Постанова № 124950398, 03.02.2025, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/2237/24

провадження №3/136/833/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м. Липовець

Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Іванець О.Д., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше притягуваного до адміністративної відповідальності 02.09.2024 за ст. 173 КУпАП,

за ч. 2 ст. 51 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2024 о 18:37 год. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно з корисливих спонукань, усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою особистого збагачення та збереження чужого майна на свою користь здійснив зняття коштів в сумі 2000 грн. та здійснив їх крадіжку, а платіжну карту викинув, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 2000 грн. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення при вищевказаних фактичних обставинах визнав у повному обсязі, у вчиненому розкаявся.

Суд, вирішуючи питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 51 КУпАП, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Судом встановлено, що із наданого особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративні правопорушення адміністративного матеріалу, вина ОСОБА_1 підтверджується:

- даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №153702 від 28.11.2024, у якому викладені вищевказані обставини;

- копією ухвали Липовецького районного суду Вінницької області від 11.11.2024, якою кримінальне провадження за №12024020060000050 від 12.02.2024, про обвинувачення ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України було закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Вищевказані матеріалами, що додані до протоколу, в силу ст. 251 КУпАП, є доказами в справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 51 КУпАП, передбачено відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн. крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1514 грн.

Відповідно до ухвали Липовецького районного суду Вінницької області від 11.11.2024 вартість викладеного майна складає 2000 грн.

З урахуванням наведеного дії ОСОБА_1 підпадають під ч.2 ст. 51 КУпАП та вірно кваліфіковані.

Відповідно до ч.8 ст.38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Враховуючи, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками ч.4 ст.185 КК України було закрито 11.11.2024 строки притягнення останнього до адміністративної відповідальності не закінчилися.

Крім того, на цей час ні протокол, ні викладені в ньому обставини жодним чином не оскаржені та не спростовані особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд, оцінивши вищезазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення.

При призначенні виду та розміру адміністративного стягнення судом враховується особа порушника, ступінь вини, майновий стан, характер вчиненого правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, який встановлений санкцією частини статті, за якою кваліфіковано його діяння, що є достатнім для виховання вищезазначеної особи, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, до спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 9, 2324, 27, 3335, ч. 2 ст. 51, ст.ст. 221, 251252, 276, 283284, 294, 307-308 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді в справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10-ти днів із дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду.

Суддя О.Д. Іванець