Ухвала суду № 124935590, 05.02.2025, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/158/25

Провадження № 2-з/483/4/2025

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2025 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді Рак Л.М.,

за участю секретаря Гречки С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Гришаєвої Яни Миколаївни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Очаківської міської ради, приватного нотаріуса Остащенко Наталії Олександрівни про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

03 лютого 2025 року адвокат Гришаєва Я.М., яка є представником позивачки ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до Очаківської міської ради, приватного нотаріуса Остащенко Н.О. про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, предметом якого є: встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в період часу з 04 серпня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявлених вимог представник позивачки зазначила, що з 08 серпня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який 04 серпня 2012 року було розірвано, однак після розірвання шлюбу вони продовжили проживати разом. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_3 . 13 вересня 2013 року, в період перебування в розлучені, хоча фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжували проживати разом однією сім`єю, останнім за спільні кошти було придбано будинок за адресою: АДРЕСА_1 . 03 жовтня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Його похованням займалася дружина ОСОБА_1 . Після смерті чоловіка позивачки відкрилася спадщина на вказаний вище спірний житловий будинок, який фактично є спільною приватною власністю подружжя та придбаний на спільно нажиті ними кошти. Посилаючись на те, що спадкоємцями майна ОСОБА_2 , окрім позивачки, є його діти від попереднього шлюбу та, що іншим окрім судового порядку вирішити спір неможливо, представник позивачки просила про задоволення позову.

Крім того, представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Гришаєвою Я.М. в межах вказаної вище справи подано заяву про забезпечення позову, якою вона просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження нерухомого майна житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті та набранням рішенням суду законної сили, обґрунтовуючи заяву тим, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав дітей від іншого шлюбу і вони можуть претендувати на спадщину, що відкрилась після смерті батька, а у позивачки, яка захищає свої законні права та інтереси виникла необхідність у встановлені факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з спадкодавцем ОСОБА_2 , вона з вказаним позовом звернулася до суду, а тому у разі невжиття заходів забезпечення позову, їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

У відповідності до вимог ст.153ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, вивчивши обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

При вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову суд враховує юридичну природу такого інституту цивільного процесуального кодексу як забезпечення позову про те, що заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідально до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 по справі № 6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є забезпечення виконання судового рішення.

Забезпечення позову це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

При цьому, слід зазначити, що згідно роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, згідно з роз`ясненнями, викладеними у вказаній постанові, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Як встановлено предметом спору у даній справі є встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в період часу з 04 серпня 2012 року по 03 жовтня 2015 року під час якого було придбане нерухоме майно.

Тобто вимоги позивачки зводяться та спрямовані на захист своїх спадкових прав.

Отже, у разі задоволення цих вимог та встановлення вказаного факту, судове рішення не вимагатиме примусового виконання.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача, або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Відповідно до вимог ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження №12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Разом з тим, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Натомість посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій дітьми спадкодавця від попереднього шлюбу, які навіть не є сторонами у справі, з метою їх якнайшвидшого прийняття спадщини після смерті батька, що створить перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, відповідно до підпункту 4.13 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов`язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, а саме тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.

Тобто, з огляду на наявність спеціальної правової норми, яка імперативно визначає підставу обов`язкового зупинення нотаріусом вчинення нотаріальних дій на підставі письмової заяви заінтересованої особи, позивачка може скористатися вказаним порядком шляхом подання відповідної заяви до нотаріуса.

Таким чином, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність заходу забезпечення позову, який просить застосувати представник позивачки, заявленим позовним вимогам, а також оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивачка звернулася до суду, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову, обрані представником позивачки, є неспівмірними з вимогами позовної заяви та представником заявлено недостатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову, у зв`язку з чим в забезпеченні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Гришаєвої Яни Миколаївни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Очаківської міської ради, приватного нотаріуса Остащенко Наталії Олександрівни про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: