі 6 068,01 грн.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами частини першої ст. 193 ГК України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем, за твердженнями позивача, умов укладеного між сторонами Договору в частині своєчасної оплати за користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу, що призвело до виникнення заборгованості і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які спростували наявність у відповідача обов`язку оплати за користування місцем для розміщення реклами, наданим позивачем відповідно до Договору, у спірний період.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, позовна вимога Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНІ ФІШ" про стягнення основного боргу у розмірі 6 068,01 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем додатково заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 819,18 грн, пені у розмірі 558,54 грн, 3% річних у розмірі 74,71 грн та інфляційні втрати - 295,96 грн, нараховані за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення штрафу у розмірі 819,18 грн та пені у розмірі 558,54 грн суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3).

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно п. 7.2. Договору, робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

У п. 7.3. Договору сторони погодили, що робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) відсотків простроченої суми.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення неустойки та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу у сумі 819,18 грн є арифметично правильною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 558,54 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 74,71 грн та інфляційних втрат у розмірі 295,96 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що позивачем помилково обрано початок нарахування 3% річних з 20 числа поточного місяця, що є останнім днем строку оплати тимчасового користування, у зв`язку з чим, враховуючи положеннями ст. 253 ЦК України, судом здійснено власний розрахунок 3% річних, згідно з яким позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 74,20 грн.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 295,96 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не подав.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведені приписи ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 3 028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНІ ФІШ" (Україна, 01133, місто Київ, б.Лесі Українки, будинок 34; ідентифікаційний код: 41204267) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Україна, 01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36; ідентифікаційний код: 41348526) 6 068,01 грн (шість тисяч шістдесят вісім гривень 00 коп.) основного боргу, 819,18 грн (вісімсот дев`ятнадцять гривень 188 коп.) штрафу, 558,54 грн (п`ятсот п`ятдесят вісім гривень 54 коп.) пені, 74,20 грн (сімдесят чотири гривні 20 коп.) 3% річних, 295,96 грн (двісті дев`яносто п`ять гривень 96 коп.) інфляційних витрат та 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 06.02.2025.

Суддя Оксана ГУМЕГА