Рішення № 124962551, 06.02.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2025Справа № 910/1630/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; ідентифікаційний код 40108646)

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; ідентифікаційний код 20602681)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 96 145,03 грн.

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернувся Департамент патрульної поліції (далі за текстом - Департамент, Позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі за текстом - ПрАТ «УПСК», Відповідач) про стягнення 96 145,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено автомобіль, який належить Позивачу на праві власності. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована Відповідачем, Позивач просить суд стягнути частину суми страхового відшкодування в розмірі 96 145, 03 грн, яку Відповідач безпідставно не сплатив.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Заперечуючи щодо задоволення позову Відповідач зазначає, що ним у відповідності до вимог чинного законодавства виплачено суму страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та без урахування ПДВ.

При цьому Відповідач зазначає, що виплачена ним сума розрахована на підставі наданого Позивачем висновку № ЕД-19/102-22/11688-АВ від 19.09.2022, в той час як наданий Позивачем висновок судового експерта № 11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023 не може бути підставою для здійснення Відповідачем доплати в розмірі заявленої до стягнення суми, оскільки в ньому використані ціни на запчастини та вартість робіт, які діяли станом на 01.08.2023.

3. Процесуальні дії у справі

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь Департаменту страхове відшкодування у сумі 96 145, 03 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 залишено без змін.

09.10.2024 Господарським судом міста Києва видано наказ на примусове виконання рішення від 01.05.2024 у справі 910/1630/24.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 скасовано, а матеріали справи передано на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2024 справу № 910/1630/24 прийнято до розгляду суддею Пукасом А.Ю. зі стадії підготовчого провадження.

23.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Позивача з урахування висновків Верховного Суду у даній справі.

31.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення Відповідача урахування висновків Верховного Суду у даній справі та докази понесення судових витрат в суді касаційної інстанції.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

28.11.2021 о 13 год 20 хв у м. Вінниця водій ОСОБА_2 , який працював інспектором БУПП у Вінницькій області, керуючи службовим автомобілем марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 на синьому фоні, з увімкненим проблисковим маячком синього та червоного кольору із спеціальним звуковим сигналом, виконуючи невідкладне службове завдання, здійснив проїзд перехрестя вул. Келецька та вул. Космонавтів на заборонений сигнал світлофора (червоний), чим допустив зіткнення з автомобілем марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 . За наслідками ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2022 у справі № 127/33282/21 закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку притягнення його до адміністративної відповідальності.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2021 у справі № 127/32866/21 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 11.07.2022 постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2021 у справі № 127/32866/21 скасовано. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 1 частини першої стаття 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

У постанові від 11.07.2022 у справі № 127/32866/21 суд апеляційної інстанції з посиланням на висновок проведеної на підставі ухвали суду від 13.01.2022 судової автотехнічної експертизи № 557/21-21 від 03.06.2022, зазначив, що водій ОСОБА_1 мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до смуги руху автомобіля марки «Renault» шляхом термінового гальмування при виконанні ним технічних норм вимог пункту 3.2, 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі за текстом - ПДР України), з моменту появи в зоні прямої видимості автомобіля «Renault» і в його діях буде вбачатися невідповідність технічним нормам вимог пунктів 3.2, 12.3 ПДР України. Також у вказаному висновку зазначено, що водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль до смуги руху автомобіля «Honda» шляхом термінового гальмування при виконанні ним технічних норм вимог пункту 12.3 ПДР України.

У цій дорожній ситуації, з технічної точки зору, причиною виникнення даної ДТП стала невідповідність дій водія автомобіля «Honda» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_1 нормам вимог пунктів 3.2, 12.3 ПДР України.

Вінницький апеляційний суд також зазначив, що ОСОБА_2 , будучи водієм оперативного транспортного засобу з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольору і спеціальним звуковим сигналом, виконуючи невідкладне службове завдання, мав право відступити від вимог пункту 8.7.3 ПДР України та при цьому не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль до смуги руху автомобіля «Honda» шляхом термінового гальмування, що встановлено за результатами проведення судової автотехнічної експертизи у справі № 127/32866/21.

Відповідно до висновку транспортно-товарознавчого дослідження Вінницького науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру № ЕД-19/102-22/11688-АВ від 19.09.2022 (далі за текстом - Висновок № ЕД-19/102-22/11688-АВ від 19.09.2022), складеного на замовлення Позивача, вартість відновлювального ремонту службового автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 на синьому фоні, становить 304 947,04 грн.

Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Honda» д.н.з. НОМЕР_3 , водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована Відповідачем на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власник наземних транспортних засобів № АТ/852522 від 04.08.2021 (далі за текстом - Поліс), Позивач 02.11.2022 звернувся до Відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідач заяву Позивача про виплату страхового відшкодування задовольнив на загальну суму 160 309, 34 грн.

Так, платіжною інструкцією № 162221751 Відповідач 01.03.2023 сплатив Позивачу 130 000,00 грн страхового відшкодування відповідно до лімітів, установлених Полісом та 08.03.2023 платіжною інструкцією № 162221878 - 30 309,34 грн страхового відшкодування відповідно до умов Договору добровільного страхування.

У визначенні розміру страхового відшкодування Відповідач виходив з того, що у Висновку № ЕД-19/102-22/11688-АВ від 19.09.2022, складеному на замовлення Позивача, всупереч вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вартість відновлювального ремонту службового автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , визначена без урахування фізичного зносу та з урахуванням ПДВ.

У процесі розгляду цивільної справи № 127/26878/22 за позовом Департаменту поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди Позивачу стало відомо, що між Відповідачем та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 035/323/207256 від 04.08.2021 (далі за текстом - Договір добровільного страхування).

У межах цієї справи було призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, за результатами якої складено висновок експерта № 11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023 (далі за текстом - Висновок № 11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023), яким визначено розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату оцінки у сумі 256 454, 37 грн. При цьому, розмір матеріального збитку визначено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , який складає 0, 30.

Оскільки Відповідач відмовився відповідно до умов Договору добровільного страхування, укладеного з ОСОБА_1 , виплатити різницю між сумою матеріального збитку, визначеної судовим експертом у Висновку № 11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023, та виплаченою сумою страхового відшкодування у розмірі 96 145,03 грн (256 454,37 грн - 160 309,34 грн) Департамент поліції звернувся до суду з цим позовом.

Умовами Полісу розмір франшизи встановлено в сумі 0,00 грн, а ліміт відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих, встановлений у розмірі 130 000,00 грн. Натомість, за Договором добровільного страхування ліміт відповідальності страховика становить 200 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву Відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що у Висновку № 11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023 експерт використав ціни на запчастини та вартість робіт, що діяли на момент складання висновку, тобто на 01.08.2023, а не на дату ДТП - 28.11.2021, а тому відсутні підстави виходити з суми матеріального збитку 256 454, 37 грн.

Висновок №11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023, складений за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, свідчить, що при визначенні розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , судовий експерт врахував коефіцієнт фізичного зносу складників пошкодженого транспортного засобу та відповідно визначив суму збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, який згідно абзацу 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Позивачу сплачуватися не повинен оскільки страхова виплата перерахована саме на користь потерпілої особи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024, позов задоволено.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідальність за шкоду, заподіяну майну Позивача, несе Відповідач як особа, що застрахувала цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи згідно з Полісом та Договором добровільного страхування. Відповідач здійснив страхове відшкодування на суму 160 309, 34 грн, однак, в подальшому, за результатами проведеної у справі № 127/26878/22 судової транспортно-товарознавчої експертизи (висновок експерта № 11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023), встановлено, що сума матеріального збитку Позивача внаслідок ДТП становить 256 454,37 грн.

При цьому, судами відхилено доводи Відповідача про неправомірність використання цін на запчастини та вартості робіт, що діяли на момент складання цього експертного висновку, тобто на 01.08.2023, а не на дату ДТП - 28.11.2021, та зазначено що, як на дату проведення експертного дослідження, так і на даний час пошкоджений автомобіль не відремонтовано, а відтак, на дату проведення відновлювальних робіт вартість збитку у будь-якому випадку ще збільшиться, внаслідок існуючих інфляційних процесів.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 25.11.2024 по даній справі зазначив обов`язковість дослідження наступних обставин:

- справа № 910/1630/24 та справа № 686/5234/15-ц є подібними за змістовним та об`єктним критеріями, а тому висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у справі № 686/5234/15-ц підлягають врахуванню при розгляді справи № 910/1630/24;

- суди попередніх інстанцій своєї оцінки запереченням Відповідача на предмет належного виконання ним своїх обов`язків за наслідками звернення Позивача не надали, обмежившись лише посиланнями на інший розмір заподіяного позивачу матеріального збитку, визначений у Висновку № 11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023 станом на момент проведення експертизи;

- з`ясувавши обставини того, що виплата страхового відшкодування здійснена Відповідачем на підставі Висновку № ЕД-19/102-22/11688-АВ від 19.09.2022, суди не надали йому оцінки, обмежившись лише посиланнями на не подання Відповідачем власного розрахунку розміру матеріального збитку;

- між сторонами наявний спір щодо розміру коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає врахуванню при визначенні вартості відновлювального ремонту, однак суди не надали своєї оцінки на предмет правильності/помилковості визначення ступеню фізичного зносу як у Висновку № ЕД-19/102-22/11688-АВ від 19.09.2022, так і у Висновку № 11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023, що також має істотне значення для правильного вирішення спору.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Суд зазначає, що нормативно правові акти, які застосовано при ухваленні даного рішення використовуються в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Автомобіль марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_1 і його вина встановлена постановою Вінницького апеляційного суду від 11.07.2022 у справі № 127/32866/21. Спір з цього приводу між сторонами відсутній.

Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_3 , на момент скоєння ДТП застрахована у Відповідача згідно з Полісом та Договором добровільного страхування, ОСОБА_1 експлуатував автомобіль марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_3 , на законних підставах, відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля, несе Відповідач як особа, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність.

На виконання приписів суду касаційної інстанції у даній справі та з метою належного вирішення даного спору суд зазначає наступне.

У справі № 686/5234/15-ц, про подібність якої зазначив Верховний Суд, фізична особа звернулася з позовом до страхової компанії та фізичної особи про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Позов обґрунтовувався тим, що 29.09.2014 у м. Хмельницькому по вул. Рибалка, 2А сталася ДТП за участю автомобіля «Фіат», яким керував позивач, та автомобіля «ВАЗ», яким керував відповідач-2. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.10.2014 відповідача-2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення.

Цивільно-правова відповідальність відповідача-2 на час ДТП застрахована у відповідача-1, який виплатив позивачу як довіреній особі власника пошкодженого автомобіля «Фіат», страхове відшкодування у розмірі 7 456,36 грн.

Посилаючись на те, що цієї суми недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути зі відповідача - 18 546,33 грн (як різницю між розміром матеріального збитку у цінах на день проведення судової автотоварознавчої експертизи (16 005,69 грн) і виплаченим страховим відшкодуванням у сумі 7 456,36 грн).

Частково задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували своє рішення тим, що відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, визначеному законодавством, а згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У зв`язку з цим суди дійшли висновку про стягнення зі страхової компанії на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди, визначеним у цінах на день проведення експертизи, та страховою виплатою, оскільки суми страхового відшкодування недостатньо для повного покриття витрат позивача на відшкодування заподіяної йому шкоди.

Оскарживши рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, відповідач-1 зазначав, що суди помилково керувались висновком експерта № 021/08/2015 судової автотоварознавчої експертизи для визначення суми страхового відшкодування і з порушенням норм матеріального права взяли до уваги не вартість матеріального збитку, визначену в цінах на момент ДТП (29.09.2014), яка складала 9 822, 90 грн, а вартість матеріального збитку в цінах на день проведення експертизи (28.08.2015) у сумі 16 005,69 грн.

З висновку судової автотоварознавчої експертизи суди встановили, що розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Фіат», в цінах на момент ДТП становить 9 822, 90 грн, а в цінах на 28.08.2015 (на дату складання висновку) - 16 005,69 грн. Заявник касаційної скарги наголошував на тому, що позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування 30.09.2014, а 14.10.2014 йому страхове відшкодування перераховано. Збільшення вартості відновлювального ремонту зумовлене зміною курсу валют у порівнянні з 2014 роком, що, на думку заявника, не покладає на страхову компанію обов`язку зі сплатити страхового відшкодування, розмір якого визначено станом на серпень 2015 року; Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачає зміну (в тому числі збільшення) розміру страхового відшкодування залежно від зміни курсу валют.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 у справі № 686/5234/15-ц не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що збільшення розміру шкоди, завданої ДТП, станом на час проведення судової автотоварознавчої експертизи, порівняно з розміром шкоди на час самої ДТП, є підставою для стягнення різниці сум відшкодування.

Відтак, враховуючи викладене суд при розгляді справи № 910/1630/24 зазначає, що відповідно до статті 36 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закону) страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як встановлено судом вище, відповідно до Висновку № 11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 в цінах на запчастини та вартість робіт, що діяли на момент складання висновку становить 256 454,37 грн., а вартість відновлювального ремонту на день оцінки (вересень 2022) згідно Висновку № ЕД-19/102-22/11688-АВ від 19.09.2022 становить 304 947, 04 грн. (без урахування коефіцієнту фізичного зносу та з урахуванням ПДВ).

Оскільки Позивач звернувся до Відповідача із заявою про страхове відшкодування 02.11.2022, до якої додано саме висновок від 19.09.2022 Відповідачем на виконання вимог статті 36 Закону правомірно та обґрунтовано здійснено розрахунок суми страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (згідно статті 29 Закону) в розмірі 0, 37 та без урахування ПДВ (згідно пункту 36.2 статті 36 Закону).

Дослідивши доводи Відповідача, суд зазначає, що ним вірно здійснено розрахунок вказаного коефіцієнта фізичного зносу з урахуванням положень пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 із застосування показників С (ринкова вартість) та Цн (ціна нового) згідно висновку від 19.09.2022, тобто станом на вересень 2022 року.

Здійснення розрахунків на підставі висновку від 01.08.2023 у Відповідача не було оскільки останній не може нести відповідальність за зміну показників С (ринкова вартість), Цн (ціна нового), зміну вартості складників та в цілому ремонту з причин не здійснення Позивачем відновлення майна за наслідком отримання виплати.

Закон не встановлює обов`язку страховика коригувати розмір страхового відшкодування залежно від коливання курсу валюти та відповідної зміни вартості відновлювального ремонту згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі № № 686/5234/15-ц у постанові від 30.01.2018.

Пунктом 32 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» у разі виникнення необхідності у визначенні розміру ймовірного страхового відшкодування оцінка застрахованого майна проводиться з урахуванням умов страхування та дотриманням принципів корисності і заміщення.

Для застрахованого майна, подібного до майна, що продається (купується) на ринку, оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків.

У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об`єкта, ймовірний розмір страхового відшкодування оцінюється як відповідна частка оцінених прямих збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля саме станом на дату ДТР (28.11.2021).

Однак, судом враховано, Відповідачем самостійно прийнято рішення про здійснення розрахунків із наданого Позивачем висновку від 19.09.2022, який містить оцінку розміру страхового відшкодування із застосуванням показників та характеристики подібного майна дещо пізніше ніж дата заподіяння шкоди (дата ДТП).

Зазначене сторонами не заперечується, а документального підтвердження факту оплати вже проведеного ремонту пошкодженого автомобіля Позивачем не надано.

В силу зазначеного вище, підстави для прийняття та застосування показників згідно Висновку № 11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023 при розрахунку та встановленні вартості відновлювального ремонту в межах даного спору у суду відсутні.

Відтак, наразі суд не вбачає підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача

заявленої додаткової суми страхового відшкодування, обрахованого з розміру матеріального збитку, визначеного у цінах на день проведення нової експертизи, а дії Відповідача щодо вирахування вартості відновлювального ремонту в розмірі 160 309, 34 грн з урахування коефіцієнта фізичного зносу 0, 37 та з відрахування суми ПДВ (54200,93 грн) є правомірними.

Крім того, враховуючи заперечення Позивача щодо покладення на Відповідача відповідальності у повному обсязі з огляду на існування між ним та його страхувальником (винною особою) Договору добровільного страхування суд зазначає, що з вказаного договору вбачається в його назві «Додатковий захист».

Предмет Договору добровільного страхування: майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані із відшкодування шкоди, заподіяної страхувальником або іншою особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю , здоров`я та майну третіх осіб під час експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Пунктом 5.1.2 Договору добровільного страхування закріплено, що за ним підлягає відшкодуванню прямий (реальний) збиток потерпілої третьої особи, що дорівнює перевищенню суми збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку, над страховою сумою (лімітом зобов`язань Страховика щодо виплати страхового відшкодування) згідно з Полісом ОСЦПВВНТЗ.

Так, аргументи Позивача щодо необхідності відшкодування Відповідачем всієї вартості матеріального збитку з огляду на існування між сторонами Договору добровільного страхування є помилковими, оскільки з умов останнього вбачається, що такий Договір укладено на випадок недостатності суми виплати за Полісом третій особі, що в даному випадку і відбулося, тобто виплата за таким договором є додатковою та розширює суму виплати, розрахованої Відповідачем у відповідності до вимог Закону.

Що стосується заявленої Відповідачем до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідач у поданій ним заяві посилається на положення пункту 8 частини 3 статті 165 ГПК України, який визначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Суд зазначає, що поданий Відповідачем відзив не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які Відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Такий розрахунок так само відсутність і при розгляді справи в суді апеляційної та касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

В силу зазначеного вище, суд не вбачає підстав для відшкодуванню Відповідачу витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції оскільки останні ним попередньо визначені не були, тобто не очікувалися та відповідно не заявлялися.

На переконання суду, звернення Відповідача із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу зумовлено виключно висновками Верхового Суду у даній справі.

В силу зазначеного заперечення Позивача по суті розподілу судом не досліджується.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/6757/23.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини за сукупністю наданих доказів, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в силу належного спростування Відповідачем наданих Позивачем доводів та виконання Відповідачем обов`язку в частині виплати суми страхового відшкодування за страховим випадком.

Судові витрати Позивача та витрати Відповідача у вигляді судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Позивача.

Витрати Відповідача на професійну правничу допомогу йому не відшкодовуються та покладаються на нього.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Департаменту патрульної поліції - відмовити.

2. Судові витрати Департаменту патрульної поліції не відшкодовуються.

3. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; ідентифікаційний код 40108646) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; ідентифікаційний код 20602681) судовий збір за подання апеляційної скарги - 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн та судовий збір за подання касаційної скарги - 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн.

4. У відшкодуванні Приватному акціонерному товариству «Українська пожежно-страхова компанія» витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 06.02.2025

Суддя Антон ПУКАС