Рішення № 124928651, 05.02.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №546/420/24

Провадження №2-а/760/629/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«05» лютого 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області через систему «Електронний суд» з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, 12.05.2024 р. о 12 год. 27 хв. Поліцейським 2 взводу 3 роти 1 бат. Управління патрульної поліції в Полтавській області старшим сержантом поліції Одринською Маряною Михайлівною було винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2129444 від 12.05.2024 р. (Постанова) (Додаток 1), якою Позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 1700 грн. Підставою ухвалення вищевказаної постанови стало те, що позивач, керуючи транспортним засобом, нібито порушив вимоги швидкісного режиму в населених пунктах, чим, на думку Відповідача, порушив п. 12. 4. ПДР України. Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а справа підлягає закриттю з огляду на наступні факти: Позивач вказує на те, що він не порушував правил дорожнього руху, описані в оскаржуваній постанові, а саме «Водій керуючи ТЗ рухався в межах м. Решетилівка зі швидкістю 104 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 54 км/год… чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швид. режиму в населених пунктах», адже існують сумніви щодо коректності результатів вимірювання лазерним вимірювачем швидкості руху. Вимірювач, вказаний в оскаржуваній Постанові, - лазерний ТгuСаm LTI20/20 ТС00800. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху. Однак, як вбачається із відеозапису наданого Позивачем (Додаток 2) поліцейський тримав технічний прилад TruCam в руках, а отже він міг допустити більшу похибку під час вимірювання швидкості руху автомобіля. Фіксування перевищення швидкості здійснено не стаціонарно вмонтованим приладом, а способом фіксації швидкості з руки, що ставить під сумнів цю зафіксовану перевищену швидкість руху (якщо така була) автомобіля Позивача. Відповідно до ст. 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні. Окрім цього, ч.2 ст. 40 Закону № 580-VIII встановлено, що інформація про змонтовані/ розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Враховуючи зазначені положення ст. 40 Закону №580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного технічні прилади повинні бути розміщені в порядку визначеному вказаною нормою Закону - стаціонарно вмонтованим способом, тому як здійснення фіксації швидкості з руки (рук) може дати більшу, ніж передбачено відповідним свідоцтвом про повірку, похибку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху транспортного засобу, яким керував Позивач. Даний тезис також підтверджується Постановою Шостого апеляційного адміністративного від 24 січня 2024 року, в якій роз`яснено наступне: «Разом з тим, колегія суддів зауважує, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху. Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/ розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.» Окремо, Позивач просить Суд звернути увагу на наявність/відсутність відповідних сертифікатів відповідності та/або свідоцтв про повірку вимірювача, яким здійснювався замір швидкості транспортного засобу - лазерного ТгuСаm LTI20/20 ТС00800. Як зазначається у Постанові Шостого апеляційного адміністративного від 01 лютого 2021 року: «Більш того, згідно з пп. 16 п. 3 Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2016 року за №278/28408, у разі якщо відбиток повірочного тавра або пломбу пошкоджено чи свідоцтво про повірку втрачено, засіб вимірювальної техніки вважається неповіреним. А як вбачається з наданих Позивачем фото (а.с. 18-19), на зазначеній вимірювальній техніці TruCam №ТС000303 відсутня пломба та має ознаки фізичного втручання, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що зазначений пристрій був неповіреним.» Більше того, контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак «5.70»), позаяк вказане обумовлено ч.2 ст. 40 Закону 580-VIII, згідно з якою інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади повинна бути розміщена на видному місці. Як видно з відеозапису, наданого Позивачем (Додаток 2), відповідні дорожні знаки були відсутні на ділянці дороги, по якій переміщався ТЗ Позивача. Як зазначається у вищезгаданій Постанові Шостого апеляційного адміністративного від 24 січня 2024 року: «Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч. 2 ст. 40 Закону № 580-VIII, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці. Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів» Окрім цього, відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Проте, у пункті 7 Постанови «До постанови додаються» відповідних відомостей про технічний засіб, за допомогою якого здійснено фіксацію правопорушення, а саме - ТгuСаm LTI20/20 ТС00800, не зазначено, а лише вказано «Відео і фото з Трукам та відео з бодікамери 468914». Таким чином, лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення не був стаціонарно розміщений, а також фіксація правопорушення здійснювалась не в зоні дії дорожнього знаку 5.70. З огляду на це, факт скоєння правопорушення Позивачем є недоведеним, з огляду на те, що будь-які належні докази цього відсутні, тому усі сумніви щодо події порушення та винності Позивача мають тлумачитися на його користь. Це підтверджується Постановою Верховного Суду у справі №463/1352/16-а від 08 липня 2020 року: «36. Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху. 37. Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо). 38. На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи. 39. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи». З огляду на вищезгадані аргументи, просив скасувати постанову серії ЕНА № 2129444 від 12.05.2024 про накладення на Позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; закрити провадження у справі про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 21 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

В провадження Солом`янського районного суду м. Києва справа надійшла 12 липня 2024 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2024 року справу передано в провадження судді Тесленко І.О.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 07 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Інших процесуальних дій не вчинялось.

08 серпня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено наступне. Щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення зазначили, що під час несення служби на А/Д М03, Київ-Харків-Довжанський, 306 км., в межах м. Решетилівка, 12.05.2024 року, о 12 год. 22 хв., екіпажом патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000800) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю 104 (сто чотири) км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 54 (п`ятдесят чотири) км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП, інспектором було прийнято рішення про зупинку транспортного засобу. За результатом розгляду справи винесено постанову за ч. 4 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення в розмірі 1700 грн., відповідно до санкції статті. До постанови в якості доказу долучено фото та відео відзняте за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000800), на якому зафіксовано швидкість транспортного засобу, максимальну допустиму швидкість, місце вчинення правопорушення, а також відеозапис із нагрудної відеокамери (бодікамери) патрульних. Що стосується порушення ч. 4 ст. 122 КУпАП. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Відповідно до п. 2.3 (б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до пункту 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно ч. 5 ст. 122 КУпАП, перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1700 грн. Щодо правомірності притягнення до адміністративної відповідальності та правові підстави застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20. Принцип роботи лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Правові підстави застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012 р. № 437 затверджено перелік засобів вимірювальної техніки. До вказаного переліку було включено засіб вимірювальної техніки -«Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який на підставі вказаного наказу було зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. На підставі вищевикладеного, 29 серпня 2012 фірмі Laser Technology, Inc., яка є виробником TruCAM, було видано Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1-2903-2012 (додається). Вищевказана процедура проведення державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки з подальшою реєстрацією таких типів вимірювальної техніки в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і видачею Сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки була передбачена положеннями Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 р. № 113/98-ВР, (втратив чинність 01.01.2016 р.) та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, які наразі втратили чинність. Так, відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 р. № 113/98-ВР, (втратив чинність 01.01.2016 р.) засоби вимірювальної техніки, призначені для серійного виробництва в Україні або для ввезення на територію України партіями, підлягають державним приймальним та контрольним випробуванням з метою затвердження типів цих засобів або контролю їх відповідності затвердженим типам і обов`язковим вимогам нормативних документів з метрології. Також відповідно до п. 1.3. «Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтво про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки», затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 19.02.2002 № 100 (втратив чинність 14.06.2016 р.) сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки видаються на підставі позитивних результатів державних приймальних або державних контрольних випробувань засобів вимірювальної техніки іноземним виробникам засобів вимірювальної техніки або їхнім офіційним представникам в Україні (далі - іноземні виробники) - для офіційного підтвердження затвердження типу засобів вимірювальної техніки і можливості їх ввезення на територію України партіями. Тобто вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно вироблялися в Україні або ввозити на територію України партіями. Саме на виконання вимог вищевказаних нормативно-правових актів, які наразі втратили чинність, і здійснювалися державні приймальні випробування приладу TruCAM з подальшою реєстрацією останнього в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і видачею Сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 TruCAM був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Виходячи з вищевказаних положень, у разі виключення затвердженого типу засобів вимірювальної техніки із Державного реєстру заборонялося їх серійне виробництво або ввезення на територію України. Однак, засоби вимірювальної техніки, які були ввезені на територію України та введені в експлуатацію до моменту виключення їх із вказаного Державного реєстру, дозволяється застосовувати, оскільки в даному випадку закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Також необхідно зауважити, що відповідно до п. 3 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.07.2016 № 1161, який є чинним, зберігання інформації про затверджені типи засобів вимірювальної техніки, унесені в установленому порядку до набрання чинності Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, як і формування та ведення вказаного реєстру, здійснювалося до 01.01.2019. При цьому, прилад TruCAM було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно, його подальша експлуатація жодним чином не обмежена нормами чинного законодавства. Наразі єдиною та визначальною вимогою діючого законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності до засобів вимірювальної техніки, які вже введено в експлуатацію, є необхідність здійснення їх повірки. Відповідно до ст. 17 «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 р. № 1314-VI (набрав чинності 01.01.2016 р.) законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. В свою чергу, відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29483, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 21.11.2023 р. та чинного до 21.11.2024 р. Отже, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС000800 є придатним до застосування на момент фіксації порушення. (додається). Новим законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 р. № 1314-VI (набрав чинності 01.01.2016 р.), не передбачено повторного проходження даної процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, такої процедури як «сертифікація» взагалі вже не міститься в нормах чинного законодавства України. Необхідно зазначити, що можливість використання виробу TruCAM також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 07.09.2021 року № 04/05/02/-2522, який підтверджує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних (додається). Звертаємо увагу суду, що додаткове роз`яснення з цього питання викладено у відповіді Міністерства економічного розвитку та торгівлі. (копія додається). Також необхідно зазначити, що позиція щодо правомірності використання поліцією лазерних вимірювачів швидкості TruCAM та належності доказів, отриманих з цих пристроїв, була застосована: Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі №536/2896/23; Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 по справі №532/201/24; Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі №334/4378/23; Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024 по справі №947/31818/23; Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі №381/390/24 та інші. У всіх випадках суди дійшли до висновку про залишення в силі постанов за перевищення швидкості та констатовано законність використання приладу TruCAM підрозділами Національної поліції. Враховуючи вищевикладене, та з огляду на приписи чинного законодавства України, лазерні вимірювачі швидкості TruCAM, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29483 підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCAM до застосування. Що стосується використання приладу із рук, а не із триноги, а також можливої похибки вимірювання. Крім того, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29483 від 21.11.2023 (додається до відзиву) похибка заміру швидкості становить +/- 2 км/год. Похибка саме в 2 км/год., а не більше чи менше, встановлено на основі спеціальних вимірювань, уповноваженим на те органом, про що видано відповідний сертифікат. В свою чергу позивач, на основі власних припущень, ставить під сумнів величину даної похибки та допускає можливе її збільшення. Дане твердження нічим не обґрунтоване. Виробником приладу передбачено уникнення даної ситуації, що підтверджується інструкцією (ст.47 інструкція у відкритому доступі), де зазначено, що для запобігання вимірювання неточної швидкості руху, ТruСАМ контролює апаратні засоби системи вимірювання. Та коли прилад виявляє умови помилки, від показує повідомлення про помилку замість результатів вимірювання. Також позивач, на основі власних припущень допускає, що використання приладу TruCam з руки є порушенням, і ці свої твердження не підкріплює жодними доказами. Так, лазерний вимірювач ТruСАМ відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач ТruСАМ також може бути встановлений на триногу, що передбачено інструкцією із експлуатації, як передбачено і використання із рук. При цьому, в незалежності від способу розташування приладу (з рук чи з триноги) вимірювання швидкості транспортних засобів, здійснюється автоматично, що не суперечить приписам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а саме в даній статті говориться, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Необхідно зазначити, що в даному випадку вимірювання швидкості руху було здійснено в спосіб розміщення приладу ТruСАМ по зовнішньому периметру дороги М-03 «Київ - Харків - Довжанський», про що й зазначено в ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Виходячи із положень вище зазначеної статті, дозволяється розміщувати фото- і відеотехнічні засоби ті, що працюють в ручному режимі, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі. Слід зазначити, що правомірність використання лазерного вимірювача швидкості TruСАМ у ручному режимі відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» цієї позиції дотримуються колегії суддів у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2020 року у справі № 524/3678/20, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 року у справі № 363/956/21, у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 року у справі № 545/2369/20 року, де надають оцінку використанню приладу із руки, та вказують свою позицію щодо того, що таке використання не є порушенням ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Отже, доводи позивача про те, що пристрій для вимірювання швидкості руху патрульні поліцейські тримали в руках, що суперечить положенням ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», є безпідставними, виходячи з наступного. У відповідності ч. 1 до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» (в редакції закону на час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності) поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні. Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень можуть розміщуватися поліцейськими наступним шляхом: - закріплюватися на однострої, - закріплюватися у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, - монтуватися/розміщуватися по зовнішньому периметру доріг і будівель. Словосполучення, наведене у п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» в частині права поліції "монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку" не вказує на спосіб її розміщення (стаціонарним способом, на тринозі, у ручному режимі та ін.), а лише вказує на місце такого розміщення (по зовнішньому периметру доріг і будівель), що спростовує твердження позивача про протиправне тримання в руках поліцейськими приладу Тrucam в процесі його використання. Отже, вказана норма не містить імперативного припису щодо розміщення відеотехніки виключно стаціонарно вмонтованим способом. При цьому вимірювання швидкості руху відбувалося за допомогою приладу TruCAM, розміщеного по зовнішньому периметру дороги. Крім того, у свідоцтві про повірку приладу TruCAM TC (додається до відзиву) зазначено про можливість використання вказаного приладу в ручному режимі. Отже, помилковими є твердження позивача про те, що в силу приписів ст.40 Закону України «Про національну поліцію» Відповідач не мав права використовувати зазначений засіб вимірювальної техніки не в автоматичному режимі, оскільки дана норма закону не виключає можливість використання органами поліції вимірювачів швидкості руху, які не є стаціонарними. Що стосується доказів вчиненого правопорушення. Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно ст. 251 КУпАП «Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні дані, на основі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення…. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, показаннями засобів фото і кіно-зйомки, відео-запису, які використовуються під час нагляду за дорожнім рухом …». До постанови у справі про адміністративне правопорушення додається фото та відео із приладу TruCAM, на якому зафіксовано автомобіль, швидкість із якою він рухається, а також дату, час, місце вчинення правопорушення. Посилання на дані докази містяться у відповідній графі бланку постанови, відтак вони є достатніми та допустимим для встановлення факту наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Також, в оскаржуваній постанові зазначено посилання на відео з нагрудної камери по факту виявлення правопорушення та по факту розгляду справи про адміністративне правопорушення. Дані докази, було покладено в основу прийнятого рішення щодо притягнення водія до адміністративної відповідальності, оскільки в п. 7 «до постанови додаються» міститься відповідна відмітка, зазначено технічний пристрій, на який зафіксовано порушення ПДР а саме відеофіксація з бодікамери № 468914 (копію постанови додає позивач). Таким чином, посилання позивача про те, що відсутні належні та допустимі докази вчиненого ним порушення є необґрунтованими, та повністю спростовуються вищевикладеним. Що стосується меж м. Решетилівка та позначення населеного пункту дорожніми знаками 5.49 «Початок населеного пункту» та 5.50 «Кінець населеного пункту». На фото з приладу TRUCAM зазначені точні координати транспортного засобу в момент фіксації порушення (ШИРОТА 49°34'52.77" N ДОВГОТА N 34°5'37.00"E), ввівши дані координати в пошуковому вікні Google-карти можливо чітке встановити точне місце знаходження таких координатів на карті (принт скрин з координатами з Google-карти додається). Додатково до відзива додається два запит до служби автомобільних доріг, стосовно розміщення дорожніх знаків 5.49 «Початок населеного пункту» та 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень правил дорожнього руху" від 06.11.2023 та від 29.07.2024. Також додається відповіді на запити де вказано, що дані дорожні знаки наявні в м. Решетилівка. Вказані документи підтверджують, що на автодорозі державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський перевірено наявності та фактичне розміщення дорожніх знаків 5.49 (5.51) "Початок населеного пункту", 5.50 (5.52) "Кінець населеного пункту", а також 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху" з табличками 7.2.1 "Зона дії". Отже вище зазначені дорожні знаки, були наявні як в листопаді 2023 року так і в серпні 2024 року. Що стосується розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 6 Закону України «Про Національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини. На місці розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується матеріалами відеофіксації з нагрудної камери інспектора, файл 3.export-b43o2, 12:31:36. Крім того, було дотримано порядок розгляду справи, передбачений ст. 279 КУпАП. Позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу в межах скороченого провадження, однак від позивача жодних заяв та клопотань не надходило. Таким чином, інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, під час розгляду справи. Отже, як вбачається з відеозапису нагрудної камери інспектора, останнім було дотримано порядок розгляду справи, передбачений ст. 279 КУпАП. Позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу в межах скороченого провадження. Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Це є дуже важливим чинником у вирішенні питання про оцінку доказів, адже правосвідомість - це ставлення особи до права, його ролі у суспільстві. Відтак, виносячи постанову, інспектор законно оцінив наявні докази за своїм внутрішнім переконанням та дотримався всіх передбачених чинним законодавством процедур розгляду справи про адміністративне правопорушення, не порушив жодних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Що стосується вимог до змісту постанови. Вимоги до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення вказані у ст. 283 КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відтак, зміст оскаржуваної постанови повністю відповідає вказаним вимогам, усі обов`язкові реквізити вказані, всі графи постанови чітко заповнені. У постанові чітко описано допущене порушення і є посилання на нормативно-правовий акт, яким передбачено відповідальність за вказане діяння, а саме ч. 4 ст. 122 КУпАП. Що стосується надання до суду копії оскаржуваної постанови. У відповідності до ст.ст. 307,308 Кодексу України про адміністративне правопорушення, штраф, накладений в результаті розгляду адмінсправи, має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний вище строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. Так як на протязі 15 днів з дня винесення оскаржуваної адмінпостанови інформація про оскарження постанови в органах патрульної поліції була відсутня, вищевказану постанову було направлено до органів державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/90073897) вказала, що визначений статтею 77 КАС обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльність не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Відповідачем, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, надано належні та допустимі докази для доведення наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення. В свою чергу позивач до позовної заяви не додає жодних доказів якими позивач керувався при написанні позовної заяви та які б свідчили про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Беручи до уваги те, що позивач дійсно порушив ПДР, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і немає жодних правових підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності. Враховуючи зазначене вище, просив відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

26 серпня 2024 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що Позивач не погоджується з доводами та доказами Відповідача та просить Суд не брати такі до уваги, з огляду на наступне. Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.76 ПДР), оскільки вимоги ч. 2 ст. 40 Закону № 580-VIII, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці. Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.76, інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Таким чином, контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.76). Вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці. Відповідач протирічить сам собі, спочатку кажучи про роботу пристрою в ручному режимі, а потім додаючи докази розміщення знаку 5.76. "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху". В будь-якому випадку, органи поліції вправі використовувати технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень сфері дорожнього руху виключно у разі розміщення відповідної інформації про такі дії перед ділянками доріг, де буде здійснюватися контроль за порушенням Правил дорожнього руху. ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШЕНЛ» не має жодних повноважень встановлювати факт наявності чи відсутності певного дорожнього знаку. Також, Служба Відновлення та Розвитку Інфраструктури в Полтавській області не має повноважень давати «завдання» третій особі недержавної та некомунальної форми власності встановлювати юридично значущі факти. За жодних обставин, даний документ не може бути доказом наявності на спірній ділянці дороги дорожнього знаку на білому фоні, який би позначав початок населеного пункту. Тому Позивач просить суд не приймати до уваги докази Відповідача щодо розміщення дорожніх знаків. Більше того, даний документ щодо розташування дорожніх знаків не був доказом у справі під час складання оскаржуваної Постанови, і не містить вказівки ні на місце розташування приладу вимірювання, ні на місце руху автомобіля Позивача. Наданий Відповідачем відеозапис з нібито з TruCAM LTI 20/20 №ТС00800 не містить жодних доказів приналежності до вищезазначеного пристрою, не містить іконок, які передбачені інструкцією для TruCAM LTI 20/20. Також, позначення на даному відео нібито швидкості ТЗ позивача «104 km/h (APP)» відображено на записі ще до того, як з`являється позначка фіксації (у вигляді білочервоного хреста). При цьому, на наданому Позивачем відеозаписі чітко видно, що транспортний засіб знижує швидкість (тобто швидкість не була сталою, як це позначається з самого початку відеозапису Відповідача). Тому відеозапис Відповідача, а також факт нібито фіксації швидкості є під сумнівом. Більше того, на момент відображення швидкості в «104 km/h (APP)» на відеозапису Відповідача, прямо по лінії між авто Позивача та пристроєм фіксації рухався інший ТЗ, що також ставить під сумнів фіксацію швидкості саме Позивача. Більше того, із відеозапису Відповідача видно, наскільки нерівно по горизонтальній вісі оператор тримає пристрій. За таких обставин TruCAM сприймає швидкість транспортного засобу явно невірно, оскільки на додачу до «ефекту косинуса», описаного в інструкції до TruCAM (зміна амплітуди або інтенсивності явища залежно від кута, під яким воно спостерігається), пристрій явно сприймав транспортний засіб невірно в горизонтальній вісі. Вірне вимірювання швидкості відбувалося би при русі авто прямо на пристрій. Натомість, в даному випадку оператор стоїть на дві смуги руху вбік (8-10 м.) від лінії руху ТЗ та, на додачу, тримає пристрій так, що ТЗ рухається в бік та вниз. За таких обставим різниця в 4 км. від застосування іншої санкції вбачається імовірною похибкою Відповідач посилається на інструкцію для TruCAM, що нібито є в публічному доступі, але не існує офіційно затвердженого перекладу TruCAM LTI 20/20, з якою кожен водій міг би ознайомитись. По суті, водій при зупинці його представниками поліції не має офіційного документу, на який би можна було спиратися при оцінці доказів, що йому демонструються при оформленні протоколу (Позивачу просто продемонстрували якесь зображення на приладі). Це ставить водія та представника правоохоронного органу у нерівне становище та протирічить принципу правової певності. У наданих Відповідачем роздруківках координати Гугл карти щодо нібито фіксування порушення не співпадають з координатами, зазначеними на роздруківці з TruCAM, що ставить під сумнів фіксування порушення та оформлення оскаржуваної Постанови саме на 306 км. дороги М-03. Також координати не співпадають на відеозаписі з нагрудної камери поліцейської. На копіях поданих Відповідачем документів із засвідченням «Згідно з оригіналом» також на деяких сторінках посередині відображений напис російською: «Пробний період Scanito Pro окончен». Позивач висловлює сумніви щодо законності використання програмного забезпечення із назвою «Scanito Pro» в діяльності Департаменту Національної Поліції та достовірності копій поданих Відповідачем документів, в які допущене додавання сторонніх символів програмою третіх осіб. Зважаючи на це, Позивач просить не брати до уваги як належні та допустимі докази копії документів Відповідача, що містять вищезазначений напис посередині сторінки. Оператор вимірювального засобу «ЦВЄТКОВ» (як зазначено в поданих Відповідачем документах) не є особою, яка склала оскаржувану Постанову (Ординська Мар`яна Михайлівна). Відсутні докази того, що особа, яка складала оскаржувану Постанову, пересвідчилася у використанні оператором засобу вимірювання відповідно до технічної документації. Експертний Висновок, доданий Відповідачем, дійсний до 29 липня 2014 року. На відеозаписі, доданому Відповідачем, на зауваження Позивача щодо судової практики чітко чутно, як представник Національної Поліцій каже «я даже Вам розказувати не буду». Надалі цей пан просто відвернувся і пішов. Оформлення було передане пані Ординській. Отже на запит Позивача належної відповіді надано не було. В оскаржувані Постанові розгляд справи відбувся 12.05.2024 в 12:27:41. При цьому, на відеозаписі з нагрудної камери зазначається час 12:28:02: на цьому відеозаписі ТЗ тільки під`їжджає до представників поліції. Але, в Постанові час нібито скоєння порушення: 12:22:00 - за 6 (!) хвилин до того, як починається відеозапис з нагрудної камери, де транспортний засіб зупиняється прямо після слів «ха ха» поліцейського, що імовірно означають його радість у зв`язку з нібито фіксуванням порушення. Таким чином, поданими самим Відповідачем доказами зафіксоване порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП щодо зазначення часу вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, за поданими Відповідачем доказами, розгляд справи про адміністративне правопорушення завершився ще до того, як ТЗ зупинився на вимогу поліцейського. Більше того, із відеозапису з нагрудної камери чітко чутно «хочеш показать?», потім розмову починає пан, що не представився, як зазначено вище. Також, як зазначено вище, оператор відмінний від особи, що оформила протокол. Отже, є докази того, що представники Національної поліції передавали пристрій один одному. Достеменно не відомо, хто почав та здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення (це не має бути декілька осіб), чому розгляд закінчився до зупинки транспортного засобу, яким нормативно-правовим актом передбачені такі дії представників Національної поліції. Відповідачем додано Свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки стосовно вимірювача «TruCAM LTI 20/20 №ТС000800». Натомість, в оскаржуваній Постанові зазначено, що швидкість руху вимірювалась за допомогою «TruCAM LTI 20/20 №ТС00800». Позивач не вважає це несуттєвою розбіжністю, оскільки мова іде про серійний номер, де не може бути зайвої цифри, яка би просто не відображалась при автоматичному формуванні постанови про притягнення до відповідальності. Всі вищезазначені доводи Позивача не могли бути викладені в позові, оскільки випливають з поданих Відповідачем документів, тому Позивач просить прийняти їх до уваги при вирішенні справи.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2129444 від 12.05.2024 року, винесеної поліцейським 2 взводу 3 роти 1 бат. Управління патрульної поліції в Полтавській області старшим сержантом поліції Одринською М.М., щодо ОСОБА_1 , 12.05.2024 12:22, дорога Київ - Харків -Довжанський М-03 306 км, водій керуючи ТЗ VOLKSWAGEN PASSAT НОМЕР_2 , рухався в межах м. Решетилівка зі швидкістю 104 км/год. При цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 54 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху ТЗ TRUCAM LTІ20/TC00800, чим порушив п.12.4. ПДР - порушення швид. режиму в населених пунктах ст. 122 ч. 4 (а.с. 6).

Також, у розділі 7 Постанови «До постанови додаються» зазначені: відео/фото з Трукам та відео з бодікамери 468914.

Таким чином, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Судом досліджено фото (роздруківки) з камери TruCam №ТС000800, засвідчені ЕЦП представника відповідача, на яких зафіксовано автомобіль державний номерний знак НОМЕР_2 , швидкість: 104 км/год, встановлений ліміт швидкості: 50 км/год, Полтавська область, Решетилівка (а.с. 56, 61).

Також, судом досліджено надану відповідачем роздруківку мапи з геолокацією (принт скрин з координатами з Google-карти) (а.с. 62).

Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/29483 від 21 листопада 2023 року, виданого ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», чинного до 21 листопада 2024 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС00800, виробництва Laser Technology Inc., США, діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: +-2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; +-1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год (а.с. 63).

Згідно до Сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-МІ/1-2903-2012 від 29 серпня 2012 року, виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, зазначений сертифікат наданий фірмі Laser Technology Inc., США, засвідчує, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний І.ТІ 20/20 TruCam», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12 (а.с. 64).

Як вбачається з листів ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» (Вих. №15/11/23 від 15.11.2023 року та №02/08/24 від 02.08.2024 року), на автомобільній дорозі М-03 Київ - Харків - Довжанський встановлені дорожні знаки, зокрема: населений пункт - Решетилівка, прив`язка км: 304+950, право узбіччя та розподільча зі знаками 5.49 (5.50), 5.76 та 7.2.1. - (знак 5.49 У (+), Р (+), знак 5.76 У (+), Р (+), знак 7.2.1 У (+), Р (+)), ліво узбіччя та розподільча зі знаками 5.51 (5.52), 5.76 та 7.2.1 - знак 5,50 У (+), Р (+); 307+200, право узбіччя та розподільча зі знаками 5.49 (5.50), 5.76 та 7.2.1. - (знак 5,50 У (+), Р (+)), ліво узбіччя та розподільча зі знаками 5.51 (5.52), 5.76 та 7.2.1 - (знак 5,49 У (+), Р (+), знак 5,76 У (+, Р (+), знак 7.2.1 У (+), Р (+)) (а.с. 74 - 76, 79 - 81).

Крім того, судом досліджено додані до відзиву на позовну заяву лист ДП «Укрметртестстандарт» від 29.09.2012 року, експертний висновок щодо Лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20, Експертний висновок Адміністратиції Держспецзв`язку (Вих. №04/05/02-2522 від 07.09.2021 року), лист Мінекономрозвитку від 22.02.2019 року (а.с. 65 - 67, 69 - 71).

На оптичному диску, доданому відповідачем до відзиву на позовну заяву, судом досліджено файли: відео та фото фіксації порушення транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_2 , а саме перевищення швидкості, розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно водія - ОСОБА_1 .

Як вбачається з зазначених відеофайлів, розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача здійснено з дотриманням норм КУпАП.

Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.

Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 524/5536/17 від 15.11.2018 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Частиною 5 ст. 14 цього Закону визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год встановлена ч.1 ст. 122 КУпАП .

Згідно п. 12.4 ПДР, загальні обмеження швидкості поширюються на всю територію України, згідно яких у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю 50 км/год. Таке обмеження стосується населених пунктів, позначених дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту» та скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту».

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що 12.05.2024 12:22, дорога Київ - Харків -Довжанський М-03 306 км, водій керуючи ТЗ VOLKSWAGEN PASSAT НОМЕР_2 , рухався в межах м. Решетилівка зі швидкістю 104 км/год. При цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 54 км/год.

Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху ТЗ TRUCAM LTІ20/TC000800.

Суд зважає на те, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. (в діапазоні від 2 км/год на 200 км/год).

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCam LTI» 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в ручному та автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як доказ по справі.

Проведення повірки вказаного приладу передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam» отримав сертифікат відповідності.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/29483, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 №ТС000800 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, строк дії свідоцтва до 21 листопада 2024 року.

Також можливість використання виробу TruCam LTI 20/20, виробництва Laser Technology Inc., підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку, зареєстрованого 29 липня 2011 року, а також експертного висновку від 07.09.2021 року №04/05/02-2522 в якому зазначено, зокрема, про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування АЕS, визначеного п.5.1 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015.

Посилання представника позивача на ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», яка на його думку, забороняє використовувати технічні прилади у ручному режимі, судом відхиляється, оскільки дана стаття стосується техніки, яка працює в автоматичному режимі, а прилад TruCam LTI 20/20 за своїми технічними характеристиками може працювати також і в ручному режимі.

Також, відповідно до частини першої статті 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають (у тому числі) справи про адміністративні правопорушення передбачені частинами першою, другою, четвертою статті 126 КУпАП.

Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (зокрема за ч. 4 статті 122 КУпАП). У даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.

Суд звертає увагу, що на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідач надав суду належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передабченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Також, згідно до п. 5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (надалі - Інструкція), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Таким чином, оскаржувана постанова відповідає ст. 283 КУпАП та п.5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції.

Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Згідно з ст. 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких зокрема: перевірка документів особи; зупинення транспортного засобу.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як встановлено статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року N 5-рп/2015 «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є саме захист прав та свобод осіб у випадку їх порушення суб`єктами владних повноважень. У той же час, з матеріалів справи вбачається вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, з приводу будь - яких порушень його прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо нього заявлено а ні позивачем, а ні його представниками не було. Тож порушення прав особи суб`єктом владних повноважень судом встановлено не було.

Суд при розгляді адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень має неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства України задля недопущення будь - яких зловживань учасниками процесуальними правами та використання судових процедур з метою уникнення покарання за вчинене адміністративне правопорушення всупереч завданням, закріпленим в статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При прийнятті рішень у справах з приводу оскарження постанов органів Національної поліції України суд має забезпечувати справедливий баланс між інтересами позивача (особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, яка звернулась з відповідних позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду) та інтересами суспільства, забезпечення законності та правопорядку в державі.

Саме невідворотність покарання є стримуючим фактором від вчинення правопорушень у майбутньому, що забезпечує досягнення завдань проваджень в справах про адміністративні правопорушення, які передбачені ст. 245 КУпАП, зокрема, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України, не розраховуючи на те, що факт вчинення правопорушення не буде належним чином зафіксований.

Наразі, беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що вчинення позивачем порушення п.12.4 ПДР підтверджено належними і допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2129444 від 12.05.2024 року винесена правомірно.

Відповідно до статті 247 КУпАП , провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Відповідно до п.4 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

Таким чином, будь - які підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення відсутні.

Відповідно до п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновків про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена відносно позивача уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, підстав для її скасування та закриття провадження у справі не має, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 9, 222, 245, 276, 283, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 4, 7, 227, 244, 246, 250, 251, 286 КАС України, суд,-

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Тесленко