Ухвала суду № 124931466, 03.02.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12084/24

Провадження № 1-кп/201/540/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041650001124 від 15.07.2024 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Полонне Полонського району Хмельницької області, який має неповну середню освіту, не одружений, утриманців не має, працює неофіційно, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Прокурор просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, проти чого обвинувачений і його захисник не заперечили.

Суд, заслухавши учасників процесу, вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 60 днів.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2024 року задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави, який в подальшому продовжений.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Суд вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати і є доведеним.

Так, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд зважає на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, а тому, враховуючи, що ОСОБА_3 не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання і роботи, а також джерела доходу, тому, на думку суду, він може переховуватись від суду з метою уникнення покарання.

Крім того залишається ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 , будучи раніше судимий, може вчинити інші кримінальні правопорушення.

В той же час прокурором доведена і недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачене покарання від семи до п`ятнадцяти позбавлення волі, тому, перебуваючи на волі, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватись від суду, а отже вищевикладене вказує, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальним законом обов`язків.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема,тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, продовжують існувати та не зменшилися.

Тому суд вважає, що застосований на досудовому розслідуванні обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартоюслід залишити без змін та продовжитина строк до 60 діб.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вбивстві, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Керуючись ст. ст. 177,178, 183, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Застосований під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити беззмін та продовжити на 60 днів, тобтодо 03 квітня 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1