Вирок № 124949759, 31.01.2025, Оболонський районний суд міста Києва

31.01.2025 Справа № 756/5425/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/5425/23

1-кп/756/565/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2025 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022100050002273 від 07.10.2022 на підставі обвинувального акта за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Красний Луч Луганської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , такого, що має вищу освіту, неодруженого, раніше несудимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

представник потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинувачений ОСОБА_7 ,

захисник ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и в:

Так, судом встановлено, що відповідно до Договору оренди обладнання від 07.03.2021 № 20171012/576 та Акта прийому-передачі майна від 07.03.2021 ОСОБА_7 передав ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ №1» (ЄДРПОУ 38945877) (далі - ТОВ «ФК «№1») в особі директора ОСОБА_9 у платне користування 17 терміналів, кожен з яких являє собою програмно-апаратний автономний електронний комплекс самообслуговування, який дозволяє встановлювати зв`язок з електронно-процесинговою системою і здійснювати прийом та облік коштів, внесених клієнтами за певні послуги чи товар.

24.02.2021 згідно Наказу ТОВ «ФК «№1» від 23.02.2021 № 3 ОСОБА_7 було прийнято на роботу на посаду касира-операціоніста та ознайомлено під підпис з положеннями Посадової інструкції касира-операціоніста, яку затверджено Наказом ТОВ «ФК «№1» від 01.02.2021 № 4-ВД.

Згідно з пунктами 3.1., 3.2, 3.3 Посадової інструкції касира-операціоніста на ОСОБА_7 було покладено такі завдання та обов`язки: - здійснювати операції, пов`язані з прийманням готівкових грошових коштів, внесених через Термінали Товариства (п. 3.1.); - звітувати головному бухгалтеру згідно звітності, затвердженої Товариством (п. 3.2.); - вносити готівкові кошти, які прийняті згідно договорів переказу, на розрахунковий рахунок Товариства відкритий у банку (п. 3.3.).

23.02.2021 між ТОВ «ФК «№1» в особі директора ОСОБА_9 та ОСОБА_7 було укладено також Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Поміж тим, у період із 09.03.2021 по 29.03.2021 ОСОБА_7 , працюючи на посаді касира-операціоніста ТОВ «ФК «№1», здійснив інкасацію платіжних терміналів: - № 3907 (м. Київ, вул. І. Миколайчука, 15); - № 3902 (м. Київ, вул. Деміївська, 53); - № 3898 (м. Київ, вул. Ломоносова, 73); - № 3894 ( м. Київ, вул. Маршала Якубовського, 11 ); - № 3896 ( м. Київ, вул. Маршала Якубовського, 5 ); - № 3905 ( м. Київ, вул. Отця Анатолія Жураковського, 5 ); - № 3906 ( м. Київ, вул. Жилянська, 49/51 ); - № 3907 ( м. Київ, вул. І. Миколайчука, 15 ); - № 3911 ( м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 19 ); - № 3900 ( м. Київ, проспект Голосіївський, 108/2 ); - № 3901 ( м. Київ, вул. Героїв Оборони, 2 ), на загальну суму 310 238,00 грн (триста десять тисяч двісті тридцять вісім гривень 00 копійок), після чого в ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на привласнення ввіреного йому чужого майна, що належить ТОВ «ФК «№1», з корисливих мотивів з метою поліпшення майнового становища шляхом невнесення певної суми грошей на банківський рахунок указаного товариства.

Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, у той же період часу ОСОБА_7 , діючи всупереч посадової інструкції касира-операціоніста та договору про повну матеріальну відповідальність, здійснивши внесення частини вказаної загальної суми грошей різними частинами на рахунок ТОВ «ФК «№1» в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в сумі 305 995,00 грн (триста п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень 00 копійок), умисно з корисливих мотивів з метою поліпшення свого майнового становища привласнив чуже майно, що було йому ввірено, а саме гроші, що належать ТОВ «ФК «№1» в сумі 4 243,00 грн (чотири тисячі двісті сорок три гривнi 00 копійок), розпорядившись ними на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ФК «№1» майнову шкоду на вказану суму.

У подальшому, діючи таким же способом кожного разу окремо, ОСОБА_7 , обіймаючи посаду касира-операціоніста ТОВ «ФК «№1», здійснивши інкасацію платіжних терміналів: - № 3907 (м. Київ, вул. І. Миколайчука, 15); - № 3902 (м. Київ, вул. Деміївська, 53); - № 3898 (м. Київ, вул. Ломоносова, 73); - № 3894 ( м. Київ, вул. Маршала Якубовського, 11 ); - № 3896 ( м. Київ, вул. Маршала Якубовського, 5 ); - № 3905 ( м. Київ, вул. Отця Анатолія Жураковського, 5 ); - № 3906 ( м. Київ, вул. Жилянська, 49/51 ); - № 3907 (м. Київ, вул. І. Миколайчука, 15); - № 3911 ( м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 19 ); - № 3900 ( м. Київ, проспект Голосіївський, 108/2 ); - № 3901 ( м. Київ, вул. Героїв Оборони, 2 ), маючи умисел, спрямований на привласнення ввіреного йому чужого майна, що належить ТОВ «ФК «№1», вчиненого повторно шляхом невнесення кожного разу певної суми грошей на банківський рахунок указаного товариства, з корисливих мотивів з метою поліпшення майнового становища, діючи всупереч посадової інструкції касира-операціоніста та договору про повну матеріальну відповідальність, повторно привласнив чуже майно, що було йому ввірено, а саме гроші, що належать ТОВ «ФК «№1»:

- у період із 01.04.2021 по 30.04.2021, здійснивши інкасацію на загальну суму 406 430,00 грн (чотириста шість тисяч чотириста тридцять гривень 00 копійок), перерахував різними частинами на банківський рахунок ТОВ «ФК «№1» гроші в сумі 400 013,00 грн (чотириста тисяч тринадцять гривень 00 копійок), не внісши гроші в сумі 6 417,00 грн (шість тисяч чотириста сімнадцять гривень 00 копійок) та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ФК «№1» майнову шкоду на вказану суму;

- у період із 04.05.2021 по 31.05.2021, здійснивши інкасацію на загальну суму 373 817,00 грн (триста сімдесят три тисячі вісімсот сімнадцять гривень 00 копійок), перерахував різними частинами на банківський рахунок ТОВ «ФК «№1» гроші в сумі 354 674,00 грн (триста п`ятдесят чотири тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 00 копійок), не внісши гроші в сумі 19 143,00 грн (дев`ятнадцять тисяч сто сорок три гривні 00 копійок) та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ФК «№1» майнову шкоду на вказану суму;

- у період із 01.06.2021 по 29.06.2021, здійснивши інкасацію на загальну суму 394 340,00 грн (триста дев`яносто чотири тисячі триста сорок гривень 00 копійок), перерахував різними частинами на банківський рахунок ТОВ «ФК «№1» гроші в сумі 389 059,00 грн (триста вісімдесят дев`ять тисяч п`ятдесят дев`ять гривень 00 копійок), не внісши гроші в сумі 5 281,00 грн (п`ять тисяч двісті вісімдесят одна гривня 00 копійок) та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ФК «№1» майнову шкоду на вказану суму;

- у період із 01.07.2021 по 31.07.2021, здійснивши інкасацію на загальну суму 507 088,00 грн (п`ятсот сім тисяч вісімдесят вісім гривень 00 копійок), перерахував різними частинами на банківський рахунок ТОВ «ФК «№1»гроші в сумі 495 662,00 грн (чотириста дев`яносто п`ять тисяч шістсот шістдесят дві гривнi 00 копійок) грн, не внісши гроші в сумі 11 426,00 грн (одинадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень 00 копійок) та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ФК «№1» майнову шкоду на вказану суму;

- у період із 01.08.2021 по 31.08.2021, здійснивши інкасацію на загальну суму 498 922,00 грн (чотириста дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот двадцять дві гривнi 00 копійок), перерахував різними частинами на банківський рахунок ТОВ «ФК «№1» гроші в сумі 493 018,00 грн (чотириста дев`яносто три тисячі вісімнадцять гривень 00 копійок), не внісши гроші в сумі 5 904,00 (п`ять тисяч дев`ятсот чотири гривнi 00 копійок) та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ФК «№1» майнову шкоду на вказану суму;

- у період із 01.09.2021 по 29.09.2021, здійснивши інкасацію на загальну суму 597 451,00 грн (п`ятсот дев`яносто сім тисяч чотириста п`ятдесят одна гривня 00 копійок), перерахував різними частинами на банківський рахунок ТОВ «ФК «№1»гроші в сумі 586 243,00 грн (п`ятсот вісімдесят шість тисяч двісті сорок три гривнi 00 копійок), не внісши гроші в сумі 11 208,00 грн (одинадцять тисяч двісті вісім гривень 00 копійок) та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ФК «№1» майнову шкоду на вказану суму;

- у період із 01.10.2021 по 29.10.2021, здійснивши інкасацію на загальну суму 550 960,00 грн (п`ятсот п`ятдесят тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок), перерахував різними частинами на банківський рахунок ТОВ «ФК «№1» гроші в сумі 541 705,00 грн (п`ятсот сорок одна тисяча сімсот п`ять гривень 00 копійок), не внісши гроші в сумі 9 255,00 грн (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень 00 копійок) та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ФК «№1» майнову шкоду на вказану суму;

- у період із 01.11.2021 по 30.11.2021, здійснивши інкасацію на загальну суму 608 336,00 грн (шістсот вісім тисяч триста тридцять шість гривень 00 копійок), перерахував різними частинами на банківський рахунок ТОВ «ФК «№1» гроші в сумі 605 021,00 грн (шістсот п`ять тисяч двадцять одна гривня 00 копійок), не внісши гроші в сумі 3 315,00 грн (три тисячі триста п`ятнадцять гривень 00 копійок) та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ФК «№1» майнову шкоду на вказану суму;

- у період із 02.12.2021 по 31.12.2021, здійснивши інкасацію на загальну суму 511 709,00 грн (п`ятсот одинадцять тисяч сімсот дев`ять гривень 00 копійок), перерахував різними частинами на банківський рахунок ТОВ «ФК «№1» гроші в сумі 503 167,00 грн (п`ятсот три тисячі сто шістдесят сім гривень 00 копійок), не внісши гроші в сумі 8 542,00 грн (вісім тисяч п`ятсот сорок дві гривнi 00 копійок) та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ФК «№1» майнову шкоду на вказану суму;

- у період із 02.01.2022 по 31.01.2022, здійснивши інкасацію на загальну суму 325 906,00 грн (триста двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шість гривень 00 копійок), перерахував різними частинами на банківський рахунок ТОВ «ФК «№1» гроші в сумі 332 621,00 (триста тридцять дві тисячі шістсот двадцять одна гривня 00 копійок), не внісши гроші в сумі 6 715,00 грн (шість тисяч сімсот п`ятнадцять гривень 00 копійок) та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ФК «№1» майнову шкоду на вказану суму;

- у період із 02.02.2022 по 24.02.2022, здійснивши інкасацію на загальну суму 300 013,00 грн (триста тисяч тринадцять гривень 00 копійок), перерахував різними частинами на банківський рахунок ТОВ «ФК «№1» гроші в сумі 270 289,00 грн (двісті сімдесят тисяч двісті вісімдесят дев`ять гривень 00 копійок), не внісши гроші в сумі 29 724 грн (двадцять дев`ять тисяч сімсот двадцять чотири гривнi 00 копійок) та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ФК «№1» майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 у період із 09.03.2021 по 24.02.2022, недовнісши на банківський рахунок гроші на загальну суму 107 743, 00 грн (сто сім тисяч сімсот сорок три гривнi 00 копійок), завдав ТОВ «ФК «№1» матеріальної шкоди на вказану загальну суму.

Відповідно до висновку експерта від 20.03.2023 №СЕ-19/111-23/9617-ЕК недовнесення проінкасованих грошових коштів в сумі 107 743, 00 грн (сто сім тисяч сімсот сорок три гривнi 00 копійок) за період часу з 09.03.2021 по 24.02.2022, відповідно до встановленого акту інвентаризації ТОВ «ФК «№1», підтверджується.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину визнав повністю, щиро покаявся, беззаперечно підтвердив фактичні обставини кримінального провадження, про які вказано в обвинувальному акті, зокрема те, що дійсно він, працюючи касиром-операціоністом та виконуючи роботу, пов`язану з обслуговуванням платіжних терміналів, будучи обізнаним з посадовою інструкцією касира-операціоніста, знаючи, що він несе повну індивідуальну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження будь-яких ввірених йому товариством матеріальних цінностей, протягом 2021-2024 років неодноразово, отримавши проінкасовані ним грошові кошти, вносив на банківський рахунок товариства неповну їх суму, а недовнесеною сумою грошей кожного разу розпоряджався на власний розсуд.

Висловивши самозасудження своїх дій та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність за вчинені злочини, просив суд врахувати дані про його особу, незадовільний стан здоров`я та те, що він повністю відшкодував товариству суму недовнесених грошей та суворо його не карати.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин вчинення злочинів.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим своєї винуватості у вчиненому, враховуючи те, що учасники кримінального провадження не оспорювали обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, й судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що мають істотне значення для вирішення обвинувачення по суті, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому, судом роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 в межах пред`явленого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши долучені матеріали кримінального провадження, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, інші документи та докази, які мають істотне значення для прийняття рішення по суті обвинувачення, приходить до висновку, що за результатами судового розгляду повністю доведено винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує:

- за ч. 1 ст. 191 КК України як «привласнення чужого майна, яке було ввірене особі»;

- за ч. 3 ст. 191 КК України як «привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчиненого повторно».

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, суд приходить до наступного висновку.

Як неодноразово орієнтував у своїх постановах Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (зокрема, у постановах від 13.11.2018 у справі №401/2807/16-к (провадження №51-2816км18), від 11.06.2024 у справі № 638/1500/23 (провадження №51-965км24) дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості злочинів відповідно до ст. 12 КК України, з яких один злочин відноситься до нетяжких і один - до тяжких, характер, мотиви та обставини вчинення злочинів, особу винного, його вік та соціальні зв`язки, а також наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив, при цьому, обставина, про яку зазначено в обвинувальному акті, «вчинення злочину з використанням умов воєнного стану» не підлягає врахуванню судом з огляду на положення ст. 5 КК України.

Вирішуючи питання про наявність у кримінальному провадженні обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд приходить до наступного висновку.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим.

Судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, вину у вчиненні злочинів визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що свідчить про наявність у кримінальному провадженні обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття.

Добровільним відшкодуванням шкоди є відшкодування шкоди потерпілому без примусу у спосіб, встановлений чинним законодавством. Сутність добровільного відшкодування шкоди полягає у відновленні порушеного майнового становища потерпілого особою, яка вчинила кримінальне правопорушення. Воно полягає в усуненні винною особою наслідків скоєного правопорушення шляхом компенсації шкоди в повному розмірі.

У своїй заяві про підтвердження отримання погашення боргу від 28.11.2024 представник позивача ТОВ «ФК «№ 1» - адвокат ОСОБА_6 підтвердив, що обвинувачений ОСОБА_7 повністю відшкодував «недовнесену суму» в розмірі 107 743,00 грн (сто сім тисяч сімсот сорок три гривнi 00 копійок), тобто обвинувачений з власної ініціативи до прийняття рішення судом по суті обвинувачення добровільно відшкодував матеріальну шкоду, завдану товариству.

З огляду на викладене, обставинами, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Зважив суд і на дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше несудимий, має місце реєстрації та постійне місце проживання, формально посередньо характеризується за місцем проживання, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, як і не перебуває на обліку лікаря-психіатра відповідно до відомостей, наданих КНП «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ», що свідчить про його осудність, відповідно до матеріалів кримінального провадження з 27.02.2023 обвинувачений є особою з інвалідністю третьої групи загального захворювання довічно.

Враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, з огляду на відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність у кримінальному провадженні обставин, що пом`якшують покарання, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_7 покарання відповідно до санкцій ч. 1 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України.

При цьому остаточне покарання за сукупністю злочинів слід визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим на підставі ст. 70 КК України.

Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов`язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2018 справа №167/341/16-к цей суд указав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів у сукупності з обставинами кримінального провадження, а також з негативним ставленням обвинуваченого до вчиненого, критичною оцінкою своїх дій, зважаючи на процесуальну поведінку обвинуваченого на стадії досудового розслідування та судового провадження, а також враховуючи відомості про соціальні зв`язки, спосіб життя та стан здоров`я обвинуваченого, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення та попередження вчинення останнім нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку, встановленого ст. 75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Вирішуючи заявлений ТОВ «ФК «№1» цивільний позов, поданий у порядку, передбаченому статтями 61, 128 КПК України, до ОСОБА_7 , суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що цивільний позивач ТОВ «ФК «№1» (далі - товариство, цивільний позивач, позивач) звернувся до суду з позовом до цивільного відповідача обвинуваченого ОСОБА_7 (далі - обвинувачений, цивільний відповідач, відповідач) про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - 124 676,57 грн, що включає в себе розмір невнесених на рахунок позивача гроші в сумі 107 743,00 грн та розмір упущеної вигоди в сумі 16 933,57 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 130 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 24.02.2021 відповідача було прийнято на роботу до товариства на посаду касира-оператора та укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Відповідно до посадової інструкції на відповідача було покладено обов`язки, серед іншого, здійснювати операції, пов`язані з прийманням готівкових грошових коштів, внесених через термінали позивача, зберігати ці кошти до моменту внесення коштів до установи банку та вносити їх на розрахункові рахунки позивача, відкриті в банку.

Однак у період часу з 24.02.2021 по 23.02.2022 відповідач, проінкасувавши з терміналів позивача гроші в сумі 5 385 210,00 грн, вніс на рахунок товариства лише 5 277 467,00 грн, тобто «недовніс» гроші в сумі 107 743,00 грн, які були ввірені йому в силу виконання посадових обов`язків, чим завдав позивачу матеріальної шкоди на вказану суму, що підтверджується висновком експерта від 20.03.2023 №СЕ-19/111-23/9617-ЕК за результатами проведеної у кримінальному провадженні експертизи.

Крім того, на переконання позивача, такими протиправними діями відповідача позивачу також було завдано й додаткових майнових збитків, що полягають в упущеній вигоді, оскільки за умови внесення грошей у сумі 107 743,00 грн, які не було недовнесено відповідачем на рахунок товариства, позивач мав можливість розмістити вказану суму грошей на депозит у банківській установі та отримати додатковий дохід, що відповідно до розрахунку позивача становить 16 933,57 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 130 000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у справі щодо відшкодування позивачу завданих збитків відповідачем, позивачем було надано:

- договір про надання правової допомоги від 04.01.2022 № 04, укладений між Адвокатським об`єднанням «Павленко та Сергійчик» та ТОВ «ФК «№1»; - додаткова угода від 01.08.2022 №1 до Договору про надання правової допомоги від 04.01.2022, укладена між Адвокатським об`єднанням «Павленко та Сергійчик» та ТОВ «ФК «№1» (а.к.п. 74-75, т. 1);

- акт надання послуг від 28.04.2023 №17, в якому зазначено про те, що виконавцем була надано правову допомогу адвокатами, вартість яких склала 50 000 грн, додаток до цього акта послуг від 28.04.2023 №17, в якому зазначено про те, що виконавцем було надано такі послуги: -аналіз наданих замовником матеріалів щодо завдання збитків працівником замовника; - формування правової позиції за вивченими матеріалами; - консультування замовника щодо порядку дій, які необхідні для відшкодування шкоди, завданої працівником; - підготовка та подання до правоохоронних органів заяви про вчинення злочину; - представництво замовника на стадії досудового розслідування (участь у слідчих діях; аналіз додаткових запитів слідчого; збирання додаткових доказів; підготовка та подання додаткових пояснень на запити слідчого); - платіжна інструкція від 05.05.2023 про сплату платником ТОВ «ФК «№1» на рахунок отримувача ОСОБА_10 та ОСОБА_11 коштів у сумі 50 000 грн (а.к.п. 76-78, т. 1);

- акт надання послуг від 31.05.2023 №19, в якому зазначено про те, що виконавцем була надано правову допомогу адвокатами, вартість яких склала 30 000 грн, додаток до цього акта послуг від 31.05.2023 №19, в якому зазначено про те, що виконавцем було надано такі послуги: - ознайомлення з матеріалами кримінального провадження; - вивчення та аналіз матеріалів кримінального провадження; - надання замовнику висновків, за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження; - консультування замовника щодо подальшого порядку дій, які необхідні для відшкодування шкоди, завданої працівником; - платіжна інструкція від 31.05.2023 про сплату платником ТОВ «ФК «№1» на рахунок отримувача ОСОБА_10 та ОСОБА_11 коштів у сумі 30 000 грн (а.к.п. 79-81, т. 1);

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ №1» (ЄДРПОУ 38945877) (а.к.п. 82-86, т. 1);

- акт надання послуг від 16.06.2023 № 24, в якому зазначено про те, що виконавцем була надано правову допомогу адвокатами, вартість яких склала 25 000 грн, додаток до цього акта послуг від 16.06.2023 №24, в якому зазначено про те, що виконавцем було надано такі послуги: - вивчення та аналіз матеріалів кримінального провадження; - підготовка до подання цивільного позову у кримінальному провадженні про відшкодування завданої шкоди; - консультування замовника щодо подальшого порядку дій, які необхідні для відшкодування завданої працівником шкоди;- платіжна інструкція від 20.06.2023 про сплату платником ТОВ «ФК «№1» на рахунок отримувача ТОВ «АО «Павленко та Сергійчик» коштів у сумі 25 000 грн (а.к.п. 89-91, т. 1);

- ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

У клопотанні про зменшення судових витрат від 20.06.2023 та від 28.11.2023 представник цивільного відповідача адвокат ОСОБА_8 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу в сумі 130 000,00 грн. Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача зазначає про те, що зазначена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та такою, що не підтверджується жодними доказами.

Так, на переконання представника цивільного відповідача, позивачем не обґрунтовано належним чином складність справи, не долучено доказів на підтвердження надання будь-якої правничої допомоги під час досудового розслідування (процесуальні документи, складені за участю представника, клопотання, скарги, заяви, тощо), а також не долучено таких на підтвердження участі у кримінальному провадженні адвокатів указаного АО як після завершення досудового розслідування так і після його закінчення, про що зазначено в додатках до акта надання послуг від 28.04.2023 №17; від 31.05.2023 №19 та від 16.06.2023 №24, в яких міститься формальне посилання про виконану роботу. При цьому, кожного разу не долучено детального звіту про виконану роботу, складання якого, передбачено в пункті 6 додаткової угоди від 01.08.2022 №1 до договору про надання правової допомоги від 04.01.2022 (а.к.п. 92-95, 176-179, т. 1).

У відзиві на цивільний позов від 20.06.2023 та 22.06.2023 представник цивільного відповідача адвокат ОСОБА_8 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог представника позивача про стягнення з відповідача додаткових майнових збитків понесених товариством, що полягають в упущеній вигоді нібито в сумі 16 933,57 грн. На переконання представника цивільного відповідача, посилання позивача на можливість розмістити «недовнесену» відповідачем суму (107 743,00 грн) на депозит у банківській установі та отримати додатковий дохід, що відповідно до розрахунку позивача становить сумі 16 933,57 грн, є необґрунтованим, оскільки позивач не довів розмір упущеної вигоди та того, що позивач саме в такий спосіб мав отримати гроші в сумі 16 933,57 грн від розміщення вільних грошей на депозитному рахунку (статут та/або інші установчі документи та/або інші документи) (а.к.п. 96-97, 154-155, т. 1).

У відповіді на відзив від 09.08.2023 позивач, не погоджуючись із доводами, викладеними представником відповідача у відзиві на цивільний позов, зазначає про те, що саме цивільний відповідач, заволодівши грошима позивача в сумі 107 743,00 грн, позбавив позивача вільно розпоряджатися своїм майном і використати їх на свій розсуд у тому числі й отримання прибутку шляхом розміщення грошових коштів на депозитний рахунок за депозитної ставкою, за якою позивач мав можливість розмістити кошти в банківській установі (а.к.п. 171-171а, т. 1).

У запереченні на відповідь на відзив від 30.08.2023 представник відповідача наполягає на тому, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що основними документами позивача (статут, рішення загальних зборів, облікова політика товариства, тощо) затверджено напрямок використання вільних коштів шляхом їх розміщення на депозитних рахунках у банківських установах, оскільки відповідно до позиції касаційного суду упущена вигода, що є складовою збитків, як рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивачем не долучено належних і допустимих доказів, на підтвердження того факту, що за звичайних обставин останній мав реальні підстави розраховувати на одержання доходу, що свідчить про недоведеність як факту можливості отримання позивачем доходу так і його суми за обставин невчинення відповідачем протиправних дій.

У своїй заяві про підтвердження отримання погашення боргу від 28.11.2024 представник позивача ТОВ «ФК «№ 1» - адвокат ОСОБА_6 підтвердив, що відповідач повністю відшкодував «недовнесену суму» в розмірі 107 743,00 грн, з огляду на викладене просить суд вирішити цивільний позов у частині вимог позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у виді розміру упущеної вигоди в сумі 16 933,57 грн, а також у частині вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 130 000,00 грн. Вказану заяву від 28.11.2024 суд розцінює як заяву про зменшення заявлених вимог від 28.11.2024, оскільки її зміст дає підстави суду вважати те, що ця заява є заявою про зменшення заявлених вимог від 28.11.2024 (а.к.п. 38, т. 2).

У судовому засіданні представник цивільного відповідача та відповідач, кожен окремо, просили суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення як розміру упущеної вигоди в сумі 16 933,57 грн, так і вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 130 000,00 грн з підстав, зазначених раніше.

Приймаючи рішення щодо цивільного позову, суд приходить до такого висновку.

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 №398/4782/18 (провадження №51- 6372км19) зауважив, що потерпіла, подаючи до суду першої інстанції позовну заяву визначилася зі змістом позовних вимог, способом захисту своїх прав та інтересів, тобто із сумою відшкодування заподіяної їй як матеріальної, так і моральної шкоди, а також із відповідачами, з яких вона вважала за необхідне стягнути цю суму, а тому суд повинен був розглядати заявлені потерпілою стороною позовні вимоги виключно в межах заявленого нею позову.

Зі змісту заяви про зменшення заявлених вимог від 28.11.2024 вбачається, що матеріальна шкода, завдана кримінальним правопорушенням, складається з розміру упущеної вигоди в сумі 16 933,57 грн та судових витрат на правничу допомогу в сумі 130 000,00 грн.

Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши докази, надані представником потерпілого, з точки зору належності та допустимості, розглянувши цивільний позов на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України за правилами, встановленими цим Кодексом, застосувавши норми ЦПК України в частині процесуальних відносин, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, які не врегульовані КПК України та які не суперечать засадам кримінального судочинства, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_7 у період часу з 24.02.2021 по 23.02.2022 привласнив чуже майно, яке було йому ввірене , тим самим спричинивши своїми діями шкоду на загальну суму 107 743,00 грн. Вказані обставини, встановлені за результатами кримінального провадження ніким з учасників не оспорюються та є доведеними.

На момент постановлення рішення майнова шкода у сумі 107 743,00 грн обвинуваченим відшкодована в повному та позовні вимоги в цій частині позивачем не підтримуються, про що зазначено вище.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ТОВ «ФК «№1» розміру упущеної вигоди в сумі 16 933,57 грн, то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі №910/15865/14 наголосив, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у виді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутністю хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення (постанови Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №923/70/17, від 12.11.2019 у справі №910/9278/18).

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У виді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди обґрунтовані тим, що позивач за звичайних умов та за умови внесення грошових коштів відповідачем на рахунок, мав можливість розмістити таку суму грошових коштів на депозит в банківській установі, та посилаючись на статистичні дані НБУ з огляду на середню депозитну ставку за період існування заборгованості відповідачем перед позивачем вважає, що розмір упущеної вигоди становить 16 933, 57 грн.

Однак, як вже зазначалось вище, звертаючись із заявою про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які безспірно підтверджували б їх розмір, однак цього позивачем зроблено не було.

Наведені позивачем розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, іншими належними і допустимими доказами, що свідчили б про конкретний розмір доходу, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не вчинив відносно нього кримінальне правопорушення.

Позивачем також не надано доказів того, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються лише на припущенні, що позивач мав би отримати вигоду у зв`язку з розміщенням грошових коштів на депозиті в банківській установі, однак матеріали справи не містять відомостей про те, що за звичайних умов позивачем на регулярні основі вчинялись дії щодо розміщення вільних коштів шляхом на депозитних рахунках у банківських установах, доказами чого могли б слугувати відповідні договори, укладені до моменту події кримінального правопорушення, а відтак, на переконання суду, не створює реальних наслідків для відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди.

Ураховуючи те, що сума збитків (упущеної вигоди), яку просив стягнути позивач, обґрунтовується умовними припущеннями про можливість отримання ним доходу; позивач не довів належними та достатніми доказами розмір упущеної вигоди та її реальність, а тому суд вважає, що підстави для стягнення упущеної вигоди відсутні.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ТОВ «ФК «№1» судових витрат, які складаються з витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 130 000 грн, то слід зазначити про наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Такі витрати складаються, у тому числі, з витрат на правову допомогу (п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

У постановах від 19.02.2022 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 (провадження №12-43гс22) Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Згідно зі статтею 30 Закону України від 05.07. 2012 №5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішеннях у справах «Меріт проти України» від 30.03.2004, «Двойних проти України» від 12.10.2006, «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014, «Баришевський проти України» від 26.02.2015 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні ст. 91 КПК України.

Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №753/10028/18 (провадження №51-121км20) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо). Вищезазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду (зокрема, від 11.06.2020 у справі №821/227/17 (провадження №К/9901/24344/18), від 31.03.2020 у справі №726/549/19 (провадження №К/9901/22135/19), від 17.09.2019 у справі №810/3806/18 (провадження №К/9901/12479/19, №К/9901/11333/19), від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц (провадження №61-15441св19), від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц (провадження №61-39474св18, від 15.05.2024 у справі №129/2809/19 (провадження №51-7059км23) та в постанові Великої Палати Верховного Суду (від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №607/4341/20 (провадження №61-18451св20).

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 03.09.2024 у справі №509/2283/20 (провадження №51-1694км24) акцентує увагу на тому, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу , а також пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат.

При цьому суд враховує, що інформація, яка міститься в акті виконаних робіт, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №638/7748/18 (провадження №61-13573св19).

Пред`являючи цивільний позов, потерпілим ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ №1» в особі директора ОСОБА_9 заявлено вимогу про стягнення із обвинуваченого на користь ТОВ 130 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

На обгрунтування вказаний вимог до позовної заяви долучено копії документів, а саме: договір про надання правової допомоги від 04.01.2022 №4, укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ №1» в особі директора ОСОБА_9 та АО «Павленко та Сергійчик» в особі голови ОСОБА_12 , додаткову угоду від 01.08.2022 №1 до договору №4 від 04.01.2022, акт надання послуг №17 від 28.04.2023, додаток до акту надання послуг №17 від 28.04.2023, платіжна інструкція №1719150 від 05.05.2023, акт про надання послуг №19 від 31.05.2023, додаток до акту надання послуг №19 від 31.05.2023, платіжна інструкція №1719520 від 31.05.2023, акт надання послуг №24 від 16.06.2023, додаток до акту надання послуг №24 від 16.06.2023, платіжна інструкція №1719560 від 20.06.2023.

У той же час, оцінивши інформацію, яка міститься в додатках до акту надання послуг №17 від 28.04.2023 (аналіз наданих замовником матеріалів, щодо завдання збитків працівником замовника; формування правової позиції за вивчення матеріалів; консультування замовника щодо порядку дій, які необхідні для відшкодування шкоди, завданої працівником; підготовка та подання до правоохоронних органів заяви про вчинення злочину; представництво замовника на стадії досудового розслідування (участь у слідчих діях, аналіз додаткових запитів слідчого, збирання додаткових доказів, підготовка та подання додаткових запитів на пояснення слідчого), до акту надання послуг №19 від 31.05.2023 (ознайомлення з матеріалами кримінального провадження; вивчення та аналіз матеріалів кримінального провадження; надання замовнику висновків за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження; консультація замовника щодо подальших дій, які необхідні для відшкодування шкоди, завданої працівником), до акту надання послуг №24 від 16.06.2023 (вивчення та аналіз матеріалів кримінального провадження; підготовка та подання цивільного позову у кримінальному провадженні для відшкодування шкоди, завданої працівником; консультування замовника щодо подальшого порядку дій, які необхідні для відшкодування шкоди, завданої працівником), суд приходить до висновку, що зазначений перелік не може вважатись тим розрахунком - детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом тому, що у ньому відсутній детальний опис витраченого адвокатом часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18).

У цій справі судом враховується складність предмета спору (доказування), тривалість витраченого часу на опрацювання всіх матеріалів справи на стадії досудового розслідування, оскільки, згідно тверджень прокурора, відповідно до матеріалів кримінального провадження представниками потерпілого прийнято участь лише в одній процесуальній дії - ознайомленні з матеріалами досудового розслідування кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, кількість судових засідань, у яких брав участь адвокат в інтересах потерпілого, а саме 2-х, після чого представником потерпілого було подано заяву про подальший розгляд судового провадження за його відсутності, те, що складання позовної заяви не потребувало значних зусиль, оскільки позовна заява складає 4 сторінки та в своїй більшості містить посилання на норми закону, затрачений час у ході розгляду справи у судовому засіданні з урахуванням розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України у зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини, з огляду на це суд вважає, що вказана сума витрат у розмірі 130 000,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи та з наданою потерпілому правничою допомогою, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат і є непропорційним до складності справи для адвоката і виконаних ним робіт, а тому, беручи до уваги заперечення представника цивільного відповідача (обвинуваченого) - адвоката (захисника) ОСОБА_8 , вважає, що розмір витрат на професійну правову допомогу підлягає зменшенню до 10 000 грн.

Наведене вище узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 (провадження №14-50цс24), та постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №202/8301/21 (провадження №51-1532км23).

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні, заходи забезпечення - не застосовувались.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись положеннями статей 100, 124, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 191 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

- за ч. 3 ст. 191 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_13 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ №1» (ЄДРПОУ 38945877) до обвинуваченого ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення процесуальних витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги представника потерпілого, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ №1» (ЄДРПОУ 38945877) витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 (десять),00 грн.

У задоволенні позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ №1» (ЄДРПОУ 38945877) до обвинуваченого ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення матеріальної шкоди у виді упущеної вигоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в рахунок відшкодування витрат на залучення експерта (Отримувач: ГУК у м. Києві/Оболонський р-н 24060300; Код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Номер рахунку (IBAN): UA098999980313040115000026006; Код класифікації доходів бюджету: 24060300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження):

- в сумі 7 551 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят одна) грн 20 коп. (від 20.03.2023 №СЕ-19/111-23/9617-ЕК).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1