Ухвала суду № 124939243, 04.02.2025, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №572/3202/24

Провадження №2-п/949/1/25

У Х В А Л А

про повернення заяви

04 лютого 2025 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 12 грудня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 12 грудня 2024 року по цивільній справі №572/3202/24 за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю"Бізнеспозика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про перегляд заочного рішення, було встановлено, що дана заяву подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.

Тому, ухвалою суду від 20 січня 2025 року дану заяву про перегляд заочного рішення залишено без руху у зв`язку з тим, що вона не відповідає вимогам ч.ч. 2, 7 ст. 285 ЦПК України, а саме в заяві про перегляд заочного рішення заявником не зазначені обставини, що свідчать про поважність причин його неявки в судові засідання та неповідомлення їх суду,а також не надано доказів про це.

Вказаною ухвалою надано заявнику час для усунення недоліків заяви у строк п`ять днів з дня отримання копії ухвали суду.

Копія вищевказаної ухвали суду надіслана 21 січня 2025 року заявнику поштовим відправленням "Укрпошта" рекомендованим листом за адресою вказаною у заяві, що підтверджується трекінгом відстеження поштового відправлення.

Вказаним вище трекінгом відстеження поштового відправлення підтверджується, що копію ухвали суду про залишення заяви без руху заявник ОСОБА_1 отримав 28 січня 2025 року.

Вказана обставина спростовує твердження заявника ОСОБА_1 про те, що йому вищевказану ухвалу суд не надсилав і він її не отримував.

Отже, на виконання вимог ухвали суду заявник ОСОБА_1 шляхом поштового відправлення через "Укрпошта" направив до суду заяву на виконання ухвали суду від 20 січня 2025 року про залишення без руху, зазначивши, що випадково дізнався про дану ухвалу з реєстру судових рішень 23 січня 2025 року. Дана заява про усунення недоліків надійшла до суду 31 січня 2025 року, Вх. №671.

У цій заяві ОСОБА_1 , з посиланням на п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", зазначив, що судом помилково ототожнено поняття - як "зазначення обставин, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду" з питанням надання заявником доказів на доведення таких обставин, які надаються та відповідно оцінюються судом на стадії розгляду заяви по суті, а не під час прийняття заяви про перегляд заочного рішення. Вважає, що суд на стадії прийняття заяви про перегляд заочного рішення фактично висловлює свою оцінку щодо поважності (неповажності) причин неявки відповідача в судові засідання, що, на думку заявника, є недопустимим та таким, що позбавляє відповідача можливості здійснити розгляд заяви про перегляд заочного рішення.

Надалі у своїй заяві заявник надає роз`яснення стосовно отримання ним повісток на призначенні судові засідання по справі, зокрема вказує: на засідання 09.10.2024 у справі є відмітка про його інформування, проте він не зміг прийти до суду, бо не зміг відлучитися з роботи і вважав, що суду буде достатнього його письмових пояснень; на засідання 20.11.2024 повістка йому не надсилалася; на засідання 05.12.2024 повістка ним отримана, проте він не зміг прийти до суду тому, що не був на місці, а на останнє судове засідання 12.12.2024 повістка надійшла йому вже після засідання.

Проте, суд вважає за необхідне вказати, що заявник у своїй заяві на виконання ухвали про залишення без руху заяви про перегляд заочного рішення, нівелює норми законодавства та спотворює їх зміст.

Так, у нормі ст. 285 ЦПК України законодавець чітко визначив у якій формі та якого змісту має бути заява про перегляд заочного рішення. Зокрема, вказана стаття вимагає від відповідача або його представника, які подають заяву, надати докази поважності неявки в судове засідання.

Тому суд, при вказівці на невиконання заявником даної норми, не вказував на недотримання ним подачі доказів якими він обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Отже, причиною для залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без руху послугував саме п. 3 ч. 2 ст. 285 ЦПК України, а не п. 4 ч. 2 ст. 285 ЦПК України.

Варто зауважити, що суд, без повідомлення учасником справи про причини своєї неявки до суду, не може передбачити чи здогадатися, чому він не з`явився у судове засідання та які причини тому послугували.

Разом з тим, матеріали справи містять докази, які підтверджують належне повідомлення відповідача по справі про призначені по даній справі судові засідання, а саме: розписка, поштове повідомлення про вручення поштового відправлення та довідки про доставку судової повістки про виклик до суду у додаток viber.

Суд наголошує, що саме дотримання визначених законодавством вимог до заяви про перегляд заочного рішення буде підставою для її прийняття судом.

Законодавець чітко зазначив у ч. 1 ст. 286 ЦПК України, які дії суду слідують після прийняття належно оформленої заяви про перегляд заочного рішення суду

Таким чином, заявником не було усунуто недоліки заяви про перегляд заочного рішення зазначені в ухвалі суду.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 року зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Отже, застосування відповідних процесуальних положень для заявника є передбачуваним, а тому відповідає принципу юридичної визначеності.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 року та "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007 року. У вказаному рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням національним законодавством,дозволеним зазмістом,тому щоправо надоступ досуду засвоєю природоюпотребує регулюванняз бокудержави для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд

Отже, повернення заяви у разі не усунення у встановлений судом процесуальний строк недоліків не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.

Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу заявника на приписи ч. 7 ст. 185 ЦПК України, відповідно до яких повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, що у даному випадку свідчить про відсутність перешкод у доступі до правосуддя.

Керуючись ст.ст. 185, 352, 354 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 12 грудня 2024 року по цивільній справі №572/3202/24 за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю"Бізнеспозика" до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором вважати неподаною та разом з доданими до неї документами повернути особі, яка її подала.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Тарасюк А.М.