Рішення № 124962357, 06.02.2025, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 р. м. УжгородСправа № 907/1092/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

до відповідача Виконавчого комітету Хустської міської ради, Закарпатська обл., місто Хуст

про стягнення 15 417,01 грн,

Секретар судового засідання Райніш М.І.

За участю представників сторін:

Сторони не викликалися

ВСТАНОВИВ:

Позивач заявив позов до Виконавчого комітету Хустської міської ради (Україна, 90400, Закарпатська обл., місто Хуст(пн), ВУЛИЦЯ 900-РІЧЧЯ ХУСТА, будинок 27, код ЄДРПОУ 04053714) про стягнення борг у загальній сумі 15 417,01 грн, у тому числі: - основний борг у сумі 12 464,65 грн; - пеня у сумі 1 709,29 грн; - три проценти річних у сумі 293,23 грн; - інфляційні втрати у сумі 949,84 грн.

Позов заявлено з посиланням на статті 20, 173- 175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України, ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 20, 42, 46, 162- 164, 171, 172 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

05.02.2025 відповідачем подано заяву про визнання позовних вимог. Надавши правову оцінку заяви відповідача про визнання позову на предмет законності та обґрунтованості, суд визнав за можливе прийняти її до уваги та застосувати в цій ситуації правила п. 4 ст. 191 та п. 3 ст. 185 ГПК України.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.

За отриманий природний газ Відповідач сплатив всього 195 056,36 грн. Сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 12 464,65 грн, детальний розрахунок якого викладено у додатку до цього позову

У зв`язку з наведеним Позивач просить суд стягнути борг у загальній сумі 15 417,01 грн, у тому числі: - основний борг у сумі 12 464,65 грн; - пеня у сумі 1 709,29 грн; - три проценти річних у сумі 293,23 грн; - інфляційні втрати у сумі 949,84 грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги у справі №907/1092/24 визнав повністю.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та ВИКОНАВЧИМ КОМІТЕТОМ ХУСТСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ 25.09.2023 укладено договір №06-4323/23-БО-Т постачання природного газу (далі Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору Позивач передав Відповідачу, в період з листопада по грудень 2023, замовлений Відповідачем обсяг (об`єм) природного газу, в тому числі по місяцях, перелік яких із зазначенням обсягу (об`єму), а саме:

- акт приймання-передачі природного газу за листопад 2023 4,51997 тис.м3 74 823,07 грн;

- акт приймання-передачі природного газу за грудень 2023 8,01612 тис.м3 132 697,94 грн;

На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 207 521,01 грн, що підтверджується актами приймання передачі природного газу, що надані згідно додатку до цього позову.

Підпунктами 3.5.1. - 3.5.4 Договору визначено, що Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем. На підставі даних отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірник акту приймання-передачі за відповідний період. У випадку не повернення підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу.

Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.

За отриманий природний газ Відповідач сплатив всього 195 056,36 грн. Сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 12 464,65 грн.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, розмір нарахованої Позивачем пені за неналежне виконання Відповідачем умов Договору складає 1 709,29 грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову. Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 949,84 грн. Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 293,23 грн. Отже, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем, що підлягає стягненню згідно позовних вимог складає 15 417,01 грн.

Враховуючи наведене, заборгованість відповідача є доведеною.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, в разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Таким чином, зважаючи на наведене, обізнаність відповідача з наслідками вчинення такої процесуальної дії як визнання позову та керуючись правилами п. 4 ст. 191 ГПК України, суд доходить висновку про задоволення позову у розмірі 12 464,65 грн основного боргу.

Щодо пені

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно пункту 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок пені в межах заявленого періоду, і виявив що розрахунки правильні, в зв`язку з чим задоволенню підлягає пеня в межах суми 1 709,29 грн.

Щодо 3 % річних

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв`язку з чим задоволенню підлягають три відсотки річних в межах суми 293,23 грн.

Щодо інфляційних втрат

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв`язку з чим задоволенню підлягають інфляційні втрати в межах суми 949,84 грн.

Розподіл судових витрат.

За загальним правилом, судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, статтею 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено особливий порядок розподілу судових витрат, зокрема, у випадку визнання відповідачем позову. Так, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічну норму містить і частина 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». За таких обставин, суд покладає судові витрати на відповідача в розмірі 50% сплаченого позивачем судового збору, тобто 1 211,02 грн.

Інша ж частина судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись ст. ст. 12, 74, 129, 130, п.4 ст.191, ст.ст.236-238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги - задоволити повністю.

2.Стягнути з ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ХУСТСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (90400, Закарпатська обл., місто Хуст(пн), вулиця 900-річчя Хуста, будинок 27, код ЄДРПОУ: 04053714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ: 42399676) борг у загальній сумі 15 417,01 грн, у тому числі: - основний борг у сумі 12 464,65 грн; - пеня у сумі 1 709,29 грн; - три проценти річних у сумі 293,23 грн; - інфляційні втрати у сумі 949,84 грн, а також суму 1 211,02 грн на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 06.02.2025

Суддя Андрейчук Л. В.