Рішення № 124959220, 06.02.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12313/24

Провадження № 2/357/1658/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

06 лютого 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання Каплічної Ж.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В :

31.07.2024 представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 02.09.2024, обґрунтовуючи тим, що 30.05.2018 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №008/4763763-СК та 17.10.2019 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №008/7147506-СК. 21.12.2023 було укладено договір №НІ/11/14-Ф, відповідно до якого АТ «ТАСКОМБАНК» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами №008/4763763-СК від 30.05.2018 та №008/7147506-СКвід 17.10.2019. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договорами №008/4763763-СК від 30.05.2018 та №008/7147506-СК від 17.10.2019. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №008/4763763-СК від 30.05.2018 станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 21875,07 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 12728,97 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 9146,10 грн. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №008/7147506-СК від 17.10.2019станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить16074,92 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 9484,14грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 6590,78 грн. Тому, позивач просив у судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договорами №008/4763763-СК від 30.05.2018, № 008/7147506-СК від 17.10.2019 у розмірі 37949,00 грн, витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

11.11.2024 судом, після отримання відповіді на запити з відділу обліку та моніторингу інформації ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача, в особі директора Марії Ткаченко, у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, у позовній заяві просила розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності та відзив на позов до суду не подала.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі ст. 280 ЦПК України постановив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Судом встановлено, що 30.05.2018 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Таскомбанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №008/4763763-СК (а.с. 5), якою акцептувала Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та ознайомившись із Тарифами банку, просила відкрити їй поточний рахунок у гривні, операції по яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, виявила бажання отримати на своє ім`я платіжну картку в рамках кредитного продукту «Кредитна картка «Велика п`ятірка», для здійснення операцій за рахунком, та встановити бажаний кредитний ліміт у розмірі 10000,00 грн, підтвердила відкриття поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 .

Встановлено, що згідно договору №008/4763763-СК від 30.05.2018 кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, встановивши суму кредитного ліміту від 1000 до 100000 грн, тип кредиту - кредитна лінія, строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк, процентна ставка за користування кредитом: 40,4%, цільове призначення кредиту - на споживчі потреби, а позичальник зобов`язується повертати заборгованість за кредитною лінією шляхом щомісячної сплати платежу у розмірі 5% від суми заборгованості, але не менше 100 грн, що підтверджується копією заяви-договору та паспортом споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка» (а.с. 5 та на звороті).

Також, встановлено, що 17.10.2019 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Таскомбанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву-договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 008/7147506-СК(а.с. 6), якою акцептувала Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та ознайомившись із Тарифами банку, просила відкрити їй поточний рахунок у гривні, операції по яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, виявила бажання отримати на своє ім`я платіжну картку в рамках кредитного продукту «Кредитна картка «Велика п`ятірка», для здійснення операцій за рахунком, та встановити бажаний кредитний ліміт у розмірі 19500,00 грн.

Встановлено, що згідно договору №008/7147506-СК від 17.10.2019 кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, встановивши суму кредитного ліміту від 1000 до 100000 грн, тип кредиту - кредитна лінія, строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк, процентна ставка за користування кредитом: 44,7 %, цільове призначення кредиту - на споживчі потреби, а позичальник зобов`язується повертати заборгованість за кредитною лінією шляхом щомісячної сплати платежу у розмірі 5% від суми заборгованості, але не менше 100 грн, що підтверджується копією заяви-договору та паспортом споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка» (а.с. 6 та на звороті).

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Також, ч. 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Отже, встановлено, що вказані кредитні договори №008/4763763-СК від 30.05.2018 та №008/7147506-СКвід 17.10.2019, укладені між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 підписані сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 30.05.2018 та 17.10.20190 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Також, встановлено, що 21.12.2023 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір №НІ/11/14-Ф (а.с. 132-134), відповідно до якого фактор зобов?язується передати клієнту суму фінансування, а клієнт зобов?язується відступити факторові прав вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.2 Договору фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі фактором у клієнта прав вимоги та набуття фактором прав вимоги на борг.

Згідно п. 2.3 Договору відступлення права вимоги та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту прийомупередачі реєстру прав вимог, згідно додатку №2 до цього договору, але не раніше оплати фактором суми зазначеної в п. 3.1 Договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває всі права вимоги визначені цим договором.

Згідно актів приймання-передачі Реєстру прав вимоги до договору факторингу №НІ/11/14-Ф від 21.12.2023 (а.с. 135 на звороті), АТ «Таскомбанк» передав, а новий кредитор ТОВ «Коллект центр» прийняв реєстр прав вимоги в кількості 1995 шт., після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги боргу до позичальників і фактор стає новим кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх боргів.

З копії платіжної інструкції №0403680000 від 21.12.2023 (а.с. 135), вбачається, що ТОВ «Коллект центр» сплатило суму фінансування згідно п. 3.1 договору факторингу №НІ/11/14-Ф від 21.12.2023.

З витягу з Реєстру прав вимоги та Реєстру прав вимоги до договору факторингу №НІ/11/14-Ф від 21.12.2023 (а.с. 136-138, 139, 140) вбачається, що ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитними договорами №008/4763763-СК від 30.05.2018 та №008/7147506-СКвід 17.10.2019.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування) під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Таким чином, у разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «Коллект Центр» та зараховані для погашення кредитної заборгованості.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Всупереч умовам кредитного договору№008/4763763-СК від 30.05.2018, відповідачка не виконала своїх зобов`язань щодо повернення наданого їй кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку (а.с. 7 на звороті-74, 75-77, 130), згідно яких заборгованість за кредитним договором становить 21875,07 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 12728,97 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 9146,10 грн.

Також, всупереч умовам кредитного договору№008/7147506-СК від 17.10.2019, відповідачка не виконала своїх зобов`язань щодо повернення наданого їй кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку (а.с. 78-127, 128-129,131), згідно яких заборгованість за кредитним договором становить 16074,92 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 9484,14 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 6590,78 грн.

Ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідачка з умовами договорів була ознайомлена, підписала договори №008/4763763-СК від 30.05.2018 та №008/7147506-СКвід 17.10.2019,однак умови договорів порушила.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачка відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подала.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам наданих позивачем в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

П. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).

Позивач на підтвердження витрат на правову допомогу надав: копію договору 07-06/2024 про надання правової допомоги від 07.06.2024, копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №1024 від 01.07.2024, витяг з акту №2 про надання юридичної допомоги від 05.07.2024 та платіжну інструкцію №0446780000 від 12.07.2024, відповідно до яких було надано наступні послуги: надання усної консультації 4000,00 грн (2 год по 2000,00 грн), складання позовної заяви 9000,00 грн (3 год по 3000,00 грн) та розмір витрат на правничу допомогу визначено у розмірі 13000,00 грн (а.с. 144 на звороті 149).

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання, однак, від відповідача в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України не надійшла заява про необґрунтованість витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 24.01.2022 у справі № 757/36628/16-ц, від 26.07.2022 у справі № 910/1209/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 у постанові Верховного суду від 28.06.2023 року у справі № 463/2001/19, в яких зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Враховуючи вищезазначене, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, суд дійшов висновку, що представник позивача підтвердив обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, оскільки розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у формі погодинної оплати та є визначеним в розмірі 13000,00 грн, який підлягає розподілу за результатами розгляду справи, що відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 28.12.2020 № 640/18402/19.

Також, позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн (а.с. 1).

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Судові витрати складаються з судового збору, який позивач сплатив при подачі позову до суду та витрат на правничу допомогу, тому, з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в загальному розмірі 16028,00 грн (3028,00 грн судового збору та 13000,00 грн витрат на правничу допомогу).

Керуючись ст. 11, 207, 526, 610, 611, 612, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 76 81, 141, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №008/4763763-СК від 30.05.2018у розмірі 21875,07 грн та заборгованість за кредитним договором№008/7147506-СК від 17.10.2019, у розмірі16074,92 грн, всього 37949,99 грн (тридцять сім тисяч дев`ятсот сорок дев`ять гривень 99 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн, всього 16028,00 грн (шістнадцять тисяч двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення складено 06.02.2025.

Суддя: О. В. Бондаренко