Рішення № 124962490, 28.01.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2025Справа № 910/3485/24Господарський суд міста Києва у складі:

Судді - Бондаренко-Легких Г. П.

за участю секретаря - Боровик В. В.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/3485/24.

За позовом Соуленвуд Трейд Лімітед (Solenwood Trade Limited) (НЕ 291209, Гр. Ксенопулу, 17, 3106, м. Лімасол, Кіпр; Gr. Xenopoulou, 17, 3106, Limassol, Cyprus)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвестбуд» (04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 8)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Таврія» (75700, Херсонська обл., Скадовський р-н, м. Скадовськ, вул. Незалежності, 121)

про стягнення 114 292 349, 57 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Мирошніченко І.В. (в залі суду) - адвокат, ордер серії СА №1085971 від 15.05.2024.

Від відповідача-1: не прибув.

Від відповідача-2: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Соуленвуд Трейд Лімітед (Solenwood Trade Limited) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвестбуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" про солідарне стягнення 114 292 349, 57 грн заборгованості за Договором позики №2/R від 09.02.2007 (Договір поруки №б/н від 10.02.2016).

27.03.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 27.03.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

01.04.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, зазначені в підпункті 3 пункту 3 резолютивної частини ухвали від 27.03.2024.

Недоліки встановлені підпунктом 1, 2 пункту 3 резолютивної частини ухвали від 27.03.2024, позивач не усунув.

11.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, та підготовче засідання у справі призначив на 21.05.2024. Зобов`язано повторно позивача: (1) подати до суду письмову заяву на виконання ухвали із зазначенням обґрунтованого розрахунку сум, що стягується (надати суду обґрунтований розрахунок процентів за користування позикою, що відповідатиме пункту 2.4. та пункту 2.5. Договору з відповідними змінами (а саме проценти мають бути розраховані згідно з погодженими графіками погашення процентів помісячно в останній робочий день місяця); (2) подати до суду письмову заяву на виконання ухвали із наданням всіх доказів, якими обґрунтовано позовні вимоги (докази здійснення траншів щодо видачі позики у розмірі 1 550 000, 00 дол. США; докази частково погашення позики у розмірі 106 100, 00 дол. США 25.08.2021). Зобов`язати позивача подати в належним чином засвідченій копії з перекладом документи, які підтверджують реєстрацію компанії позивача, сертифікати директорів та секретаря позивача, а також пояснення хто такий є директор Клео Васіліоу, у випаду якщо він є працівником Nosbor Services LTD - надати цьому відповідні докази.

06.05.2024 засобами поштового зв`язку від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просив розгляд справи здійснювати без участі відповідача-1.

15.05.2024 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла: (1) заява на виконання вимог ухвали від 11.04.2024; (2) відповідь на відзив відповідача-1.

20.05.2024 на електронну пошту суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

В підготовче судове засідання 21.05.2025 прибули представники позивача та відповідача-2 (представник відповідача-2 приймає участь в підготовчому судовому засіданні в режимі ВКЗ). Суд на місці ухвалив відкласти підготовче судове засідання на 09.07.2024.

13.06.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву.

В підготовче судове засідання 09.07.2024 прибув представник позивача. Представники відповідачів в підготовче судове засідання не прибули та про причини неявки суд не повідомили. Суд на місці ухвалив: (1) поновити відповідачу-2 строк для подачі відзиву; (2) закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 03.09.2024.

02.09.2024 через відділ канцелярії суду від відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача-1.

02.09.2024 через відділ канцелярії суду від відповідача-2 надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача-2.

В судове засідання по суті 03.09.2024 прибув представник позивача. Представники відповідачів в судове засідання по суті не прибули та про причини неявки суд не повідомили. Суд на місці ухвалив зобов`язати представника позивача на наступне судове засідання: (1) надати пояснення щодо електронного листування між сторонами, а саме різницею електронних адрес, які зазначені в договорі та адресами, на які фактично здійснювалось листування; (2) надати пояснення щодо направлення 08.02.2024 письмової вимоги від 15.11.2023 про виконання зобов`язань, яка адресована генеральному директору відповідача-2, але фактично направлена ОСОБА_1 ; (3) оголосити перерву в судовому засіданні по суті до 10.10.2024.

08.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою від 08.10.2024, суд повідомив сторін про зняття з розгляду справи №910/3485/24, розгляд якої призначений на 10.10.2024 та про визначення нової дати судового засідання по суті на 28.11.2024.

В судове засідання по суті 28.11.2024 прибув представник позивача. Представники відповідачів в судове засідання по суті не прибули та про причини неявки суд не повідомили. Суд на місці ухвалив зобов`язати представника позивача на наступне судове засідання: надати додаткові пояснення щодо кінцевого строку повернення кредиту, які засвідчені реєстраційним свідоцтвом НБУ і чому вони відрізняються від строків погашення, які відображені в додатковій угоді; відкласти розгляд справи по суті на 28.01.2025.

27.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

В судове засідання по суті 28.01.2025 прибув представник позивача. Представники відповідачів в судове засідання по суті не прибули та про причини неявки суд не повідомили. В судовому засіданні по суті представник позивача просив суд стягнути з відповідача 113 292 340, 54 грн (в позовних вимогах просив стягнути 114 292 349, 57 грн).

Заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, суд -

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

09.02.2007 між DARSEN SERVICES LIMITED, як позикодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвестбуд», як позичальником, (відповідач-1) укладено договір позики №2/R.

Цей договір набирає чинності з дати його реєстрації Головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (пункт 7.3. договору №2/R від 09.02.2007).

Договір позики №2/R від 09.02.2007 зареєстрований ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом №6524.

Усі додатки, зміни та доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов`язковим посиланням на цей договір (пункт 7.1. договору №2/R від 09.02.2007).

В договір позики №2/R від 09.02.2007 неодноразово вносились зміни та доповнення, які в свою чергу оформлялись відповідними додатковими угодами.

В подальшому на підставі договору відступлення права вимоги від 10.08.2011 за договором позики №2/R від 09.02.2007 укладеного між DARSEN SERVICES LIMITED, як першим позикодавцем, SOLENWOOD TRADE LIMITED, як новим позикодавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвестбуд», як позичальником (відповідач-1) перший позикодавець передав, а новий позикодавець одержав право вимоги виконання позичальником зобов`язань за договором позики №2/R, укладеним 09 лютого 2007 року між першим позикодавцем та позичальником.

Згідно пункту 1.1. договору №2/R від 09.02.2007 в редакції додаткової угоди №5 від 27.04.2012, позикодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характери використання, у сумі 1 550 000, 00 доларів США зі сплатою 11% процентів річних, та кінцевим терміном повернення заборгованості не пізніше 30 квітня 2015 року, на умовах, визначених цим договором.

Ставка процентів річних в пункті 1.1. договору №2/R від 09.02.2007 в різних редакції зазначеного пункт була визначена в наступному розмірі:

(1) в редакції договору від 09.02.2007 - 10% процентів річних;

(2) в редакції договору від 20.03.2009 - 15% процентів річних;

(3) в редакції договору від 10.08.2011 - 11% процентів річних;

(4) в редакції договору від 27.04.2012 - 11% процентів річних.

Відповідно до пункту 1.3. договору №2/R від 09.02.2007, позика надається позичальнику на наступні цілі: для фінансування будівництва торгово-розважальних комплексів, а також з метою проведення розрахунків за придбані позичальником корпоративні права.

У відповідності до пунктів 2.1., 2.2. договору №2/R від 09.02.2007, надання позики на цілі, визначені п. 1.3. цього договору, проводиться шляхом перерахування відповідних траншів в строки, визначені у додатку №1 до цього договору, з рахунку позикодавця на рахунок позичальника. Моментом (днем) надання позики вважається день зарахування повної суми позики на рахунок позичальника.

Пунктом 2.8. договору №2/R від 09.02.2007 встановлено, що усі виплати та утримання, пов`язані з перерахуванням позичальником позикодавцю будь-яких платежів за цим договором сплачуються позичальником самостійно та за власний (позичальника) рахунок.

Пунктом 2.9. договору №2/R від 09.02.2007 встановлено, що всі витрати, пов`язані з переказом коштів за цим договором, несе позичальник.

Позикодавець на виконання умов договору №2/R від 09.02.2007 окремими траншами 06.03.2007, 08.08.2007, 16.11.2007, 10.12.2007 перерахував позичальнику обумовлену суму позики у загальному розмірі 1 550 000, 00 доларів США

Пунктом 1.2. договору №2/R від 09.02.2007 в редакції додаткової угоди №5 від 27.04.2012 між сторонами узгоджено, що позичальник зобов`язується здійснити погашення основної суми заборгованості за позикою не пізніше 30 квітня 2015 року, шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок позикодавця.

Згідно пункту 2.3 договору №2/R від 09.02.2007, моментом (днем) повернення позики вважається день зарахування повної суми фактичної заборгованості за позикою (що включає в себе основну суму позики та нараховані проценти) на рахунок позикодавця.

В додатку №09-204/11995 від 03.07.2012 до реєстраційного свідоцтва від 03.07.2012 №3 вказаний строк погашення заборгованості по договору №2/R від 09.02.2007 - 30.06.2015.

Відповідно до пунктів 2.4., 2.5. (в редакції додаткової угоди №3 від 20.03.2009) та 2.6 договору №2/R від 09.02.2007:

- Нарахування процентів за користування позикою здійснюється у валюті позики щомісячно, в останній робочий день місяця;

- Сплата процентів здійснюється у валюті позики згідно з графіком, наведеним у додатку №2 до цього договору, шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок позикодавця;

- Нарахування та сплата процентів за користування позикою здійснюється за фактичну кількість днів користування позикою в періоді (28-29-30-31/360). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення позики.

Позикодавець, згідно умов договору №2/R від 09.02.2007 нарахував позичальнику 1 476 197, 92 доларів США процентів річних за користування чужими грошовими коштами за період з 06.03.2007 по 30.06.2015.

Позичальник всупереч умов договору №2/R від 09.02.2007 лише 25.08.2021 повернув позику частково у розмірі 106 100, 00 доларів США.

Таким чином, за твердженням позивача у позичальника перед позикодавцем наявна заборгованість неповернутої суми позики у розмірі 1 443 900, 00 доларів США та нарахованих процентів у розмірі 1 476 197, 92 доларів США.

Відповідно до пункту 6.4. договору №2/R від 09.02.2007 в редакції додаткової угоди №6 від 27.04.2018, позикодавець та позичальник в порядку передбаченому статтею 259 Цивільного кодексу України, погодили, що до правовідносин за цим договором застосовується збільшений строк позовної давності, а саме 10 (десять) років.

10.02.2016 між SOLENWOOD TRADE LIMITED, як кредитором (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Таврія», як поручителем (відповідач-2) укладено договір поруки, згідно пунктом 1.1. якого, поручитель зобов`язується безумовно, безвідклично та безоплатно відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за договором позики разом з усіма змінами та доповненнями, додатками, додатковими угодами до нього, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому на підставі договору позики, в тому числі, але не виключно:

- повернути кредитору позику, отриману за договором позики у розмірі 1 550 000, 00 доларів США;

- сплатити кредитору проценти за користування позикою у розмірі 1 476 197 доларів США 92 центи, на умовах, зазначених у договорі позики;

- виконати перед кредитором всі інші зобов`язання у строки та на умовах, зазначених у договорі позики.

Цей договір поруки набуває чинності з моменту його підписання і діє до його припинення на підставі, передбачених цим договором і чинним законодавством України (пункт 5.1. договору поруки від 10.02.2016). Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також в інших випадах, передбачених чинним законодавством України. Керуючись частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що порука за цим договором також припиняється через 20 (двадцять) років з дати укладення цього договору поруки, якщо до спливу цього строку кредитором не пред`явлено вимоги до поручителя (пункт 5.5. договору поруки від 10.02.2016).

У відповідності до пункті 2.2. та 2.3. договору поруки від 10.02.2016:

- У разі невиконання боржником будь-якого зобов`язання окремо або всіх зобов`язань за договором позики поручитель відповідає перед кредитором солідарно з боржником у повному обсязі зобов`язань боржника за договором позики, включаючи сплату суми позики, нарахованих процентів, відшкодування збитків, пов`язаних з порушенням виконання зобов`язань боржником. Поручитель відповідає перед кредитором всім належним йому на праві власності майно та грошовими коштами;

- У разі невиконання боржником будь-якого зобов`язання окремо або всіх зобов`язань за договором позики до кредитора переходить право вимагати виконання в повному обсязі чи частково поручителем кожного зобов`язання окремо або всіх зобов`язань боржника за договором позики, а також право вимагати відшкодувати шкоду (збитки), завдані невиконанням боржником в повному обсязі чи частково будь-якого зобов`язання окремо або всіх зобов`язань за договором позики.

Відповідно до пункту 3.1. договору поруки від 10.02.2016, у разі порушення боржником своїх зобов`язань (будь-якого із зобов`язань) за договором позики кредитор має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про виконання зобов`язань за договором позики у повному обсязі чи частково та/або про відшкодування шкоди (збитків), завданих невиконанням боржником будь-якого з зобов`язань окремо або всіх зобов`язань за договором позики.

У зв`язку з тим, що позичальник (ТОВ «Регіон-Інвестбуд») по договору №2/R від 09.02.2007 не здійснив вчасного та повного повернення позики та не сплатив проценти, позивач направив поручителю (ТОВ «Віндкрафт Таврія») засобами поштового зв`язку письмову вимогу від 15.11.2023 про виконання зобов`язань за договором позики №2/R від 09.02.2007.

Згідно пункту 2.1. договору поруки від 10.02.2016, поручитель зобов`язаний не пізніше 10-ти (десяти) робочих днів від дати отримання письмової вимоги кредитора, перерахувати суму заборгованості боржника за договором позики. Банківські реквізити, на які необхідно сплатити заборгованість боржника, зазначаються у вимозі кредитора.

Пунктом 3.3. договору поруки від 10.02.2016 встановлено, що поручитель зобов`язується сплатити кредиторові суму боргу в порядку та у строки, визначені в п. 2.1. цього договору поруки.

Вищезазначену вимогу від 15.11.2023 представник поручителя отримав 19.02.2024, проте, суму заборгованості у загальному розмірі 2 920 097 доларів США 92 центи в строк до 04.03.2024 на рахунок позивача відповідач-2 не перерахував.

За таких обставин, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 114 292 340, 57 грн, що в свою чергу є еквівалентно 2 920 097, 92 доларів США за курсом НБУ встановленим на дату подання позову (21.03.2024), а саме 39, 1399 грн за 1 долар США.

ІI. Предмет та підстави позову.

Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідачів про стягнення з останніх солідарно 114 292 340, 57 грн.

Юридичними підставами позову є статті 173, 193 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 536, 553, 554, 1046, 1048, 1049 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем-1 умов договору позики №2/R від 09.02.2007 в частині своєчасного і повного повернення суми позики та оплати процентів; неналежне виконання відповідачем-2 умов договору поруки від 10.02.2016 в частині своєчасного та повного виконання вимоги позивача.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Так, згідно з доводів позивача, у зв`язку з порушенням відповідачем-1 умов договору позики №2/R від 09.02.2007, а саме не здійснення вчасного і повного повернення суми позики та не здійснення оплати процентів, у останнього утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачів, як солідарних боржників, оскільки другий відповідач є поручителем.

IV. Заперечення відповідачів у справі.

(1) Заперечення відповідача-1.

Відповідач-1 не заперечує, що не повернув вчасно та в повному обсязі суму отриманої позики, а навпаки підтверджує такі обставини.

Проте, відповідач-1 зазначає, що фактично отримав позику у загальному розмірі 1 547 192, 59 доларів США, відтак, з урахуванням здійснення часткової оплати в серпні 2021 року, поточний розмір заборгованості за позикою становить 1 441 092, 59 доларів США, а заборгованість за процентами становить 1 445 079, 92 доларів США, тобто в сукупності 2 886 163, 51 доларів США (112 964 151, 17 грн).

З огляду на зазначене, відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у розмірі 1 328 189, 40 грн.

(2) Заперечення відповідача-2.

Відповідач-2 не заперечує, що не виконав власні зобов`язання по договору поруки від 10.02.2016, у зв`язку зі суттєвою зміною матеріального становища (за твердженнями відповідача-2).

Відповідач-2 підтримує мотиви відповідача-1 щодо необхідності відмовити позивачу в задоволенні частини вимог у розмірі 1 328 189, 40 грн.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем-1 обов`язок по поверненню суми позики за договором №2/R від 09.02.2007?

- чи наявні підстави для нарахування відповідачу-1 процентів річних?

- чи був порушений відповідачем-2 обов`язок по виконанню вимоги позивача згідно умов договору поруки від 10.02.2016?

- чи обґрунтовані заперечення відповідачів в частині відмови у стягненні 1 328 189, 40 грн?

- чи обґрунтовані заявлені суми до стягнення, а відтак чи підлягають позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів задоволенню та в якій частині?

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем-1, є договором позики, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 Цивільного кодексу України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина 1 стаття 1047 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 стаття 1048 Цивільного кодексу України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина 1, 2 стаття 536 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 09.02.2007 між позивачем та відповідаче-1 укладено договір позики №2/R, за умовами пункту 1.1. (в редакції додаткової угоди №5 від 27.04.2012) якого, позивач зобов`язується надати відповідачу-1 грошові кошти у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характери використання, у сумі 1 550 000, 00 доларів США зі сплатою 11% процентів річних, та кінцевим терміном повернення заборгованості не пізніше 30 квітня 2015 року, на умовах, визначених цим договором.

Суд констатує, що позикодавцем по договору позики №2/R від 09.02.2007 був DARSEN SERVICES LIMITED, однак, на підставі договору відступлення права вимоги від 10.08.2011, DARSEN SERVICES LIMITED відступив (передав) право вимоги виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором позики №2/R від 09.02.2007 - SOLENWOOD TRADE LIMITED (позивач).

Окрім цього, матеріалами справи підтверджується, що в договір позики №2/R від 09.02.2007 неодноразово вносились зміни та доповнення, які в свою чергу оформлялись відповідними додатковими угодами, так зокрема, розмір процентної ставки, який зазначений в пункті 1.1. договору позики неодноразово змінювався, а саме: (1) в редакції договору від 09.02.2007 - 10% процентів річних; (2) в редакції договору від 20.03.2009 - 15% процентів річних; (3) в редакції договору від 10.08.2011 - 11% процентів річних; (4) в редакції договору від 27.04.2012 - 11% процентів річних.

Позикодавець згідно умов пунктів 2.1., 2.2. договору №2/R від 09.02.2007 окремими траншами 06.03.2007, 08.08.2007, 16.11.2007, 10.12.2007 перерахував відповідачу-1 обумовлену суму позики.

Позика надається позичальнику на наступні цілі: для фінансування будівництва торгово-розважальних комплексів, а також з метою проведення розрахунків за придбані позичальником корпоративні права (пункт 1.3. договору №2/R від 09.02.2007).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 стаття 1049 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 стаття 1049 Цивільного кодексу України).

В пунктах 1.1. та 1.2. договору №2/R від 09.02.2007 в редакції додаткової угоди №5 від 27.04.2012 між сторонами узгоджений строк повернення суми позики, а саме не пізніше 30.04.2015. Одночасно з цим, в додатку №09-204/11995 від 03.07.2012 до реєстраційного свідоцтва від 03.07.2012 №3 вказаний строк погашення заборгованості по договору №2/R від 09.02.2007 - 30.06.2015.

Окрім цього, позивач на підставі пунктів 2.4., 2.5. (в редакції додаткової угоди №3 від 20.03.2009), 2.6 договору №2/R від 09.02.2007 та приписів законодавства України нарахував відповідачу-1 проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 06.03.2007 по 30.06.2015 у розмірі 1 476 197, 92 доларів США.

Однак, відповідач-1 всупереч умов договору позики №2/R від 09.02.2007 здійснив лише часткове повернення позики у розмірі 106 100, 00 доларів США і лише 25.08.2021, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №2 від 25.08.2021, копію якої відповідач-1 долучив до відзиву.

Таким чином, за розрахунками позивача, у відповідача-1 перед позивачем наявна заборгованість у вигляді неповернутої суми позики у розмірі 1 443 900, 00 доларів США та нарахованих процентів у розмірі 1 476 197, 92 доларів США, що в сукупності становить 2920097,92 доларів США, еквівалентно 114292340, 57 грн за курсом НБУ станом на 21.03.2024 (дата подання позову).

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (стаття 541 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина 1 стаття 546 Цивільного кодексу України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (частина 1 стаття 547 Цивільного кодексу України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (частина 1, 2 стаття 553 Цивільного кодексу України).

Таким чином, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Як підтверджено матеріалами справи, що 10.02.2016 між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки, згідно умов якого відповідач-2 зобов`язується безумовно, безвідклично та безоплатно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором позики №2/R від 09.02.2007 разом з усіма змінами та доповненнями, додатками, додатковими угодами до нього, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому на підставі договору позики, в тому числі, але не виключно: (1) повернути кредитору позику, отриману за договором позики у розмірі 1 550 000, 00 доларів США; (2) сплатити кредитору проценти за користування позикою у розмірі 1 476 197 доларів США 92 центи, на умовах, зазначених у договорі позики; (3) виконати перед кредитором всі інші зобов`язання у строки та на умовах, зазначених у договорі позики.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1 стаття 554 Цивільного кодексу України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2 стаття 554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 стаття 543 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.1. договору поруки від 10.02.2016, у разі порушення боржником своїх зобов`язань (будь-якого із зобов`язань) за договором позики кредитор має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про виконання зобов`язань за договором позики у повному обсязі чи частково та/або про відшкодування шкоди (збитків), завданих невиконанням боржником будь-якого з зобов`язань окремо або всіх зобов`язань за договором позики.

Оскільки, відповідач-1 не виконав власних зобов`язань згідно умов договору позики №2/R від 09.02.2007, а саме не здійснив вчасного та повного повернення позики і не оплатив нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, позивач направив представнику відповідача-2 (поручитель) засобами поштового зв`язку письмову вимогу від 15.11.2023 про виконання зобов`язань за договором позики №2/R від 09.02.2007.

В зазначеній вимозі від 15.11.2023 позивач просив відповідача-2 в порядку пункту 2.1. договору поруки від 10.02.2016 протягом 10 (десяти) робочих днів від дати отримання цієї вимоги перерахувати на користь позивача заборгованість за договором позики №2/R від 09.02.2007 в розмірі 2 920 097, 92 доларів США.

Як вбачається з доданого позивачем до матеріалів справи «Відстеження відправлень Express/DHL/Україна», письмову вимогу від 15.11.2023 представник відповідача-2 отримав 19.02.2024.

Відтак, відповідача-2 згідно пункту 2.1. договору поруки від 10.02.2016 зобов`язаний був перерахувати на користь позивача заборгованість відповідача-1 по договору позики №2/R від 09.02.2007 до 04.03.2024 включно.

Однак, відповідач-2 в порушення умов договору поруки від 10.02.2016 власних зобов`язань по поверненню позивачу неоплаченої відповідаче-1 суми позики та сплати процентів за користування відповідачем-1 позикою не виконав.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідачі не заперечують, що не виконали власних зобов`язань по вищезазначеним договорам, а навпаки підтверджують встановлені обставини.

Одночасно з цим відповідача-1 заперечує, а відповідач-2 підтримує такі заперечення щодо 1 328 189, 40 грн, з тих причини, що за твердженнями відповідача-1 він фактично отримав суму позики у загальному розмірі 1 547 192, 59 доларів США, а не як заявлено позивачем 1 550 000, 00 доларів США, на підтверджені власних мотивів відповідач-1 до відзиву долучив копії відповідних банківських виписок.

Так, згідно виписок відповідача-1 (ТОВ «Регіон-Інвестбуд») останній отримував наступні транші:

- 06.03.2007 у розмірі 334 277, 31 доларів США;

- 08.08.2007 у розмірі 598 848, 20 доларів США;

- 16.11.2007 у розмірі 239 694, 87 доларів США;

- 10.12.2007 у розмірі 374 372, 21 доларів США.

Тобто, загалом 1 547 192, 59 доларів США.

Позивач, в свою чергу, заперечуючи проти доводів відповідача-1 зазначає, що останній фактично отримав меншу суму позики ніж та, яка обумовлена в договорі позики №2/R від 09.02.2007, у зв`язку з тим, що відповідачу-1 надходили грошові кошти після вирахування із суми переказу комісії банку за переказ в іноземній валюті, на підтвердження чого позивач долучив до відповіді на відзив копії платіжних інструкцій від 13.11.2007, від 10.12.2007 з яких вбачається, що позикодавець (DARSEN SERVICES LIMITED) переказував на рахунок відповідача-1 суми обумовлені в договорі позики, однак банк вираховував комісію.

Пунктом 2.9. договору №2/R від 09.02.2007 сторони узгодили, що всі витрати, пов`язані з переказом коштів за цим договором, несе позичальник.

Таким чином, позивач та відповідач-1 узгодили, що всі сплачені банківські комісії за переказ позики в загальному розмірі 1 550 000, 00 доларів США покладаються на відповідача-1, як позичальника, а отже, вирахування таких комісій не свідчить про те, що позика була видана у меншому розмірі.

Відтак, заперечення відповідачів судом відхиляються.

Натомість, як судом зазначено вище, що умовами договору №2/R від 09.02.2007 (зі змінами) передбачається повернення суми позики не пізніше 30.04.2015, а в додатку №09-204/11995 від 03.07.2012 до реєстраційного свідоцтва від 03.07.2012 №3 строк погашення заборгованості по договору позики вказаний 30.06.2015.

Позивач в свою чергу нараховує проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 06.03.2007 по 30.06.2015.

Проте, в письмових пояснення від позивача, які надійшли до суду через систему «Електронний суд» 27.01.2025 позивач повідомив суд, що під час підготовки додатку до реєстраційного свідоцтва від 03.07.2012 №3 в ньому була допущено описку в даті, у зв`язку з чим позивач просить вважати вірною датою повернення позики 30.04.2015.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 6.28. постанови від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 наголосила, що за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відтак, позивач здійснив перерахунок процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 06.03.2007 по 30.04.2015, у зв`язку з чим сума нарахованих відсотків становить 1 447 703, 40 доларів США.

З огляду на зазначене, загальна сума заборгованості складає 2 891 603, 40 доларів США. Тому, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 113 292 340, 54 грн за курсом НБУ на дату подачі позову.

Вищезазначені обставини в судовому засіданні по суті 28.01.2025 безпосередньо підтвердив представник позивача, проте оскільки розгляд справи вже відбувався по суті, то позивач позбавлений права на зменшення позовних вимог, а суд можливості прийняти таку заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Однак, суд перевіривши правильність розрахунку еквівалентної суми в гривнях суми 2 891 603, 40 доларів США зазначає, що за курсом НБУ (39, 1399) станом на дату звернення позивача з позовом до суду (21.03.2024) еквівалентна сума становить 113 177 067, 92 грн, а не як зазначає позивач 113 292 340, 54 грн.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина 3, 4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на все вищезазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачами належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідачів перед позивачем у вигляді не повернутої суми позики та неоплаченої суми процентів за користування чужими коштами в еквіваленти на гривні за курсом НБУ станом на дату звернення позивачем до суду (21.03.2024) становить 113 177 067, 92 грн, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, судом взято до уваги, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (пункт 60 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2024 у справі №903/87/23).

Відтак, у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну.

З огляду на зазначене, сума судового збору пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 1 049 458, 50 грн покладається на відповідачів порівну.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Соуленвуд Трейд Лімітед (Solenwood Trade Limited) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвестбуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Таврія» про стягнення 114 292 349, 57 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвестбуд» (04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 8; ідентифікаційний код: 34191490) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Таврія» (75700, Херсонська обл., Скадовський р-н, м. Скадовськ, вул. Незалежності, 121; ідентифікаційний код: 39374562) як солідарних боржників на користь Соуленвуд Трейд Лімітед (Solenwood Trade Limited) (НЕ 291209, Гр. Ксенопулу, 17, 3106, м. Лімасол, Кіпр; Gr. Xenopoulou, 17, 3106, Limassol, Cyprus) заборгованість у розмірі 113 177 067 (сто тринадцять мільйонів сто сімдесят сім тисяч шістдесят сім) грн 92 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвестбуд» (04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 8; ідентифікаційний код: 34191490) на користь Соуленвуд Трейд Лімітед (Solenwood Trade Limited) (НЕ 291209, Гр. Ксенопулу, 17, 3106, м. Лімасол, Кіпр; Gr. Xenopoulou, 17, 3106, Limassol, Cyprus) судовий збір у розмірі 524 729 (п`ятсот двадцять чотири тисячі сімсот двадцять дев`ять) грн 20 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Таврія» (75700, Херсонська обл., Скадовський р-н, м. Скадовськ, вул. Незалежності, 121; ідентифікаційний код: 39374562) на користь Соуленвуд Трейд Лімітед (Solenwood Trade Limited) (НЕ 291209, Гр. Ксенопулу, 17, 3106, м. Лімасол, Кіпр; Gr. Xenopoulou, 17, 3106, Limassol, Cyprus) судовий збір у розмірі 524 729 (п`ятсот двадцять чотири тисячі сімсот двадцять дев`ять) грн 20 коп.

5. Відмовити в стягненні заборгованості у розмірі 1 115 272, 65 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.02.2025.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких