ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/7244/24
05 лютого 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів
ОСОБА_1 (далі - позивачка), в інтересах якої діє адвокат Борис Ірина Дмитрівна, звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просила, ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправними та скасувати рішення № 192350004918 від 05.11.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву, щодо призначення ОСОБА_1 пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 11 жовтня 2024 року та зарахувати, до вже зарахованого страхового стажу, періоди роботи: в колгоспі ім. Крупської з 24.05.1986 року по 08.09.1988 рік, період роботи з 16.06.1995 року по 29.02.2000 рік в КПГ "Горинь", періоди роботи в СтЗОВ "Золотий колос" з 05.03.2000 року по 18.11.2001 рік в повному обсязі згідно трудової книжки НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у призначенні пенсії їй було відмовлено згідно зі статтею 26 Закону № 1058-ІV у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 05.03.2000 по 30.06.2001 згідно з трудової книжки серія НОМЕР_2 від 29.11.1983, оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначення пенсії за віком позивачка вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень вказав, що період роботи з 05.03.2000 по з 30.06.2001 в СТзОВ "Золотий колос", згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_2 від 29.11.1983, відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. що ставить під сумнів дійсність даних записів у трудовій книжці. Тому даний період не може бути зарахований до трудового стажу без надання первинних документів з підприємств. Крім того, зазначає, що на підтвердження спірних періодів роботи позивачкою при поданні заяви на призначення пенсії не подавалося додаткових довідок та первинних документів, які б підтверджували неточні та сумнівні записи в трудовій книжці позивачки (арк. справи 25 - 54).
Представником позивачки надіслано до суду відповідь на відзив, у якій він висловлює заперечення щодо викладених у відзиві доводів, в обґрунтування чого зазначає, що періоди роботи згідно записів у трудовій книжці та розрахунок стажу для визначення права на пенсію за віком, вказує на те, що органами Пенсійного фонду не в повному обсязі зараховано страховий стаж, що порушило право позивачки на отримання пенсії, а стаж, який згідно трудової книжки складає 20 років 2 місяці та період навчання, який також зараховується до страхового стажу та складає 2 роки 9 місяців та 28 днів, сумарно складає 22 роки 11 місяців та 28 днів, а отже перевищують 21 рік, який необхідний для призначення пенсії за віком. З огляду на що, просить вважати викладені у відзиві мотиви відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог необґрунтованими і таким, що підлягають відхиленню (арк. 55 - 57).
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 09.12.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 09.12.2024 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 09.12.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та надала всі необхідні документи, що підтверджують страховий стаж.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.11.2024 № 192350004918 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю страхового стажу (арк. справи 9).
Причиною вказаної відмови у призначені пенсії стало те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи з 05.03.2000 по 30.06.2001 згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_2 від 29.11.1983, оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
У відповідності до вказаного рішення пенсійний вік згідно зі статтею 26 Закону № 1058 становить 60 років. Вік заявниці 63 роки. Необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону № 1058 при досягненні 63 років становить 21 рік, при досягненні 65 років становить 15 років. Страховий стаж позивачки становить 19 років 5 місяців 23 дні.
Дослідивши копію трудової книжки позивачки НОМЕР_2 від 29.11.1983 (арк. справи 11 - 15) судом встановлено, що у ній містяться наступні записи про трудову діяльність позивача. а саме:
- запис 1,2 - з 10.08.1980 по 20.02.1983 - колгосп ім. Котовського;
- запис 3,4 - з 01.03.1984 по 20.11.1984 - Вишнівецька зональна міжгосподарська фабрика;
- запис 5,7 - з 24.05.1986 по 08.09.1988 - Колгосп ім. Крупської,
- запис 8,9 - з 09-09.1988 по 31-12.1988 - Старовишнівецька сільська Рада народних депутатів;
- запис 10,11 - з 15.02.1989 по 22.06.1995 - Старовишнівецька сільська Рада народних депутатів;
- запис 1,2 сторінки 42 трудової книжки - з 16.06.1995 по 29.02.2000 - КПГ "Горинь"
- запис 12,13 - з 05.03.2000 по 18.11.2001 - СТзОВ "Золотий колос";
- запис 14,15 - з 20.03.2002 по 15.12.2002 - СТзОВ "Золотий колос"
- запис 16, 17 - з 06.05.2003 по 01.04.2004 - ВЗ Вишнівець в Збаразькому вузлі поштового зв`язку ТД УДПП "Укрпошта".
Позивачка не погодившись з оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.11.2024 № 192350004918, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, звернулась до суду із цим позовом.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі по суті є рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).
Положеннями пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV визначено що, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина третя статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (пункт 1.8 Порядку № 22-1).
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія (абзац 3 пункту1.8 Порядку № 22-1).
Пунктом 3.3. Порядку № 22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, надає роз`яснення особам з питань призначення та виплати пенсій та допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7. Порядку № 22-1).
В свою чергу, відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Так, згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 25.02.2021 року у справі № 683/3705/16-а.
З матеріалів справи слідує, що відповідно до трудової книжки позивачки НОМЕР_2 від 29.11.1983 у ній містяться наступні записи про трудову діяльність. а саме:
- запис 1,2 - з 10.08.1980 по 20.02.1983 - колгосп ім. Котовського;
- запис 3,4 - з 01.03.1984 по 20.11.1984 - Вишнівецька зональна міжгосподарська фабрика;
- запис 5,7 - з 24.05.1986 по 08.09.1988 - Колгосп ім. Крупської,
- запис 8,9 - з 09-09.1988 по 31-12.1988 - Старовишнівецька сільська Рада народних депутатів;
- запис 10,11 - з 15.02.1989 по 22.06.1995 - Старовишнівецька сільська Рада народних депутатів;
- запис 1,2 сторінки 42 трудової книжки - з 16.06.1995 по 29.02.2000 - КПГ "Горинь"
- запис 12,13 - з 05.03.2000 по 18.11.2001 - СТзОВ "Золотий колос";
- запис 14,15 - з 20.03.2002 по 15.12.2002 - СТзОВ "Золотий колос"
- запис 16, 17 - з 06.05.2003 по 01.04.2004 - ВЗ Вишнівець в Збаразькому вузлі поштового зв`язку ТД УДПП "Укрпошта".
Суд зазначає, що у даному випадку трудова книжка позивачки містить усі необхідні записи про роботу позивачки, зокрема містить інформацію про періоди роботи, інформацію про накази про призначення та звільнення з роботи, відтиски печаток підприємств, тощо.
При цьому, обов`язок здійснення записів у трудовій книжці покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе невчинення такого запису або вчинення такого запису з порушенням не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення. А відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявність у трудовій книжці позивачки записів про періоди її роботи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу, а тому безпідставно не врахований відповідачем та не може бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
При цьому, суд враховує, що доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивачки відповідач не надав.
Водночас відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування" (далі - Постанова № 794), доручено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01.07.2000.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 794, установлено, що починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж до 01.07.2000, є трудова книжка.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Однак, як встановлено судом, та вбачається із матеріалів справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивачки спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у призначенні пенсії, що на переконання суду є протиправним.
Висновки за результатами розгляду справи
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.11.2024 № 192350004918 про відмову у призначенні пенсії позивачці за віком та зобов`язанням Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області повторно розглянути заяву позивачки від 29.10.2024 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до страхового стажу позивачки період роботи в колгоспі ім. Крупської з 24.05.1986 по 08.09.1988, період роботи в КПГ "Горинь" з 16.06.1995 по 29.02.2000, періоди роботи в СТзОВ "Золотий колос" з 05.03.2000 по 18.11.2001 в повному обсязі згідно трудової книжки НОМЕР_1 .
Судові витрати
Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 1417936639 від 26.11.2024.
Оскільки позов підлягає до задоволення, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити повністю.
Визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.11.2024 № 192350004918 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.10.2024 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу позивачки період роботи в колгоспі ім. Крупської з 24.05.1986 по 08.09.1988, період роботи в КПГ "Горинь" з 16.06.1995 по 29.02.2000, періоди роботи в СтЗОВ "Золотий колос" з 05.03.2000 по 18.11.2001 в повному обсязі згідно трудової книжки НОМЕР_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 лютого 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49008 код ЄДРПОУ: 13486010).
Головуючий суддяЮзьків М.І.
Судове рішення № 124945478, Тернопільський окружний адміністративний суд було прийнято 05.02.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 500/7244/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: