Рішення № 124934599, 04.02.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9557/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2025 року суддя Галицького районного суду міста Львова Волоско І.Р. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулося до Галицького районного суду м. Львова з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, за період з 01.12.2021 по 29.02.2024 року в сумі 4 088,03 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що квартира, щодо якої виникла вказана заборгованість, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . З 1 грудня 2021 року з відповідачем є укладені індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021. За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Виконавець) зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами. Нарахування вартості послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою з грудня 2021р. проводиться - за теплову енергію на загальнобудинкові потреби витрати на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення). Згідно довідки з місця проживання склад сім`ї та реєстрацію, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками, зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послугами з постачання теплової енергії. Відповідачам для здійснення оплати за надані послуги з постачання теплової енергії був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості та кількості даних послуг з метою їх оплати. Актами включення системи теплопостачання до будинку Довбуша 1 за 2021/2024 роки, підтверджується, що теплова енергія у будинок зайшла від виконавця послуги - ЛМКП «Львівтеплоенерго». перебуває та циркулює у системі теплопостачання будинку а управитель будинку ЛКП «Старий Львів» підтверджує цей факт. Дані акти доводять факт надання позивачем теплової енергії до будинку АДРЕСА_2 . Проте, всупереч п. 5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та чинних договорів відповідачі не виконали свого зобов`язання щодо сплати послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Оплата за спожиті послуги повинна здійснюватися споживачем до кінця розрахункового періоду (місяця). Отже, у відповідачів виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) за період з 01.12.2021 по 29.02.2024 в сумі 4 088,03 грн. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідачі продовжують ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашають заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити.

Ухвалою суду від 03 грудня 2024 року провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив, в якому заперечила проти позовних вимог; зазначила, що фактично не користується послугами відповідача з постачання тепла та має індивідуальну систему опалення. При цьому, звертає увагу на те, що позивачем не відновлені прилади опалення у місцях загального користування.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надійшло.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг врегульовані Законом України «Про

житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII. Законом України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року № 2633-IV. а також відповідними постановами Кабінету Міністрів України та рішеннями органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VII1 (надалі Закон № 2189) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189 індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Пунктами 1 та 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189 передбачено, що споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

З 1 грудня 2021 року з відповідачем є укладені індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021. Копія договору додасться. За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Виконавець) зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами.

Нарахування вартості послуг з постачання теплової енергії проводяться враховуючи вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11. 2017 року N 189-VIII та Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 09.06. 2018 р. № 2119-VIII. Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі послуг визначено статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства України від 28.12.2018 № 315 (із змінами та доповненнями).

Нарахування вартості послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою з грудня 2021р. проводиться - за теплову енергію на загальнобудинкові потреби витрати на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення).

Пунктом 3 розділу І Методики 315 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року №358 визначено, що обсяг теплової енергії розподіляється між усіма споживачами будівлі, а саме: "Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом). На квартири з індивідуальним опаленням розподіляються витрати теплової енергії на загальнобудинкові потреби та витрати теплової енергії на забезпечення внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.

Пункт 12 розділу IV Методики №315 передбачає, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загал ьних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні-послуги» (розділ І ст.4 п.6) та Постанови КМУ №808 від 21.08.2019р. з 1 грудня 2021 року споживачам виставляється плата за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії.

Розмір плати за абонентське обслуговування нараховується щомісячно протягом року у фіксованому розмірі на один особовий рахунок незалежно від кількості мешканців у квартирі та незалежно від обсягу споживання послуги або відсутності споживання постуг.

Оскільки у будинку встановлено прилад обліку теплової енергії плата за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії включає витрати на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку. Відповідно, плата становить - 24,18 грн. на місяць (з ПДВ) з урахування витрат на заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії.

Нарахування за опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, за витрати теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та плата за абонентське обслуговування регламентуються п.38 Постанови КМУ №830 від 21.08.2019р. «Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» , а саме: споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення. який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, та за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» також визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку; ч. 1 ст. 5 спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Відповідно, чинними нормативно-правовими актами не передбачено звільнення споживачів від обов`язку оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування. Враховуючи викладене, кожен споживач-власник або орендар приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна у багатоквартирному будинку, повинен приймати участь у загальному розподілі обсягу спожитої теплової енергії, в т.ч., витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення у відповідності до Методики.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Цією ж статтею, частиною 3 встановлено: дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово- комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Крім цього, відповідно до ст. ст. 67, 68 Житлового Кодексу Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Пунктом 34 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. А відповідно до підпункту 3 пункту 41 споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Факт відсутності договору про надання житлово- комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі №642/2858/16.

Згідно п.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України згідно зазначеної статті, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Відповідно до п.1 Рішення 968 від 30.10.2020року суб`єктам господарювання, які виступають виконавцями житлово - комунальної послуги надано право користування реєстром територіальної громади м. Львів в частині перегляду інформації та одержання витягу, та довідок про кількість зареєстрованих осіб.

Судом встановлено, що квартира щодо якої виникла вказана заборгованість, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно довідки з місця проживання склад сім`ї та реєстрацію, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками, зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послугами з постачання теплової енергії.

Відповідачам для здійснення оплати за надані послуги з постачання теплової енергії був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості та кількості даних послуг з метою їх оплати.

Актами включення системи теплопостачання до будинку Довбуша 1 за 2021/2024 роки, підтверджується, що теплова енергія у будинок зайшла від виконавця послуги - ЛМКП «Львівтеплоенерго». перебуває та циркулює у системі теплопостачання будинку, а управитель будинку ЛКП «Старий Львів» підтверджує цей факт.

Дані акти доводять факт надання позивачем теплової енергії до будинку АДРЕСА_2 .

Окрім цього,актами встановлення від20.02.2021року №55 таексплуатаційної повіркикомерційного (будинкового)приладу облікутеплової енергіївід 24.09.2021 №0551 підтверджується здійснення обліку наданої послуги, а інформація про спожиту теплову енергію будинком, згідно показників приладу комерційного обліку, є доказом споживання теплової енергії будинком та містить дані про кількість спожитої теплової енергії, в тому числі на загальнобудинкові потреби опалення.

Нарахування кількості та вартості послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби за даною адресою проводилися згідно показів загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії на підставі відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 - в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 № 1022, відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Частиною 1 ст. 10 Закону № 2189 встановлено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Тарифи напослуги встановлюютьсяуповноваженим органомна моментнадання такихпослуг,тобто Національноюкомісією,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до ст.16 Закону України "Теплопостачання", законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про Державне регулювання у сфері комунальних послуг", підпункту 5 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 2014 р. № 715/2014, своєю постановою затверджує Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання.

Так, постановою НКРЕКП від 10.12.2018 № 1755 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню ЛЬВІВСЬКИМ МІСЬКИМ КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО», яке є виконавцем цих послуг» установлені тарифи, за якими Відповідач зобов`язаний оплачувати надану йому послугу.

Таким чином, відповідачі зобов`язані сплачувати за складову частину витрати теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення,

Проте, всупереч п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та чинних договорів відповідач не виконав свого зобов`язання щодо сплати послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Оплата за спожиті послуги повинна здійснюватися споживачем до кінця розрахункового періоду (місяця). Отже, у відповідача виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) за період з 01.12.2021 по 29.02.2024 в сумі 4 088,03 грн.

Станом на сьогодні вищезазначена сума не сплачена відповідачами.

Відповідач ОСОБА_1 заперечила проти позовних вимог, зазначила, що фактично не користується послугами відповідача з постачання тепла та має індивідуальну систему опалення. При цьому, звертає увагу на те, що позивачем не відновлені прилади опалення у місцях загального користування.

Відповідно до правової позиції стосовно змісту п.п. 25, 26 Правил, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 р. по справі № 6-1706 цс 15: самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчать про виконання послуг позивачем... а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання.

Разом з цим, відповідачем не надано документів, що підтверджують факт відключення відповідачів від мереж централізованого опалення, зокрема акту обстеження опалювального об`єкту тощо.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що відповідачі, за наявності для цього процесуальної можливості, не надали до суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень.

Натомість,як буловстановлено судом,актами включеннясистеми теплопостачаннядо будинкуДовбуша 1за 2021/2024роки,підтверджується,що тепловаенергія убудинок зайшлавід виконавцяпослуги -ЛМКП «Львівтеплоенерго»,перебуває тациркулює усистемі теплопостачаннябудинку,а управительбудинку ЛКП«Старий Львів»підтверджує цейфакт.Дані актидоводять фактнадання позивачемтеплової енергіїдо будинкуДовбуша 1.Акти встановлення від20.02.2021року №55 таексплуатаційної повіркикомерційного (будинкового)приладу облікутеплової енергіївід 24.09.2021 №0551 підтверджують здійснення обліку наданої послуги, а інформація про спожиту теплову енергію будинком, згідно показників приладу комерційного обліку, є доказом споживання теплової енергії будинком та містить дані про кількість спожитої теплової енергії, в тому числі на загальнобудинкові потреби опалення.

Таким чином, підстав для не нарахування за послуги з теплопостачання відповідачам, у позивача немає.

Відповідачі продовжують залишатися споживачами послуг, що надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», які вони зобов`язані оплачувати.

Окрім цього, відповідачі не надали суду доказів про те, що вказані у справі розрахунки є невірним.

Стороною відповідача не було наведено власного розрахунку, який би спростовував розрахунок, наданий позивачем, а тому у суду не має передбачених ЦПК України підстав для відхилення зазначених доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов є підставним, оскільки встановлено, що дійсно відповідача наявна заборгованість.

Дані обставини справи стверджуються матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об`єктивності.

Відповідачі не представили суду жодних доказів на спростування вимог позивача, а тому позов слід задовольнити.

Як видно з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено 3028 грн судового збору, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.258-259,263-265,268, 280-284 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» (ЄДРПОУ 05506460, 79040, Львівська обл., м. Львів, вул.Д.Апостола, 1, МФО: 320478 , № р/р: НОМЕР_2 в АБ «УКРГАЗБАНК») заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, за період з 01.12.2021 по 29.02.2024 року в сумі 4 088,03 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» (ЄДРПОУ 05506460, 79040, Львівська обл., м. Львів, вул.Д.Апостола, 1, МФО: 320478 , № р/р: НОМЕР_2 в АБ «УКРГАЗБАНК») судовий збір у розмірі 3028 грн. по 1514 грн з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Р.Волоско